Ухвала

від 16.09.2024 по справі 161/16969/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/16969/24

Провадження № 2-з/161/18/24

У Х В А Л А

16 вересня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді: Антіпової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання: Семенової І.М.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» про забезпечення позову до подання позовноїзаяви,

В С Т А Н О В И В :

13 вересня 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» (далі за текстом ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ») звернувся до суду з даною заявою, в якій просить суд: 1) вжити заходи для забезпечення позову до подання позовної заяви ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» до ОСОБА_1 , ТОВ «НОВУС-Н» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів, та застосування наслідків недійсності правочинів; 2) накласти арешт на транспортний засіб автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 ; 3) накласти арешт на транспортний засіб автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 ; 4) заборонити ОСОБА_1 та іншим третім особам, які діють в його інтересах або з його дозволу, та/або доручення, передавати в користування іншим особам, відчужувати та/або здійснювати дії, що направлені на відчуження та/або обтяження правами третіх осіб (в тому числі, але не виключно: дарувати, продавати, обмінювати, вносити до статутного капіталу (фонду) юридичних осіб, передавати у довірчу власність, передавати як об`єкт забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань, передавати в оренду, передавати на зберігання третім особам та ін.) транспортні засоби автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 та автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 ; 5) заборонити ОСОБА_1 та іншим третім особам, які діють в його інтересах, або з його дозволу та/або доручення користуватися транспортними засобами автомобілями марки MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 та автомобілем марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 , а також здійснювати дії з розкомплектування вказаного автомобіля, заміни його деталей та здійснювати інші дії, які можуть призвести до знищення, пошкодження або зносу вказаних транспортних засобів.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову до подання позовної заяви зазначено, що ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 11.11.2016 року та від 14.02.2017 року було власником транспортних засобів: легкового автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 та легкового автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 . Вказані транспортні засоби з моменту їх набуття у власність перебували на балансі ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ». З 06.09.2024 року директором ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» призначено ОСОБА_2 , який, приступивши до виконання обов`язків, з`ясував, що вказані транспортні засоби зняті з балансу ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» у зв`язку з їх відчуженням за договорами купівлі продажу колишньому директору Товариства ОСОБА_1 , якого було звільнено із займаної посади за власним бажанням на підставі рішення загальних зборів учасників від 05.09.2024 року. Зокрема, було встановлено, що 01.07.2024 року колишній директор ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» ОСОБА_1 , без будь-яких економічно обґрунтованих підстав, з власної ініціативи видав наказ № 22-БО, згідно якого наказав здійснити продаж наведених вище автомобілів. В подальшому, між ТОВ «НОВУС-Н», як Комісіонером, та ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ», як Комітентом, було укладено договір комісії №2626794/07/2024 від 25.07.2024 року, згідно якого Комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента за комісійну плату здійснити продаж автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску за ціною, не нижче 85000,00 грн., а також договір комісії №26795/07/2024 від 25.07.2024 року, згідно якого Комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента за комісійну плату здійснити продаж автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, за ціною не нижче 65000,00 грн. 26.07.2024 року між ТОВ «НОВУС-Н» та ОСОБА_1 укладено два договори купівлі продажу транспортного засобу №26794/07/2024 та №26795/07/2024, відповідно до яких ОСОБА_1 набув у власність автомобіль MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , за ціною 85000,00 грн., та автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , за ціною 65000,00 грн. За даними загальнодоступного сервісу «АвтоНомера Україна» перереєстрацію нового власника легкового автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , проведено 26.07.2024 року, перереєстрацію легкового автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , проведено 27.07.2024 року.

Зазначають, що внаслідок вищевказаних дій, колишній директор Товариства ОСОБА_1 , використовуючи свої повноваження діяти від імені цього Товариства , представляти його інтереси без довіреності та видавати довіреності, фактично вчинив правочин на свою користь та всупереч інтересам ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ», за результатами яких відчужив належні Товариству транспортні засоби собі за ціною, значно нижчою як від балансової, так і від ринкової вартості, спричинивши Товариству значні збитки, при цьому, жодним чином не узгодивши такі дії з учасниками Товариства.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» має намір звернутися до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом про визнання недійсними правочинів, на підставі яких відбулось відчуження транспортних засобів на користь колишнього директора Товариства та повернення цих транспортних засобів у власність ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ».

Отже, враховуючи, що на сьогоднішній день вищезгадані транспортні засоби знаходяться у власності ОСОБА_1 та перебувають у його фактичному володінні, і, відповідно, він особисто, або в його інтересах за його дорученням чи з його дозволу будь-яка інша особа зможе розпорядитись даними транспортними засобами, зокрема, відчужити їх, розкомплектувати їх, або ж замінити деталі, в процесі використання здійснити інші дії, які можуть призвести до знищення, пошкодження або зносу.

Таким чином, невжиття таких заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, в разі ухвалення позитивного рішення суду за наслідками розгляду позову ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» про визнання недійсними правочинів, на підставі яких відбулось відчуження транспортних засобів на користь колишнього директора Товариства та повернення цих транспортних засобів у власність ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ», існує об`єктивний і реальний ризик, що виконання такого рішення буде істотно ускладненим, або ж взагалі неможливим, в результаті чого стане неможливим ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, приходить до наступного висновку.

Відповідно ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача. Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (ст.ст. 156, 158 ЦПК України).

Відповідно до п. 1, п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Так, згідно вказаних вище положень цивільного процесуального законодавства, заходи забезпечення позову вживаються судом виключно у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, крім того, такі заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Верховний Суд у постанові від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17 конкретизував положення процесуальних норм щодо підстав для вжиття заходів забезпечення позову та вказав, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до заяви Товариства про забезпечення позову до подання ним позовної заяви, вбачається та підтверджується доданими до заяви доказами, що між можливими майбутніми сторонами (позивачем та відповідачем/ами) наявний спір щодо правомочності дій колишнього директора ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» ОСОБА_1 на укладення договорів купівлі-продажу транспортних засобів, які належали на праві власності даному Товариству та перебували на балансі Товариства, внаслідок укладення яких до ОСОБА_1 перейшло право власності на вищезгадані легкові автомобілі MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, та VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, без згоди на це учасників Товариства та за ціною, нижчою за ринкову та балансову вартість цих автомобілів.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 10.09.2024 року, автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, з об`ємом (потужністю) двигуна, см3 - 2442, зареєстрований за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата останньої реєстрації ІНФОРМАЦІЯ_2 ; автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, об`єм (потужність) двигуна, см3 1968, зареєстрований за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата останньої реєстрації 27.07.2024 року.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, судом враховано пов`язаність заходу забезпечення позову з предметом спору, співмірність такого заходу позовній вимозі, а також спосіб реалізації даним заходом мети його вжиття.

Оскільки предметом розгляду позову, з яким має намір звернутись до суду ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ», є дійсність/недійсність правочинів, на підставі яких відбулось відчуження транспортних засобів на користь колишнього директора та повернення цих транспортних засобів у власність ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ», то невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищезазначені транспортні засоби та заборони ОСОБА_1 та іншим третім особам вчиняти певні дії, може привести до порушення прав позивача та ускладнити або ж зробити взагалі неможливим ефективний захист позивачем своїх прав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби та заборони вчиняти певні дії, оскільки даний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами та спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 151, 153, 157 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» про забезпечення позову - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1) накладення арешту на транспортний засіб автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

2) накладення арешту на транспортний засіб автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

3) заборонити ОСОБА_1 та іншим третім особам, які діють в його інтересах або з його дозволу, та/або доручення, передавати в користування іншим особам, відчужувати та/або здійснювати дії, що направлені на відчуження та/або обтяження правами третіх осіб (в тому числі, але не виключно: дарувати, продавати, обмінювати, вносити до статутного капіталу (фонду) юридичних осіб, передавати у довірчу власність, передавати як об`єкт забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань, передавати в оренду, передавати на зберігання третім особам та ін.) транспортні засоби автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 та автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 ;

4) заборонити ОСОБА_1 та іншим третім особам, які діють в його інтересах, або з його дозволу та/або доручення користуватися транспортними засобами автомобілями марки MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 та автомобілем марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 , а також здійснювати дії з розкомплектування вказаного автомобіля, заміни його деталей та здійснювати інші дії, які можуть призвести до знищення, пошкодження або зносу вказаних транспортних засобів.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали направити Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Винниченка, 27-А, м. Луцьк) для забезпечення виконання ухвали та вжиття заходів, передбачених даною ухвалою.

Про результати виконання ухвали повідомити Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено 16 вересня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова