Постанова від 13.05.2025 по справі 520/20733/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 р.Справа № 520/20733/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 р. (постановлену суддею Сліденко А.В.) по справі № 520/20733/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та скасування рішення, спонукання до перерахунку пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області від 14.06.2024 р.№ 204650005450 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно підрозділу 12300000-17541 Розділу ХІХ Списку № 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 р., підрозділу 19-1 Розділу ХІХ Списку № 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 36 та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058, період роботи ОСОБА_1 з 13.10.2000 р. по 28.02.2006 р.в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 02003787, місцезнаходження: Україна, 61037, Харківська обл., місто Харків, пр. Героїв Харкова, будинок 195, старе найменування з 24.06.1998 р. по 27.04.2001 р.: Комунальний заклад охорони здоров`я Медико-сантіарна частина № 8 державного підприємства «Завод імені Малишева», старе найменування з 28.04.2001 р. по 28.02.2006 р.: Комунальна установа охорони здоров`я «Клінічна багатопрофільна лікарня № 17 заводу імені Малишева», згідно із наказом МОЗ № 124 від 28.04.2001 р.); зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком, починаючи з 06.06.2023 р., відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058, згідно із заявою про перерахунок пенсії від 06.06.2024 р. (номер звернення 1386).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 р., яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 р., позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.06.2024 р. № 204650005450 про відмову в проведенні перерахунку пенсії та зарахуванні періоду роботи з 13.10.2000 р. по 28.02.2006 р. ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 06.06.2024 р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за рахунок включення до страхового стажу періоду роботи лаборантом радонової лабораторії фізіотерапевтичного відділення з 13.10.2000 р. по 28.02.2006 р. в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» Харківської міської ради з урахуванням раніше проведених платежів; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про роз`яснення рішення, в якій просила роз`яснити позивачці та відповідачу, що абзац четвертий резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 р. у справі № 520/20733/24 слід розуміти так, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зобов`язано здійснити з 06.06.2024 р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за рахунок включення до страхового стажу періоду роботи лаборантом радонової лабораторії фізіотерапевтичного відділення з 13.10.2000 р. по 28.02.2006 р. в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» Харківської міської ради, з урахуванням раніше проведених платежів, відповідно до мотивувальної частини судового рішення, слід здійснювати за рахунок збільшення тривалості страхового стажу заявника на період трудової діяльності заявника з 13.10.2000 р. по 28.02.2006 р. за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 р. відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 р. та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву про роз`яснення судового рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 р. є зрозумілим та йогорезолютивначастина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що судове рішення може бути роз`яснено, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини.

Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Механізм, визначений цією статтею, не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення в порядку, передбаченомуКодексом адміністративного судочинства України.

Тобто, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

У заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

Як вбачається зі змісту заяви пророз`ясненнясудового рішення, позивачка розуміє зміст рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 р. та фактично не погоджується зі способом його виконання.

Крім того, позивачкою не зазначено в чому саме полягає незрозумілість рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про роз`ясненнясудового рішення, оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 р. є зрозумілим, йогорезолютивначастина не припускає кілька варіантів тлумачення та не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо їх розуміння.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 р. без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 р. по справі № 520/20733/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 19.05.2025 року