Постанова

від 11.09.2024 по справі 911/32/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/32/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "К-Арго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 (Шаптала Є. Ю. - головуючий, судді: Яковлєв М. Л., Станік С. Р.) і рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 (суддя Сокуренко Л. В.) у справі

за позовом першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

до: (1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області, (2) Фермерського господарства "К-Агро", (3) ОСОБА_1

про визнання недійсними наказів, договорів оренди земельних ділянок та скасування реєстрації.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.02.2014 Головне управління Держземагентства у Київській області (далі - ГУ Держземагентства) прийняло Наказ № КИ/3221681600:03:008/00014837 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки", яким затвердило, зокрема, проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства громадянином ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області та надало в оренду останньому земельну ділянку загальною площею 17,0072 га (кадастровий номер 3221681600:03:008:0021) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, розташовану на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області.

2. На підставі вказаного Наказу 13.11.2015 правонаступник ГУ Держземагентства - Головне управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області) (як орендодавець) та ОСОБА_1 (як орендар) уклали договір оренди землі, відповідно до п. 1. якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 17,0072 га (кадастровий номер 3221681600:03:008:0021), розташовану на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області. Право оренди земельної ділянки за наведеним договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 29699673.

3. Крім цього, 03.03.2014 ГУ Держземагентства прийняло ще один Наказ № КИ/3221681600:05:003/00015494 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки", яким затвердило, зокрема, проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області та надало в оренду останньому земельну ділянку загальною площею 89,8886 га (кадастровий номер 3221681600:05:003:0033) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, розташовану на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області.

4. На підставі вказаного Наказу 13.11.2015 ГУ Держгеокадастру у Київській області (як орендодавець) та ОСОБА_1 (як орендар) уклали договір оренди землі, відповідно до п. 1. якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 89,8886 га (кадастровий номер 3221681600:05:003:0033), розташовану на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області. Право оренди земельної ділянки за наведеним договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 29699692.

5. Також, 05.03.2014 ГУ Держземагентства за № КИ/3221681600:03:008/00015503 від 05.03.2014 прийняло Наказ "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки", яким затвердило, зокрема, проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області та надало в оренду останньому земельну ділянку загальною площею 30,1151 га (кадастровий номер 3221681600:03:008:0022) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, розташовану на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області.

6. На підставі вказаного Наказу 13.11.2015 ГУ Держгеокадастру у Київській області (як орендодавець) та ОСОБА_1 (як орендар) уклали договір оренди землі, відповідно до п. 1. якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 30,1151 га (кадастровий номер 3221681600:03:008:0022), розташовану на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області. Право оренди земельної ділянки за наведеним договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 29699706.

7. Судами попередніх інстанцій встановлено також, що в подальшому, а саме 21.03.2016 ОСОБА_1 (як орендар) та Фермерське господарство "К-Агро" (далі - ФГ "Агро") (як суборендар) уклали договір суборенди земельної ділянки, відповідно до п. п. 1.1., 2.1. якого орендар надав, а суборендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 17,0072 га (кадастровий номер 3221681600:03:008:0021), розташовану на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області. Право суборенди земельної ділянки площею 17,0072 га за вказаним договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 29837091.

8. Того ж дня ОСОБА_1 (як орендар) та ФГ "К-Агро" (як суборендар) уклали другий договір суборенди земельної ділянки, згідно з п. п. 1.1., 2.1. якого орендар надав, а суборендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 89,8886 га (кадастровий номер 3221681600:05:003:0033), розташовану на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області. Право суборенди земельної ділянки площею 89,8886 га за наведеним договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 29840421.

9. Того ж 21.03.2016 ОСОБА_1 (як орендар) та ФГ "К-Агро" (як суборендар) уклали третій договір суборенди земельної ділянки, відповідно до п. п. 1.1., 2.1. якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 30,1151 га (кадастровий номер 3221681600:03:008:0022), розташовану на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області. Право суборенди земельної ділянки площею 30,1151 га за вказаним договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 29840661.

10. В свою чергу з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.12.2019 за № 1006094171 вбачається, що 24.04.2014 було здійснено державну реєстрацію Фермерського господарства "Гуз і Ко" (далі - ФГ "Гуз і Ко"), єдиним засновником якого є ОСОБА_1 .

