Постанова

від 03.09.2024 по справі 500/1087/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/1087/24 пров. № А/857/12597/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гудима Л.Я., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання: Коць Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року щодо заяви представника Комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» адвоката Авдєєнка Владислава Валерійовича про ухвалення додаткового судового рішення у справі №500/1087/24 за адміністративним позовом Комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» до Кременецької міської ради про визнання протиправними та скасування окремих пунктів рішення (головуючий суддя першої інстанції Чепенюк О.В., місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного тексту 08.05.2024),

В С Т А Н О В И В:

Комунальне некомерційне підприємство «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради (далі Лікарня, позивач) в особі представника адвоката Авдєєнка Владислава Валерійовича звернулося до суду з позовом до Кременецької міської ради, в якому просило визнати протиправними та скасувати пункти 1.1 та 1.2 рішення Кременецької міської ради № 5313 від 30.01.2024.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

22.04.2024 до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Тернопільський окружний адміністративний суд відмовив в ухваленні додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у цій справі. Таке рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що Лікарні відмовлено у позові повністю, тому підстави для відшкодування понесених нею судових витрат відсутні.

Не погодившись із таким рішенням суду, Комунальне некомерційне підприємство «Кременецька опорна лікарня» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі № 500/1087/24 і повернути в цій частині матеріали справи в суд першої інстанції для прийняття додаткового рішення по справі.

На думку апелянта, законодавство не передбачає можливості суду відмовляти в розподілі судових витрат, посилаючись на ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник Кременецької міської ради Тартак О.С. взяла участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Під час судового засідання представник заперечила вимоги апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом зокрема не вирішено питання про судові витрати.

Отже, однією із основних умов ухвалення додатково рішення є відсутність рішення суду в частині питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Питання розподілу судових витрат регламентує стаття 139 КАС України та передбачає їх відшкодування позивачу лише у разі задоволення позовних вимог повністю або частково.

Так, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Колегія суддів вважає, що процесуальні норми чітко й однозначно вказують на те, що у випадку відмови в задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, не відшкодовуються відповідачем.

Доводи апелянта про те, що чинним законодавством не передбачено можливості суду відмовляти у розподілі судових витрат, апеляційний суд вважає необґрунтованими з наведених вище підстав.

Суд апеляційної інстанції своєю постановою від 03.09.2024 в цій справі залишив без змін рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі № 500/1087/24, яким Лікарні відмовлено у позові повністю, відтак підстави для відшкодування понесених нею судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі №500/1087/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, окрім винятків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Л. Я. Гудим В. В. НіколінПовний текст постанови складено 16.09.2024, оскільки суддя Ніколін В.В. з 09.09.2024 по 13.09.2024 включно перебував у черговій щорічній відпустці.