Постанова

від 11.09.2024 по справі 193/512/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5599/24 Справа № 193/512/20 Суддя у 1-й інстанції - Шумська О. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Бондар Я.М.,

за участю секретаря Юрченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг цивільну справу № 193/512/20 за позовом ОСОБА_1 до Вакулівської сільської об`єднаної територіальної громади, третя особа Державний нотаріус Софіївської державної нотаріальної контори Русак Ліна Анатоліївна, про визнання права постійного користування землею,

за апеляційною скаргою Криворізької східної окружної прокуратури,

на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2023 року,

встановив:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вакулівської сільської об`єднаної територіальної громади, третя особа Державний нотаріус Софіївської державної нотаріальної контори Русак Ліна Анатоліївна, про визнання права постійного користування землею.

Позов мотивований тим, що позивач, ОСОБА_1 , є спадкоємицею після свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті ОСОБА_3 був наділений правом постійного користування землею, розташованою на території Нововасилівської сільської ради, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ДП № 000086, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на землю за № 87 від 30 серпня 2000 року. На даний час земельна ділянка має кадастровий номер № 1225285200:02:004:0185.

В отриманому 17 січня 2008 року позивачем свідоцтві про право на спадщину за законом відсутнє таке спадкове майно як вказана вище земельна ділянка. У зв`язку з даною обставиною позивач звернулась окремо до державного нотаріуса щодо отримання свідоцтва про право на спадщину саме щодо земельної ділянки, яка належала її чоловіку та нею було отримано постанову державного нотаріуса Русак Л.А. від 19 листопада 2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

У задоволенні заяви позивача щодо включення до складу спадщини права постійного користування землею, належної спадкодавцю відповідно до вищевказаного державного акту на право постійного користування землею, державний нотаріус Таращанської районної державної нотаріальної контори Київської області було відмовлено та повідомлено позивача, що, оскільки право постійного користування припиняється внаслідок смерті спадкодавця, а відповідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, нотаріус дійшов висновку про неможливість видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину в частині права постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою.

На підставі наведеного вище позивач просила суд визнати за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 право постійного користування землею, площею 15 га, яка була надана йому для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Рішення 23 скликання Софіївської районної ради Дніпропетровської області №139-11/XXIII від 09 серпня 2000 року, Державний акт на право постійного користування землею-серії ДП №000086, зареєстрованого в книзі записів державних актів на землю за №87 від 30 серпня 2000 року, кадастровий номер №1225285200:02:004:0185.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2023 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 право постійного користування землею, площею 15 га, яка була надана йому для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Рішення 23 скликання Софіївської районної ради Дніпропетровської області № 139-11/XXIII від 09 серпня 2000 року, Державний акт на право постійного користування землею-серії ДП №000086, зареєстрованого в книзі записів державних актів на землю за № 87 від 30 серпня 2000 року, кадастровий номер № 1225285200:02:004:0185.

В апеляційній скарзі Криворізька східна окружна прокуратура ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції від 20 квітня 2023 року та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 , є спадкоємицею після свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті ОСОБА_3 був наділений правом постійного користування землею, розташованою на території Нововасилівської сільської ради. Дане право підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ДП №000086, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на землю за № 87 від 30 серпня 2000 року. На даний час земельна ділянка має кадастровий номер 1225285200:02:004:0185. В отриманому 17 січня 2008 року позивачкою свідоцтві про право на спадщину за законом, відсутнє таке спадкове майно як вказана вище земельна ділянка. У зв`язку з даною обставиною позивачка звернулась окремо до державного нотаріуса щодо отримання свідоцтва про право на спадщину саме щодо земельної ділянки, яка належала її чоловіку. В подальшому, через 12 років позивачкою ОСОБА_1 було отримано постанову державного нотаріуса Таращанської районної державної нотаріальної контори Київської області Русак Л.А. від 19 листопада 2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено позивачці у включені до складу спадщини права постійного користування землею, належної спадкодавцю відповідно до вищевказаного державного акту на право постійного користування землею.

Разом з тим, за результатами ознайомлення з матеріалами справи № 193/512/20 апелянтом встановлено, що матеріали судової справи не містять копії спадкової справи, тобто судом коло спадкоємців не встановлювалось. Крім того, відсутність у свідоцтві про право на спадщину за законом, яке отримано позивачкою 17 січня 2008 року, права постійного користування землею, яке є предметом цього позову, було відомо позивачці ще 17 січня 2008 року. Водночас, із заявою про включення до складу спадщини права постійного користування землею позивачка звернувся до нотаріальної контори лише у листопаді 2019 року, тобто через 12 років з дня відкриття спадщини.

Крім того апелянт посилається на те, що матеріали справи не містять постанови державного нотаріуса Таращанської районної державної нотаріальної контори Київської області Русак Л.А. від 19 листопада 2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, на яку посилається суд у мотивувальній частині рішення. На запит окружної прокуратури № 60-1714 вих-24 від 14 березня 2024 року Таращанською державною нотаріальною конторою повідомлено, що ОСОБА_1 з відповідною заявою до Таращанської районної державної нотаріальної контори Київської області у 2019 році не зверталася; державним нотаріусом Таращанської районної державної нотаріальної контори Київської області постанова від 19 листопада 2019 року, якою відмовлено ОСОБА_1 , у вчиненні нотаріальної дії щодо включення до складу спадщини права постійного користування землею, належного ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вищевказаного державного акту на право постійного користування землею, не виносилася. Водночас, матеріали судової справи № 193/512/20 містять постанову від 19 листопада 2019 року державного нотаріуса Софіївської державної нотаріальної контори Русак Л.А., якою відмовлено позивачці у включені до складу спадщини права постійного користування землею, належної спадкодавцю відповідно до вищевказаного державного акту на право постійного користування землею. Крім того, у вказаній постанові державного нотаріуса Софіївської державної нотаріальної контори Русак Л.А. відсутнє посилання на земельну ділянку з кадастровим номером 1225285200:02:004:0185.

Також апелянт посилається на те, що в матеріалах справи відсутня інформація про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1225285200:02:004:0185 і земельна ділянка площею 15 га, яка була надана у постійне користування ОСОБА_2 за Державним актом серії ДП № 000086, зареєстрованого 30 серпня 2000 року за № 87, є фактично однією земельною ділянкою. Долучений позивачкою витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14 листопада 2019 року стосується земельної ділянки з кадастровим номером 1225285200:02:004:0185 і жодним чином не підтверджує ідентифікацію із земельною ділянкою, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_2 .

Вважає, що за позивачкою безпідставно визнано право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 1225285200:02:004:0185. На підтвердження права постійного користування у спадкодавця та, відповідно, наявність права на спадкування позивачкою додано до позову копію рішення 23 скликання Софіївської районної ради Дніпропетровської області № 139-11/ХХІІІ від 09 серпня 2000 року про надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 15 га, розташованої на території Нововасилівської сільської ради для створення селянського (фермерського) господарства, а також копію Державного акту на право постійного користування землею серії ДП №000086, зареєстрованого 30 серпня 2000 року за № 87, виданого на ім`я ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства. Враховуючи звернення позивачки до суду з позовом про визнання права постійного користування землею в порядку спадкування після спливу 12 років з дня відкриття спадщини, окружною прокуратурою на адресу Софіївського архівного відділу архівного управління Криворізької райдержадміністрації направлено запит № 60-1686вих-24 від 12 березня 2024 року щодо наявності рішення про припинення права користування спірною земельною ділянкою. Софіївським архівним відділом архівного управління Криворізької райдержадміністрації (лист № 07/П-80/01-36 від 20 березня 2024 року) надано копію розпорядження Софіївської районної державної адміністрації № Р-268/0/371-16 від 08 серпня 2016 року, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 15 га, посвідченого Державним актом на право постійного користування землею серії ДП № 000086, зареєстрованого в книзі записів державних актів на землю за № 87 від 30 серпня 2000 року у зв`язку зі смертю землекористувача. Земельну ділянку передано до земель запасу, Державний акт на право постійного користування землею серії ДП № 000086, зареєстрований в книзі записів державних актів на землю за № 87 від 30 серпня 2000 року, втратив чинність.

Отже, в даному випадку відсутній предмет спору, оскільки право постійного користування землею припинено, Державний акт на право постійного користування землею серії ДП № 000086, зареєстрований в книзі записів державних актів на землю 30 серпня 2000 року за № 87, втратив чинність.

Також апелянт посилається на те, що рішенням 23 скликання Софіївської районної ради Дніпропетровської області № 139-11/ХХІІІ від 09 серпня 2000 року, зокрема, жителю села Нововасилівка - ОСОБА_2 затверджено проект відведення земельної ділянки в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу 15 га орної землі на території Нововасилівської сільської ради. Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ДП №000086, зареєстрованого в книзі записів державних актів на землю 30 серпня 2000 року за № 87, виданого на ім`я ОСОБА_2 , землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства. Отже, під час прийняття спірного рішення у справі № 193/512/20, судом не взято до уваги норми Закону України «Про фермерське господарство», а також правові висновки Великої Палати Верховного Суду з питань спадкування права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для створення селянського (фермерського) господарства.

Так, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства, як юридичної особи, право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство. Право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. У такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець. Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства (постанова ВП ВС від 23 червня 2020 року по справі № 922/989/18).

Відповідно до інформації, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, апелянтом встановлено, що Відділом Держгеокадастру у Софіївському районі 24 січня 2017 року зареєстровано земельну ділянку державної форми власності з кадастровим номером 1225285200:02:004:0185 площею 15 га, розташовану на території Вакулівської (колишньої Нововасилівської) сільської ради, з цільовим призначенням - 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

В подальшому, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-3762/15-18-СГ від 27 вересня 2018 року до комунальної власності Вакулівської сільської об`єднаної територіальної громади за актом приймання-передачі передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2312,2363 га, що розташовані за межами населеного пункту. Відповідно до п. 13 додатку до Акта приймання-передачі від 27 вересня 2018 року земельна ділянка з кадастровим номером 1225285200:02:004:0185 площею 15 га, з цільовим призначенням - 16.00 землі запасу, передана у комунальну власність Вакулівської сільської об`єднаної територіальної громади без зазначення відомостей про будь-яке обтяження речових прав, з обмеженням у використанні охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи 0,6163 га. Державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 1225285200:02:004:0185 за Вакулівською сільською радою проведено 18 грудня 2018 року на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-3762/15-18-СГ від 27 вересня 2018 (номер відомостей про речове право 29640284, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1731278112252).

05 січня 2020 року між Вакулівською сільською радою та ТОВ «УКРАГРО С» (ЄДРПОУ 39714909) укладено договір оренди землі № 6 на земельну ділянку з кадастровим номером 1225285200:02:004:0185 площею 15 га строком на 14 років з правом пролонгації, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 січня 2020 року, номер запису про інше речове право 35178858. Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 1225285200:02:004:0185 площею 15 га з 05 січня 2020 року перебуває в оренді ТОВ «УКРАГРО С», іншого позивачкою не доведено

Відомості стосовно оформлення документів на спірну земельну ділянку СФГ «Фенікс» (код ЄДРПОУ 31167198) відсутні, податкові декларації з плати за спірну земельну ділянку на 2019-2024 роки СФГ «Фенікс» не надавались. За даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України ОСОБА_1 протягом 2019-2024 не перебуває на обліку як платник земельного податку (орендної плати за землю) за вказану земельну ділянку. Враховуючи викладене, а також наявність розпорядження Софіївської районної державної адміністрації № Р-268/0/371-16 від 08 серпня 2016 року, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 15 га, посвідченого Державним актом на право постійного користування землею серії ДП № 000086, зареєстрованого в книзі записів державних актів на землю за № 87 від 30 серпня 2000 року, у справі № 193/512/20 відсутній предмет спору, оскільки право на спадкування права постійного користування вказаною земельною ділянкою, посвідченого зазначеним державним актом, у позивачки не виникло, у зв`язку з відсутністю такого права постійного користування на момент звернення з цим позовом до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги відповідача, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2023 року - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Криворізької східної окружної прокуратури підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 3 статті3ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ст.12,81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , є спадкоємицею після свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На момент смерті ОСОБА_3 був наділений правом постійного користування землею, розташованою на території Нововасилівської сільської ради. Дане право підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ДП №000086,- зареєстрованого в Книзі записів державних актів на землю за № 87 від 30 серпня 2000 року. На даний час земельна ділянка має кадастровий номер № 1225285200:02:004:0185.

В отриманому 17 січня 2008 року позивачем свідоцтві про право на спадщину за законом відсутнє таке спадкове майно як вказана вище земельна ділянка. У зв`язку з даною обставиною позивач звернулась окремо до державного нотаріуса щодо отримання свідоцтва про право на спадщину саме щодо земельної ділянки, яка належала її чоловіку.

В подальшому позивачкою ОСОБА_1 було отримано постанову державного нотаріуса Русак Л.А. від 19 листопада 2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У задоволенні заяви позивача щодо включення до складу спадщини права постійного користування землею, належної спадкодавцю відповідно до вищевказаного державного акту на право постійного користування землею, державний нотаріус Таращанської районної державної нотаріальної контори Київської області було відмовлено та повідомлено позивача, що оскільки право постійного користування припиняється внаслідок смерті спадкодавця, а відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, нотаріус дійшов висновку про неможливість видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину в частині права постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права постійного користування землею позивач посилалася на те, що право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцеві на законній підставі, не припиняється з його смертю, а тому таке право входить до складу спадщини.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцеві на законній підставі не припиняється з його смертю, а тому таке право входить до складу спадщини. Оскільки, спадкоємець ОСОБА_1 заяви про відмову від спадщини не подавала, частину спадщини прийняла, суд дійшов висновку про те, що позивачка має право постійного користування землею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами другою та п`ятою статті 7 Земельного Кодексу постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об`єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

За частиною першою статті 23 Земельного Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права, у встановленому законодавством порядку.

Отже, статтею 7 ЗК України 1990 року було визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надавалася Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до статей 9, 17, 19 того ж Кодексу сільські, селищні, міські Ради народних депутатів надавали земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Статтею 22 ЗК України 1990 року передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до статті 23 того ж Кодексу право власності або право постійного користування землею мало посвідчуватися державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Статтею 92 ЗК України 2001 року встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Проте набрання чинності статтею 92 ЗК України 2001 року не обмежувало та не скасовувало чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках.

Пунктом 7 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України 2001 року навпаки визначено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Тобто, право постійного користування громадянами, які отримали за чинним на той час земельним законодавством земельні ділянки у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства, зберігається й на цей час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц викладено наступні висновки: «25. 22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його не переоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (див. аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц (реєстровий номер 85174518))....".

Наведене вище свідчить про те, що права постійного користування землею може бути успадковане.

Разом з тим, право постійного землекористування земельною ділянкою хоча і є безстроковим, може бути припинене з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до розпорядження Софіївської районної державної адміністрації № Р-268/0/371-16 від 08 серпня 2016 року, право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 15 га, посвідченого Державним актом на право постійного користування землею серії ДП № 000086, зареєстрованого в книзі записів державних актів на землю за № 87 від 30 серпня 2000 року припинено у зв`язку зі смертю землекористувача ОСОБА_2 .