11. При цьому, суди установили, що ОСОБА_1 03.07.2013 на підставі Наказу ГУ Держземагентства № КИ3222286600:02:303/00005619 вже отримував земельну ділянку в оренду для ведення фермерського господарства площею 96,9743 га з кадастровим номером 3222286600:02:303:0012.

12. Таким чином з наведеного слідує, що у липні 2013 року ОСОБА_1 отримав в користування для ведення фермерського господарства земельну ділянку сільськогосподарського призначення, однак у подальшому, не створивши такого господарства знову звернувся до ГУ Держземагентства задля отримання додаткових земель.

13. На початку 2014 року ГУ Держземагентства за повторним зверненням ОСОБА_1 прийняло Накази про затвердження документації із землеустрою щодо трьох земельних ділянок на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області та передачу цих ділянок ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства.

14. На підставі вказаних Наказів у листопаді 2015 року правонаступник ГУ Держземагентства - ГУ Держгеокадастру у Київській області уклало з ОСОБА_1 три договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які ОСОБА_1 вже у березні 2016 року передав в суборенду ФГ "Агро".

15. При цьому, у проміжку між прийняттям ГУ Держземагентства Наказів та укладенням договорів оренди з ГУ Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_1 створив ФГ "Гуз і Ко".

Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову

16. Посилаючись на наведені обставини, у грудні 2019 року до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - "Позивач", Держгеокадастр) до ГУ Держгеокадастру у Київській області (далі також "Відповідач-1") і ФГ "К-Агро" (далі також "Відповідач-2"), за участю третьої особи - ОСОБА_1 звернувся перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури (далі - "Прокурор").

17. У позові просив визнати недійсними (1) Накази ГУ Держземагентства № КИ/3221681600:03:008/00015503 від 05.03.2014, № КИ/3221681600:03:008/00014837 від 28.02.2014, № КИ/3221681600:05:003/00015494 від 03.03.2014, (2) договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3221681600:03:008:0021, 3221681600:05:003:0033, 3221681600:03:008:0022, укладені 13.11.2015 між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 , а також (3) скасувати рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапова М. Ю. про державну реєстрацію договорів оренди вказаних земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексними № 29699673, № 29699692 та № 29699706 від 22.05.2016.

18. Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор зазначав, що в силу приписів законодавства, яке регулює спірні правовідносини фермерське господарство після державної реєстрації дійсно має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок) в користування, але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства. Проте, як слідує із наведених обставин, перед отриманням трьох спірних земельних ділянок ОСОБА_1 вже отримував земельну ділянку в оренду для ведення фермерського господарства і в подальшому заснував ФГ "Гуз і Ко". Звідси очевидно, що ОСОБА_1 у 2014 році отримував значні площі земель в оренду без мети здійснення фермерського господарства, а виключно з метою передачі їх в суборенду та збільшення земельного банку ФГ "К-Агро" на безконкурентних засадах.

19. Крім цього Прокурор наполягав, що ОСОБА_1 ніколи й не мав власних виробничих та трудових ресурсів для повноцінного оброблення та використання спірних земель, а тому його звернення до ГУ Держземагенства безумовно були необґрунтованими, а їх задоволення - безпідставним. На підтвердження посилань щодо відсутності у ОСОБА_1 намірів займатись фермерським господарством, Прокурор надав лист Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області № 10-03-10/8068 від 06.08.2019, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 не має сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку земель

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

20. Господарський суд Київської області рішенням від 29.10.2020, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 25.05.2021 залишив без змін, у задоволенні позову Прокурора відмовив.

21. Вказані рішення були обґрунтовані відсутністю підстав для визнання недійсними спірних Наказів, з мотивів їх відповідності вимогам земельного законодавства. Суди пояснили, що клопотання про відведення земельних ділянок в оренду, щодо яких прийняті зазначені Накази, подані ОСОБА_1 , який на момент їх розгляду ще не був засновником жодного фермерського господарства, і Відповідачем-1 не встановлено підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, відмови у затвердженні таких проєктів землеустрою та передачі земельних ділянок в користування. При цьому передача орендованих фізичною особою ділянок в суборенду ФГ "К-Агро" не є порушенням чинного законодавства та не може свідчити про відсутність у ОСОБА_1 наміру займатися фермерським господарством і про отримання таких ділянок з метою розширення земельного банку саме Відповідача-2. Ураховуючи викладене, суди визнали необґрунтованими доводи Прокурора про те, що спірні договори оренди землі укладені всупереч законодавчо встановленої процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства. Оскільки позовна вимога про скасування спірних рішень приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапова М. Ю. є похідною від вимог про визнання недійсними спірних Наказів та договорів оренди земельних ділянок, то така вимога, за висновком судів, також не підлягала задоволенню.

22. Верховний Суд своєю постановою від 15.03.2023 рішення місцевого господарського суду від 29.10.2020 і постанову апеляційного господарського суду від 25.05.2021 скасував, а справу № 911/32/20 направив на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

21.1. Здійснивши касаційне провадження у цій справі Верховний Суд констатував, що місцевий і апеляційний суди, лише навівши доводи Прокурора про те, що ОСОБА_1 вже отримував в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 96,9743 га з кадастровим номером 3222286600:02:303:0012 за наказом ГУ Держземагенства № КИ/3222286600:02:303/00005619 від 03.07.2013, на підставі якого було укладено договір оренди, належним чином такі доводи не дослідили та не спростували їх, зосередившись на встановленні хронології прийняття спірних Наказів та укладення спірних договорів.

21.2. Суд касаційної інстанції вказав, що судам слід було перевірити належним чином всі обставини справи, зокрема й щодо підстав і порядку отримання ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду у 2013 році та створення фермерського господарства і, відповідно, пересвідчитись, чи не було його звернення для отримання земельних ділянок за позаконкурсною процедурою у 2014 році повторним.

21.3. За висновком Верховного Суду формально підійшовши до встановлення істотних обставин та дослідження доводів учасників справи, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентій) основі з певною метою, а тому в кожному конкретному випадку орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника з метою недопущення зловживанням громадянином такими пільговими умовами.

21.4. Окремо суд касаційної інстанції також зауважив, що враховуючи предмет та підстави позову, місцевому і апеляційному судам необхідно було перевірити відповідність складу учасників цієї справи вимогам процесуального законодавства в контексті вимог про визнання недійсними спірних договорів оренди земельних ділянок з огляду на суб`єктний склад вказаних правочинів.

23. Під час нового розгляду справи господарський суд першої інстанції задовольнив відповідне клопотання Прокурора та залучив ОСОБА_1 до участі у справі в якості співвідповідача (далі у тексті ОСОБА_1 також Відповідач-3).

24. За результатами ж розгляду справи по суті Господарський суд Київської області прийняв рішення від 09.11.2023, яким позовні вимоги Прокурора задовольнив частково. Визнав недійсними договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3221681600:03:008:0021, 3221681600:05:003:0033, 3221681600:03:008:0022, укладені 13.11.2015 між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

25. Рішення мотивував такими аргументами і обставинами.

25.1. З урахуванням вказівок суду касаційної інстанції місцевим судом з`ясовано, що Прокурор в інтересах держави в особі Держгеокадастру пред`явив у цій справі, зокрема, вимоги про визнання незаконними та скасування Наказів ГУ Держземагентства, правонаступником якого є Відповідач-1 (ГУ Держгеокадастру у Київській області). З викладеного слідує, що в частині вказаних позовних вимог позов фактично пред`явлений державою до неї самої.

25.2. Зазначене не відповідає частині першій статті 45 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

25.3. Отже, оскільки позовні вимоги про визнання недійсними спірних Наказів ГУ Держземагентства заявлені державою до самої себе, їх задоволення в судовому порядку виключається. Позов Прокурора у цій частині задоволенню не підлягає.

25.4. Разом з тим, враховуючи правові висновки Верховного Суду, надані у постановах від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 місцевий суд виснував, що Прокурор у межах розгляду цієї справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначених Наказів і без заявлення вимог про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі накази за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

25.5. Так, на виконання вказівок Верховного Суду господарським судом першої інстанції встановлено, що наявні у справі клопотання ОСОБА_1 до ГУ Держземагентства про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок в оренду містять лише інформацію про бажаний розмір і місце розташування таких ділянок. Проте, у цих клопотаннях немає жодних відомостей про кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До таких клопотань не додані документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві.

25.6. Крім того, в матеріалах справи наявна копія листа Головного управління Держспоживслужби в Київській області № 10-03-10/8068 від 06.08.2019, зі змісту якого вбачається, що станом на 06.08.2019 в Головному управлінні Держспоживслужби в Київській області згідно уніфікованої електронно-облікової бази даних за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) техніка не реєструвалась.

25.7. За висновком місцевого суду, наведе вказує на відсутність у ОСОБА_1 власних виробничих та трудових ресурсів для повноцінного оброблення та використання спірних земельних ділянок, в той час як ГУ Держземагентства, розглядаючи відповідні клопотання ОСОБА_1 формально підійшло та не пересвідчилось в дійсності волевиявлення останнього щодо наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на державних земельних ділянках.

25.8. Звідси господарським судом першої інстанції виснувано, що ГУ Держземагентства при винесені спірних Наказів порушило порядок, визначений Законом України "Про фермерське господарство" щодо надання земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства, а відтак видані ним Накази не відповідають вимогам закону.

25.9. Крім цього, місцевим судом враховано, що відповідно до правового висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

25.10. У випадку отримання земельної ділянки та створення фермерського господарства, як це передбачено законодавством, наступні земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть бути отримані у користування виключно у порядку, передбаченому статтею 134 Земельного кодексу України.

25.11. Між тим, як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 03.07.2013 на підставі наказу ГУ Держземагентства № КИ3222286600:02:303/00005619 від 03.07.2013 вже отримував земельну ділянку в оренду для ведення фермерського господарства площею 96,9743 га з кадастровим номером 3222286600:02:303:0012.

25.12. Однак, в подальшому, не створивши фермерське господарство знову звернувся до ГУ Держземагентства із клопотаннями про відведення в оренду додаткових земельних ділянок площами 31,0000 га, 90,0000 га та 18,0000 га і лише після видачі ГУ Держземагентства оспорюваних Наказів створив ФГ "Гуз і Ко".

25.13. Таким чином, враховуючи, що підставою для виникнення права оренди ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки були неправомірні Накази ГУ Держземагентства, а також той факт, що станом на дату звернення ОСОБА_1 із клопотаннями до ГУ Держземагентства з метою отримання у користування земель для ведення фермерського господарства, останній вже отримував земельну ділянку із земель державної власності як громадянин без конкурентних засад (земельних торгів), місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспорюваних договорів оренди земельних ділянок від 13.11.2015 такими, що укладені з порушенням приписів статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" та статей 123, 124, 134 Земельного кодексу України, а відтак і про наявність підстав для задоволення позову Прокурора щодо визнання цих договорів недійсними.

25.14. В свою чергу в задоволенні позовних вимог Прокурора про скасування рішень про реєстрацію прав оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень господарський суд першої інстанції відмовив, виснувавши, що оспорюванні рішення вже вичерпали свою дію, а тому їх оскарження не є належним способом захисту прав держави у спірних правовідносинах.

25.15. Щодо ж заявленого ФГ "Агро" клопотання про застосовування наслідків спливу позовної давності у цій справі, місцевий суд вказав, що підстав для такого застосовування немає, адже ФГ "Агро" не є стороною спору за заявленими Прокурором вимогами про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди земельних ділянок.

26. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову від 21.05.2024, якою рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 залишив без змін. Висновки місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції підтримав у повному обсязі.

Касаційна скарга

27. Не погодившись із судовими рішеннями, ФГ "К-Агро" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю. Правова підстава касаційного оскарження - приписи пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

28. Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано і порушено ряд норм матеріального і процесуального права, а також не враховано висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

29. Обґрунтовуючи вказане твердження скаржник пояснює таке:

- висновки судів попередніх інстанцій про можливість визнання недійсними оспорюваних Прокурором договорів оренди землі у спірних правовідносинах є безпідставними, адже як і у випадку з оскарженням спірних Наказів у цьому разі має місце збіг позивача і відповідача в одній особі; здійснене судами у цій частині правозастосування суперечить висновкам Верховного Суду, які викладено у постанові від 15.03.2023 у цій справі, а також постанові від 13.11.2019 у справі № 826/331155/17;

