Рішення

від 16.09.2024 по справі 520/20733/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

16.09.2024р. справа №520/20733/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, Управління) про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до перерахунку пенсії,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування Рішення від 14.06.2024 року №204650005450 Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ); 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно підрозділу 12300000-17541 Розділу ХІХ Списку № 1 Постанови Кабінету Міністрів України N 162 від 11.03.94 року, підрозділу 19-1 Розділу ХІХ Списку № 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 36 та п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003року N 1058, період роботи ОСОБА_1 з 13.10.2000 по 28.02.2006 роки в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 02003787, місцезнаходження: Україна, 61037, Харківська обл., місто Харків, пр.Героїв Харкова, будинок 195, старе найменування з 24.06.1998 року по 27.04.2001 року: Комунальний заклад охорони здоров`я Медико-сантіарна частина № 8 державного підприємства «Завод імені Малишева», старе найменування з 28.04.2001 року по 28.02.2006 року: Комунальна установа охорони здоров`я «Клінічна багатопрофільна лікарня № 17 заводу імені Малишева» згідно з наказом МОЗ № 124 від 28.04.2001р.); 3) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком, починаючи з 06 червня 2023 року, відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року N 1058 згідно заяви про перерахунок пенсії від 06.06.2024 року (номер звернення 1386).

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що органом публічної адміністрації штучно створено перешкоду в перерахунку пенсії та зарахуванні періоду роботи з 13.10.2000 по 28.02.2006 роки в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» Харківської міської ради, оскільки заявник працював на посаді лаборанта радонової лабораторії фізіотерапевтичного відділення з 13.10.2000 по 28.02.2006.

Відповідач з поданим позовом не погодився, наполягаючи у поданому відзиву на відсутності підстав для зарахування періоду роботи з 13.10.2000 по 28.02.2006 роки до страхового стажу заявника, оскільки професія (посада) лаборант радонової лабораторії фізіотерапевтичного відділення не входить до переліку посад Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, яка дає право на обчислення пільгового стажу роботи за Списком №1; згідно заяви від 06.06.2024 правові підстави проводити перерахунок пенсії згідно частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутні.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 26.11.2023р. перебуває на обліку в Індустріальному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком призначену на пільгових умовах (робота за Списком №1) згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26.11.2023 довічно.

06.06.2024 ОСОБА_1 звернулася із заявою №1386 щодо перерахунку пенсії згідно частини 4 статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. До заяви позивачем надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 31.05.2024 №114, яка містить відомості про трудовий стаж на посаді лаборанта радонової лабораторії фізіотерапевтичного відділення з 13.10.2000 по 28.02.2006, та на посаді рентгенолаборанта рентгенологічного відділення з 01.03.2006 по 02.08.2016 (передбачена Списком №1 розділ XIX підрозділ 19-1. 19 код КП 3229 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 - значиться в довідці).

Як зазначено відповідачем у відзиві на позов, заявнику при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» враховано до стажу роботи за Списком №1 періоди роботи з 01.03.2006 по 21.12.2009; з 01.01.2010 по 29.12.2013; з 01.01.2014 по 17.12.2015; з 01.01.2016 по 31.07.2016; з 01.10.2018 по 31.10.2018; з 01.11.2018 по 09.08.2023). Стаж та заробітну плату враховано по 30.10.2023.

За викладеними у позові твердженнями, при обчисленні страхового стажу ІНФОРМАЦІЯ_3 до пільгового стажу не було враховано період роботи заявника на посаді лаборанта радонової лабораторії фізіотерапевтичного відділення з 13.10.2000 по 28.02.2006.

Згідно з відомостями приєднаної до справи копії трудової книжки заявника серії НОМЕР_2 (у межах спірних правовідносин) позивач: 13.10.2000р. прийнятий на посаду лаборанта радонової лабораторії фізіотерапевтичного відділення («МСЧ № 8» перейменована в Клінічну багатопрофільну лікарню № 17 заводу імені Малишева згідно з наказом МОЗ № 124 від 28.04.2001р., згідно з Довідкою № 192 від 19.07.2024р.) ( наказ від 16.10.2000р. № 174-к.н.3), з 01.03.2006 року переведена на посаду рентгенолаборанта рентген відділення в 17 ту клінічну багатопрофільну лікарню заводу імені Малишева (наказ від 01.03.2006р. № 55-к).

Рішенням від 14.06.2024 року № 204650005450 Відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області було відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії. Зазначено, що професія (посада) лаборант радонової лабораторії фізіотерапевтичного відділення не входить до переліку посад Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, яка дає право на обчислення пільгового стажу роботи за Списком №1; згідно заяви від 06.06.2024 правові підстави проводити перерахунок пенсії згідно частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутні.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 31.05.2024р. №144, виданою КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17", заявник працювала повний робочий день у КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17" ХМР з 13.10.2000р. по 28.02.2006р.; виконувала роботи по зарядці та розливу радону на посаді лаборанта радонової лабораторії фізіотерапевтичного відділення, що передбачена Списком №1 розділ XIX підрозділ 19-1.19 код 3229 підстава постанова КМУ №36 від 16.01.2003р. Проведена атестація робочих місць (наказ про атестацію робочих місць від 17.03.1997 №72, від 18.03.2002 №115).

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.06.2024р. №166, виданою КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17", заявник працювала повний робочий день у КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17" ХМР з 13.10.2000р. по 28.02.2006р.; виконувала роботи по зарядці та розливу радону, безпосередньо працювала з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці більше 10 мілікюрі радію-226 або еквівалентної за радіотоксичністю кількості радіоактивних речовин, а також на гама-терапевтичних апаратах на посаді лаборанта радонової лабораторії фізіотерапевтичного відділення, що передбачена Списком №1 розділ XIX підрозділ 19-1 код 3229 підстава постанова КМУ №36 від 16.01.2003р. 5р. 4 міс. 16 дн. Проведена атестація робочих місць (наказ про атестацію робочих місць від 17.03.1997 №72, від 18.03.2002 №115).

Стверджуючи про протиправність відмови органу публічної адміністрації у зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 13.10.2000р. по 28.02.2006р. та перерахунку пенсії, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ст.2 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом ст.27 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст. 24, 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, у розумінні ч.1 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Отже, з 01.01.2004р. обов`язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об`єктом загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною ч.2 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності нормами Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Частиною 3 ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" окреслювались спеціальні випадки включення до стажу роботи періодів іншої діяльності громадянина.

За приписами ст.62 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, правила ведення трудових книжок працівників були затверджені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110; далі за текстом - Інструкція №58), а правила підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою КМУ від 12.08.1993р. №637; далі за текстом - Порядок №637).

Таким чином, до 31.12.2003р. страховий стаж громадянина має складатись виключно з проміжків часу ведення трудової діяльності або часу належності до кола осіб, спеціально окреслених ч.3 ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", підтверджених записами у трудовій книжці або іншими об`єктивними даними за Порядком №637 та безвідносно до події оплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; а з 01.01.2004р. - обов`язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об`єктом загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Стосовно питання кратності включення до страхового стажу працівника періодів трудової діяльності суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.3 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

У силу спеціального правила ч.3 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Розглядаючи спір, суд зазначає, що згідно з п. "а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Як то указано у п.1 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, приписи наведених законів є узгодженими за змістом та не мають взаємовиключних суперечностей.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Правила ведення трудових книжок найманих працівників деталізовані нормами постанови КМУ від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637; далі за текстом - Порядок №637), Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №5; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110; далі за текстом - Інструкція №110).

Так, за приписами пункту 1.1 Інструкції №110 трудова книжка основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналогічна норма міститься у пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників».

Пунктом 1.2 Інструкції №110 про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

При цьому, як вже зазначалося судом, основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка.

З аналізу наведених норм права слідує, що лише відсутність трудової книжки, відсутність записів у трудовій книжці, явна та очевидна неповнота або суперечливість наявних записів у трудовій книжці зумовлюють виникнення необхідності у встановленні трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами чи на підставі показань свідків

При цьому, записи у трудовій книжці мають пріоритет перед відомостями інших документів про періоди та предмет роботи, а тому необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу виникає лише у випадку відсутності записів достатнього змісту у самій трудовій книжці.

Відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону №1788- XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону №1788-ХП).

Таким чином, уточнюючі довідки мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Суд зазначає, що записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 та довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 31.05.2024р. №144 та від 21.06.2024р. №166, виданими КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17", підтверджується, що заявник з 13.10.2000 по 28.02.2006 працювала повний робочий день в КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17" на посаді лаборанта радонової лабораторії фізіотерапевтичного відділення, виконувала роботи по зарядці та розливу радону, безпосередньо працювала з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці більше 10 мілікюрі радію-226 або еквівалентної за радіотоксичністю кількості радіоактивних речовин, а також на гама-терапевтичних апаратах на посаді лаборанта радонової лабораторії фізіотерапевтичного відділення, що передбачена Списком №1 розділ XIX підрозділ 19-1 код 3229 підстава постанова КМУ №36 від 16.01.2003р. 5р. 4 міс. 16 дн. Проведена атестація робочих місць (наказ про атестацію робочих місць від 17.03.1997 №72, від 18.03.2002 №115).

Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" та від 16 січня 2003 року №36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджувались Списки №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких (на яких) повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. У вказаних Списках міститься відповідний розділ «Охорона здоров`я та соціальна допомога», яким передбачені посади, зокрема, працівники, працівники установ охорони здоров`я, які постійно і безпосередньо працюють з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці не менше 0,1 мілікюрі радію 226 або еквівалентної по радіотоксичності кількості радіоактивних речовин.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Із матеріалів справи, зокрема, копії трудової книжки позивача вбачається, що записи у трудовій книжці позивача виконані чітко, зрозуміло, та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.

Довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 31.05.2024р. №144 та від 21.06.2024р. №166, виданими КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17", підтверджується, що посада лаборанта радонової лабораторії фізіотерапевтичного відділення передбачена Списком №1 розділ XIX підрозділ 19-1 код 3229 підстава постанова КМУ №36 від 16.01.2003р.

Вищезазначеними довідками також підтверджено проведення атестації робочих місць (наказ про атестацію робочих місць від 17.03.1997 №72, від 18.03.2002 №115).

Тому посилання відповідача в оскаржуваному рішенні відсутність професії (посади) лаборант радонової лабораторії фізіотерапевтичного відділення у переліку посад Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, яка дає право на обчислення пільгового стажу роботи за Списком №1 суд вважає юридично неспроможними.

Окрім того, відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу - ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 судом встановлено, що з жовтня 2000р. по березень 2006р. за заявника було сплачено страхові внески Комунальною установою охорони здоров`я "Клінічна багатопрофільна лікарня № 17 заводу імені Малишева".

Розглядаючи справу, суд зауважує, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного публічного обов`язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

У межах даного спору суд вважає за можливе керуватись правовою позицією, сформульованою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, де указано, що: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах субєктом владних повноважень було вчинено управлінську функцію у формі відмови у проведенні перерахунку пенсії заявника, але у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення з приводу відмови у перерахунку розміру раніше призначеної пенсії із зарахуванням до страхового стажу заявника періоду роботи на посаді лаборанта радонової лабораторії фізіотерапевтичного відділення з 13.10.2000 по 28.02.2006.

Тому перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України суд констатує, що у спірних правовідносинах ГУ ПФУ в Харківській області не було забезпечено дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини спірних правововідносин були з`ясовані неповно, належна норма закону була витлумачена невірно, оцінки усім юридично значимим факторам суб"єкт владних повноважень не надав, унаслідок чого реально вчинене управлінське волевиявлення не узгоджується із дійсними обставинами спірних правовідносин та змістом нормативного регламентування.

У спірних правовідносинах органом публічної адміністрації було вчинено управлінське волевиявлення у формі рішення, існування якого свідчить про закінчення процедури розгляду і вирішення питання з приводу обчислення нового розміру пенсії у звязку із зарахуванням до страхового стажу заявника періоду роботи на посаді лаборанта радонової лабораторії фізіотерапевтичного відділення з 13.10.2000 по 28.02.2006 і є перешкодою для вчинення за цим зверненням будь-яких волевиявлень управлінського характеру, що спонукає суд до визнання протиправним та скасування реально вчиненого субєктом владних повноважень управлінського волевиявлення у формі рішення.

З огляду на викладені вище мотиви і міркування суду суб"єкт владних повноважень підлягає обтяженню обов"язком вчинення конкретного управлінського волевиявлення, позаяк відповідно до абз.1 ч.4 ст.245 КАС України суб"єктом владних повноважень у даному конкретному випадку виконані усі визначені законом умови, що передують прийняттю рішення з приводу перерахунку раніше вже пенсії у зв"язку із включенням до страхового стажу періоду роботи на посаді лаборанта радонової лабораторії фізіотерапевтичного відділення з 13.10.2000 по 28.02.2006, а існування будь-яких інших юридично значимих факторів, котрі можуть вплинути на правомірний результат вирішення порушеного зацікавленою особою питання судом у ході розгляду справи не виявлено.

Разом із тим, вимога позову про спонукання суб"єкта владних повноважень до зарахування періоду трудової діяльності заявника 13.10.2000-28.02.2006р. за Списком №1 до страхового стажу задоволенню не підлягає, позаяк поглинається вимогою про спонукання суб"єкта владних повноважень до проведення перерахунку пенсії з 06.06.2024р. за рахунок збільшення тривалості страхового стажу заявника на період трудової діяльності заявника 13.10.2000-28.02.2006р. за Списком №1.

Тому суду належить застосувати положення ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України і надати праву заявника захист у спосіб, котрий сформульований у резолютивній частині цього судового акту.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Так, вирішуючи питання з приводу розподілу судових витрат в частині видатків на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що правила згаданого розподілу унормовані, насамперед, приписами ст.ст.132-143 КАС України.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії співмірності, пропорційності, обґрунтованості, вимушеності, розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката сформульовані законодавцем у положеннях ч.5 ст.134 та ч.9 ст.139 КАС України.

Тому, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, п.9 ч.3 ст.2, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України, на зміст складових елементів верховенства права та на неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони (у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи); 5) пов`язаністю витрат з розглядом справи (тобто об"єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін (у тому числі чи міг результат вирішення справи вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес); 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом розв`язання спору; 10) висловленою з даного приводу правовою позицією відповідача.

При цьому, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги, що у силу правового висновку додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022р. у справі №910/12876/19: 1) Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002р. «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно); 2) При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Також у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 22.06.2022р. у справі №380/3142/20: 1) в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором; 2) розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо; 3) Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат; 4) у силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою; 5) Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг; 6) при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Окрім того, за правовими висновками постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19): 1) документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, але суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо; 2) Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим; 3) При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 4) Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Вказані висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24 березня 2020 року, по справі №320/3271/19 від 07 травня 2020 року.

Звідси слідує, що у силу п.9 ч.3 ст.2 та ч.5 ст.242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу будь-якого (у тому числі і фіксованого) розміру гонорару адвоката за представництво інтересів у суді або досягнення домовленості з приводу обчислення розміру гонорару за іншими складовими не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді обтяження відповідача обов`язком відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України.

Таке тлумачення змісту наведених норм права повністю корелюється із правовими висновками постанови Великої палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявником було надано ордер серії АХ №1199210 на надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, Договір про надання правової (правничої) допомоги від 03.06.2024р. №0306/24-ПД-01, додаткову угоду від 22.07.2024р. №1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.06.2024р. №0306/24-ПД-01, попередній розрахунок понесених витрат на правову (правничу) допомогу позивачем по справі.

Як вбачається з додаткової угоди від 22.07.2024р. №1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.06.2024р. №0306/24-ПД-01 за надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у сумі 20.000,00 грн за надані послуги: 1) Усна юридична консультація Клієнта щодо порядку звернення до адміністративного суду по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - 1000,00 грн. 2. Правовий аналіз письмових документів та вивчення матеріалів, наданих Клієнтом - 2000,00 грн. 3. Вивчення, аналіз та підготовка нормативно-правової бази, зокрема норм законодавства України у адміністративному судочинстві зі спорів з суб`єктом владних повноважень про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, актуальної судової практики Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, аналіз рішень Європейського суду з прав людини за релевантних правовідносин - 3000,00 грн. 4. Підготовка, складання та направлення від імені Клієнта процесуального документу - позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області в Харківський окружний адміністративний суд - 8000,00 грн. 5. Ведення справи та участь адвоката у розгляді адміністративної справи Клієнта за позовною заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії в Харківському окружному адміністративному суді, мінімум три судодні - три судових засідання, підготовка процесуального документу - відповіді на відзив у разі подання відповідачем - 6000,00 грн

Відповідачем заперечень щодо стягнення правничої допомоги до суду не подано.

Вирішуючи питання співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зважає, що спір не є складним як за обсягом доказів, так і за природою суджень суб`єкта владних повноважень; причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об`єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з`ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб`єкта владних повноважень.

Справа слухалась в порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін в порядку ст. 263 КАС України.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт на 20.000,00грн. є неспівмірним з обставинами даного конкретного спору. Окрім того в порядку ст. 263 КАС України судові засідання по даній справі не проводились, подання відповіді на відзив даною нормою закону не передбачено.

При цьому, суд вважає, що до відносин із відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід застосовувати виключно положення ч.1 ст.77 КАС України.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі - 3.500,00грн.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-244, 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити.

Вийти за ежі позову.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.06.2024р. № 204650005450 про відмову в проведенні перерахунку пенсії та зарахування періоду роботи з 13.10.2000р. по 28.02.2006р. ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 06.06.2024р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за рахунок включення до страхового стажу періоду роботи лаборантом радонової лабораторії фізіотерапевтичного відділення з 13.10.2000 по 28.02.2006 роки в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» Харківської міської ради з урахуванням раніше проведених платежів.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору та 3.500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень) у якості компенсації витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко