Рішення

від 16.09.2024 по справі 910/8626/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2024Справа № 910/8626/24

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛТОН КОРПОРЕЙШН" (04080, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 18/14, офіс 332) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРІАН ФУД ТЕХНОЛОДЖИЗ ПРОДАКШН" (03035, місто Київ, вулиця Сурікова Василя, будинок 3-А) про стягнення 751341,81 грн.,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.07.2024 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛТОН КОРПОРЕЙШН" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРІАН ФУД ТЕХНОЛОДЖИЗ ПРОДАКШН" про стягнення 751341,81 грн та була передана 11.07.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «ЕЛТОН КОРПОРЕЙШН» (далі - Позивач) та ТОВ «АГРАРІАН ФУД ТЕХНОЛОДЖИЗ ПРОДАКШН» (далі - Відповідач) було укладено договір поставки від 28.12.2018р. (далі - Договір).

Згідно з умовами Договору Позивачем було передано, а Відповідачем було прийнято у власність товар імпортного (або вітчизняного походження), загальна вартість яких становить 323 860,70 грн.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору поставки не належним чином виконав свої зобов`язання з огляду на що позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРІАН ФУД ТЕХНОЛОДЖИЗ ПРОДАКШН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛТОН КОРПОРЕЙШН" 751 341,81 грн з яких: основний борг - 323 860,70 грн, пеня - 311 794,85 грн., 3 % річних - 115 686,26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/8626/24 від 15.07.2024 була доставлена до електронного кабінету Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРАРІАН ФУД ТЕХНОЛОДЖИЗ ПРОДАКШН" 15.07.2024 о 14:25 год., що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Ухвалою суду від 19.08.2024 залишено позовну заяву без руху та надано строк на усунення її недоліків протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання:

- другої сторінки договору поставки від 28.12.2018р;

- Специфікації до Договору;

- Договору зберігання укладений між ТОВ «ЕЛТОН КОРПОРЕЙШН» та ТОВ «Логістик-Плюс».

21.08.2024 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛТОН КОРПОРЕЙШН" сформовано заяву про усунення недоліків з додатками.

У згаданій заяві представник позивача зокрема зазначив, що специфікація до договору не створювалась, аналогом специфікації слугує пакет бухгалтерських документів, долучений до позовної заяви (видаткові накладні та рахунки на оплату).

Ухвалою від 27.08.2024 продовжено розгляд справи № 910/8626/24.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

28.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛТОН КОРПОРЕЙШН" (далі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРАРІАН ФУД ТЕХНОЛОДЖИЗ ПРОДАКШН" (далі Покупець) було укладено договір поставки №18122801 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 - 1.3 Договору сторони погодили, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується приймати й оплачувати товар в кількості та асортименті згідно зі Специфікаціями, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Товар, який поставляється по договору - імпортного (або вітчизняного) походження.

Товар поставляється партіями в кількості та асортименті згідно Специфікацій, які підписуються сторонами на кожну партію товару і є невід`ємними частинами цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Постачальник поставляє Товар Покупцю на умовах Інкотермс 2010. Місце призначення та умови поставки визначаються у Специфікації на кожну окрему партію товару.

Поставка товару здійснюється у строки, визначені у Специфікації (п. 3.2 Договору).

У випадку поставки товарів в кількості, яка перевищує зазначену у Специфікації, рішення про приймання зайвого товару Покупець приймає самостійно. На вимогу Покупця, Постачальник зобов`язаний забрати зайвий товар протягом 5 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги Покупця переданої по факсу. Всі ризики та витрати, пов`язані з перебуванням зайвого товару на складі Покупця, несе Постачальник (п. 3.3 Договору).

У відповідності до п. 3.4 Договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару Покупцю та підписання сторонами відповідних накладних. Постачальник несе всі ризики загибелі, пошкодження, псування товару тільки до моменту переходу права власності на товар до Покупця.

Відповідно до п.п. 3.6.1 та 3.6.2 п. 3.6 Договору сторони визначили, що приймання Товару по кількості здійснюється за місцем призначення.

Факт приймання-передачі Товару по кількості підтверджується накладними.

Згідно з п. 4.1 та 4.4 Договору, вартість кожної одиниці товару та загальна вартість кожної партії Товару, яка поставляється за цим Договором, визначається Сторонами у Специфікаціях та/або вказується у видаткових накладних.

Загальна сума цього Договору визначається як сума вартостей усіх партій Товару, поставленого протягом дії даного Договору, на підставі Специфікацій та накладних.

Пунктами 5.1 та 5.2 Договору передбачено, що оплата за Товар здійснюються Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Покупець зобов`язується оплачувати кожну окрему партію Товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Товару (згідно накладної).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 Договору, Покупець за даним договором несе наступну відповідальність:

За порушення термінів розрахунків, передбачених п.5.2. даного договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє по "31 " ГРУДНЯ 2019 року (п. 9.1 Договору).

Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 9.2. Договору).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач на підтвердження поставки товару на суму 323 860,70 грн надав:

- Рахунок № 1338 від 07 грудня 2021 року та ВН № 1334 від 13 грудня 2021 року на суму 137 340,00 грн з ПДВ (не підписана з боку сторін);

- Рахунок № 1394 від 16 грудня 2021 року та ВН № 1372 від 20 грудня 2021 року на суму 37278,60 грн з ПДВ (не підписана з боку сторін);

- Рахунок № 1403 від 17 грудня 2021 року та ВН № 1373 від 20 грудня 2021 року на суму 45780,00 грн з ПДВ (не підписана з боку сторін);

- Рахунок № 1457 від 29 грудня 2021 року та ВН № 1420 від 30 грудня 2021 року на суму 27468,00 грн з ПДВ (не підписана з боку сторін);

- Рахунок № 8 від 6 січня 2022 року та ВН № 29 від 12 січня 2022 року на суму 54 936,00 грн з ПДВ (не підписана з боку сторін);

- Рахунок № 70 від 21 січня 2022 року та ВН № 69 від 21 січня 2022 року на суму 45780,00 грн з ПДВ (не підписана з боку сторін);

- Рахунок № 109 від 1 лютого 2022 року та ВН № 104 від 2 лютого 2022 року на суму 45780,00 грн з ПДВ (не підписана з боку сторін);

- Рахунок № 110 від 1 лютого 2022 року та ВН № 105 від 2 лютого 2022 року на суму 46 984,20 грн з ПДВ (не підписана з боку сторін).

Окрім того на підтвердження отримання товару відповідачем, представник позивача надав Договір про надання складських логістичних послуг № ЛП-21012014 від 21.01.2014 за умовами якого Виконавець (Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс») бере на себе зобов`язання забезпечити виконання складських логістичних послуг, пов`язаних з організацією зберігання та обробки товару Замовника (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛТОН КОРПОРЕЙШН"), а Замовник зобов`язується завчасно надавати Заявки на виконання послуг з дотриманням встановленого Графіку, приймати та своєчасно сплачувати надані послуги відповідно до умов дійсного Договору.

Позивачем долучено ряд роздруківок (як вказує позивач заявки на зберігання) наступного змісту:

Розхід №, код вантажоотримувача, найменування вантажоотримувача, адреса вантажоотримувача, дата відвантаження, тип розходу, коментар, а також артикул, найменування, кількість, тип упакування та партія.

У акті повернення товарно-матеріальних цінностей, зданих на зберігання вказані наступні відомості:

Виконавець - ТОВ «Логістик-Плюс» Київська область, смт Стоянка, Житомирське шосе, 21, логістичний центр «Вест Гейт», блок 2-Д;

Замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛТОН КОРПОРЕЙШН", за ЄДРПОУ 35945717.

№ документа, дата документу, вантажоотримувач №, найменування вантажоотримувача, адреса вантажоотримувача, дата відвантаження, тип розходу, коментар, а також артикул, найменування, кількість, тип упакування, тип перетворення, термін придатності та партія.

Також в матеріалах справи наявна довіреність №93 від 10.04.2024, яка дійсна до 19.04.2024 р, видана Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРАРІАН ФУД ТЕХНОЛОДЖИЗ ПРОДАКШН" на отримання товару водієм ОСОБА_1 від ГК Україна ПРОМИСЛОВА ТОВ за рахунком №284 від 08.04.2024.

Окрім того матеріали справи містять копії електронного листування, зокрема лист від 14.06.2022 направлений з електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 про план закриття заборгованості, а також лист з додатком акт звірки направлений 12.12.2022 від ОСОБА_2 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.

У листі від 13.01.2023 надісланого від ІНФОРМАЦІЯ_3 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 було долучено акт звірки розрахунків згідно запиту.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків по стану за період січень 2022 р - листопад 2022 р на суму 323 860,70 грн., підписаний станом на 30.11.2022.

Вищевказаний акт підписаний з боку позивача Андрієм Прудким та проставлено печатку товариства, зі сторони відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРІАН ФУД ТЕХНОЛОДЖИЗ ПРОДАКШН" проставлена печатка та підпис без розшифрування.

Позивач зазначає, що 14.02.2024 останнім на поштову адресу відповідача була надіслана претензія №14022401, однак залишена відповідачем без відповіді.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Приписами ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.3 та 3.4 Договору сторони погодили, що Товар поставляється партіями в кількості та асортименті згідно Специфікацій, які підписуються сторонами на кожну партію товару і є невід`ємними частинами цього Договору.

Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару Покупцю та підписання сторонами відповідних накладних. Постачальник несе всі ризики загибелі, пошкодження, псування товару тільки до моменту переходу права власності на товар до Покупця.

Як було встановлено судом, ані позивачем, ані відповідачем не було підписано видаткові накладні ні шляхом фізичного проставлення відміток на накладних, ані з накладенням ЕЦП (відомостей протилежного в матеріалах справи відсутні).

У той же час умовами договору передбачено, що у випадку поставки товарів в кількості, яка перевищує зазначену у Специфікації, рішення про приймання зайвого товару Покупець приймає самостійно. На вимогу Покупця, Постачальник зобов`язаний забрати зайвий товар протягом 5 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги Покупця переданої по факсу. Всі ризики та витрати, пов`язані з перебуванням зайвого товару на складі Покупця, несе Постачальник (п. 3.3 Договору).

В матеріалах справи наявний долучений представником позивача Договір про надання складських логістичних послуг № ЛП-21012014 від 21.01.2014 за умовами якого Виконавець (Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс») бере на себе зобов`язання забезпечити виконання складських логістичних послуг, пов`язаних з організацією зберігання та обробки товару Замовника (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛТОН КОРПОРЕЙШН"), а Замовник зобов`язується завчасно надавати Заявки на виконання послуг з дотриманням встановленого Графіку, приймати та своєчасно сплачувати надані послуги відповідно до умов дійсного Договору.

Позивачем долучено ряд роздруківок (як вказує позивач заявки на зберігання) наступного змісту:

Розхід №, код вантажоотримувача, найменування вантажоотримувача, адреса вантажоотримувача, дата відвантаження, тип розходу, коментар, а також артикул, найменування, кількість, тип упакування та партія.

Поміж тим у заявках про які вказує позивач не вказано жодні реквізити за якими можна було б ідентифікувати хто та кому передав товар. Окрім того в графі найменування вантажоотримувача вказано - ТОВ АФТ.

У той час як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань скорочене найменування відповідача - ТОВ "АГРАРІАН ФУД ТЕХНОЛОДЖИЗ ПРОДАКШН".

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до Додатку № 2 до Договору про надання складських логістичних послуг № ЛП-21012014 від 21.01.2014 передбачено зокрема, що Прийом товару оформлюється документом «Акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей на зберігання» (Форма МХ-1). Данна форма акту є основним документом, що підтверджує фактичний прийом товару на склад Виконавця. Поміж тим позивачем не було долучено вказаного акту.

У акті повернення товарно-матеріальних цінностей, зданих на зберігання вказані наступні відомості:

Виконавець - ТОВ «Логістик-Плюс» Київська область, смт Стоянка, Житомирське шосе, 21, логістичний центр «Вест Гейт», блок 2-Д;

Замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛТОН КОРПОРЕЙШН", за ЄДРПОУ 35945717.

№ документа, дата документу, вантажоотримувач №, найменування вантажоотримувача, адреса вантажоотримувача, дата відвантаження, тип розходу, коментар, а також артикул, найменування, кількість, тип упакування, тип перетворення, термін придатності та партія.

Відповідно до Додатку № 2 до Договору про надання складських логістичних послуг № ЛП-21012014 від 21.01.2014 передбачено, що відвантаження товару оформляється документом «Акт повернення товарно-матеріальних цінностей, переданих на зберігання» (Форма MX-З). Данна форма акту є основним документом, що підтверджує фактичну передачу Виконавцем товару водію / експедитору, що є представником Замовника.

Акт роздруковується у 2-х примірниках, по одному для кожної із Сторін. Водій / експедитор, що прийняв товар до перевезення зобов`язаний розписатися на кожному примірнику. Виконавець надає один примірник Акта Замовнику, на іншому примірнику ставить свій підпис, як вказівка того, що йому був наданий даний документ.

Разом з тим у вказаних актах відсутні будь-які підписи як і відсутні відомості про водія / експедитора, що прийняв товар до перевезення.

У той же час в матеріалах справи наявна довіреність №93 від 10.04.2024, яка дійсна до 19.04.2024 р, видана Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРАРІАН ФУД ТЕХНОЛОДЖИЗ ПРОДАКШН" на отримання товару водієм ОСОБА_1 від ГК Україна ПРОМИСЛОВА ТОВ за рахунком №284 від 08.04.2024.

Суд наголошує, відомості про особу ГК Україна ПРОМИСЛОВА ТОВ в матеріалах справи відсутні, довіреність видана 10.04.2024, яка дійсна до 19.04.2024 у той же час як було зауважено вище, в актах повернення дата відвантаження вказана у період з 13.12.2021 по 02.02.2022.

Окрім того згадана довіреність видана Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРАРІАН ФУД ТЕХНОЛОДЖИЗ ПРОДАКШН" у той час як Додатком № 2 до Договору про надання складських логістичних послуг № ЛП-21012014 від 21.01.2014 передбачено, що відвантаження товару оформляється документом «Акт повернення товарно-матеріальних цінностей, переданих на зберігання» (Форма MX-З). Данна форма акту є основним документом, що підтверджує фактичну передачу Виконавцем товару водію / експедитору, що є представником Замовника.

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРАРІАН ФУД ТЕХНОЛОДЖИЗ ПРОДАКШН" не є стороною (Замовником) по договору про надання складських логістичних послуг № ЛП-21012014 від 21.01.2014 останній не міг прийняти вказаний товар.

Стосовно долученого представником позивача акту звірки взаєморозрахунків по стану за період січень 2022 р - листопад 2022 р на суму 323 860,70 грн., підписаний станом на 30.11.2022 з боку позивача Андрієм Прудким та проставлено печатку товариства, зі сторони відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРІАН ФУД ТЕХНОЛОДЖИЗ ПРОДАКШН" проставлено печатку та підпис без розшифрування, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами першою та другою ст. 3 Закону визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Умовами пп. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, (далі по тексту - Положення) визначає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4. Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пункту 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до ст. 9 Закону в редакції, чинній станом на дату підписання вказаного акту, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з визначенням, що міститься у абз. 11 ст. 1 Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, тобто акт не є належним доказом здійснення суб`єктами господарювання господарських операцій за певним правочином.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд про що вказав у постановах: від 18.09.2019 у справі № 904/5545/18, від 27.07.2018 у справі № 905/1141/16 та від 04.07.2018 у справі № 926/1311/15.

З огляду на викладене акти звірки не є первинними документами. Крім того, судом враховано, що відображені в акті відомості не містять посилання на договір поставки №18122801, який є підставою позовних вимог у цій справі.

В частині електронного листування, суд звертає увагу позивача на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах (стаття 6 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Відповідно до частини першої статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

У частині другій статті 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У частині третій зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини п`ята, шоста статті 96 Господарського процесуального кодексу України).

Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.

Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

Відповідно до частини першої та другої статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частини третя-п`ята статті 91 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з Договору поставки в останньому відсутні будь-які відомості стосовно електронної пошти сторін.

У той же час як вбачається з копій листів долучених представником позивача листування здійснювалось зі сторони позивача з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_4 у той час як вказує позивач зі сторони відповідача листування здійснювалось з наступної електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3, що є відмінні між собою.

З огляду на викладене позивачем не надано належних доказів за якими можливо було б встановити приналежність відповідачу електронної пошти, а також, що саме електронні пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 належать відповідачу, також суд звертає увагу, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про електронну пошту відповідача.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Крім того, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесені зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження основної заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 323 860,70 грн.

З огляду на вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Окрім того позивачем заявлено до стягнення пеню - 311 794,85 грн., 3 % річних - 115 686,26 грн.

Оскільки судом було відмовлено в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 323 860,70 грн. та враховуючи, що заявлена пеня та 3% річних нараховані на суму основної заборгованості, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги відмову судом у позові, судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Керуючись статтями 226, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