Земельну ділянку передано до земель запасу, Державний акт на право постійного користування землею серії ДП № 000086, зареєстрований в книзі записів державних актів на землю за № 87 від 30 серпня 2000 року, втратив чинність та його передано до Відділу Держгеокадастру у Софіївському районі.

Вказане розпорядження позивачем по справі не оскаржено і воно є чинним.

В подальшому, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-3762/15-18-СГ від 27 вересня 2018 року, до комунальної власності Вакулівської сільської об`єднаної територіальної громади за актом приймання - передачі передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2312,2363 га, що розташовані за межами населеного пункту.

Відповідно п. 13 додатку до Акта приймання-передачі від 27 вересня 2018 року земельна ділянка з кадастровим номером 1225285200:02:004:0185 площею 15 га, з цільовим призначенням - 16.00 землі запасу, передана у комунальну власність Вакулівської сільської об`єднаної територіальної громади без зазначення відомостей про будь-яке обтяження речових прав, з обмеженням у використанні охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи 0,6163 га.

Державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 1225285200:02:004:0185 за Вакулівською сільською радою проведено 18 грудня 2018 року на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-3762/15-18-СГ від 27 вересня 2018 (номер відомостей про речове право 29640284, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1731278112252).

05 січня 2020 року між Вакулівською сільською радою та ТОВ «УКРАГРО С» (ЄДРПОУ 39714909) укладено договір оренди землі № 6 на земельну ділянку з кадастровим номером 1225285200:02:004:0185 площею 15 га строком на 14 років з правом пролонгації, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 січня 2020 року, номер запису про інше речове право 35178858. Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 1225285200:02:004:0185 площею 15 га з 05 січня 2020 року перебуває в оренді ТОВ «УКРАГРО С».

Наведені вище обставини свідчать про втрату права постійного користування спірною земельною ділянкою, яке надавалася в постійне користування Державним актом на право постійного користування землею серії ДП № 000086, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на землю за № 87 від 30 серпня 2000 року, відповідно до якого ОСОБА_2 був наділений правом постійного користування земельною ділянкою 15 га, що розташована на території Нововасилівської сільської ради для цілей створення та ведення фермерського господарства та у позивачки, на момент звернення з цим позовом до суду, не виникло такого права у зв`язку із винесенням розпорядження Софіївської районної державної адміністрації № Р-268/0/371-16 від 08 серпня 2016 року про припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 15 га, посвідченого Державним актом на право постійного користування землею серії ДП № 000086, зареєстрованого в книзі записів державних актів на землю за № 87 від 30 серпня 2000 року у зв`язку зі смертю землекористувача ОСОБА_2 .

Отже, оскільки на момент звернення позивача з даним позовом, так і на час ухвалення судових рішень у справі, розпорядження Софіївської районної державної адміністрації № Р-268/0/371-16 від 08 серпня 2016 року, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 15 га, посвідченого Державним актом на право постійного користування землею серії ДП № 000086, зареєстрованого в книзі записів державних актів на землю за № 87 від 30 серпня 2000 року, є чинним, колегія суддів вважає відсутнім у позивача, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність права на позов, у матеріальному розумінні, спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги апелянта заслуговують на увагу.

Щодо застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити що в даному випадку відсутні підстави для такого застосування, оскільки суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суді при розглядів спорів (зокрема,постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц,від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц,від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-цтощо).

В даному випадку позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з їх безпідставності та необґрунтованості, що виключає застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи, вищенаведене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При зверненні до апеляційного суду прокурором був сплачений судовий збір у розмірі 4996,08 гривен, тому, відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, з позивача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 4996,08 гривень.

Керуючись ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Криворізької східної окружної прокуратури задовольнити.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2023 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вакулівської сільської об`єднаної територіальної громади, третя особа Державний нотаріус Софіївської державної нотаріальної контори Русак Ліна Анатоліївна, про визнання права постійного користування землею відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4996, 08 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 16 вересня 2024 року.

Головуючий О.І. Корчиста