Ухвала

від 13.09.2024 по справі 947/24078/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/24078/24

Провадження № 1-кс/947/11920/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024161200000006 від 12.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024161200000006 від 12.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

У клопотанні прокурор, з метою збереження речового доказу, запобіганню спробам пошкодження, перетворення, відчуження просить накласти арешт на речі, які були тимчасово вилучені в ході проведення обшуку від 03.09.2024 в рамках кримінального провадження №72024161200000006 від 12.02.2024 за місцем проживання директора ТОВ «ЛКВДЦ05» ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор у судове засідання не з`явився, натомість від прокурора ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд клопотання без його участі, вимоги клопотання підтримує у повному обсязі.

Власник майна у судове засідання не з`явився, про розгляд клопотання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється

Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного.

В ході судового розгляду встановлено, що Підрозділом детективів Територіального управління БЕБ в Одеській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 72024161200000006 від 12.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, в якому процесуальне керівництво здійснюється Одеською обласною прокуратурою.

В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ «Дунайська імпортна компанія» (ЄДРПОУ 40017905), шляхом включення у звітні (податкові) періоди з січня 2018 року по березень 2021 року до складу податкового кредиту суми коштів по неіснуючим фінансово-господарським операціям з «ризиковими» суб`єктами господарської діяльності ТОВ «ДвімФлорістік» (ЄДРПОУ 40179111 ), ТОВ «Дап -Транс» (ЄДРПОУ 42004712), ТОВ «Фрукт І К» (ЄДРПОУ 42512185), ТОВ «Саусфуд» (ЄДРПОУ 42598697), ТОВ «Грандсаусфуд» (ЄДРПОУ 43030473), ТОВ «Мезоліп» (ЄДРПОУ 43272166), ТОВ «Компанія Рівьера» (ЄДРПОУ 43492846), які полягали у постачанні товарів народного спожитку, ухилилися від сплати податку на прибуток підприємства на загальну суму 29 497 361 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 46 453 919 грн, що призвело до ухилення від сплати податків на загальну суму 75 951 280 грн, що є коштами в особливо великих розмірах.

Основним видом діяльності ТОВ «Дунайська імпортна компанія» являлось «Оптова торгівля фруктами й овочами». Підприємство здійснювало придбання фруктів та овочів у нерезидентів згідно зовнішньоекономічних контрактів та резидентів з метою подальшої реалізації на території України на адресу юридичних та фізичних осіб.

У періоді з 01.01.2018 по 31.03.2021 на адресу ТОВ «Дунайська імпортна компанія» виписувались та реєструвались податкові накладні наступними суб`єктами господарювання-постачальниками: ТОВ «ДвімФлорістік» (ЄДРПОУ 40179111 ), ТОВ «Дап -Транс» (ЄДРПОУ 42004712), ТОВ «Фрукт І К» (ЄДРПОУ 42512185), ТОВ «Саусфуд» (ЄДРПОУ 42598697), ТОВ «Грандсаусфуд» (ЄДРПОУ 43030473), ТОВ «Мезоліп» (ЄДРПОУ 43272166), ТОВ «Компанія Рівьера» (ЄДРПОУ 43492846).

Згідно інформації зазначеній в акті планової виїзної документальної перевірки за період з 01.01.2018 по 31.03.2021 від 01.09.2021 №18448/15-32-07-01, складеного Головним управлінням ДПС в Одеській області, у ТОВ "Дунайська імпортна компанія" (код 40017905) встановлено відсутність первинних документів підтверджуючих факт придбання товарів, робіт та послуг від постачальників ТОВ «Компанія Рівьера», код за ЄДРПОУ 43492846, ТОВ "Мезоліп", код за ЄДРПОУ 43272166, ТОВ "Грандсаусфуд", код за ЄДРПОУ 43030473, ТОВ "САУСФУД", код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 , ТОВ "ФРУКТ І К", код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 , ТОВ "ДАП-ТРАНС", код за ЄДРПОУ НОМЕР_3 , ТОВ "ДВІМ ФЛОРІСТІК", код за ЄДРПОУ НОМЕР_4 за період з 01.01.2018 по 31.03.2021 від 01.09.2021.

Крім того, у серпні 2020 року відбулася реорганізація ТОВ «Дунайська Імпортна Компанія» шляхом виділу з нього і передачі частини майна, прав та обов`язків ТОВ «ДІК» (ТОВ «ДІК20», ТОВ «ЛКВДЦ05»), а саме: було здійснено передачу залишків товару в складському приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 23 на суму 82 404 100,20 грн. згідно з актом приймання-передачі від 06.08.2020, в якому відсутня печатка та код ЄДРПОУ ТОВ «ДІК» (ТОВ «ДІК20», ТОВ «ЛКВДЦ05»).

В ході перевірки ТОВ «Дунайська Імпортна Компанія» ГУ ДПС в Одеській області не підтверджено реальність переміщення товару від ТОВ «Дунайська Імпортна Компанія» на підприємство ТОВ «ДІК» (ТОВ «ДІК20», ТОВ «ЛКВДЦ05»), про що складено відповідні акти.

Вищевказане може свідчити про неможливість здійснення господарських операцій з придбання ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" товарів, робіт, послуг у ТОВ «Компанія Рівьера», код за ЄДРПОУ 43492846, ТОВ "Мезоліп", код за ЄДРПОУ 43272166, ТОВ "Грандсаусфуд", код за ЄДРПОУ 43030473, ТОВ "САУСФУД", код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 , ТОВ "ФРУКТ І К", код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 , ТОВ "ДАП-ТРАНС", код за ЄДРПОУ НОМЕР_3 , ТОВ "ДВІМ ФЛОРІСТІК", код за ЄДРПОУ 40179111 у періоді з 01.01.2018 по 31.03.2021.

Вказані дії посадових (службових) осіб ТОВ «Дунайська імпортна компанія» (ЄДРПОУ 40017905) та/або осіб, які фактично з використанням реквізитів товариства вчиняли вказані операції (правочини), місять ознаки внесення недостовірних відомостей до офіційних документів - податкових декларацій з податку на додатку вартість, що призвело до заниження податкових зобов`язань, що підлягають нарахуванню та сплаті до бюджету за звітні (податкові) періоди з 01.01.2018 по 31.03.2021, що призвело до ухилення від сплати податків на загальну суму 75 951 280 грн, тобто, вчинення кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 366, ст. 212 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 №2341-111 (із змінами та доповненнями).

Вищезазначена інформація підтверджується висновком аналітичного продукту Управління аналізу та управління ризиками Територіального управління БЕБ в Одеській області від08.02.2024 № 6/0/23.13-02-29-24 та актом планової виїзної документальної перевірки від 01.09.2021 №18448/15-32-07-01, складеного Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Відповідальними за фінансово-господарську діяльність ТОВ «Дунайська імпортна компанія» (ЄДРПОУ 40017905) є: керівник вказаного підприємства - ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , головний бухгалтер - ОСОБА_7 , РНОКПП: НОМЕР_6 , а також засновник ОСОБА_8 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини скоєння кримінального правопорушення, відшукання та вилучення речей і документів, що мають значення для встановлення обставин скоєння кримінального правопорушення та відносяться до обставин, що підлягають доказуванню по кримінальному провадженню, за місцем проживання директора ТОВ «ЛКВДЦ05» ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 06 год. 45 хв.до 07 год.45 хв. проведено обшук на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 06.08.2024, за результатами проведення якого виявлено та вилучено копію довіреності від 14.03.2018 на ім`я ОСОБА_9 на 1 арк.

04.09.2024 старшим детективом у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та в порядку ст. 110 КПК України - винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч. 1 ст. 2 КПК України).

Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права (ст. 1 Протоколу №1 (1952 рік) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (ч. 10 ст. 170 КПК України).

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;перелік і види майна, що належить арештувати;документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу (ч. 2 ст. 171 КПК України).

Слідчий суддя критично оцінює та вважає неспроможними доводи сторони обвинувачення щодо необхідності накладення арешту на вилучену в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , копію довіреності, і оскільки прокурором не доведено, яке вона відношення та значення в рамках означеного кримінального провадження має та що може підтвердити за обставинами даного кримінального правопорушення.

У клопотанні прокурор не зазначає, хто видав вказану довіреність, на які дії було уповноважено даною довіреністю, на який строк, що об`єктивно ставить під сумність, яке доказове значення вона має в рамках кримінального провадження.

Посилання сторони обвинувачення на той факт, що вилучене майно є речовим доказом є формальним, без жодних обґрунтувань. Слідчий суддя звертає увагу, що прокурор не надав будь яких доказів щодо причетності ОСОБА_4 до скоєння злочину, та який він має статус в рамках даного кримінального провадження, оскільки до теперішнього часу сторона обвинувачення не допитала останнього щодо обставин кримінального правопорушення.

Таким чином, ні в клопотанні, ні в доданих до клопотання матеріалах, прокурором жодним чином не обґрунтовується можливість досягнення завдань застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Так, сам по собі факт визнання майна речовим доказом, не доводить тих обставин, що зазначене майно повністю відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, як доказ у кримінальному провадженні.

Посилання прокурора на необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів є не доведеним та необґрунтованим, оскільки вилучення майна було здійснено без достатніх правових підстав.

Крім того, у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

При цьому, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст.1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Також, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що вимога законності, яка випливає з «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.

Необхідно зазначити, що у Рішенні «Серявін проти України», ЄСПЛ розглянув справу у якій йшлося про втручання органів державної влади у володіння майном особи, тому слідчий суддя вважає, що вказане рішення певним чином відображає природу правовідносин, які склалися у цій справі.

Як вже було зазначено вище, положення КПК України, зокрема ст. 170 КПК України, передбачають накладення арешту на майно, проте такий арешт може бути накладений при певних умовах.

Щодо дотримання принципу верховенства права, то відповідно до ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Також, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку втручання у мирне володіння майном особи державними органами не буде законним та таким, що відповідає принципу верховенства права, так як відповідно до матеріалів клопотання не вбачається, що вказане майно будь-яким чином використовувалося для скоєння вказаного кримінального правопорушення або було набуто в результаті його скоєння.

Таким чином, дії органів державної влади не відповідають положенням КПК України та принципу верховенства права, з чого вбачається, що втручання було свавільним і не задовольнило вимогу законності.

З викладеного вбачається, що, в даному випадку, втручання органів влади у захищене право суперечить загальній нормі, зазначеній у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».

Також, у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, не призначена експертиза, не здійснювався огляд вилученого майна.

Враховуючи, що прокурором в своєму клопотанні не було обґрунтовано необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з урахуванням норм національного законодавства та практики ЄСПЛ, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором не доведено необхідність в накладенні арешту на тимчасово вилучене майно, у зв`язку із чим клопотання останнього задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024161200000006 від 12.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України - відмовити.

Майно, яке було тимчасово вилучене 03.09.2024 року в ході проведеного обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: копію довіреності від 14.03.2018, видана на ім`я ОСОБА_9 на 1 арк. - на підставі п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України - повернути особі у яких воно було вилучено.

Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1