Ухвала

від 20.11.2024 по справі 909/325/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 909/325/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія» ( далі - ТОВ «Карпатська нафтова компанія», скаржник)

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024

за позовом Антимонопольного комітету України

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія»

про стягнення 2 437 899,00 грн штрафу та 2 437 899,00 грн пені,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Карпатська нафтова компанія» 12.11.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі №909/325/24 та «передати апеляційну скаргу ТОВ «Карпатська нафтова компанія» на протокольну форму ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2024 по справі №909/325/24 до Західного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою».

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 13.11.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №909/325/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ «Карпатська нафтова компанія» з доданими до неї документами, Верховний Суд констатує, що предметом касаційного оскарження є ухвала Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024, якою апеляційну скаргу ТОВ «Карпатська нафтова компанія» на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2024 у справі №909/325/24, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в прийнятті заяви ТОВ «Карпатська нафтова компанія» від 14.10.2024 про зміну підстав позову, не прийнято до розгляду та повернуто ТОВ «Карпатська нафтова компанія» на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) - у зв`язку з тим, що ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

У касаційні скарзі ТОВ «Карпатська нафтова компанія» з посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України вважає, що ухвалюючи оскаржувану ухвалу апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права, оскільки судом не взято до уваги правові висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5810/17, від 11.11.2020 у справі №925/1142/18, від 20.05.2021 у справі №904/4013/20, від 20.07.2021 у справі №904/105/20, від 05.02.2019 у справі №903/381/18. Скаржник у розділі «Висновок» касаційної скарзі зазначив: «ТОВ «Карпатська нафтова компанія» вважає, що оскільки положення частин 4, 5 ст. 233 та ч. 1 статті 255 ГПК України не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження певного кола ухвал місцевого господарського суду в залежності від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал, то суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на протокольну ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2024, порушивши при цьому приписи п. 9 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду. Разом з тим суд апеляційної інстанції не визначився з тим, чи підпадає протокольна ухвала місцевого господарського суду у даній справі під перелік ухвал, наведений у ч. 1 ст. 255 ГПК України, та не надав оцінки посиланням скаржника, викладеним у апеляційній скарзі, стосовно того, чи відноситься така ухвала суду першої інстанції до п. 14 ч. 1 ст. 255 ГПК України».

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги ТОВ «Карпатська нафтова компанія» у контексті оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Так, ТОВ «Карпатська нафтова компанія» оскаржувало до апеляційного суду ухвалу місцевого суду від 15.10.2024 №909/325/24, яка занесена до протоколу судового засідання та якою відмовлено у прийнятті заяви ТОВ «Карпатська нафтова компанія» від 14.10.2024 про зміну підстав позову у справі №909/325/24.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Частина перша статті 255 ГПК України містить вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення.

Згідно з частиною 1 статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз`яснення чи відмову у роз`ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

Частиною третьою статті 255 ГПК України передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Таким чином, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений в частині першій статті 255 ГПК України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. Схожий висновок щодо переліку ухвал, які можуть окремо оскаржуватися від рішення, який (перелік) є вичерпним і широкому тлумаченню не підлягає, є сталим і послідовно викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №18/1544-10 та постанові Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №914/2539/21.

У цьому контексті Суд звертає увагу, що предметом оскарження до апеляційного суду є ухвала місцевого суду від 15.10.2024 про відмову в прийнятті заяви про зміну підстав позову.

Водночас цей вичерпний перелік не містить положень щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову в прийнятті заяви про зміну підстав позову (схожий за змістом висновок викладено в пункті 4.13 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.04.2022 у справі №915/1912/19).

Обмеження права на апеляційне оскарження певних ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено законодавцем у ГПК України виключно з метою ефективного здійснення правосуддя та жодним чином не унеможливлюють для учасників справи доступ до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки в силу положень статті 254 ГПК України та частини третьої статті 255 ГПК України учасники справи мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку та включити заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на рішення суду. Тому сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.

