Постанова

від 31.07.2024 по справі 912/244/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2024 року м.Дніпро Справа № 912/244/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від скаржника: Мартинюк С.В.;

від відповідача: Надеєва О.О.

інші представники сторін у судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2024 року у справі №912/244/24 (суддя Кабакова В.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка", вул. Єршова, буд. 11, м. Луцьк, Волинська область, 43026

до відповідачів:

1. Приватного підприємства "Агроінвестгрупа", вул. Франка І., буд. 165, кв. 55Б, м. Львів, Львівська область, 79026

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агроальянс-ДВ", вул. Світла, буд. 1, с. Заріччя, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 25262

за участі:

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Брандальського Дмитра Сергійовича, вул. В`ячеслава Чорновола, 1-б, м. Кропивницький, 25006

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінського Ігоря Дмитровича, АДРЕСА_1

про визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного підприємства "Агроінвестгрупа" (далі - ПП "Агроінвестгрупа", відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агроальянс-ДВ" (далі - ТОВ "Агрофірма "Агроальянс-ДВ", відповідач 2) з такими вимогами:

- визнати недійсним укладений 27.01.2022 року між Приватним підприємством "Агроінвестгрупа" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агроальянс-ДВ" договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінським І.Д. та зареєстрований в реєстрі за №36;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63092089 від 27.01.2022 12:54:51, приватний нотаріус Бєлінський Ігор Дмитрович Кропивницький міський нотаріальний округ Кіровоградська область.

- стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказаний договір є фраудаторним правочином, був вчинений між відповідачами з метою уникнення майнової відповідальності перед позивачем та наступного унеможливлення звернення стягнення на майно відповідача 1 в межах виконання рішення господарського суду Львівської області від 14.06.2022 року у справі №914/110/22.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2024 року у справі №912/244/24 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позивачем наявності у відповідачів умислу при укладенні договору від 27.01.2022 року задля приховання майна, щоб за рахунок його реалізації не було виконано судове рішення від 14.06.2022 року у справі №914/110/22 про стягнення заборгованості, та про недоведеність ознак фраудаторності укладеного правочину.

Також суд зазначив, що під час розгляду справи не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про фіктивність оспорюваного договору.

Суд надав оцінку вартості відчуженого за спірним договором майна. Вказав, що позивачем не доведено, що відчужене за договором майно є єдиним, за рахунок реалізації якого позивач, як стягувач у виконавчому провадженні, мав можливість отримати задоволення своїх кредиторських вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуваний ним договір було укладено відповідачами за узгодженою між ними ціною - 54 300,00 грн. без ПДВ, в той час, як згідно п.1.3 договору вартість відчужуваного майна становить 4 980 000,00 грн. Тобто, майно відчужено за ціною, яка в 90 разів нижча від його реальної вартості.

Крім того, звертає увагу, що оскаржуваний договір купівлі-продажу нерухомого майна було укладено між відповідачем-1 та відповідачем-2 27.01.2022 року, тобто уже після відкриття господарським судом Львівської області провадження у справі №914/110/22 (провадження відкрито 17.01.2022 року). За результатами розгляду даної справи позовні вимоги позивача до відповідача-1 були задоволені у повному обсязі.

На думку апелянта вказане свідчить про те, що перед укладенням оскаржуваного договору відповідач-1 цілком усвідомлював факт наявності невиконаних боргових зобов`язань перед позивачем та можливість звернення стягнення на майно відповідача-1 в ході виконання судових рішень про стягнення з останнього грошових коштів на користь позивача. Саме даний фактор, на думку скаржника, став підставою для укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Позивач вважає, що вказані вище обставини у своїй сукупності доводять фраудаторний характер оскаржуваного договору купівлі-продажу нерухомого майна, як такого, що був укладений відповідачем-1 та відповідачем-2 лише в цілях унеможливлення звернення стягнення на майно відповідача-1 в межах виконання зобов`язань останнього перед позивачем.

Скаржник зазначає також наступне:

- без належного для цього правового обґрунтування судом першої інстанції було взято до уваги свідоцтво на право власності (про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів) від 31.10.2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №1242, з якого вбачається, що ПП "Агроінвестгрупа" придбало відчужене за спірним договором від 27.01.2022 року майно 20.09.2011 року на прилюдних торгах з продажу арештованого майна за ціною 138 069,00 грн.;

- суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що за період з 2011 до 2022 року стан відчуженого майна міг лише погіршитись, отже, вартість такого майна, навіть з урахуванням інфляційних процесів, не могла збільшитись;

- без належного правового обґрунтування, посилаючись на дані оцінки іншого об`єкта нерухомого майна відповідача-1 (комплекс нежитлових будівель за адресою: Кіровоградська обл., Олександрівський р., с. Бовтишка, вулиця Леніна, буд. 13), суд першої інстанції взяв до уваги, що звіт, про який зазначено в п. 1.3. договору купівлі-продажу від 27.01.2022 року, вірогідно виконаний за допомогою програмного забезпечення ФДМУ, без огляду об`єкта та врахування його реального стану. Що даний звіт був використаний для визначення розміру платежів, які сплачуються під час нотаріального посвідчення договору, зокрема, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 49 800,00 грн, який сплачений відповідачем 2, що обумовлює п. 1.4. спірного договору. На підставі вищевказаного суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що визначена договором купівлі-продажу від 27.01.2022 року ціна нерухомого майна не є заниженою чи не ринковою.

Також скаржник вказує, що в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції послався на загальнодоступну інформацію з сайту "Опендатабот" про те, що станом на кінець 2021 року відповідач 1 мав дохід 19 962 900 грн. та активи вартістю 9 856 600 грн., а на кінець 2022 року - активи вартістю 10 574 200 грн. Однак, дані вказаного сайту не є офіційною інформацією і не можуть вважатися належним чином встановленими та доведеними обставинами.

Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2024 року у справі №912/244/24 та прийняте нове рішення, яким:

- визнати недійсним укладений 27.01.2022 року між відповідачами договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінським І.Д. та зареєстрований в реєстрі за №36;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63092089 від 27.01.2022. 12:54:51, приватний нотаріус Бєлінський Ігор Дмитрович Кропивницький міський нотаріальний округ Кіровоградська область.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 заперечує проти наведених апелянтом обставин, заперечує проти задоволення апеляційної скарги в цілому.

Звертає увагу суду, що за спірним договором купівлі - продажу відповідач 2 набув право власності на нерухоме майно, відповідач 1 втратив правомочності власника, не володіє і не користується відчуженим майном. Таким чином, мета оспорюваного договору в момент його укладання не була прихованою, дії відповідача 1 не вчинялися цілеспрямовано для ухилення від виконання зобов`язань перед позивачем. Така мета мала б місце, якби відповідач 1 уклав договір задля ухилення від виконання зобов`язань перед позивачем, але зберіг право власності на відчужуване майно (безпосередньо чи опосередковано).

Відповідач 1 не здійснював господарської діяльності на території Кіровоградської області, фактичним місцем його діяльності є Волинська область, Ковельський р-н, с. Козлиничі. Відчужене за оспорюваним договором майно відповідачем-1 не використовувалося, не утримувалося, що призвело до значного погіршення його стану.

Таким чином, будь якої доцільності зберігати у власності зазначене майно у відповідача 1 не було, з часом дане майно було б знищене під дією природних факторів.

Відповідач 2 має в оренді земельні ділянки на території Бовтишської сільської ради, Олександрівського району, Кіровоградської області, які використовує для виробництва сільськогосподарської продукції. Оспорюваний договір укладався відповідачем 2 з об`єктивно реальною метою - приведення майна у придатний стан та подальше використання його в господарській діяльності.

Тобто, укладення оспорюваного договору має реальну, зрозумілу і обґрунтовану мету і наслідки, і такою метою не є завдання шкоди інтересам позивача, що останнім не спростовано.

Також у відзиві йдеться про те, що скаржник жодним чином не спростовує висновків суду, зокрема, про недоведеність позивачем наявності у відповідачів умислу при укладанні договору від 27.01.2022 року на приховання майна задля того, щоб за рахунок його реалізації не було виконаним судове рішення від 14.06.2022 року у справі № 914/110/22 про стягнення заборгованості, та щодо недоведеності ним фраудаторності укладеного правочину.

Просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2024 року у справі №912/244/24 залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не надали, участь своїх представників у судове засідання не забезпечили.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається наступне:

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.06.2022 року у справі №914/110/22 стягнуто з ПП "Агроінвестгрупа" на користь ТОВ "Агротехніка" 560 000,00 грн. основного боргу, 750 000,00 грн. штрафу та 19 650,00 грн. судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

05.10.2022 року господарським судом Львівської області видано наказ №914/110/22 на виконання рішення суду.

02.01.2023 року за заявою ТОВ "Агротехніка" та з метою виконання наказу господарського суду Львівської області №914/110/22 від 05.10.2022 року, приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Бершадським С.М. відкрито виконавче провадження НОМЕР_3.

У зв`язку з припиненням діяльності приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Бершадського С.М. виконавче провадження НОМЕР_3 прийнято приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Брандальським Д.С.

Позивач зазначав, що рішення господарського суду Львівської області від 14.06.2022 року у справі №914/110/22 не виконано у зв`язку з відсутністю у відповідача 1 грошових коштів або рухомого або не рухомого майна, на яке може бути звернено стягнення у встановленому законодавством порядку.

В ході виконавчих дій приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Брандальським Д.С. встановлено, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 27.01.2022 року між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінським І.Д. та зареєстрованого в реєстрі за №36, з власності відповідача 1 вибув об`єкт нерухомого майна: комплекс нежитлових будівель, загальною площею 1685,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 .

Приватний виконавець Брандальський Д.С. надав позивачу копію зазначеного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.01.2022 року.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 27.01.2022 року державним реєстратором приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінським І.Д. зареєстровано право власності на комплекс нежитлових будівель, загальною площею 1685,6 кв.м за адресою: Кіровоградська обл., Олександрівський р-н, с. Бовтишка, вул. Леніна буд. 17, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 616924935205; підстава внесення запису про державну реєстрацію: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63092089 від 27.01.2022 12:54:51, приватний нотаріус Бєлінський Ігор Дмитрович Кропивницький міський нотаріальний округ Кіровоградська обл.; документи подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 36, виданий 27.01.2022, видавник: Бєлінський І.Д. приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області; власник: ТОВ "Агрофірма "Агроальянс-ДВ", код ЄДРПОУ:44001160.

Позивач вважав, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 27.01.2022 року між відповідачами, є фраудаторним правочином та вчинений виключно з метою уникнення майнової відповідальності перед позивачем та наступного унеможливлення звернення стягнення на майно відповідача 1 в межах виконання рішення господарського суду Львівської області від 14.06.2022 року у справі №914/110/22.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Підставою апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції позивачем визначено недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та неправильне застосування норм матеріального права.

В чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права і які саме норми матеріального права були неправильно застосовані судом під час прийняття оскаржуваного рішення, позивачем в апеляційній скарзі не зазначено.

Фактично, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції є те, що позивач не погоджується з висновками суду щодо вартості відчужуваного за оспорюваний договором майна.

При цьому, решта висновків суду, зокрема, про недоведеність позивачем наявності у відповідачів умислу при укладенні договору від 27.01.2022 року задля приховання майна, щоб за рахунок його реалізації не було виконаним судове рішення від 14.06.2022 року у справі № 914/110/22 про стягнення заборгованості, та про недоведеність ознак фраудаторності укладеного правочину, ним не заперечуються.

Згідно із ч.ч.1-4 ст.202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 25.02.2020 року у справі №915/1299/18.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Договір як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин і має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 року у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 року у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (постанова Верховного Суду від 07.12.2018 року у справі № 910/7547/17).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (постанова Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей, не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 року у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 року у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 року у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 року у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 року у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 року у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 року у справі № 904/7905/16).

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц).

Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 року у справі № 922/1903/18 зазначив, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значущі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином і своєчасно виконані. Тому всі боржники мають добросовісно виконати всі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав і правомірних інтересів кредитора. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем 1 наявні такі зобов`язання:

- за договором від 30.04.2021 року №КВ-ФЗ-2363, за яким рішенням господарського суду Львівської області від 14.06.2022 року у справі № 914/110/22 стягнуто з ПП "Агроінвестгрупа" на користь ТОВ "Агротехніка" 560 000,00 грн. основного боргу, 750 000,00 грн. штрафу та 19 650,00 грн. судового збору;

- за договором від 19.03.2021 року №КВ-ФЗ-2333, за яким рішенням господарського суду Львівської області 02.08.2022 року у справі № 914/109/22 стягнуто солідарно з ПП "Агроінвестгрупа" та фізичної особи на користь ТОВ "Агротехніка" 950 000,00 грн. та судовий збір.

Також господарський суд Львівської області ухвалою від 11.08.2022 року у справі № 914/108/22 за позовом ТОВ "Агротехніка" до ПП "Агроінвестгрупа" про стягнення грошових коштів у сумі 1 310 000,00 грн., з яких 560 000,00 грн. - сума основної заборгованості, а 750 000,00 грн. - штраф, нарахований у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки майбутнього врожаю 2021 року №КВ-Ф3-2362 від 30.04.2022 року, затвердив мирову угоду від 10.08.2022 року на суму 702 650,00 грн., з яких: 560 000,00 грн. - сума основної заборгованості; 123 000,00 грн. - сума штрафу; 19 650,00 грн. - відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Крім того, за умовами затвердженої мирової угоди: "4. У випадку невиконання відповідачем умов, передбачених пунктом 2 цієї мирової угоди, позивач на наступний день з моменту настання факту невиконання умов цієї мирової угоди набуває права примусового стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 1 329 650,00 грн. (один мільйон триста двадцять дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят гривень 00 коп.), з яких: 560 000,00 грн. - сума основної заборгованості; 750 000,00 грн. - сума нарахованого позивачем штрафу; 19 650,00 грн. - відшкодування понесених позивачем судових витрат".

Судом в оскаржуваному рішенні встановлено, що за вказаними судовими рішеннями було видано виконавчі документи.

Так, за виконавчим провадженням НОМЕР_3 з примусового виконання наказу суду №914/110/22, що знаходиться на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Брандальського Д.С., загальна сума коштів, що підлягають стягненню 1 329 650,00 грн. Сума коштів, що надійшли від приватного виконавця за рахунок реалізації майна боржника складає 120 703,96 грн. Крім цього в рахунок погашення заборгованості боржника стягувачу передано у власність нереалізоване майно боржника (зерно кукурудзи) на суму 74 256,75 грн. Загальна сума непогашеної заборгованості ПП "Агроінвестгрупа" за ВП НОМЕР_3 складає 1 134 689,29 грн.

За виконавчим провадженням НОМЕР_1 з примусового виконання наказу суду №914/109/22, що знаходиться на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Брандальського Д.С., загальна сума коштів, що підлягають стягненню 950 000,00 грн. Сума коштів, що надійшли від приватного виконавця за рахунок реалізації майна боржника складає 86 886,61 грн. Загальна сума непогашеної заборгованості ПП "Агроінвестгрупа" за ВП НОМЕР_1 складає 863 113,39 грн.

За виконавчим провадженням НОМЕР_2 з примусового виконання ухвали суду у справі №914/108/22, що знаходиться на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Клехо А.Є., загальна сума коштів, що підлягають стягненню становить 1 329 650,00 грн. Сума коштів, що надійшли від приватного виконавця за рахунок реалізації майна боржника, складає 965 948,64 грн. Загальна сума непогашеної заборгованості ПП "Агроінвестгрупа" за ВП НОМЕР_2 складає 363 701,36 грн.

Сторонами не спростовується, що з загальної суми боргу ПП "Агроінвестгрупа" за вказаними виконавчими провадженнями - 3 609 300,00 грн виконано 1 247 795,96 грн. Залишок заборгованості становить 2 361 504,04 грн.

27.01.2022 року ПП "Агроінвестгрупа" та ТОВ "Агрофірма "Агроальянс-ДВ" уклали оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою вул. Центральна буд. 17, с. Бовтишка, Олександрівський район, Кіровоградська область, що належало ПП "Агроінвестгрупа" на праві власності.

З викладених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на момент вчинення оспорюваного правочину ПП "Агроінвестгрупа" було обізнане про наявність у нього зобов`язань перед ТОВ "Агротехніка" за вищевказаними договорами, заборгованість за якими стягнуто за рішеннями суду.

На думку колегії суддів при вирішенні питання щодо того, чи є спірний договір фраудаторним, суд обґрунтовано вдався до оцінки такої обставини, як ціна спірного договору та встановлення того, чи укладений він з метою уникнення виконання зобов`язань відповідача 1 перед позивачем.

Так, скаржником не спростовано доводи суду першої інстанції про наявність у відповідача 1 іншого нерухомого майна, за рахунок якого можливо погашення заборгованості.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №366271821) за відповідачем 1 зареєстроване право власності на комплекс нежитлових будівель, за адресою: Кіровоградська обл., Олександрівський р., с. Бовтишка, вулиця Леніна, будинок 13 (том 1 а.с.63).

