Рішення

від 23.08.2024 по справі 201/8476/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЄУН № 201/8476/23

Провадження 2/201/390/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2024 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Покопцевої Д.О.,

секретаря Тоцької Л.В.,

адвоката - Негробова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС»,

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначила, що 05 грудня 2022 року на перехресті вул. Гоголя та вул.Паторжинського у м. Дніпро відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: Renault Laguna р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , що належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 та Renault Logan р.н. НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2 , що на праві власності належить відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» (далі ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН»).

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2023 року (справа № 201/57/23) відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 станом на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 207241712, виданим відповідачем Публічним акціонерним товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (далі ПАТ «НАСК «ОРАНТА»).

З метою компенсації спричинених збитків водій транспортного засобу Renault Laguna р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 в порядку визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернувся до Відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку від 06 грудня 2022 року. Позивач надала Відповідачу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» заяву про страхове відшкодування від 02 лютого 2023 року разом з усіма визначеними Законом документами. Згодом Позивач звернулась до Відповідача ПАТ «НАСК» ОРАНТА» із заявою від 20 лютого 2023 року (вх. № 0490-06-31/474 від 20.02.2023 р.), якою відкликала раніше подану заяву про страхове відшкодування та надала нову заяву від 20 лютого 2023 року (вх. № 0490-06-31/474 від 20.02.2023 р.).

Згідно висновку експерта № 3103/23 від 16 березня 2023 року: вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Renault Laguna р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 127 289,04 грн.; вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Renault Laguna р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та вирахуванням ПДВ складає 75 508,31 грн.; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Renault Laguna р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 79174,20 грн.

За результатами розгляду поданої заяви на виплату страхового відшкодування відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» 17 лютого 2023 року здійснив на рахунок позивача ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування у розмірі 30102,78 грн, а 19 червня 2023 року здійснив позивачу доплату у розмірі 9073,33 грн.

На думку позивача ОСОБА_1 виплачених сум страхового відшкодування недостатньо для покриття збитків, завданих їй внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди, а виплата страхового відшкодування не була здійснена в повному обсязі, тож відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» має здійснити їй доплату суми страхового відшкодування в розмірі 33 832,20 грн.

Крім цього, оскільки вина відповідача ОСОБА_2 щодо пошкодження належного позивачеві ОСОБА_1 транспортного засобу, підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2023 року (справа № 201/57/23), а відповідач ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» є власником джерела підвищеної небезпеки, враховуючи той факт, що сума страхового відшкодування не в повній мірі покриває понесені матеріальні збитки, то на думку позивача з них солідарно на її користь підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу Renault Laguna р.н. НОМЕР_1 і вартістю матеріального збитку з урахуванням франшизи та витрат на оплату послуг експерта в сумі 55414,84 грн.

Також позивач ОСОБА_1 зазначила, що внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у пережитому внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди нервовому стресі. Позивач фактично втратила можливість користуватися власним транспортним засобом, оскільки його було пошкоджено внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди. Розмір спричиненої моральної шкоди відповідачем ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН», як власником джерела підвищеної небезпеки та відповідачем ОСОБА_2 , як заподіювачем шкоди, Позивач оцінила в 10 000,00 грн.

Разом із позовною заявою до суду стороною позивача було подано клопотання про витребування доказів у ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», а саме в оригіналі або належним чином засвідчених копіях договір фінансового лізингу № 4149/06/19-Г від 24 червня 2019 року; акт приймання-передачі Предмету лізингу до Договору фінансового лізингу № 4149/06/19-Г від 24 червня 2019 року; акт про передачу права власності до Договору фінансового лізингу № 4149/06/19-Г від 24 червня 2019 року.

Третя особа ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» надало до суду письмові пояснення щодо позовної заяви, у яких зазначило, що ним було передано, а ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» прийнято у власність транспортний засіб автомобіль марки Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується Актом про передачу права власності до Договору фінансового лізингу №4149/06/19-Г від 24.06.2019, у зв`язку з повним виконанням останнім своїх зобов`язань за Договором фінансового лізингу № 4149/06/19-Г від 24.06.2019 та припиненням дії цього договору. ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» звернуло увагу, що на момент вчинення ДТП (05.12.2022) ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» було передано право власності на цей транспортний засіб марки ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН». Також ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» зазначило, що не передавало цей транспортний засіб в користування іншим особам, зокрема фізичній особі ОСОБА_2 , та не перебуває із ним в будь-яких трудових відносинах. Враховуючи викладене ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» повідомило, що ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» є законним власником транспортного засобу Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_2 з моменту підписання акта про передачу права власності від 12 січня 2022 року.

Відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» подав відзив, у якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, а сума страхового відшкодування була сплачена позивачеві в повному обсязі, тобто ним було виконано договірні зобов`язання. Крім того, відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» також зазначив, що страхове відшкодування було сплачене відповідно до оціненої шкоди (на підставі калькуляції дослідження), що не вимагає погодження із Позивачем відповідно до ст. 36 Закону. Відповідач ПАТ «НАСК» ОРАНТА» також наголосив на тому, що та обставина, що позивач не згоден із сумою відшкодування, не свідчить про те, що ним було прострочено зобов`язання щодо виплати, з огляду на що це не тягне за собою нарахування пені та інфляційних втрат.

Враховуючи поданий відповідачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відзив представник позивача подав до суду клопотання про виклик експерта, оскільки відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» у відзиві поставив під сумнів належність, допустимість та достовірність ремонтної калькуляції, складеної судовим експертом автотоварознавцем Дроздовим Юрієм Володимировичем, яка є додатком до висновку експерта № 3103/23 від 16 березня 2023 року, на зміст якого позивач ОСОБА_1 посилається для обґрунтування своїх позовних вимог.

Цього ж дня представником позивача було подано додаткове клопотання про витребування доказів у ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН», а саме інформації щодо того, яка особа та на якій правовій підставі станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди володіла транспортним засобом Renault Logan р.н. НОМЕР_1 , чи перебував заподіювач шкоди ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди (05 грудня 2022 року), а також в оригіналі або належним чином засвідчених копіях документи, на підставі яких станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди (05 грудня 2022 року) транспортним засобом Renault Logan р.н. НОМЕР_1 володіла інша особа, аніж власник транспортного засобу ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН»; які підтверджують наявність трудових відносин ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» із заподіювачем шкоди ОСОБА_2 станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди (05 грудня 2022 року).

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА», у якому зазначив, що у визначений Законом строк уповноважений представник відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не здійснив огляд автомобіля позивача, тому вона належним чином реалізувала своє право і звернулась до судового експерта автотоварознавця Дроздова Ю.В. з метою визначення розміру спричиненого матеріального збитку, запросила відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на огляд свого пошкодженого автомобіля та надала йому копію висновку експерта №3103/23 від 16 березня 2023 року, складеного за його результатами. При цьому Відповідачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА» взагалі не було зазначено, та не надано доказів на підтвердження того, які вимоги законодавства було порушено експертом ОСОБА_4 при проведенні ним автотоварознавчого дослідження (експертизи) та складанні висновку експерта № 3103/23 від 16 березня 2023 року.

Крім цього представник позивача також звернув увагу суду, що відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» визначив розмір спричиненого позивачеві збитку у спосіб не передбачений Законом на підставі Звіту про оцінку № 66-D/12/50, а тому розрахунок суми сплаченого відповідачем ПАТ «НАСК» ОРАНТА» страхового відшкодування було здійснено всупереч умовам спеціального Закону. На думку сторони позивача наданий відповідачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА» Звіт № 66-D/12/50 був складений без належної правової підстави, що суперечить вимогам ст. 10 та 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Звіт №66-D/12/50 було складено з грубим порушенням п. 5.1, п. 7.1 та п. 8.5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та п. 1.9 Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, оскільки ОСОБА_5 , який його склав, не оглядав особисто пошкоджений автомобіль позивача, а ОСОБА_6 , який склав протокол огляду транспортного засобу, не складав його на місці огляду, разом із цим позивача, тобто власницю пошкодженого транспортного засобу, взагалі не було ознайомлено з його змістом. Відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не надав документів на підтвердження експертного фаху ОСОБА_5 та/або ОСОБА_6 . ОСОБА_5 не було застосовано вимог Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу при здійсненні розрахунку суми страхового відшкодування є порушенням законодавства з питань судової експертизи. у Звіті № 66-D/12/50, всупереч вимогам статей 102 та 106 ЦПК України, а також абз. 14 п. 4.14 Інструкції, відомостей про попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 КК України зазначено не було. Враховуючи все викладене позивач наголосив, що ремонтна калькуляція від 05.01.2023 р. та Звіт № 66-D/12/50 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, які є неналежними та недопустимими доказами у цій справі.

Також представник позивача наголосив на тому, що стягнення зі страхової компанії ПАТ «НАСК «ОРАНТА» пені, інфляційних збитків та 3% річних в цьому випадку є цілком правомірним.

Відповідач ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» разом із заявою від 04 березня 2024 року, на виконання вимог ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2024 року надав до суду копію договору прокату, укладеного із відповідачем ОСОБА_2 та просив долучити її до матеріалів справи.

Відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» подав клопотання, в якому просив з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи зобов`язати позивача надати належним чином завірений акт виконаних робіт по ремонту потерпілого транспортного засобу Renault Laguna р.н. НОМЕР_3 .

Представником Позивача до суду були подані додаткові пояснення, у яких йшлося про те, що відповідачем ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» була надана копія договору прокату поганої якості, вона є важко читабельною. Позивач зазначила, що відповідач ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» належним чином не підтвердив, на якій правовій підставі станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди Відповідач ОСОБА_2 перебував за кермом автомобіля Renault Logan р.н. НОМЕР_2 , не надав доказів того, який саме автомобіль було ним передано в платне користування відповідачу ОСОБА_2 , оскільки зі змісту наданого договору це визначити неможливо. Позивач наголосив, що враховуючи положення ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України відповідач ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» є власником джерела підвищеної небезпеки, а тому має відповідати за шкоду, завдану цим джерелом. Разом із цим відповідач ОСОБА_2 у момент настання дорожньо-транспортної пригоди керував автомобілем Renault Logan р.н. НОМЕР_2 та мав при цьому при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу, його вина встановлена у встановленому законом порядку, тож відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України відповідач ОСОБА_2 є заподіювачем шкоди та на нього покладено обов`язок з відшкодування завданої ним шкоди.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши надані учасниками справи заяви по суті справи та наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини.

Відповідно дост. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод. Відповідно до ч. 2ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У відповідності з п. 1 ст. 6 ЄвропейськоїКонвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ратифікованоїЗаконом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно дост. 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 10ст. 10 ЦПК України, забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Відповідно до ч. 1ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В цій справі судом встановлені такі факти та визначені відповідні до них правовідносини.

05 грудня 2022 року на перехресті вул. Гоголя та вул. Паторжинського у м. Дніпро відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: Renault Laguna р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , що належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 та Renault Logan р.н. НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2 , що на праві власності належить відповідачу ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН».

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2023 року (справа № 201/57/23) відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом було встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , станом на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 207241712, виданим відповідачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА», згідно якого ліміт відповідальності за шкоду, спричинену майну 130000,00 грн, а франшиза 2500,00 грн.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Згідно ст.6Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст.22Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

З метою компенсації спричинених збитків водій транспортного засобу Renault Laguna р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 в порядку визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернувся до Відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку від 06 грудня 2022 року. Позивач надала відповідачу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» заяву про страхове відшкодування від 02 лютого 2023 року разом з усіма визначеними Законом документами. Згодом позивач звернулась до відповідача ПАТ «НАСК» ОРАНТА» із заявою від 20 лютого 2023 року (вх. № 0490-06-31/474 від 20.02.2023 р.), якою відкликала раніше подану заяву про страхове відшкодування та надала нову заяву від 20 лютого 2023 року (вх. № 0490-06-31/474 від 20.02.2023р.).

Відповідно до п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.2 ст. 34 Закону).

Відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» в період починаючи з 06 грудня 2022 року по 20 грудня 2022 року включно зобов`язаний був направити свого уповноваженого представника (працівника або експерта) для огляду пошкодженого транспортного засобу Renault Laguna р.н. НОМЕР_1 з метою визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

З наданих відповідачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА» доказів вбачається, що огляд пошкодженого транспортного засобу позивача здійснив не працівник відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА або експерт, а особа, кваліфікаційний рівень якої не відомий, огляд було проведено з порушенням встановленого Законом строку.

Відповідно до п. 34.4. ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Згідно висновку експерта № 3103/23 від 16 березня 2023 року, складеного судовим експертом Дроздовим Ю.В. на замовлення позивача ОСОБА_1 : вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Renault Laguna р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 127 289,04 грн; вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Renault Laguna р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та вирахуванням ПДВ складає 75 508,31 грн; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Renault Laguna р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 79 174,20 грн.

Копію висновку експерта № 3103/23 від 16 березня 2023 року позивач надіслала відповідачу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» разом із заявою від 17 травня 2023 року (поштове відправлення 4904005975809, яке було вручено особисто 29 травня 2023 року).

Матеріалами справи підтверджується та не оспорюється сторонами, що відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» 17 лютого 2023 року здійснив на рахунок Позивача виплату страхового відшкодування у розмірі 30102,78 грн, а 19 червня 2023 року здійснив позивачу доплату у розмірі 9073,33 грн.

Розрахунок сум виплаченого страхового відшкодування було здійснено на підставі ремонтної калькуляції від 05.01.2023 р. та Звіту № 66-D/12/50 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 12.06.2023 р., складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 .

Суд не може погодитись із твердженням відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» щодо того, що виплата страхового відшкодування не вимагає погодження із позивачем відповідно до ст. 36 закону, оскільки виплата була здійснена відповідно до оціненої шкоди (на підставі калькуляції дослідження).

Відповідно до п. 36.2 ст.36Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відтак страховик мав узгодити суму страхового відшкодування з позивачем та виплатити таке відшкодування у повному обсязі, оскільки його обов`язком є не лише виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному самим страховиком, а і узгодження такої суми з потерпілою особою.

При цьому, позивачем було належним чином підтверджено, що на момент прийняття страховиком рішення щодо розміру страхового відшкодування, вона не була ознайомлена з документами, що стали підставою для розрахунку страхової виплати, яку їй було сплачено, а тому вона не мала можливості внести до страховика свої заперечення та зауваження.

Відповідачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не було спростовано доводи представника позивача про те, що страховик не направляв позивачу повідомлення щодо розрахунку та розміру страхового відшкодування та без узгодження здійснив виплату страхового відшкодування.

Вказане свідчить про те, що розмір страхового відшкодування з позивачем не узгоджувався.

Крім цього, судом було встановлено, що оцінювач ОСОБА_5 , який склав звіт № 66-D/12/50, про кримінальну відповідальність попереджений не був. Оцінювачем ОСОБА_5 в ході розрахунку розміру збитків, заподіяних позивачу у зв`язку із пошкодженням належного їй транспортного засобу, не було проведено особистий огляд вказаного автомобіля. Звіт № 66-D/12/50 було складено оцінювачем на підставі наданого страховиком протоколу (акта) огляду транспортного засобу від 27.12.2022 р., складеного ОСОБА_6 . Разом з тим, суду не надано доказів наявності повноважень у ОСОБА_6 діяти від імені ПАТ «НАСК «ОРАНТА», зокрема, щодо огляду пошкодженого транспортного засобу, а також наявності у цієї особи кваліфікації експерта.

Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що відповідачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було порушено порядок огляду пошкодженого транспортного засобу, не було дотримано порядку здійснення страхового відшкодування, а розмір встановлених збитків розрахований на підставі ремонтної калькуляції від 05.01.2023 р. та Звіту № 66-D/12/50, складених з порушенням відповідних вимог чинного законодавства, а тому ремонтна калькуляція від 05.01.2023 р. та Звіт № 66-D/12/50 не можуть бути належними та допустимими доказами дійсного розміру матеріальних збитків, завданих позивачу, як власниці пошкодженого транспортного засобу.

Враховуючи наведене, посилання представника відповідача на те, що страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування в повному обсязі та відповідно до вимог чинного законодавства є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 72 ЦПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За приписами ст. ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до ст. 80 цього Кодексу достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Позивачем було замовлено експертне дослідження з метою встановлення вартості спричиненого їй матеріального збитку. Висновок експерта ОСОБА_4 3103/23 від 16 березня 2023 року, наданий на замовлення позивача, суд вважає належним та допустимим доказом, оскільки він був складений у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, й Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, з урахуванням приписів ст.ст.102, 106 ЦПК України. Окрім того, експерт ОСОБА_4 попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, особисто здійснював ідентифікацію транспортного засобу та огляд пошкоджень транспортного засобу, та для проведення огляду в рамках цього експертного дослідження було запрошено представника відповідача та винуватця ДТП.

Висновок № 3103/23 від 16 березня 2023 року містить зазначення, що він підготовлений для подання до суду або страхової компанії згідно з вимогами діючого законодавства України.

На спростування висновку експерта ОСОБА_4 № 3103/23 від 16 березня 2023 року відповідачами суду не було надано жодних доказів, не спростовано визначений розмір матеріального збитку, а отже не доведено, що вказаний розмір визначено експертним дослідженням невірно, незважаючи на положення ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно якої відповідач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти вимог позивача.

Враховуючи незгоду із визначеним позивачем розміром матеріальних збитків, відповідачі не була позбавлені можливості надати суду висновок експерта, складений на їх замовлення, як про це зазначено у ч. 1 ст. 106 ЦПК України.

Відтак докази суми заподіяної позивачеві шкоди у встановлений законом спосіб спростовані не були.

З урахуванням вищевказаних вимог чинного законодавства, встановлених судом обставин справи, з огляду на те, що висновок експерта ОСОБА_4 № 3103/23 від 16 березня 2023 року одержаний у порядку, встановленому законом, суд вважає наданий позивачем висновок експерта належним, допустимим і достатнім доказом, яким позивач обґрунтовує розмір заподіяної шкоди її майну.

Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц (провадження № 61-28918св18) дійшов висновку, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Тож оскільки суд приймає до уваги висновки, викладені судовим експертом Дроздовим Ю.В. у висновкові № 3103/23 від 16 березня 2023 року, згідно яких вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Renault Laguna р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та вирахуванням ПДВ складає 75 508,31 грн, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Renault Laguna р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 79 174,20 грн.

Таким чином, обов`язок відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» у зв`язку з настанням страхового випадку відшкодувати позивачу розмір недоплаченого страхового відшкодування в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком складає 33832,20 грн (75508,31 грн (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та вирахуванням ПДВ) 2 500,00 грн (франшиза) 30 102,78 грн (сплачена 17.02.2023 р. частка страхового відшкодування) 9 073,33 грн (сплачена 19.06.2023 р. частка страхового відшкодування), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь позивача пені та 3% річних, то суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Тобто вказана норма Закону встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 440/510/19).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зі змісту Закону України «Про страхування» випливає, що договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17, Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18), Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 758/16044/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Аналізуючи наявнів матеріалахсправи докази,керуючись вищенаведенимиположеннями діючогозаконодавства Українита роз`ясненнями,наведеними упостановах ВерховногоСуду,та надаючиоцінку наданомупредставником розрахунку,суд дійшоввисновку,що періодипрострочення зобов`язання,який вказуєпредставник позивача,з 17.02.2023р.по 18.06.2023р.включно насуму заборгованості42905,53грн, з 19.06.2023 р. по 18.07.2023 р. включно на суму заборгованості 33 832,20 грн, узгоджуються з положеннями чинного законодавства та фактичними обставинами справи.

Отже, враховуючи прострочення відповідачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА» виплати позивачу страхового відшкодування, а також перевіривши правильність розрахунків, суд доходить висновку про обґрунтованість визначених представником позивача позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 10374,22 гривень, з яких:

-за період з 17.02.2023 р. по 18.06.2023 р. включно:

7 170,51 грн пеня (з розрахунку: 42905,53 (сума боргу) x (2 x 25,00 (облікова ставка НБУ) : 365) x 122 (днів прострочення) : 100 = 7170,51 грн)

1299,70 грн Інфляційні збитки (з розрахунку: IIc (101,50 (індекс інфляції за березень 2023 року) : 100) x (100,20 (індекс інфляції за квітень 2023 року) : 100) х (100,50 (індекс інфляції за травень 2023 року) : 100) х (100,80 (індекс інфляції за червень 2023 року) : 100) = 1,03029207. Інфляційне збільшення: 42905,53 (сума боргу) x 1,03029207 42905,53 = 1299,70 грн).

430,23 грн 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України (з розрахунку: 42905,53 (сума боргу) x 3 % x 122 (днів прострочення) : 365 : 100 = 430,23 грн).

-за період з 19.06.2023 р. по 18.07.2023 р. включно:

1390,36грн пеня (зрозрахунку: 33832,20 (сума боргу) x (2 x 25,00 (облікова ставка НБУ) : 365) x 30 (днів прострочення) : 100 = 1390,36 грн).

83,42грн 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України (з розрахунку: 33832,20 (сума боргу) x 3 % x 30 (днів прострочення) : 365 : 100 = 83,42 грн).

Загальний розмір пені за період з 17.02.2023 р. по 18.07.2023 р. включно складає 8560,87 грн (7170,51 грн + 1390,36 грн = 8560,87 грн).

Загальний розмір 3 % річних за період з 17.02.2023 р. по 18.07.2023 р. включно складає 513,65грн ( 430,23 грн + 83,42 грн = 513,65 грн)

Загальний розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь позивача ОСОБА_1 складає 10374,22 грн (8560,87 грн + 513,65 грн + 1299,70 грн = 10374,22 грн).

Щодо вимоги про стягнення з відповідачів ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» та ОСОБА_2 солідарно на користь позивача матеріального збитку, завданого в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 55414,84 грн суд зазначає таке.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях.

Відповідно до ст.11Цивільного кодексуУкраїни цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У зв`язку із настанням ДТП, в якій винним визнано відповідача ОСОБА_2 , причинно-наслідковий зв`язок між ДТП та пошкодженням автомобіля, який належить позивачеві, є очевидним та беззаперечним.

Згідно із частинами другою та п`ятою статті 1187ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1192ЦК України встановлено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц, зробила такі висновки щодо застосування норм права: «… відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)».

У разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV.Після такоївиплати деліктнезобов`язання припиняєтьсяйого належнимвиконанням страховикомзавдавача шкодизамість останнього. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2018р. у справі № 760/15471/15-ц.

Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Варто зазначити, що з урахуванням змісту поданих відповідачем ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» заяв по суті справи, заявлений позивачем розмір шкоди, відповідачами не оспорювався, на спростування його розміру відповідачами не було надано до суду належних та допустимих доказів.

На думку суду, вимога позивача про солідарне стягнення на її користь матеріальних збитків з обох відповідачів ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» та ОСОБА_2 в розмірі 55 414,84 грн не є обґрунтованою, отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме зазначену суму слід стягнути лише з одного відповідача ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН».

На виконання вимог ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2024 року відповідачем ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» до суду разом із заявою на виконання вимог суду було надано копію договору прокату. Разом із цим у заяві відповідач ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» також зазначив, що надає транспортні засоби фізичним особами на підставі договору прокату, а особи, які беруть транспортний засіб у прокат не є працівниками відповідача ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН».

Суд погоджується із доводами сторони позивача щодо того, що відповідач ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» належним чином не підтвердив, на якій правовій підставі станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_2 перебував за кермом автомобіля Renault Logan р.н. НОМЕР_2 .

Суд зауважив, що у п. 3.1. договору прокату зазначено: «…при передачі Автомобіля у користування Клієнта, сторони підписують заяву про приєднання до договору, складають акт прийому-передачі Автомобіля та додаткове обладнання до нього, який є Додатком № 1 до цього Договору і є невід`ємною частиною Договору…». Натомість стороною відповідача ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» не було надано жодних доказів, як, наприклад, заяви про приєднання до договору та/або акта прийому-передачі Автомобіля та додаткового обладнання. Тобто із наданих відповідачем ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» документів та інформації неможливо встановити, який саме автомобіль було передано відповідачем ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» у прокат відповідачеві ОСОБА_2 .

Суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що неможливо однозначно встановити, що відповідач ОСОБА_2 станом на момент настання дорожньо-транспортної пригоди керував автомобілем Renault Logan р.н. НОМЕР_2 , переданим йому в оренду на підставі саме того договору прокату, копія якого була надана відповідачем «ТОВ ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» на виконання вимог ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2024 року.

Матеріалами справи підтверджується та не оспорюється учасниками справи, що 12 січня 2022 року ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» передало, а Відповідач ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» прийняв у власність транспортний засіб марки Renault Logan р.н. НОМЕР_4 .

Отже, враховуючи положення ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України Відповідач ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» є власником джерела підвищеної небезпеки, а тому має відповідати за шкоду, завдану цим джерелом, згідно обов`язку, покладеного на нього нормами Цивільного кодексу України.

Тож, підводячи підсумок вищевикладеному, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальних збитків підлягають задоволенню шляхом стягнення суми матеріальних збитків у розмірі 55 414,84 грн тільки з ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН». Підстав для солідарного стягнення матеріальних збитків з обох відповідачів немає, отже в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків слідвідмовити.

Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У відповідності до Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни від31.03.1995р.№ 4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайновоїшкоди)» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з порушенням права власності. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог в залежності від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд погоджується із тим, що в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди позивачеві ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, яка полягає у пережитому внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди нервовому стресі. Позивач фактично втратила можливість користуватися власним транспортним засобом, оскільки його було пошкоджено у дорожньо-транспортній пригоді. Крім цього, відсутність власного транспортного засобу на ходу спричинило Позивачеві побутові незручності, оскільки вона є мамою шестирічної дитини, кожного дня користується транспортним засобом по декілька разів, так як її син відвідує гуртки, а також для забезпечення добробуту сім`ї (відвідування супермаркетів, торгових центрів тощо). Крім цього як позивач, так і її чоловік, на своєму автомобілі здійснювали робочі поїздки, що після настання дорожньо-транспортної пригоди виявилось неможливим, оскільки транспортний засіб не на ходу.

Втім, розмір заявленої моральної шкоди, яка згідно змісту позовної заяви становить 10000,00 грн суд вважає завищеним та таким, що не відповідає в повній мірі ступені та характеру моральних страждань.

Підводячи підсумок вищевикладеному, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 2000,00 грн. Саме цей розмір моральної шкоди суд вважає розумним та справедливим та таким, що відповідає ступеню та характеру моральних страждань.

Підводячи підсумок вищевикладеному, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню шляхом стягнення моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн тільки з ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН». Підстав для солідарного стягнення моральної шкоди з обох відповідачів немає, отже в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди також слід відмовити.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст.ст. 133, 137, 141 ЦК України та приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково та тільки до двох відповідачів, судові витрати по справі слід розподілити наступним чином.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати стягуються на користь позивача з відповідачів ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 в повному обсязі.

Позивачем сплачено судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1096,21 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що загальна ціна позову склала 109621,26 грн, з яких 44206,42 грн позивач просила стягнути з відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА», а 65414,84 грн позивач просила стягнути солідарно з відповідачів ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» та ОСОБА_2 .

Таким чином частка вимог позивача до відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» складає 40,33% (44206,42 грнх 100% : 109621,26 = 40,33%), а частка вимог позивача до відповідачів ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» та ОСОБА_2 59,67% (65414,84 грн х 100% : 109621,26% = 59,67%).

Враховуючи, що позовні вимоги, пред`явлені до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» були задоволені повністю, то з відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 442,10 грн (1096,21 грн х 40,33% : 100% = 442,10 грн).

Натомість позовні вимоги, пред`явлені до ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» та ОСОБА_2 були задоволені частково в розмірі 57414,84 грн, тобто 87,77 % від загального розміру пред`явлених позовних вимог до ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» та ОСОБА_2 (57414,84 грн х 100% : 65414,84 грн = 87,77%)). Тож, оскільки суд відмовив у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , натомість частково задовольнив позовні вимоги, пред`явлені до ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН», то з останнього на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 574,11 грн (654,11 грн (залишок суми судового збору) х 87,77% : 100% = 574,11 грн).

Також позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24 000грн.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем подана копія договору б/н від 29 березня 2023 року про надання правової (правничої) допомоги із адвокатським бюро «Олександра Негробова», додаткова угода до нього, акт приймання-передачі робіт від 24.06.2024р., квитанції.

Ст. 141 ЦПК України закріплений принцип пропорційності покладення розміру задоволених позовних вимог на сторони у випадку часткового задоволення позову.

За положеннями ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідної до частин третьої-п`ятої, дев`ятої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Відтак слід зробити висновок про те, що критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини другої статті 141 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, визначені статтею 141 ЦПК України.

Такий висновок був зроблений Верховним судом у постанові від 28.06.2023р. (справа 369/576/22).

Відтак, враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, принцип пропорційності, ціну позову, ст. 11 ЦПК України, який передбачає співмірність та розумність відшкодування понесених судових витрат, а також загальний цивільний критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000грн., з яких 6 048грн 97коп з ПАТ НАСК «Оранта», 8 951грн 03коп ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» та ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 33832,20 грн недоплаченої суми страхового відшкодування, 8560,87 грн пені, 1299,70 грн інфляційних збитків та 513,65 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання, 442,10 грн витрат, понесених на сплату судового збору, 6 048,97грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 50 697 (п`ятдесят тисяч шістсот дев`яносто сім) гривень 49 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН» на користь ОСОБА_1 55414,84 грн матеріальних збитків та 2000,00 грн моральної шкоди, 574,11 грн витрат по сплаті судового збору, 8 951,03грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 66 939 (шістдесят шість тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) гривень 98 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складений 28 серпня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Негробов Олександр Вікторович, адреса місцезнаходження адвокатського бюро: вул. Запорізьке шосе, буд. 38, блок 6, м. Дніпро, 49040.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄДРПОУ: 00034186, адреса місцезнаходження юридичної особи: вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, м. Київ, 02081).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН», код ЄДРПОУ: 42540055, адреса місцезнаходження юридичної особи: вул. Красилівська, буд. 11, м.Київ, 03040.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС», код ЄДРП

ОУ: 41110750, адреса місцезнаходження юридичної особи: просп. Оболонський, буд. 35-А, офіс 300, м.Київ, 04205.

Суддя: Д.О. Покопцева