Зазначені усталені правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №912/1398/18, від 12.03.2019 у справі №918/361/18, від 14.09.2020 у справі №910/404/20, від 03.12.2020 у справі №923/1/19, від 10.11.2021 у справі №922/1543/19, від 14.12.2022 у справі №920/1346/21, від 04.08.2023 у справі №910/5849/22, від 01.04.2024 у справі №904/5514/23.

Оскільки ухвала якою, зокрема, відмовлено у прийнятті заяви про зміну підстав позову відсутня у переліку, наведеному у статті 255 ГПК України, то вона не може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Тобто, ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2024, якою відмовлено у прийнятті заяви про зміну підстав позову не є ухвалою про повернення заяви позивачеві (заявникові) (пункт 6 частини першої статті 255 ГПК України), про відмову у відкритті провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 255 ГПК України), про залишення позову (заяви) без розгляду (пункт 14 частини першої статті 255 ГПК України), які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в силу приписів статті 255 ГПК України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Верховний Суд виходить з того, що апеляційний господарський суд дійшов заснованого на законі висновку про те, що зазначена ухвала місцевого господарського суду про відмову в прийнятті заяви ТОВ «Карпатська нафтова компанія» від 14.10.2024 про зміну підстав позову у справі №909/325/24, яка занесена до протоколу судового засідання, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції та відповідно до вимог пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України саме повернув подану ТОВ «Карпатська нафтова компанія» апеляційну скаргу, а відтак Суд не вважає, доводи скаржника, «що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на протокольну ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2024, порушивши при цьому приписи п. 9 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України», є підставою стверджувати, що є підстави для відкриття касаційного провадження за вказаною касаційно скаргою, а судом апеляційної інстанції не правильно застосовані норми пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України, які передбачають саме не прийняття до розгляду і повернення судом апеляційної скарги.

Такий висновок щодо застосування вимог пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України викладений й в постанові Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №914/2539/21.

Отже, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм ГПК України під час прийняття оскаржуваної ухвали апеляційним судом є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів відхиляючи доводи скаржника щодо гарантування доступу до суду через призму їх переконливості/обґрунтованості виходить з того, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 255 ГПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом.

Верховний Суд окремо звертає увагу скаржника, що суд апеляційної інстанції застосував пункт 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України у зв`язку з тим, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2024 у справі №909/325/24, яка занесена до протоколу судового засідання є ухвалою про відмову в прийнятті заяви про зміну підстав позову, а оскарження її окремо від рішення суду нормами ГПК України не передбачене. Тобто суд апеляційної інстанції ухвалою від 04.11.2024 не прийнявши до розгляду та повернувши апеляційну скаргу ТОВ «Карпатська нафтова компанія» на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2024 у справі №909/325/24 про відмову в прийнятті заяви ТОВ «Карпатська нафтова компанія» від 14.10.2024 про зміну підстав позову скаржнику виходив не з поділу ухвал, що оформлені окремим процесуальним документом або занесені до протоколу судового засідання (протокольна ухвала), іншими словами не з форми їх оформлення, а зі змісту, що це ухвала про відмову в прийнятті заяви про зміну підстав позову. Відтак покликання скаржника, що ухвалюючи оскаржувану ухвалу апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права не є обґрунтованими або такими, що викликають сумнів у правильності застосуванні апеляційним судом статей 255, 260 ГПК України.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає касаційну скаргу щодо оскарження необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Карпатська нафтова компанія» на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі №909/325/24, якою апеляційну скаргу ТОВ «Карпатська нафтова компанія» на протокольну ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2024 у справі №909/325/24 не прийнято до розгляду та повернуто ТОВ «Карпатська нафтова компанія», на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права (стаття 255, пункт 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України) під час повернення апеляційної скарги є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 290, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкриті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія» на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі №909/325/24.

2. Касаційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець