Постанова

від 12.09.2024 по справі 922/2145/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2145/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кондратової І. Д., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Шарко Л. В.

від 07 грудня 2023 року

та на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Лакізи В. В., Бородіної Л. І., Здоровко Л. М.,

від 03 квітня 2024 року

у справі № 922/2145/21

за позовом ОСОБА_3

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг",

2) ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про визначення розміру капіталу та розмірів часток учасників товариства,

за участю представників:

від позивача: Оріщенко Н. С.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Кур`ян К. І.

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг" та ОСОБА_2 про:

1) визначення розмірів часток учасників у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" наступним чином:

- номінальна вартість частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" ОСОБА_3 становить 2 550 500,00 грн, що складає 98,0584391 відсотків статутного капіталу;

- номінальна вартість частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" ОСОБА_2 становить 50 500,00 грн, що складає 1,9415609 відсотків статутного капіталу;

2) визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" номінальною вартістю часток його учасників, виражених у національній валюті України, у сумі 2 601 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" від 21 липня 2020 року вніс до статутного капіталу цього товариства додатковий вклад у розмірі 2 500 000,00 грн. Однак, всупереч частині дев`ятій статті 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» результати внесення позивачем як учасником цього товариства додаткового вкладу, розміри часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесеного позивачем додаткового вкладу, а також збільшений розмір статутного капіталу товариства не були затверджені загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг". Загальні збори, скликання яких для прийняття зазначених рішень було ініційоване позивачем, не відбулися у зв`язку з відсутністю кворуму, оскільки інший учасник товариства - ОСОБА_2 не з`явився для участі у зборах, уповноваженого представника не направив, а провести загальні збори для прийняття цих рішень без участі ОСОБА_2 чи його уповноваженого представника, неможливо. З огляду на викладене позивач просить в судовому порядку прийняти рішення про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" з урахуванням фактично внесеного позивачем додаткового вкладу.

Господарський суд Харківської області ухвалою від 17 червня 2021 року прийняв позовну заяву ОСОБА_3 до розгляду та відкрив провадження у справі № 922/2145/21.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг" є:

- ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі цього товариства у розмірі 50 500,00 грн, що становить 50%;

- ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі цього товариства у розмірі 50 500,00 грн, що становить 50%.

21 липня 2020 року відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг», на яких були присутні усі учасники товариства: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в особі уповноваженого представника за довіреністю ОСОБА_1 . На зазначених загальних зборах, оформлених протоколом від 21 липня 2020 року, учасники товариства, зокрема вирішили:

1) встановити можливість учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі. Встановити право лише певних учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг», що будуть визначені у рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів учасників до статутного капіталу, вносити такі додаткові вклади;

2) збільшити статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» шляхом залучення додаткового грошового вкладу учасника товариства - ОСОБА_3 в розмірі 2 500 000,00 грн, визначити запланований розмір статутного капіталу товариства після залучення додаткового грошового вкладу учасника товариства - 2 601 000,00 грн визначити строк внесення додаткового вкладу учасника товариства протягом дев`яти місяців з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів учасників товариства.

21 квітня 2021 року ОСОБА_3 вніс додатковий вклад до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» у розмірі 2 500 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 207957558 від 21 квітня 2021 року.

22 квітня 2021 року ОСОБА_3 ініціював проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» з метою прийняття встановлених статтею 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішень (про затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасників), а також з метою затвердження нової редакції статуту товариства для приведення у відповідність його положень щодо визначення розмірів та співвідношення часток учасників товариства.

Виконавчий орган Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» скликав загальні збори учасників, призначив їх проведення на 24 травня 2021 року, про що надіслав учасникам товариства відповідні повідомлення.

24 травня 2021 року для участі у загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» прибув ОСОБА_3 . Ні ОСОБА_2 , ні його уповноважений представник для участі у загальних зборах учасників Товариства не прибув, про причини своєї неявки та наміри взяти участь у таких загальних зборах виконавчий орган товариства не повідомляв, про що була складена відповідна довідка. З огляду на викладене загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» не відбулися у зв`язку з відсутністю кворуму (необхідної кількості голосів) для прийняття будь-яких рішень, внаслідок чого ОСОБА_3 у червні 2021 року звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг" та ОСОБА_2 про:

1) визначення розмірів часток учасників у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" наступним чином:

- номінальна вартість частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" ОСОБА_3 становить 2 550 500,00 грн, що складає 98,0584391 відсотків статутного капіталу;

- номінальна вартість частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" ОСОБА_2 становить 50 500,00 грн, що складає 1,9415609 відсотків статутного капіталу;

2) визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" номінальною вартістю часток його учасників, виражених у національній валюті України, у сумі 2 601 000,00 грн.

Позивач просить в судовому порядку прийняти рішення про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" з урахуванням фактично внесеного ним до статутного капіталу додаткового вкладу.

3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, мотиви їх ухвалення.

Господарський суд Харківської області рішенням від 07 грудня 2023 року у справі № 922/2145/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського від 03 квітня 2024 року, позовні вимоги задовольнив повністю: визначив розмір часток учасників у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» наступним чином: номінальна вартість частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» ОСОБА_3 становить 2 550 500,00 грн, що складає 98,0584391 відсотків статутного капіталу; номінальна вартість частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» ОСОБА_2 становить 50 500,00 грн, що складає 1,9415609 відсотків статутного капіталу; визначив розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» номінальною вартістю часток його учасників, виражених у національній валюті України, у сумі 2 601 000,00 грн.

Суди попередніх інстанцій визнали доведеними обставини прийняття 21 липня 2020 року загальними зборами учасників відповідача рішень (про можливість учасників Товариства вносити додаткові вклади, про збільшення статутного капіталу Товариства шляхом залучення додаткового грошового вкладу учасника товариства - ОСОБА_3 ) та обставини внесення останнім цього додаткового вкладу, а також встановили обставини неможливості затвердження результатів внесення додаткового вкладу внаслідок недобросовісної поведінки одного з учасників Товариства - ОСОБА_2 . При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення загальних зборів учасників відповідача від 21 липня 2020 року недійсними не визнавалися, в судовому порядку не оскаржувалися, а правомірність скликання та проведення цих зборів не є предметом оцінки та дослідження у цій справі.

Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що за умов неможливості проведення загальних зборів учасників про затвердження результатів внесення додаткових вкладів внаслідок недобросовісної поведінки одного з учасників Товариства, заявлені вимоги про визначення розміру статутного капіталу Товариства та розмірів часток учасників Товариства є належним способом захисту, що відповідає положенням, закріпленим у підпункті «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців». За висновком судів без здійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу щодо розміру статутного капіталу та розмірів і співвідношення часток учасників товариства факт внесення учасником Товариства ОСОБА_3 додаткового внеску до статутного капіталу Товариства залишається невизнаним, що унеможливлює реалізацію ОСОБА_3 усього обсягу його прав як учасника товариства та у разі відмови у задоволенні позову фактично матиме місце порушення принципу справедливого балансу інтересів учасників товариства, зокрема позивача та самого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг».

4. Короткий зміст вимог касаційних скарг.

Третя особа - ОСОБА_1 та відповідач-2 - ОСОБА_2 у касаційних скаргах просять скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07 грудня 2023 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

5. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги.

ОСОБА_1 як на підстави касаційного оскарження судових рішень послався на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій

- порушили статті 74, 86, частину другу статті 89, статті 213, 236 Господарського процесуального кодексу України, не врахували висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм права стосовно показань свідка, викладений у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17, з огляду на що безпідставно не взяли до уваги такий доказ у справі, як показання свідка;

- порушили частину другу статті 77, статтю 86, статті 104, 236 Господарського процесуального кодексу України, не врахували висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладений у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 404/8982/14-ц, стосовно таких доказів як висновки експертизи та повторної / комісійної експертизи;

- порушили статтю 79 Господарського процесуального кодексу України, не врахували висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладений у пунктах 160 - 166 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у провадженні № 11-228сап21.

Також скаржник послався на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статей 74, 76, 77, 78 у взаємозв`язку зі статтями 66, 87 - 90, 213 Господарського процесуального кодексу України щодо показань зацікавленого свідка.

ОСОБА_2 як на підстави касаційного оскарження судових рішень послався на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції

1) помилково здійснив дослідження та встановлення обставин щодо неактивної участі ОСОБА_2 в діяльності Товариства та неправильно застосував при цьому частину десяту статті 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», не врахував те, що відповідно до цього закону неактивна участь / неучасть учасника товариства в діяльності товариства не є підставою для зменшення частки учасника товариства (її визначення за іншим учасником) у статутному капіталі товариства, обставини неактивної участі / неучасті відповідача-2 в діяльності Товариства не підлягають встановленню при ухваленні судового рішення про визначення частки учасників у статутному капіталу товариства, не входять до предмету доказування та не мають значення для цієї справи, не врахував висновки Верховного Суду щодо визначення предмету доказування, викладені у пунктах 70 - 75 постанови від 11 грудня 2013 року у справі № 907/922/21;

2) дійшов помилкового висновку про те, що рішення загальних зборів учасників відповідача від 21 липня 2020 року недійсними не визнавалися, в судовому порядку не оскаржувалися та правомірність скликання та проведення цих зборів не є предметом оцінки та дослідження у цій справі, оскільки не врахував те, що ці рішення не стосувалися прав та інтересів відповідача-2 і їх оскарження в судовому порядку є безпідставним, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28 січня 2020 року у справі № 916/495/19, від 11 лютого 2020 року у справі № 914/484/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 916/1253/19, від 05 травня 2020 року у справі № 910/8913/18, від 18 червня 2020 року у справі № 922/133/19, від 04 серпня 2020 року у справі № 911/1437/17, про те, що лише наявність порушених прав / інтересів є об`єктом судового захисту.

Також скаржник зазначає про те, що протокол загальних зборів учасників відповідача від 21 липня 2020 року ним не підписувався, рішення на цих зборах не приймалися, що виключає необхідність його оскарження в судовому порядку, а суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені

- у постанові 17 липня 2018 року у справі № 916/2386/17, про те, що суди за аналогією закону мають застосовувати до недійсних рішень загальних зборів норми права про момент та наслідки недійсності правочинів,

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц про те, що правочин є невчиненим, якщо сторона не виявила свою волю на його укладення,

- у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 925/271/18 про те, що документ є неукладеним у разі відсутності такого реквізиту на документі, як підпис;

3) дійшов помилкового висновку про те, що висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерств юстиції України від 25 липня 2023 року № 23-2043, наданий за результатом призначеної судом у цій справі комплексної експертизи, має більше юридичне значення, ніж висновок експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» від 30 листопада 2021 року у справі № 25161, оскільки при дослідженні та співставленні висновків експертів не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 2601/18570/12, у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 910/2318/16, щодо оцінки висновків експертиз, проведених у судовій справі;

4) помилково не взяв до уваги такий доказ у справі, як заява свідка ОСОБА_1 , при дослідженні цієї заяви свідка не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 822/1736/18 щодо застосування частини третьої статті 87 Господарського процесуального кодексу України;

5) дійшов помилкового висновку про обрання позивачем належного способу захисту порушеного права та безпідставно врахував висновки Верховного Суду щодо належності обраного позивачем у цій справі способу захисту порушеного права, зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи, оскільки стосувалися поновлення порушених майнових прав осіб, які володіли часткою у статутному капіталі товариства та не стосувалися набуття нового права власності особи на частку у статутному капіталі учасника товариства. За твердженням скаржника у подібних до цієї справи правовідносинах відсутні сформовані Верховним Судом висновки щодо:

- можливості учасника товариства з обмеженою відповідальністю звертатися до суду з позовною заявою про визначення розміру часток учасників у статутному капіталі, якщо частка на яку він претендує ніколи йому не належала, а належала іншому добросовісному учаснику, а позивач має намір змінити відсоткове співвідношення часток учасників цього Товариства через внесення ним додаткового вкладу у статутний капітал;

- того, чи буде вимога учасника товариства, який вніс до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю додатковий вклад та не має права визначити частки між учасниками пропорційно до внесеного додаткового вкладу, про повернення грошових коштів, заявлена на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, вважатися належним способу захисту порушеного права учасника товариства, якщо ні, то яка вимога є належним способом захисту порушених прав такого учасника.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач - ОСОБА_3 у відзивах на касаційні скарги просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2024 року у цій справі - залишити без змін, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 у частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити, а у частині підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, постанову Східного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2024 року та рішення Господарського суду Харківської області від 07 грудня 2023 року у справі № 922/2145/21 залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з правильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, а доводи касаційних скарг є безпідставними, необґрунтованими та не спростовують правильні висновки судів, зводяться до встановлення фактичних обставин у справі, оцінки і переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідач-1 відзивів на касаційні скарги не надав.

Позиція Верховного Суду.

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи відповідача-2 та третьої особи, наведені у касаційних скаргах, та доводи позивача, наведені у відзивах на касаційні скарги, дослідивши правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про те, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині другій статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки викладені в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та інших.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Отже, коли особа звернулася до суду за захистом порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18).

Суди повинні встановити, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів.

Як вбачається, предметом спору у цій справі є матеріально-правові вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг" та ОСОБА_2 про:

1) визначення розмірів часток учасників у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" наступним чином:

- номінальна вартість частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" ОСОБА_3 становить 2 550 500,00 грн, що складає 98,0584391 відсотків статутного капіталу;

- номінальна вартість частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" ОСОБА_2 становить 50 500,00 грн, що складає 1,9415609 відсотків статутного капіталу;

2) визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" номінальною вартістю часток його учасників, виражених у національній валюті України, у сумі 2 601 000,00 грн.

Як на підстави позову позивач послався на те, що ним як учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" на виконання рішення загальних зборів учасників цього товариства від 21 липня 2020 року до статутного капіталу цього товариства був внесений додатковий вклад у розмірі 2 500 000,00 грн. Однак, всупереч частині дев`ятій статті 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» результати внесення позивачем додаткового вкладу, розміри часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесеного позивачем додаткового вкладу, а також збільшення розміру статутного капіталу товариства не були затверджені загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг". Загальні збори, скликання яких для прийняття зазначених рішень було ініційоване позивачем, не відбулися у зв`язку з відсутністю кворуму, оскільки інший учасник товариства - ОСОБА_2 не з`явився для участі у зборах, уповноваженого представника не направив, а провести загальні збори для прийняття цих рішень без участі ОСОБА_2 чи його уповноваженого представника, неможливо. З огляду на викладене позивач просить в судовому порядку прийняти рішення про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" з урахуванням фактично внесеного позивачем додаткового вкладу.

Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа (частина перша статті 114 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 140 Цивільного кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки. Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Відповідно до частин першої - третьої, шостої - восьмої, десятої статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.

Кожний учасник має переважне право зробити додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до його частки у статутному капіталі. Треті особи та учасники товариства можуть зробити додаткові вклади після реалізації кожним учасником свого переважного права або відмови від реалізації такого права в межах різниці між сумою збільшення статутного капіталу та сумою внесених учасниками додаткових вкладів, лише якщо це передбачено рішенням загальних зборів учасників про залучення додаткових вкладів.

У рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів визначаються загальна сума збільшення статутного капіталу товариства, коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі та запланований розмір статутного капіталу.

Учасники товариства можуть вносити додаткові вклади протягом строку, встановленого рішенням загальних зборів учасників, але не більше ніж протягом одного року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів.

Треті особи та учасники товариства можуть вносити додаткові вклади протягом шести місяців після спливу строку для внесення додаткових вкладів учасниками, які мають намір реалізувати своє переважне право, якщо рішенням загальних зборів учасників про залучення додаткових вкладів не встановлено менший строк.

Статутом або одностайним рішенням загальних зборів учасників, в яких взяли участь всі учасники товариства, можуть встановлюватися інші строки для внесення додаткових вкладів, може встановлюватися можливість учасників вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі або право лише певних учасників чи лише третіх осіб вносити додаткові вклади, а також може бути виключений етап внесення додаткових вкладів лише тими учасниками товариства, які мають переважне право.

Протягом одного місяця з дати спливу строку для внесення додаткових вкладів, встановленого відповідно до цієї статті, загальні збори учасників товариства приймають рішення про:

1) затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами;

2) затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів;

3) затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) документ про сплату адміністративного збору;

3) один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;

4) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що законом передбачене право учасника товариства з обмеженою відповідальністю збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткового вкладу. Реалізація цього права учасником товариства має здійснюватися в порядку, встановленому законом. Процедура збільшення статутного капіталу товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та / або третіх осіб встановлена у статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". При цьому, основними етапами зазначеної процедури збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів є:

1) прийняття загальними зборами учасників товариства рішення про залучення додаткових вкладів, в якому визначаються:

- загальна сума збільшення статутного капіталу товариства,

- коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі або можливість внесення учасниками товариства додаткових вкладів без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі або право лише певних учасників чи лише третіх осіб вносити додаткові вклади,

- строки внесення додаткових вкладів,

- запланований розмір статутного капіталу;

2) внесення учасником товариства чи третьою особою додаткового вкладу у строки, встановлені рішенням загальних зборів, але не більше ніж протягом одного року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів;

3) прийняття загальними зборами учасників товариства протягом одного місяця з дати спливу строку для внесення додаткових вкладів, рішення про:

- затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами;

- затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів;

- затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства.

Саме це рішення загальних зборів учасників товариства відповідно до підпункту «а» пункту 3 частини п`ятої статті 17 чинного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" є підставою для проведення державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у пункті 99 постанови Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у справі № 925/200/22, які є таким, що можуть бути враховані у цій справі mutatis mutandis (з урахуванням відповідних відмінностей).

Як встановили суди попередніх інстанцій 21 липня 2020 року відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг», на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом від 21 липня 2020 року, зокрема про:

1) встановлення можливість учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі, встановлення права лише певних учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг», що будуть визначені у рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів учасників до статутного капіталу, вносити такі додаткові вклади;

2) збільшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» шляхом залучення додаткового грошового вкладу учасника товариства - ОСОБА_3 в розмірі 2 500 000,00 грн, визначення запланованого розміру статутного капіталу товариства після залучення додаткового грошового вкладу учасника товариства - 2 601 000,00 грн та про визначення строку внесення додаткового вкладу учасника товариства протягом дев`яти місяців з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів учасників товариства.

Як правильно встановив суд апеляційної інстанції, зазначені рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» від 21 липня 2020 року в судовому порядку не оскаржувалися та недійсними не визнавалися, відповідні докази недійсності цих рішень загальних зборів відповідача-1 в матеріалах цієї справи відсутні.

Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржників на те, що зазначені рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг», оформлені протоколом від 21 липня 2020 року, не приймалися, протокол зборів відповідачем-2, як учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг», не підписувався, оскільки зазначені доводи скаржників зводяться до незгоди з фактом прийняття загальними зборами учасників Товариства цих рішень, стосуються правомірності скликання та проведення цих зборів і правомірності прийняття рішень на цих зборах, тобто стосуються недійсності цих рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг». Однак, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, недійсність рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг», оформлених протоколом від 21 липня 2020 року, не є предметом спору у цій справі, з огляду на що правомірність скликання та проведення цих зборів і правомірність прийняття рішень на цих зборах не є предметом оцінки та дослідження у цій справі.

З огляду на викладене Верховний Суд не бере до уваги та не надає оцінку доводам скаржників, що стосуються обставин недійсності рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг», оформлених протоколом від 21 липня 2020 року, зокрема обставинам відсутності підпису відповідача-2 на протоколі зборів, підроблення цього підпису, а також доводам щодо таких доказів, як висновки проведених у цій справі експертиз та покази свідка, оскільки зазначені доводи та докази стосуються виключно обставин правомірності скликання та проведення 21 липня 2020 року загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» та правомірності прийняття на цих зборах рішень, недійсність яких не є предметом спору у цій справі.

Разом з цим Верховний Суд зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, правильно зазначивши про те, що правомірність скликання та проведення 21 липня 2020 року загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» і правомірність прийняття рішень на цих зборах не є предметом оцінки та дослідження у цій справі, помилково та всупереч своєму висновку взяв до уваги та надав оцінку таким доказам, як висновки проведених у цій справі судових експертиз та покази свідка ОСОБА_1 , які стосуються обставини, що не є предметом дослідження у цій справі, та не стосуються заявлених у цій справі предмета та підстав позову. Суд першої інстанції також помилково взяв до уваги ці докази та надав оцінку обставинам оригінальності підпису відповідача-2 на протоколі. Тобто суди попередніх інстанцій, надавши оцінку цим доказам, фактично вийшли за межі заявлених у цій справі предмету та підстав позову.

Відповідач-2 у касаційній скарзі посилається на відсутність у нього підстав для оскарження в судовому порядку рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг», оформлених протоколом від 21 липня 2020 року, оскільки ці рішення не приймалися та не стосуються його прав та інтересів.

Однак, Верховний Суд не бере до уваги ці доводи відповідача-2, оскільки вони стосуються недійсності рішень загальних зборів, які не є предметом спору у цій справі, доводи є взаємосуперечливими (скаржник, посилаючись на те, що рішення загальних зборів не порушують його права та інтереси, фактично визнає факт їх прийняття, однак, одночасно посилається на те, що ці рішення не приймалися), а також доводи є власною суб`єктивною думкою скаржника про непорушення його прав та інтересів цими рішеннями, яка не має значення для цієї справи.

Отже, Верховний Суд виходить з факту дійсності зазначених рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг», оформлених протоколом від 21 липня 2020 року.

Як встановили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_3 на виконання зазначеного рішення загальних зборів 21 квітня 2021 року за платіжним дорученням № 207957558 від 21 квітня 2021 року вніс додатковий вклад до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» у розмірі 2 500 000,00 грн.

Однак, рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» про затвердження результатів внесення позивачем додаткового вкладу, розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесеного позивачем додаткового вкладу та збільшеного розміру статутного капіталу товариства не приймалися, з огляду на що позивач звернувся до суду з позовом у цій справі про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" з урахуванням фактично внесеного ним додаткового вкладу.

Отже, Верховний Суд зазначає про те, що заявлені ОСОБА_6 у цій справі позовні вимоги фактично направлені на встановлення в судовому порядку всупереч процедурі, визначеній у статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", фактів внесення ним до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" додаткового вкладу, збільшення розміру статутного капіталу Товариства, на здійснення в судовому порядку перерозподілу розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесеного позивачем додаткового вкладу. Фактично позивач, звертаючись до суду з таким позовом прагне встановити факт набуття ним права власності на частку в розмірі 98,05 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг".

Однак, суди не проаналізували спірні правовідносини з огляду на заявлені позивачем предмет та підстави позову, залишили поза увагою мету подання позивачем такого позову та настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач, подавши до суду такий позов.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Згідно з частиною першою та пунктами 2 - 5 частини другої статті 30 цього закону загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать: внесення змін до статуту товариства; зміна розміру статутного капіталу товариства; затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника; перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом.

Питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону (частина третя статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Отже, прийняття рішень про залучення додаткових вкладів, затвердження результатів внесення додаткових вкладів, розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених додаткових вкладів, затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства, передбачених статтею 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, що відповідає та узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо компетенції загальних зборів учасників.

Виключна компетенція полягає в тому, що лише єдиний орган управління товариством (у даному випадку - загальні збори учасників товариства) може вирішувати певне питання.

Верховний Суд зазначає про те, що у разі, якщо закон передбачає прийняття рішення з того чи іншого питання виключно загальними зборами, ці повноваження не можуть відповідно до статуту юридичної особи бути надані або делеговані іншим органам цієї особи. Відповідно і суд не вправі втручатися у господарсько-управлінську діяльність товариства та брати на себе функції органів управління товариством, зокрема не може приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Слід зазначити про те, що ця позиція Верховного Суду про те, що суд не має права втручатися у господарську діяльність товариства та, зокрема у виключну компетенцію органу управління товариством, є сталою, загальною та була застосована судом касаційної інстанції у справах з різними правовідносинами, виходячи з конкретних обставин справ, у тому числі була застосована у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 923/1106/16, від 23 липня 2019 року у справі № 922/139/18, від 18 червня 2020 року у справі № 922/1393/19, від 18 лютого 2021 року у справі №922/1223/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/12317/18, від 02 лютого 2023 року у справі № 910/10164/21. Враховуючи загальний та універсальний характер цієї правової позиції вона підлягає врахуванню і у цій справі з урахуванням особливостей спірних правовідносин.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що затвердження в судовому порядку збільшеного розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства, всупереч процедурі, передбаченій частиною десятою статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", виходить за межі компетенції господарського суду. Суд касаційної інстанції зазначає про те, що позивач у цій справі за рахунок судового рішення прагне здійснити підміну органу, який відповідно до вимог закону має затвердити результати внесення учасником товариства додаткового вкладу до статутного капіталу товариства, розміри часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесеного ним додаткового вкладу та збільшений розмір статутного капіталу товариства.

Отже, заявлені у цій справі позовні вимоги, які фактично направлені на затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства за результатами внесення позивачем як учасником товариства додаткового вкладу, що є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю і виходить за межі компетенції господарського суду, є неналежним способом захисту порушеного права, оскільки суд не має права втручатися у господарсько-управлінську діяльність товариства та брати на себе функції органів управління товариством.

Враховуючи наведене у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач обрав належний спосіб захисту і цей висновок суди зробили за наслідком врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 17 грудня 2019 року у справі № 927/97/19, від 18 березня 2020 року у справі № 466/6221/16-а, від 02 вересня 2020 року у справі № 904/1409/19, від 11 грудня 2023 року у справі № 907/922/21, від 15 червня 2022 року у справі № 911/1888/18, від 08 серпня 2022 року у справі № 911/2780/20, від 01 серпня 2022 року у справі № 907/166/21, від 02 лютого 2022 року у справі № 911/803/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 908/3467/19, від 03 листопада 2021 року у справі № 903/199/20, від 23 вересня 2021 року у справі № 908/2005/20, від 16 листопада 2021 року у справі № 924/1304/20, від 31 серпня 2022 року у справі № 924/700/21,

Однак, як вбачається, зазначені висновки Верховного Суду були сформовані у правовідносинах, в яких учасник товариства з обмеженою відповідальністю прагнув відновлення попереднього складу учасників товариства, тобто відновлення становища, що існувало до порушення його прав, і спірні правовідносини у таких справах та не стосувалися обставин збільшення статутного капіталу товариства за рахунок додаткових вкладів учасників, не стосувалися встановлення в судовому порядку фактів внесення позивачем до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю додаткового вкладу, збільшення розміру статутного капіталу товариства, перерозподілу розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості за наслідком фактично внесеного позивачем додаткового вкладу.

У правовідносинах, в яких позивач, заявляючи позовні вимоги про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства, прагне відновити становище, що існувало до порушення його прав, суд, задовольняючи такі позовні вимоги та визначаючи розмір статутного капіталу та розміри часток учасників товариства, не втручається у виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства, оскільки лише відновлює становище, що існувало до порушення прав особи, яка звернулася з позовом, тобто відновлює розмір статутного капіталу або попередній склад учасників, який існував до порушення права особи.

Однак, у цій справі № 922/2145/21, що розглядається, позивач не прагне відновити розмір статутного капіталу та попередній склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг», який існував до порушення його прав, а намагається за рахунок судового рішення всупереч процедурі, визначеній частиною десятою статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", здійснити підміну органу, який відповідно до вимог закону має прийняти передбачені цією нормою рішення та встановити розмір статутного капіталу, визначити розмір часток учасників товариства за результатами внесення ним як учасником товариства додаткового вкладу, а також встановити факт набуття ним права власності на частку в розмірі 98,05% статутного капіталу.

Отже, висновки Верховного Суду про належність такого способу захисту порушеного права, як визначення розмірів статутного капіталу та часток учасників товариства, які були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови у цій справі, були зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи, з огляду на що були помилково враховані судами попередніх інстанцій, про що обґрунтовано зазначив відповідач-2 у касаційній скарзі.

Верховний Суд зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не врахували наведене, залишили поза увагою зазначені вище положення Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що стосуються порядку внесення до статутного капіталу товариства додаткових вкладів та компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, не врахували усталену позицію Верховного Суду про те, що суд не вправі втручатися у господарсько-управлінську діяльність товариства та брати на себе функції органів управління товариством, з огляду на що дійшли помилкового висновку про обрання позивачем у цій справі належного способу захисту порушеного права.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що оскільки у спірних правовідносинах загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» не прийняли рішень, передбачених частиною десятою статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", про затвердження результатів внесення додаткових вкладів, розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів, збільшеного розміру статутного капіталу товариства, це свідчить про те, що збільшення розміру статутного капіталу цього товариства у зв`язку з внесенням позивачем додаткового вкладу не відбулося і як наслідок правова підстава для набуття Товариством коштів, внесених позивачем як учасником Товариства в якості додаткового вкладу, відпала. У такому випадку Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» зобов`язане повернути ці кошти учаснику на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, суд касаційної інстанції зазначає про те, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» грошових коштів у розмірі сплаченого додаткового вкладу.

Зазначені висновки щодо належності такого способу порушеного права учасника товариства як стягнення з товариства грошових коштів у розмірі сплаченого додаткового вкладу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 924/934/20, про що обґрунтовано зазначив відповідач-2 у касаційній скарзі.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що наведена відповідачем-2 у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодекс України, є обґрунтованою, а позовні вимоги у цій справі не підлягають задоволенню з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту.

Враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неналежного спообу захисту порушених прав / інтересів решта доводів скаржників, що стосуються суті спору, судом касаційної інстанції до уваги не беруться.

8. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 311 Господарського процесуального кодексу суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи неправильно застосували та порушили норми матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне задовольнити касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , скасувати оскаржувані рішення Господарського суду Харківської області від 07 грудня 2023 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2024 року у справі № 922/2145/21 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 у цій справі.

9. Судові витрати.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом пунктів «б», «в» частини четвертої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи те, що у даному випадку Верховний Суд приймає нове рішення про відмову у задоволенні позову у цій справі судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача, судові витрати відповідача-2 та третьої особи зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг також покладаються на позивача - ОСОБА_3 .

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 07 грудня 2023 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2024 року у справі № 922/2145/21 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 50 448 (п`ятдесят тисяч чотириста сорок вісім) грн 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги та 67 264 (шістдесят сім тисяч двісті шістдесят чотири) грн 00 коп. за подання касаційної скарги

5. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; поштова адреса: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 63 060 (шістдесят три тисячі шістдесят) грн 00 судового збору за подання апеляційної скарги та 84 080 (вісімдесят чотири тисячі вісімдесят) грн 00 коп за подання касаційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

В. Студенець