Ухвала

від 16.09.2024 по справі 909/325/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/325/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючої), Бенедисюка І. М., Ємця А. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія» ( далі - ТОВ «Карпатська нафтова компанія», скаржник)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.05.2024

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024

за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія» м. Івано-Франківськ

про стягнення 2 437 899, 00 грн штрафу та 2 437 899, 00 грн пені,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Карпатська нафтова компанія» 31.08.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 та ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 09.05.2024 у справі № 909/325/24 про повернення зустрічної позовної заяви, а зустрічну позовну заяву ТОВ «Карпатська нафтова компанія» передати на розгляд господарського суду Івано-Франківської області з первісним позовом в межах справи № 909/325/24. Крім того, скаржник у прохальній частині скарги, просить поновити пропущений строк для її подання.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 02.09.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 909/325/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючої, Бенедисюка І. М., Ємця А. А.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ «Карпатська нафтова компанія» з доданими до неї документами у справі № 909/325/24, Верховний Суд констатує, що предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 09.05.2024 у справі № 909/325/24, залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024, якою зустрічну позовну заяву ТОВ «Карпатська нафтова компанія» повернуто заявнику.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття / відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги ТОВ «Карпатська нафтова компанія» у контексті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.05.2024 у справі № 909/325/24, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024, зустрічну позовну заяву ТОВ «Карпатська нафтова компанія» № 26/04-24-2 від 26.04.2024 (вх. № 3944/24 від 29.04.2024) повернуто заявнику на підставі частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що відзив та зустрічний позов подано з порушенням строку, встановленого для вчинення такої процесуальної дії тоді, як жодних обґрунтувань, щодо визнання поважності пропуску процесуального строку відзив на позов та зустрічна позовна заява не містить.

ТОВ «Карпатська нафтова компанія» у поданій касаційній скарзі з посиланням на пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України, частину п`яту статті 174 та статтю 180 ГПК України зазначає, що приймаючи рішення про повернення ТОВ «Карпатська нафтова компанія» судом здійснено надмірний формалізм, оскільки пропущений процесуальний строк може бути продовжений і за ініціативи суду, що не було зроблено місцевим господарським судом та не вирішено питання про відновлення пропущеного строку. Судом не надано ТОВ «Карпатська нафтова компанія» права на подання клопотання про поновлення строку для звернення до суду із зустрічною позовною заявою, чим порушено право апелянта на доступ до правосуддя, а тому судом винесено незаконну ухвалу з порушенням вимог процесуального закону та норм матеріального права, яка підлягає скасуванню.

Верховний Суд виходить з того, що приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 ГПК України за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Приписами пункту 3 частини другої статті 46 ГПК України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

За приписами частини шостої цієї ж статті зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.

Частиною восьмою статті 165 ГПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Отже, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

У даному випадку у системному зв`язку з наведеними вище приписами застосуванню підлягають також норми статті 118 ГПК України за якими право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином у разі подання зустрічного позову поза межами строку встановленого судом для подання відзиву, суд повертає заяву заявнику.

Щодо застосування вказаних норм існує стала і послідовна судова практика, їх застосування є очевидним та не викликає сумнівів.

Верховний Суд також враховує, що відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій:

на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області 05.04.2024 поступила позовна заява Антимонопольного комітету України до ТОВ «Карпатська нафтова компанія» про стягнення 2 437 899, 00 грн штрафу та 2 437 899, 00 грн пені;

ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2024 прийнято позовну заяву Антимонопольного комітету України до розгляду та відкрито провадження за такою; ухвалено здійснювати розгляд справи № 909/325/24 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.05.2024; встановлено відповідачу строк у 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для надання відзиву на позов;

ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі від 10.04.2024 вручено сторонам - Антимонопольному комітету України та ТОВ «Карпатська нафтова компанія» - 10.04.2024, що вбачається з довідок від 10.04.2024 автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» - [документ в електронному вигляді - (ухвала про відкриття провадження у справі від 10.04.2024 у справі № 909/325/24) направлено одержувачам: Антимонопольному комітету України та ТОВ «Карпатська нафтова компанія» в їх електронні кабінети та доставлено до електронних кабінетів: 10.04.2024 13:50 год];

відзив на позов має бути поданий відповідачем у строк до 25.04.2024;

від відповідача 29.04.2024 до місцевого господарського суду від ТОВ «Карпатська нафтова компанія» поступив зустрічний позов до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії АМК України від 15.12.2022 № 297-р;

відзив на позов та зустрічну позовну заяву направлено відповідачем до суду 26.04.2024, що підтверджується відбитком календарного штемпеля на описі вкладенні у цінний лист;

з тексту зустрічної позовної заяви та додатків до неї не вбачається жодних обґрунтувань щодо визнання поважності пропуску процесуального строку щодо подання відзиву та зустрічної позовної заяви. Такий не заявляє клопотання про поновлення такого строку;

відповідачем не наведено суду жодних причин, за яких відзив на позов та зустрічний позов не міг бути поданий у встановлений процесуальним законом строк.

Згідно з частиною шостою статті 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.

Постановляючи ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви ТОВ «Карпатська нафтова компанія», місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що зустрічну позовну заяву подано з пропуском строку визначеного судом для подання відзиву та без жодних обґрунтувань, щодо визнання поважності пропуску процесуального строку та без подання клопотання про його поновлення, дійшли до правильного висновку про повернення зустрічної позовної заяви на підставі частини шостої статті 180 ГПК України, так як подання зустрічного позову вчинено з порушенням строку для його подання, передбаченого частиною першою статті 180 ГПК України.

Посилання скаржника на те, що приймаючи рішення про повернення ТОВ «Карпатська нафтова компанія» судом здійснено надмірний формалізм, оскільки пропущений процесуальний строк може бути продовжений і за ініціативи суду, що не було зроблено місцевим господарським судом та не вирішено питання про відновлення пропущеного строку, Судом не приймаються до уваги з огляду на таке.

Верховний Суд виходить з правової позиції, викладеної у постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц - « 40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Вказаний висновок щодо зміни ролі суду і суд у позовному провадженні є арбітром який надає оцінку доказам і доводам які надані сторонами з огляду на завдання та основні засади господарського судочинства та приписи ГПК України щодо змін є релевантними до даної справи.

Верховний Суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 13, статті 7, 14 ГПК України.

Згідно із пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (частина перша статті 118 ГПК України).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Норми ГПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання заяви.

Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

Відповідно до статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до статті 114 ГПК України з метою виконання завдань господарського процесу та завдань підготовчого провадження, суд встановлює розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Приписами статті 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за заявою учасника, за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, суд також не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк.

За змістом частин першої та четвертої статті 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).

Доводи, викладені у касаційній скарзі, що судом не надано ТОВ «Карпатська нафтова компанія» права на подання клопотання про поновлення строку для звернення до суду із зустрічною позовною заявою, чим порушено право апелянта на доступ до правосуддя суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки наслідки порушення відповідачем вимог частини першої статті 180 ГПК України в частині строку пред`явлення зустрічного позову визначені частиною шостою статті 180 названого Кодексу, і зустрічна позовна заява у такому випадку підлягає поверненню скаржнику.

Суд також наголошує, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя або порушення права на захист, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як (самостійного) на загальних підставах.

З огляду на зазначене правильне застосування судами попередніх інстанцій норм ГПК України під час ухвалення оскаржуваних судових рішень є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

Оскаржувана ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 09.05.2024 переглянута постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у справі № 909/325/24 не є такою якою закінчено розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Карпатська нафтова компанія» на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.05.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у справі № 909/325/24 на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, клопотання скаржника не розглядається.

Керуючись статтями 174, 234, 235, частиною другою статті 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія» на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.05.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у справі № 909/325/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець