Рішення

від 16.09.2024 по справі 420/21753/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/21753/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (вул. Центральна, 123, смт. Велика Михайлівка, Одеська область, 67100) про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, у якому він просить суд: - визнати протиправним та скасувати розпорядження №99 ОС від 10.06.2024 року Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про звільнення його - ОСОБА_1 , з посади головного спеціаліста юриста; -зобов`язати відповідача поновити його - ОСОБА_1 , на посаді, що відповідає його кваліфікації; - стягнути з відповідача середній заробіток на його - ОСОБА_1 , користь за час вимушеного прогулу в період з 10.06.2024 року до моменту поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 12.08.2022 року він проходив службу на посаді головного спеціаліста юриста Великомихайлівської селищної ради. Розпорядженням №57-ОС від 09.04.2024 його попереджене про подальше звільнення з посади, у зв`язку з скороченням його посади згідно з ст.49-2 КЗпП України та розпорядженням №99-ОС від 10.06.2024 звільнено з посади.

Позивач вважає, що його звільнено з порушенням вимог закону, оскільки на роботодавця при звільненні працівника, у зв`язку з скороченням чисельності штату, покладений обов`язок щодо запропонування працівнику вакантних посад, які відповідають його кваліфікації.

В розпорядженні №57-ОС від 09.04.2024 про попередження про подальше звільнення наявний пункт щодо запропонування переведення на наявні вакантні посади, що відповідають його кваліфікації та спеціальності. Проте у розпорядженні відсутній безпосередньо перелік таких посад.

Таким чином, у роботодавця були наявні вакантні посади, але відповідачем фактично не було запропоновано жодної.

Окремою підставою для скасування оскаржуваного розпорядження являється те, що скорочення штату також мало суто формальний характер, оскільки Великомихайлівська селищна рада не може повноцінно функціонувати без посади головного спеціаліста юриста.

Позивач вважає звільнення незаконним, а також, що має право на поновлення на посаді, що відповідає його кваліфікації, та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 15.07.2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі та визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в електронній формі.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що розпорядженням №99-ОС від 10.06.2024 відповідно до п.1 ст.40 КЗпП позивача звільнено з посади, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату.

За два місяці до звільнення розпорядженням №57-ОС від 09.04.2024 позивача повідомлено про подальше вивільнення з посади, у зв`язку зі скороченням його посади та зобов`язано головного спеціаліста з кадрової роботи селищної ради запропонувати ОСОБА_1 переведення на наявні вакантні посади, які відповідають його кваліфікації та спеціальності.

На момент звільнення позивача у Великомихайлівській селищній раді були наявні три вакантні вакансії: - Керуючий справами (секретар) виконавчого комітету; - Заступник селищного голови з питань діяльності виконавчих органів; - Головний спеціаліст відділу земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища селищної ради.

Проте перші дві посади є виборними, а третя потребує кваліфікаційної вимоги - повну вищу освіту відповідного професійного напрямку за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста (в даному випадку землевпорядник, геодезист тощо).

Таким чином, у Великомихайлівській селищній раді не було рівнозначної посади з відповідними кваліфікаційними вимогами, яку можливо було запропонувати ОСОБА_1 відповідно до його професійної кваліфікації.

Представник відповідача вважає, що наявний на розпорядженні №57-ОС від 09.04.2024 підпис позивача про ознайомлення свідчить про його обізнаність з переліком вакантних посад.

Отже Великомихайлівською селищною радою повністю дотримано процедуру звільнення ОСОБА_1 відповідно до вимог КЗпП України.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові, додатково зазначивши, що відповідач у відзиві вказує, що вакантні посади були наявні на момент звільнення, однак відповідно до чинного законодавства запропонування наявних вакантних посад повинно відбутися на стадії попередження про звільнення, а не в день звільнення особи, що свідчить про порушення процедури звільнення.

Також у відзиві на позовну заяву вбачаються протиріччя доводів відповідача, так як першочергово зазначалось, що він був ознайомлений з вакантними посадами, що засвідчується підписом, а згодом зазначається, що вакантних посад, які відповідають його кваліфікації взагалі не було. Вказане свідчить про недостовірність доводів щодо незаконного звільнення.

Крім того, відповідачем пропущене строк на подання відзиву по справі - його подано лише 21 серпня 2023 року.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що згідно з штатним розписом Великомихайлівської селищної ради на 2022 рік, затвердженої рішенням №2283-VIII від 24.06.2022 року, до апарату управління на 2022 рік включено штатну посаду головного спеціаліста-юриста (1 штатна одиниця).

Розпорядженням Великомихайлівської селищної ради №179-ОС від 11.08.2022 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено на посаду головного спеціаліста-юриста з 12 серпня 2022 року на 1,0 ставки.

Рішенням 56 сесії XVIII скликання Великомихайлівської селищної ради прийнято рішення №2958-VIII від 09.04.2024 року, яким вирішено вивести з 10 червня 2024 року зі структури апарату управління посаду головного спеціаліста-юриста та затвердити структуру виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату Великомихайлівської селищної ради та її виконавчих органів на 2024 рік у новій редакції.

Згідно з штатним розписом на 2024 рік у новій редакції, затвердженої рішенням №2958-VIII від 09.04.2024 року, посада головного спеціаліста-юриста не передбачена.

Розпорядженням Великомихайлівської селищної ради №57-ОС від 09.04.2024 попереджено головного спеціаліста-юриста ОСОБА_1 про наступне звільнення з роботи з 10.06.2024 року, у зв`язку з скороченням його посади (ст.49-2 КЗпП України).

Також розпорядженням зобов`язано головного спеціаліста з кадрової роботи селищної ради запропонувати ОСОБА_1 переведення на наявні вакантні посади, які відповідають його кваліфікації та спеціальності.

10.06.2024 року Великомихайлівською селищною радою прийнято розпорядження №99-ОС від 10.06.2024 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста-юриста, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП.

Позивач, вважаючи розпорядження №99-ОС від 10.06.2024 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі Закон №2493-III).

Стаття 1 Закону №2493-III визначає, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно з ст.3 Закону №2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Питання підстав припинення служби в органах місцевого самоврядування врегульоване статтею 20 Закону №2493-III, згідно з якою служба в органах місцевого самоврядування припиняється на загальних підставах, встановлених Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України), а також на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР), цим та іншими законами України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постановах від 21.02.2020 у справі №761/25605/17, від 28.09.2023 по справі №487/7770/21, від 23.11.2023 у справі №540/7633/21 та від 14.08.2024 по справі №300/2818/23 зазначив, що чисельність працівників - це списковий склад працівників і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їхньої кількості. Штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства, установи, організації. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Скорочення чисельності працівників і скорочення штату підприємства, установи, організації - поняття не тотожні, оскільки зі скороченням чисельності майже завжди відбувається скорочення штату і зміна чисельності працівників відповідно відображається у штатному розписі. А при скороченні штату чисельність може не тільки не зменшитися, а інколи навіть збільшитися.

Також Верховний Суд неодноразово підтримував позицію стосовно того, що при розгляді спорів про звільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (постанови від 31.01.2018 у справі №824/3229/14-а, від 04.07.2018 у справі №826/12916/15, від 07.04.2021 у справі №444/2600/19, від 22.07.2021 у справі №161/7272/20, від 22.07.2021 у справі №456/57/20, від 23.07.2021 у справі №766/12805/19, від 27.08.2021 у справі №712/10548/19, від 07.09.2021 у справі №306/2434/18, від 09.12.2021 у справі №646/2661/20, від 16.06.2022 у справі №183/7292/20, від 21.12.2023 у справі №140/8173/22, від 14.08.2024 у справі №300/2818/23).

Судом по справі встановлено, що рішенням 56 сесії XVIII скликання Великомихайлівської селищної ради прийнято рішення №2958-VIII від 09.04.2024 року, яким вирішено вивести з 10 червня 2024 року зі структури апарату управління посаду головного спеціаліста-юриста (1 штатна одиниця). Внесено відповідні зміни до штатного розпису.

Таким чином, відповідачем проведено зміну в організації виробництва і праці Великомихайлівської селищної ради через скорочення штату працівників.

Також враховуючи в силу приписів ч. 5 ст.242 КАС України правові висновки Верховного Суду суд не приймає до уваги при розгляді спірних правовідносин доводи позивача щодо проведення відповідачем суто формально скорочення штату, адже Великомихайлівська селищна рада не може повноцінно функціонувати без посади головного спеціаліста-юриста.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі №580/2623/19 дійшла висновку, що за загальним правилом власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган сам вирішує питання організаційної структури, чисельності та штатів працівників, якщо інше не встановлено обов`язковим для нього нормативно-правовим актом. Питання про доцільність скорочення посад, чисельності працівників, структури підприємства, установи, організації судом не обговорюється, оскільки це було б втручанням у діяльність такого підприємства, установи, організації.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2021 у справі №766/12805/19 зазначив, що суд не може з`ясовувати доцільність введення (виведення) роботодавцем певних посад та визначення ним штатної структури, давати оцінку необхідності проведення змін в організації виробництва і праці, оскільки юридична особа самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства, установи не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

При цьому, затвердження штатної чисельності виконавчих органів ради відноситься до виключної компетенції селищної ради (п.5 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Таким чином, повноваження селищної ради щодо затвердження штатної чисельності є дискреційними, а тому суд не має права втручатися у внутрішню компетенцію органу місцевого самоврядування і не може надавати оцінки мотивам ради, з яких вона виходила, приймаючи відповідне рішення.

Рішення 56 сесії XVIII скликання Великомихайлівської селищної ради №2958-VIII від 09.04.2024 року «Про затвердження структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів на 2024 рік у новій редакції» є чинним, його правомірність не є предметом розгляду в цій справі, отже відсутні підстави для його неврахування судом.

Також дослідивши обставини по справі щодо дотримання відповідачем норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників при прийнятті оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про відсутність порушень законодавства відповідачем, виходячи з наступного.

При звільненні за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України необхідним є додержання порядку вивільнення працівників, встановлених, статтями 40, 42, 49-2 КЗпП України.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстави за п.1 ч.1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч.1-2 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до ч.1-2 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Частиною 3 ст.49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Отже у випадку скорочення штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці роботодавець вправі проводити звільнення працівників за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, однак такому звільненню повинно передувати попередження працівника не пізніше ніж за два місяці.

За таких обставин звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України вважається можливим лише за випадку відсутності можливості запропонувати працівнику відповідну посаду, або у разі відмови працівника від переведення на запропоновану посаду.

Відповідач у відзиві зазначив, що у Великомихайлівській селищній раді були наявні три вакантні вакансії, але дві посади були виборними, а посада головного спеціаліста відділу земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища селищної ради потребувала кваліфікаційної вимоги - повну вищу освіту відповідного професійного напрямку за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста (в даному випадку землевпорядник, геодезист тощо), тобто були відсутні у Великомихайлівської селищної ради рівнозначні посади з відповідними кваліфікаційними вимогами, яку можливо було запропонувати ОСОБА_1 відповідно до його професійної кваліфікації.

Позивач не спростував вказаних обставин відповідача, а лише стверджував, що йому не запропоновано жодної вакантної посади, не вказавши, що таки посади, які відповідають його професійної кваліфікації були дійсно наявні та не запропоновані.

Враховуючи те, що єдина штатна одиниця за спеціальністю ОСОБА_1 (посада головного спеціаліста-юриста) виведена з апарату селищної ради, а також те, що позивач не надав жодних доказів, які б спростували аргументи відповідача щодо відсутності вакантних посад за його кваліфікацією, суд дійшов висновку, що відповідач не мав можливості запропонувати позивачу посаду, яка відповідала його кваліфікаційним вимогам.

Суд вважає, що відповідач виконав усі вимоги щодо процедури вивільнення та запропонування альтернативних посад, передбачені чинним законодавством для звільнення позивача на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Оскільки суд дійшов висновку про дотримання відповідачем встановленого законом порядку звільнення суд враховуючи позицію ЄСПЛ, викладену у справах «Салов проти України» та «Серявін та інші проти України», не надає оцінку іншим доводам позивача щодо порушення порядку проведення дисциплінарного провадження.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження №99-ОС від 10.06.2024 про звільнення ОСОБА_1 за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, діяв у межах своїх повноважень, з дотриманням вимог законодавства щодо попередження про звільнення та запропонування альтернативних посад.

Також суд не приймає доводи позивача щодо пропуску відповідачем строку подання до суду відзиву на позов, оскільки він останнім не пропущений. Так ухвалою суду від 15.07.2024 року встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву. Ухвала суду доставлена в електронний кабінет відповідача через підсистему «Електронний суд» 15.07.2024 року. Відзив на позов подано відповідачем 30.07.2024 року засобами поштового зв`язку, зареєстровано судом 21.08.2024 року за вхід. №35929/24.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.72,73,75,76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що права позивача не були порушені відповідачем, і підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 262, 241-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (вул. Центральна, 123, смт. Велика Михайлівка, Одеська область, 67100, код ЄДРПОУ 04379367) про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.