Також встановлено, що відповідачу 1 належало нерухоме майно - приміщення зерносховища № 2, загальною площею 1223,6 кв.м за адресою: вул. Центральна, 1Б, с. Козлиничі, Ковельський район, Волинська область, яке було виставлено на реалізацію приватним виконавцем на електронному аукціоні 27.03.2023 року (том 1 а.с.70).

Також матеріали справи містять докази того, що станом на кінець 2021 року відповідач 1 мав дохід 19 962 900 грн. та активи вартістю 9 856 600 грн., а на кінець 2022 року - активи вартістю 10 574 200 грн. (том 1 а.с.73), а як вказано вище, залишок заборгованості відповідача 1 перед позивачем за виконавчими провадженнями становить 2 361 504,04 грн.

У справі №910/16579/20 Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що у Цивільному кодексу України не має окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах (постанова від 07.09.2022 року).

На думку колегії суддів мету укладення спірного договору - виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами, позивач не довів.

Щодо оцінки майна, колегія суддів звертає увагу на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 придбав об`єкт нерухомого майна: комплекс нежитлових будівель, загальною площею 1980,9 кв.м за адресою: Кіровоградська обл., Олександрівський р-н, с. Бовтишка, вул. Центральна (колишня назва - Леніна) буд. 17 на прилюдних торгах з продажу арештованого майна за ціною 138 069,00 грн., що підтверджується свідоцтвом на право власності (про придбання арештованого майна з прилюдних торгів) від 31.10.2011 року (том 1 а.с. 74).

Апелянт не спростовує висновок суду про відсутність в матеріалах справи доказів поліпшення відповідачем 1 вказаного майна, користування ним і про те, що вартість такого майна, навіть з урахуванням інфляційних процесів, не могла збільшитись.

За п. 2.1. оспорюваного договору купівлі-продажу від 27.01.2022 року продаж нерухомого майна вчиняється за узгодженою між сторонами ціною в сумі 54 300,00 грн. без ПДВ.

Дійсно, в договорі в п.1.3 зазначено, що відповідно до звіту про оцінку майна КМ221221-001, сформованого ФОП Кушнерьова К.М. 22.12.2021 року, вартість відчужуваного за цим договором нерухомого майна становить 4 980 000,00 грн.

Між тим позивачем не спростовано такий довід суду, як посилання на довідку про балансову вартість, подану відповідачем 1 нотаріусу при посвідченні договору, згідно якої балансова вартість майна на дату укладення спірного договору становила 54 300,00 грн.

При укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством (ст.627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані у справі докази в сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності ознак фраудаторності оспорюваного правочину, оскільки наявні у справі докази підтверджують можливість задоволення вимог позивача за рахунок іншого майна відповідача 1 та наявних у нього грошових коштів.

З цього приводу заслуговують на увагу посилання відзиву на апеляційну скаргу щодо того, що після укладення оспорюваного договору відповідач-1 не лише здійснював господарську діяльність із вирощування сільськогосподарської продукції, але й одержував кредитні кошти в сумі 2 100 000,00 грн. та погашав кредит; за рахунок кредитних коштів також могли бути погашенні зобов`язання відповідача 1 перед позивачем. Відчужене за спірним договором майно не є єдиним, за рахунок реалізації якого позивач мав можливість отримати задоволення своїх кредиторських вимог.

Крім того, відповідач 2 є добросовісним набувачем майна за оспорюваним оплатним договором купівлі - продажу.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.

В постанові Верховного Суду від 30.11.2023 року у справі №920/1402/21(920/1100/22) зазначено наступне: "70. Верховний Суд враховує, що у п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 в справі №461/12525/15-ц зроблено висновок, що: "розглядаючи справи щодо застосування положень статті388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенціїї суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо. [...] 83. Отже, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника".

У даному випадку задоволення позову про визнання недійсним укладеного відповідачами 27.01.2022 року договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідача 2, покладатиме на останнього надмірний індивідуальний тягар та становитиме порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки є неспівмірним втручанням у право мирного володіння майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Жодних доказів про недобросовісність дій відповідача 2 при укладенні оспорюваного договору позивачем не надано, докази того, що відповідачі є чи були на момент укладення договору пов`язаними особами та мали іншу заінтересованість, позивач не надав суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення колегією суддів не встановлено. Висновки суду скаржником не спростовано.

Отже, апеляційна скарга є не доведеною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, - ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2024 року у справі №912/244/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16.09.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков