Рішення

від 26.11.2024 по справі 916/2550/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2550/24Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

розглянувши у порядку справу за позовом: заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009) в інтересах держави в особі 1) Одеської обласної ради (просп. Шевченка, 4, м. Одеса, 65032) 2) Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) 3) Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012)

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс (вул. Омеляна Пріцака, 4, офіс 303, м. Київ, 03142) 2) Комунальної установи Одеська обласна база спеціального медичного постачання (вул. Буніна, 30, м. Одеса, 65045)

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 503830,04 грн,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Коломійчук І.О.;

від позивача-1: Чегодар С.В.;

від позивача-2: не з`явився;

від позивача-3: не з`явився;

від відповідача-1: Натина А.О.;

від відповідача-2: Пономарьов В.В.

УСТАНОВИВ:

Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації та Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс та Комунальної установи Одеська обласна база спеціального медичного постачання, в якій просить суд:

- визнати недійсними додаткові угоди від 18.12.2023 № 1, від 25.03.2024 № 2 до договору закупівлі від 05.12.2023 № 36/23, укладеного між Комунальною установою Одеська обласна база спеціального медичного постачання та Товариством з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс на користь Одеської обласної ради штрафні санкції у сумі 503830,04 грн.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову прокурор посилається на те, що відповідачі неправомірно внесли зміни до договору закупівлі від 05.12.2023 № 36/23 в частині продовження строків поставки товару та дії договору, оскільки форс-мажорні обставини, які були підставою для їх внесення, існували на час укладення договору.

Позивач-1 позов позивача підтримав та зазначив, що для укладення спірних додаткових угод були відсутні об`єктивні і законні підстави.

Позивач-3 у поданих до суду поясненнях вказав, що заходи державного фінансового контролю у спірних правовідносинах не проводились, а тому він позбавлений можливості надати пояснення по суті позову. У поданій до суду заяві від 26.07.2024 позивач-3 просив суд розглянути справу за відсутності його представника.

Відповідач-1 проти задоволення позову прокурора заперечив, мотивуючи таким: підставою для укладення додаткових угод № 1, 2 був не військовий стан, а інші обставини; відповідач-1 мав більше затрат ніж передбачалось, при цьому збільшення ціни товару не відбулось; виконати договір у строк до 31.12.2023 було неможливим, оскільки кошти на закупівлю товару були зараховані на рахунок лише 26.12.2023; 30.01.2024 відповідач-1 виставив платіжну інструкцію на оплату коштів дистриб`ютору ТОВ «Виробнича компанія Діспомед», однак орган казначейства перерахував кошти лише 29.03.2024; український кордон був заблокований поляками, внаслідок чого перетин кордону з товаром був неможливий; настання форс-мажорної обставини є обставиною для звільнення від відповідальності, а не підставою для продовження договору.

Відповідач-2 проти задоволення позову заперечив, пояснюючи це тим, що бюджетний період цільової програми «Здоров`я Одещини на 2021-2023 роки» закінчувався 31.12.2023, а тому строк поставки товару був встановлений до 31.12.2023, а згідно з розділом 2 договору відповідачем-2 було проведено попередню оплату у розмірі 100% ціни саме у 2023 році, однак продовження строку поставки товару відбулося з настанням документально підтверджених обставин непереборної сили, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання недійсними додаткових угод № 1, 2, оскільки вони укладені сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства.

У відповіді за відзив відповідача-1 прокурор зазначив, що страйки на кордоні розпочались ще 06.11.2023, а тому вказані відповідачами обставини для укладення спірних додаткових угод можна було передбачити під час укладення договору. Крім цього, прокурор вказав, що відсутнє жодне обґрунтування яким саме чином наявність воєнного стану є форс-мажорними обставинами саме для поставки медичного обладнання. При цьому прокурор пояснив, що відпровідач-2 свої обов`язки щодо оплати товару виконав в повному обсязі відповідно до умов договору.

У відповіді за відзив відповідача-2 прокурор зазначив, що форс-мажорна обставина у вигляді військової агресії російської федерації не звільняє відповідача-1 від відповідальності. Прокуратура не відкидає факт, що на кордоні з Польщею могли виникнути логістичні проблеми, пов`язані з блокуванням автомагістралей сполучення. Однак, по-перше, відповідач-1 у листі від 15.12.2023 не конкретизував в чому саме полягає ускладнення логістики, а по-друге, серед документів, наданих відповідачем-1 в якості додатку до відзиву, мається переклад публікації польської прикордонної служби, згідно з якою акція протесту на під`їзду до прикордонних переходів розпочалася 06.11.2023, тобто майже за місяць до укладення договору, а тому їх можна було передбачити і врахувати під час планування логістичного ланцюга.

У запереченнях відповідач-1 пояснив, що підставою для продовження строку дії договору є об`єктивні обставини, тобто мова не йде про форс-мажорні обставини. Відповідач-1 зазначив, що з вини казначейства сторони були вимушені укладати додаткову угоду № 1, оскільки кошти були перераховані дистриб`ютору лише 29.03.2024. До того ж український кордон був заблокований, об`їзд польського кордону спричинив великі черги на перетин кордону в інших країнах ЄС, які межують з Україною, а тому сторони визначили, що блокування кордону є об`єктивною обставиною для продовження строку дії договору. Також, відповідач-1 зазначив, що настання форс-мажорної обставини є підставою для звільнення від відповідальності, а не підставою для продовження строку дії договору.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 10.06.2024 заяву заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси за вх. ГСОО № 2-967/24 від 07.06.2024 про забезпечення позову у справі № 916/2550/24 було повернуто заявнику.

Ухвалою суду від 12.06.2024 позовну заяву заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси за вх. № 2609/24 від 07.06.2024 було залишено без руху.Ухвалою суду від 17.06.2024 позовну заяву заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 11.07.2024 о 15:00.

Ухвалою суду від 17.06.2024, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2024, у задоволенні заяви заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси за вх. ГСОО № 2-1003/24 від 14.06.2024 про забезпечення позову було відмовлено.

Підготовче засідання 11.07.2024 не відбулось, у зв`язку з відсутністю електропостачання в будівлі суду. Ухвалою суду від 12.07.2024 було призначено підготовче засідання на 29.07.2024 о 15:30.

Протокольною ухвалою від 29.07.2024 строк підготовчого провадження був продовжений, а в засіданні оголошено перерву до 13.09.2024 о 15:20.

Протокольною ухвалою від 13.09.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 08.10.2024 о 16:00.

Судове засідання 08.10.2024 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони повітряної тривоги. Ухвалою суду від 08.10.2024 було призначено судове засідання на 18.10.2024 о 15:00.

Протокольними ухвалами суд неодноразово оголошував перерви в засіданнях суду 18.10.2024 до 08.11.2024 о 12:00, 08.11.2024 до 19.11.2024 о 10:00, 19.11.2024 до 26.11.2024 о 10:00.

Протокольною ухвалою суду від 26.11.2024 відповідачу-2 було відмовлено у задоволенні клопотання за вх. ГСОО № 25430/24 від 01.07.2024 про залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні 26.11.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

Згідно з обласною цільовою програмою «Здоров`я Одещини на 2021-2023 роки» (а.с. 64-79, т. 4) в умовах переходу на нові умови фінансування, для забезпечення повноцінного функціонування комунальних підприємств та закладів охорони здоров`я необхідні додаткові кошти для закупівлі діагностичного обладнання. Затвердження та впровадження програми «Здоров`я Одещина на 2021-2023 роки» створює правові підстави для здійснення часткового фінансування за рахунок місцевих бюджетів вторинної та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

За результатами проведення процедури закупівлі (а.с. 35-50, т. 1) між відповідачем-1 (виконавець) та відповідачем-2 (замовник) був укладений договір від 05.12.2023 № 36/23 (далі договір, а.с. 51-60, т. 1), згідно з яким виконавець зобов`язався поставити та передати у власність замовника товар за предметом: код ДК 021:2015: 33190000-8 - Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні, (далі Товар), визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1 до договору), а замовник зобов`язався прийняти товар та сплати його вартість у порядку та на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 2.1-2.3. договору загальна ціна цього договору складає 3110062,00 грн з ПДВ. Розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі, національною грошовою одиницею України - гривнею. Розрахунки за товар здійснюється у разі наявності фінансування в безготівковій формі шляхом проведення попередньої оплати після набрання чинності договору у розмірі 100 відсотків від ціни договору на рахунок виконавця впродовж 20 банківських днів з дати підписання сторонами договору.

Згідно з 3.1-3.4., 3.8, 3.9. договору поставка товару здійснюється виконавцем з використанням власного або залученого транспорту до 31.12.2023. Поставка товару здійснюється за адресою: 65045, Україна, м, Одеса, вул. Буніна, 30 на підставі заявки Замовника. Заявка замовника, вважається отриманою виконавцем з дати направлення її на його електронну адресу. Поставка товару повинна здійснюватись виконавцем не пізніше 10 робочих днів з дати одержання відповідної заявки Замовника. Товар вважається переданим замовнику, а зобов`язання виконавця щодо поставки товару вважаються виконаними в повному обсязі у кількості та якості в місці поставки товару на підставі підписаної сторонами видаткової накладної. Право власності на товар переходить від виконавця до замовника з моменту підписання сторонами видаткової накладної та передання товару замовнику в місці поставки.

Відповідно до п. 6.5. договору за порушення терміну поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад десять робочих днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Згідно з п. 7.1., 7.2. договору договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, або до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до п. 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за не виконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Під непереборною силою в цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо сторін характеру або їх наслідки, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажанню сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т.п.), нещастя біологічного, техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин і устаткування, масові епідемії та ін.), карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки й локаути, бойкоти та ін.).

Згідно з п. 8.2., 8.3., 8.4. договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 14-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі шляхом направлення офіційного листа на офіційну електронну адресу (або електронну адресу, зазначену в договорі). Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання чи припинення обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на них як на обставини, що звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором. Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), пов`язані з військовою агресією російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, зобов`язана надати іншій стороні документ компетентних державних органів, який посвідчує наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією російської федерації проти України. У разі, якщо форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) пов`язані з військовою агресією російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, крім надання документа, виданого Торгово-промисловою палатою України, вимагається належне оформлення факту форс-мажорних обставин, зокрема наявність (надання) відповідного документу - сертифікату щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), визначеного статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України». Для вирішення питання звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання враховується не лише факт наявності форс-мажорної обставини, а й конкретні заходи (чи події), які були впроваджені на час воєнного стану, неможливість виконання стороною своїх конкретних зобов`язань і причинно-наслідковий зв`язок між ними, порушення логістичного ланцюга, мобілізацію працівників чи зупинення виробництва тощо. Документи, зазначені у цьому пункті, сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), повинна надати іншій стороні у розумний сірок, але не пізніше ніж 14 днів з моменту припинення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та їх наслідків. У разі, коли строк дії обставин непереборної сили триває більше 6-ти місяців, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір достроково, шляхом направлення іншій стороні офіційного листа на офіційну електронну адресу (або електронну адресу, зазначену в цьому договорі) не менш ніж за 30 календарних днів до бажаної дати розірвання, яка обов`язково зазначається в такому листі.

Відповідно до п. 8.5., 8.6., 8.7. договору якщо обставини непереборної сили та (або) їх наслідки тимчасово перешкоджають повному або частковому виконанню зобов`язань за цим договором, час виконання зобов`язань продовжується на час дії таких обставин або усунення їх наслідків, але не більш ніж до кінця поточного, бюджетного року. У разі, якщо у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили та (або) їх наслідків, за які жодна із сторін не відповідає, виконання зобов`язань за цим договором є остаточно неможливим, то цей договір вважається припиненим з моменту виникнення неможливості виконання зобов`язань за цим договором, при цьому сторони не звільняються від обов`язку сповістити іншу сторону про настання обставин непереборної сили або виникнення їхніх наслідків. Наслідки розірвання даного договору, у тому числі його одностороннього розірвання, визначаються відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Згідно з п. 8.8. договору на дату укладення цього договору існує форс-мажорна обставина на території України - військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, тому згідно з пунктом 8.1 розділу 8 «Обставини непереборної сили» договору зазначені форс-мажорні обставини не звільняють продавця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 11.3., 11.6. договору зміни, доповнення, додатки до даного договору, його пролонгація або дострокове розірвання будуть дійсні при умові, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін. Усі повідомлення, що направляються однією стороною даного договору іншій, повинні бути викладені письмово, скріплені підписом уповноваженої особи і печаткою відповідної сторони, і будуть вважатися надісланими належним чином, якщо вони надіслані стороні рекомендованим листом по вказаним у даному договорі адресам.

Згідно з п. 12.1., 12.2 договору договір про закупівлю укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин третьої - п`ятої, сьомої - дев`ятої статті 41 Закону та Особливостей. Істотними умовами цього договору про закупівлю є предмет (найменування, кількість, якість), ціна та строк дії договору про закупівлю. Інші умови договору про закупівлю істотними не є та можуть змінюватися відповідно до норм Господарського га Цивільного кодексів.

Відповідно до п/п 4 п. 12.3 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Форма документального підтвердження об`єктивних обставин визначатиметься замовником під час виникнення об`єктивних обставин (з огляду на їхні особливості) з дотриманням чинного законодавства.

Згідно з п. 12.4-12.6. договору зміни до договору про закупівлю оформляються шляхом укладання відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) та є невід`ємною частиною. Пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін договору. Зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В той же час, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 12.8., 12.9. договору сторона, що отримала пропозицію щодо внесення змін чи розірвання договору, має протягом 10 робочих днів розглянути пропозицію та погодитись з нею чи надати аргументовану відмову. Зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В той же час, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Додатком № 1 до договору є специфікація товару (а.с. 61, т. 1), яка визначає найменування товару крісло офтальмологічне: мобільне хірургічне крісло SC 5010 SEK з аксесуарами; кількість 2 шт; ціна 3110062,00 грн з ПДВ.

15.12.2023 відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з листом № 15/12-23 (а.с. 118, т. 1), в якому повідомив останнього про таке: у зв`язку з дією воєнного стану в Україні та значними ускладненнями логістики існує затримка поставки обладнання (мобільне хірургічне крісло SC 5010 SEK з аксесуарами); орієнтовний строк поставки до 31.03.2024. У зв`язку з цим, відповідач-1 просив відповідча-2 продовжити термін поставки до 31.03.2024. На підтвердження існування обставин ускладнення логістики через блокування кордону відповідачем-2 також подано суду публікації на інформаційних ресурсах про акції протестів польських перевізників на під`їздах до прикордонних переходів, зокрема опубліковані 03.11.2023 (а.с. 107-112, т. 2).

Схвалюючи пропозицію відповідача-1 та враховуючи, що згідно з п/п 4 п. 12.3. договору форма документального підтвердження об`єктивних обставин визначається замовником (відповідачем-2), 18.12.2023 відповідач-2 уклав з відповідачем-1 спірну додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 62, т. 1), в якій сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язань щодо передачі товару і викласти п. 3.1., 7.1. договору в такій редакції: « 3.1. Поставка товару здійснюється виконавцем з використанням власного або залученого транспорту до 31.03.2024 року», « 7.1. Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.03.2024 або до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.». Також в цій угоді сторони виклали в іншій редакції банківські реквізити виконавця.

22.03.2024 відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з листом № 30 (а.с. 66-67, т. 1), в якому повідомив останнього про таке: 25.12.2023 за договором відповідач-2 здійснив передоплату за медичне обладнання на рахунок відповідача-1, відкритий в УДКС у Святошинському районі м. Києва, в сумі 3110062,00 грн; станом на 22.03.2024 отримані кошти у повній сумі знаходяться без руху в УДКС у Святошинського району м. Києва, яке блокує подальші перерахування; отримані кошти передплати призначались для подальшого перерахування виробнику для своєчасного отримання обладнання; виробники-нерезиденти не розпочинають виготовлення медичного обладнання без авансування; попри складний фінансовий стан кошти були перераховані виробнику; листом від 21.03.2024 офіційний дилер виробника сповістив про відвантаження обладнання 21.03.2024, проте сповістив про існуючі проблеми з транспортуванням через блокування автомагістралей сполучення. Таким чином, враховуючи проблеми логістики, необхідність проходження митного контролю в країнах транзиту та митного оформлення на території України відповідач-1 у цьому листі попередив, що строк доставки обладнання за найкращих умов складає близько 20 днів з дати відвантаження, у зв`язку з чим просив відповідача-2 внести зміни до договору та продовжити термін доставки товару до 30.04.2024. До вказаного листа відповідач-1 додав вищезгаданий лист офіційного дилера від 21.03.2024 (а.с. 68-69, т. 1) та проєкт додаткової угоди.

Схвалюючи пропозицію відповідача-1 та враховуючи, що згідно з п/п 4 п. 12.3. договору форма документального підтвердження об`єктивних обставин визначається замовником (відповідачем-2), 25.03.2024 відповідач-2 уклав з відповідачем-1 спірну додаткову угоду № 2 до договору (а.с. 65, т. 1), в якій сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язань щодо передачі товару і викласти п. 3.1., 7.1. договору в такій редакції: « 3.1. Поставка товару здійснюється виконавцем з використанням власного або залученого транспорту до 30.04.2024 року», « 7.1. Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 30.04.2024 або до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.».

На виконання умов договору 26.12.2023 відповідач-2 сплатив на рахунок відповідача-1, відкритий в ДКУ м. Київ, як попередню оплату за медичне обладнання 3110062,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.12.2023 № 13 (а.с. 91, 119, т.1), випискою по рахунку від 26.12.2023 (а.с. 151, т. 2), листом ГУ ДКС України в Одеській області від 12.02.2024 № 10-13-06/1781 (а.с. 94-95, т. 1) та поясненнями учасників справи. Натомість, за поясненнями відповідача-2 подана ним до казначейства платіжна інструкція від 30.01.2024 № 1 (а.с. 152, т. 2) про перерахування коштів в сумі 2996000,00 грн для оплати ТОВ «Виробнича компанія «Діспомед» вартості медичного обладнання була виконана лише 29.03.2024, що підтверджується випискою по рахунку за 29.03.2024 (а.с. 150, т. 2) та не заперечується іншими учасниками справи.

На виконання умов договору 02.04.2024 відповідач-1 передав у власність відповідачу-2 медичне обладнання вартістю 3110062,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 02.04.2024 № 14 (а.с. 74, т. 1), актами приймання-передачі товару від 02.04.2024 № 1, 2 (а.с. 175-178, т. 1), актами від 23.04.2024 (а.с. 61-62, т. 4) та поясненнями учасників справи.

Таким чином, станом на час подання прокурором позову договір вже був виконаний відповідачами і зобов`язання щодо оплати і поставки товару були припиненими виконанням.

Відповідно до п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.6., 1.8., 1.11. статуту відповідача-2 (а.с. 70-78, т. 1) останній є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, інтереси яких представляє Одеська обласна рада в межах повноважень, визначених законодавством України. Постійний контроль за виконанням статутних завдань відповідача-2 здійснює Одеська обласна державна адміністрація в особі Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, який є відповідальним за належне виконання функцій контролю щодо діяльності відповідача-2. Контроль за забезпеченням збереження та ефективністю використання майна відповідача-2 здійснює Департамент охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації та Управління обласної ради з майнових відносин. Відповідач-2 є юридичною особою з моменту державної реєстрації, має відокремлене майно на праві оперативного управління, укладає від свого імені угоди, які у випадках, зазначених нижче, повинні бути узгоджені з Департаментом охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації та Управлінням обласної ради з майнових відносин, набуває майнові та особисті немайнові права, може бути позивачем та відповідачем у судах. Відповідач-2 має самостійний баланс, основний та інші рахунки, може мати рахунки в українських банках, та у випадках передбачених законодавством в іноземних банках. Відповідач-2 є неприбутковим та фінансується з бюджету. Відносини відповідача-2 з іншими юридичними особами будуються на договірних засадах.

На підтвердження повноважень позивачів у спірних правовідносинах та підставності здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор подав суду розпорядження Одеської ОДА від 06.02.2017 № 77/А-2017 (а.с. 79, т. 1), Положення про Департамент охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації (а.с. 80-88, т. 1), листування учасників справи (а.с. 96-117, 124-173 т. 1) та повідомлення прокурора з доказами відправлення (а.с. 179-196, т. 1).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з ст. 19 ГК України суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Відповідно до ст. 42, 43 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно з ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 195 ГК України управнений суб`єкт господарського зобов`язання, якщо інше не передбачено законом, може передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом чи договором права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень. Передачу (делегування) таких прав може бути зумовлено певним строком. Акт передачі прав вважається чинним з дня одержання повідомлення про це зобов`язаною стороною, а акт делегування господарсько-управлінських повноважень іншому суб`єкту - з дня офіційного опублікування цього акта. Передача (делегування) прав тягне за собою обов`язок суб`єкта, який одержав у результаті такої передачі (делегування) додаткові повноваження, вирішувати відповідне до цих повноважень коло господарських питань та нести відповідальність за наслідки рішень, що ним приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 208 ГК України якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Згідно з ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і далі в редакції чинній, станом на час укладення спірних угод) закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням. Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним у разі: 1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; 2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; 3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону; 5) якщо назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником не відповідає товарам, роботам чи послугам, що фактично закуплені замовником.

Згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Позиція суду

Як встановлено судом після укладення договору між відповідачами були укладені 2 спірні додаткові угоди, якими сторони продовжили строк дії договору і строк виконання відповідачем-1 свого зобов`язання з поставки товару.

Отже, внесення спірних змін до договору відбулось за добровільною згодою відповідачів, які є рівними суб`єктами у спірних правовідносинах та вправі врегульовувати свої взаємовідносини на власний розсуд, враховуючи положення чинного законодавства України як-то: про свободу підприємницької діяльності, про свободу договору; про право врегулювати в договорі свої відносини, які не врегульовані актами законодавства; про право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, якщо в цих актах прямо не вказано про інше або у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Суд зазначає, що спірні правовідносини є предметом регулювання не лише ГК України та ЦК України, а і Закону України «Про публічні закупівлі», який у п. 4 ч. 5 ст. 41 передбачає, що істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися після його підписання, зокрема, у випадку продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Судом з пояснень учасників справи встановлено, що учасники справи не заперечують наявність дій третіх осіб, пов`язаних з блокуванням автомагістралей сполучення на під`їздах до прикордонних переходів між Республікою Польща та Україною, спірним у даній справі є те, що ця обставина могла слугувати підставою для внесення відповідачами змін до договору шляхом укладення спірних додаткових угод, оскільки ця обставина існувала на час укладення договору 05.12.2023, і при певній обачності відповідачі могли її врахувати при укладенні договору і визначенні строку його дії чи строку виконання відповідачем-1 свого зобов`язання з поставки товару.

З цього приводу суд зазначає, що за своє суттю форс-мажорні обставини перебувають поза контролем учасників господарських відносин і останні не можуть впливати на їх виникнення, перебіг та закінчення. Тому обачність в даному випадку є досить суб`єктивним критерієм при оцінці такої можливості у сторін, оскільки для будь-якої розсудливої особи є зрозумілим, що блокування автомагістралей сполучення на під`їздах до прикордонних переходів може бути різним за своїм змістовним наповненням: повним або лише для певного автотранспорту чи для певного товару; на одному пункті пропуску чи на усіх; тривалим або разовою (нетривалою) акцією тощо. У зв`язку з цим, для врегулювання цих випадків у господарському праві і діє інститут форс-мажорних обставин і саме для цього в Законі України «Про публічні закупівлі» є пункт, який передбачає для учасників правовідносин таку можливість для внесення за взаємною згодою змін в договір як існування об`єктивних обставин, у тому числі обставин непереборної сили тощо.

При цьому, ані у вказаному Законі, ані в договорі не передбачено заборони сторонам самостійно, за власним розсудом, внести зміни до договору у разі існування певної форс-мажорної обставини на час укладення договору, а для визнання недійсним договору суд має встановити, що зміст правочину саме суперечить актам законодавства України.

Суд зауважує, що п. 8.1-8.8. договору урегульовують між сторонами відносини щодо підстав звільнення відповідачів від відповідальності за не виконання або неналежне виконання зобов`язань, розірвання (припинення) договору у разі виникнення обставин непереборної сили. До того ж у договорі сторони передбачили існування лише однієї форс-мажорної обставини військова агресія рф проти України.

Таким чином, ці пункти договору не урегульовують порядок внесення відповідачами змін до договору.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду (справи № 910/15264/21, № 910/332/24, № 910/17639/21) та зазначає, що обставини форс-мажору (обставини непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, та істотна зміна обставин є різними правовими ситуаціями.

На відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) істотна зміна обставин: є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання; не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин); має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Положення ст. 652 ЦК України можуть бути застосовані у випадку відсутності існування форс-мажору, але тоді позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду. У ст. 652 ЦК України містяться приписи для ситуації, коли сторона об`єктивно може виконати зобов`язання, проте внаслідок зміни обставин таке втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. У цьому разі виникає потреба зміни умов зобов`язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин. За наявності форс-мажорних обставин виникають підстави для застосування ст. 617 ЦК України та відповідних умов договору для звільнення сторони від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань за наслідками надання відповідних доказів, а не для примусового внесення змін до договору відповідно до ст. 652 ЦК України, якщо лише самим договором не передбачено інше.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурором не доведено суду суперечності спірних додаткових угод до договору чинному законодавству України та, відповідно, підстав для визнання недійсними спірних додаткових угод.

Крім цього, суд зазначає, що спірні правовідносини є господарськими, які передбачають рівність сторін. В цих правовідносинах договір не укладався відповідачами на користь третьої особи (Одеської обласної ради), відповідач-2 не укладав з третьою особою (Одеською обласною радою) акт передачі прав управненої сторони, а відповідач-1 не брав на себе зобов`язання сплачувати на користь третьої особи (Одеської обласної ради) які-небудь штрафні санкції, відповідно прокурором не доведено суду правових підстав для стягнення штрафних санкцій саме на користь Одеської обласної ради у випадку задоволення судом позову про визнання недійсними спірних угод, що, відповідно, впливає на визначення ефективності обраного прокурором способу судового захисту визнання недійсними додаткових угод до договору.

Окремо суд вважає необхідним згадати, що у своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конституційний Суд України у рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 (справа №1-11/2012) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який серед іншого означає, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею. Додержання принципу пропорційності означає необхідність дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому, з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Так, Закон України «Про публічні закупівлі» установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, місцевих органів тощо, а метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Суд наголошує, що саме на державу покладений обов`язок забезпечувати безпечні умови функціонування для бізнесу та умови для вільного переміщення дозволених товарів через державний кордон.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах станом на час подання прокурором позову договір вже був виконаний відповідачами і зобов`язання щодо оплати і поставки товару були припиненими виконанням.

Проте у даному випадку, за відсутності у держави в особі прокурора або позивачів зауважень до якості і ціни товару, прокурор звертається до суду з цим позовом про визнання недійсними угод і стягнення штрафних санкцій з відповідача-1 у розмірі 503830,04 грн (при договірній ціні товару 3110062,00 грн, сплаті відповідчем-1 ТОВ «ВК Діспомед» 2996000,00 грн за цей товар) з суб`єкта господарювання, який працює в умовах дії форс-мажорних обставин (військова агресія рф та блокування автомагістралей третіми особами зі сторони Республіки Польща) та задовольняє потреби установи комунальної власності та територіальної громади у медичному обладнанні, що за позицією суду не відповідає критерію пропорційності між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов прокурора не підлягає задоволенню, сплачений останнім при поданні позову судовий збір не підлягає відшкодуванню за рахунок інших учасників справи.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 06 грудня 2024 р.

Суддя Д.О. Бездоля