- висновки судів попередніх інстанцій про неможливість застосовування у спірних правовідносинах наслідків спливу позовної давності за заявою Відповідача-2 є безпідставними, адже ФГ "К-Агро" також є учасником цього спору і у випадку задоволення вимог Прокурора про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди земельних ділянок одночасно припиниться і право суборенди скаржника на ці землі; суди попередніх інстанцій у цій справі ухилилися від встановлення обставин поважності причин пропуску Прокурором позовної давності і здійснене ними у цій частині правозастосування суперечить висновкам суду касаційної інстанції, які викладено у постановах від 17.10.2019 у справі № 359/2012/15-ц, від 01.07.2015 у справі № 6-178гс15, 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 21.12.2016 у справі № 178/851-14-ц;

- суди попередніх інстанцій не виконали вказівку Верховного Суду в частині обов`язку пересвідчитись чи не було звернення ОСОБА_1 для отримання земельних ділянок за позаконкурсною процедурою у 2014 році повторним, позаяк обставини справи, підстави і порядок отримання Відповідачем-3 земельних ділянок у 2013 році суди не досліджували і не встановлювали;

- висновки судів попередніх інстанцій про те, що Прокурор у цій справі міг посилатися на незаконність спірних Наказів і без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані є помилковими, адже зроблені судами з урахуванням висновків Верховного Суду, які надавалися судом касаційної інстанції у неподібних цій справі правовідносинах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

30. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП (Костюк О. В.) і представника ФГ "К-Агро" ( Порхун О. П. ), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

32. Відповідно до статті 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Згідно зі статтею 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

33. У статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" також встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

34. Відповідно до пункту 1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення, в редакції чинній на дату звернення з позовом) центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

35. Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

36. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; за проведенням землеустрою; виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

37. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

38. Враховуючи викладене, органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різні функції, а саме:

- функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

- функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

39. Поряд із цим, відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

40. Згідно з положенням про ГУ Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308, ГУ Держгеокадастру є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і їй підпорядковане. Відповідно до пункту 3 цього положення завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Київської області.

41. Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що ГУ Держгеокадастру у Київській області (Відповідач-1) є лише територіальним органом Держгеокадастру (Позивача) і яке створено саме з метою реалізація повноважень останнього на території Київської області.

42. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (див. постанови Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18). Під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

43. Таким чином, звертаючись з позовом у даній справі, зокрема, до ГУ Держгеокадастру у Київській області та визначаючи в якості органу, що уповноважений на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах саме Держгеокадастр Прокурор фактично створив парадоксальну ситуацію за якої Позивачем та одним із Відповідачів у справі є одна і так ж особа - держава в особі Держгеокадастру.

44. Відповідно до частин другої, третьої статті 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами ж є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

45. ГПК України взагалі не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, не передбачає цей Кодекс і поняття "неналежний позивач", не визначає й механізму заміни останнього, позаяк положення Кодексу спрямовані на вирішення спору, якого не може бути із "самим собою".

46. У постанові від 07.09.2020 у справі № 917/468/19 Верховний Суд вже надавав правовий висновок про те, що у випадку встановлення судом процесуального випадку за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна і та ж сама особа, розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутністю спору, як такого.

47. Звідси висновки судів попередніх інстанцій про те, що позов Прокурора в частині вимог про визнання недійсними Наказів ГУ Держземагенства задоволенню не підлягав є цілком обґрунтованими та більше того й скаржником під сумнів не ставляться.

48. Між тим ФГ "К-Агро" вважає, що означений підхід мав би бути застосований судами і до позовних вимог Прокурора про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди земельних ділянок, адже стороною цих договорів також є держава, яка тепер їх і оскаржує.

49. Але колегія суддів Верховного Суду вказані аргументи скаржника визнає необґрунтованими та констатує, що наводячи їх ФГ "К-Агро" повністю залишає поза увагою той факт, що у даній справі позовні вимоги Прокурора про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок заявлено не тільки до ГУ Держгеокадастру у Київській області, а і до ОСОБА_1 , який під час нового розгляду справи отримав процесуальний статус співвідповідача.

50. Звідси у спірних правовідносинах за вимогами про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок позивачем виступає держава, як одна із сторін цих договорів, а відповідачем - інша їх сторона, ОСОБА_1 . Тобто по суті позов у цій справі у згаданій частині заявлено однією із сторін правочинів до другої сторони цих правочинів, що прямо узгоджується із приписами частини третьої статті 215, статтею 216 Цивільного кодексу України.

51. За викладеного, доводи касаційної скарги Відповідача-2 щодо неправомірності задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди земельних ділянок, внаслідок неправильного визначення Прокурором суб`єктного складу учасників цієї справи, суд касаційної інстанції визнає необґрунтованими та відхиляє. Неузгодженість у здійсненому судами попередніх інстанцій правозастосуванні з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15.03.2023 у цій справі та від 13.11.2019 у справі № 826/331155/17 у даному випадку відсутня.

52. Заперечення ж скаржника в частині висновків судів попередніх інстанцій про те, що Прокурор у цій справі міг посилатися на незаконність спірних Наказів ГУ Держземагентства і без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків колегія суддів суду касаційної інстанції не приймає, адже обґрунтування цих заперечень не охоплюється правовими підставами касаційного оскарження, за якими відкривалося касаційне провадження у цій справі.

53. Крім цього, з оскаржуваних у цій справі судових рішень, що були прийняті за результатами її нового розгляду вбачається, що надані судом касаційної інстанції вказівки ними були виконані в повному обсязі. Обставини щодо підстав і порядку отримання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду у 2013 році та створення фермерського господарства встановлені, як встановленою є й обставина повторного звернення останнього для отримання земельних ділянок за позаконкурсною процедурою у 2014 році. Звідси аргументи касаційної скарги Відповідача-2 про зворотнє колегією суддів визнаються необґрунтованими, а відтак відхиляються.

54. Щодо ж інших доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає таке.

55. Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

56. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

57. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя, четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

58. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 для цілей застосування наведених частини третьої та четвертої статті 267 Цивільного кодексу України поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в процесі є такі її учасники як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

59. З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

60. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

61. Як слідує із установлених обставин цієї справи, спір у ній виник між державою та ОСОБА_1 . Цей спір судами попередніх інстанцій вирішено шляхом часткового задоволення позовних вимог Прокурора та визнання недійсними, укладених між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 договорів оренди земельних ділянок.

62. Водночас про застосування наслідків спливу позовної давності у даній справі було заявлено лише ФГ "К-Агро", яке будучи суборендарем спірних земельних ділянок хоча і залучено стороною процесу у цій справі, втім стороною у спорі, який вирішується судом, воно не являється.

63. Таким чином, враховуючи наведені приписи матеріального права та висновки Верховного Суду щодо їх правильного застосування, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для застосування до задоволених позовних вимог наслідків спливу позовної давності, про пропуск якої заявлено особою, що стороною спору у цій справі не є.

64. У жодній із постанов Верховного Суду, на які ФГ "К-Агро" посилається у касаційній скарзі у цій частині суд касаційної інстанції не надавав висновків протилежних тим, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 і які враховані судами попередніх інстанцій у справі № 911/32/20.

65. Висновки Верховного Суду у постановах від 17.10.2019 у справі № 359/2012/15-ц, від 01.07.2015 у справі № 6-178гс15, 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 21.12.2016 у справі № 178/851-14-ц стосуються загальних положень про позовну давність, правил обчислення її початку, зокрема, за позовами прокурорів в інтересах держави, обставин, які судам належить установлювати при наданні висновків про поважність її пропуску і тп. Втім ці висновки стосуються випадків, коли заяву про застосовування позовної давності зроблено належною особою (стороною у спорі та щодо вимог, які до неї звернуті та за якими вона відповідальна), а не будь-яким учасником судового провадження.

66. Звідси аргументи касаційної скарги Відповідача-2 у цій частині колегією суддів відхиляються. Посилання на відповідні правові висновки Верховного Суду визнаються нерелевантними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

67. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

68. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

69. Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушень норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні також немає, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржені постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів підлягають залишенню без змін.

Судові витрати

70. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "К-Арго" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 і рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі № 911/32/20 залишити без змін.

3. Виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі № 911/32/20 поновити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.