Ухвала

від 16.09.2024 по справі 120/8324/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 вересня 2024 р. Справа № 120/8324/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці у письмовому провадженні заяву позивача про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ямпільської міської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Вінницяобленерго", про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

На розгляді у Вінницькому окружному адміністративному суді (суддя Дмитришена Р.М.) перебуває адміністративна справа № 120/8324/24 за позовом ОСОБА_1 до Ямпільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Розгляд вказаної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Як видно з матеріалів справи, ухвалою суду від 09.09.2024 частково задоволено клопотання директора Структурної одиниці "Могилів-Подільські електричні мережі" Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" про залучення третьої особи. Допущено заміну третьої особи зі Структурної одиниці "Могилів-Подільські електричні мережі" Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130694, вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050) та визначено її статус у справі як третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Крім того, вказаною ухвалою залишено без задоволення клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

12.09.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Дмитришеній Р.М. з підстав наявності, на думку заявника, обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

У заяві позивач аналізує зміст ухвали від 09.09.2024 та при цьому не погоджується з наведеними у ній формулюваннями та висновками суду. Крім того, на думку позивача, ухвала є недостатньо вмотивованою та постановлена судом з порушенням вимог процесуального закону. Також позивач вважає, що суд формально підійшов до вирішення його клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

Ухвалою суду у складі судді Дмитришеної Р.М. від 12.09.2024 відвід позивача визнано необґрунтованим, у зв`язку з чим справу передано для визначення іншого судді для вирішення питання про відвід.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2024 суддею для розгляду заяви позивача про відвід судді визначено суддю Сала П.І.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Частинами одинадцятою-дванадцятою статті 40 КАС України передбачено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

За правилами, передбаченими частинами першою, шостою статті 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

З огляду на викладене розгляд заяви позивача про відвід судді здійснюється судом у дводенний строк, який завершується 16.09.2024, та в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши доводи заявниці, суд зазначає, що підстави для відводу судді визначені у статті 36 КАС України.

Так, згідно з частиною першою цієї статті суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

В силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Судом встановлено, що як на підставу для відводу судді Дмитришеній Р.М. позивач посилається на наявність "інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді" (п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України).

Водночас для розкриття змісту вказаної правової підстави доцільно звернутись до Кодексу суддівської етики, міжнародних стандартів поведінки судді та практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до ст. 15 зазначеного Кодексу неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Більш повно критерій об`єктивності пояснюється у Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23.

Згідно з пунктом 2.5 вказаних Принципів суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення. До числа таких справ належать, серед інших, випадки, коли:

(a) суддя насправді відчуває прихильність або упередженість щодо однієї зі сторін або має особисту інформацію щодо спірних доказових фактів, пов`язаних зі справою;

(b) раніше при розгляді того ж самого спору суддя виступав як юрист або залучався як важливий свідок; або

(c) суддя або хтось із членів сім`ї судді матеріально зацікавлений у певному результаті розгляду справи.

У справі "Газета Україна-Центр проти України", заява № 16695/04, рішення від 15 липня 2010 року, п. 28, 31, 32, Європейський суд з прав людини вказав на те, що:

- існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, п. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42);

- у контексті об`єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III).

Отже, при наданні оцінки об`єктивності судді під час здійснення правосуддя необхідно розрізняти два критерії:

1) об`єктивна безсторонність, яка полягає у встановленні фактів, які можуть ставити під сумнів незалежність судді;

2) суб`єктивна безсторонність, яка полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.

При цьому особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного (згадане вище рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 42).

Також практика Європейського суду з прав людини вказує на те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").

Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно встановити наявність відповідних вищезазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом дотримання процесуальних прав, свобод та інтересів сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо). Інакше, особиста безсторонність суду (судді) презюмується.

Як вбачається зі змісту заяви про відвід, наведені у ній підстави для відводу судді Дмитришеній Р.М. зводяться винятково до незгоди позивача з процесуальними рішеннями та діями зазначеної судді під час розгляду адміністративної справи.

Утім, суд зауважує, що за приписами ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Це закономірно, адже незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними рішеннями суду під час судового розгляду справи є підставою для їх оскарження в апеляційному чи касаційному порядку і саме суди вищих інстанцій можуть надавати оцінку процесуальним рішенням суду.

При цьому суд зауважує, що згідно з ч. 5 ст. 49 КАС України ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Однак заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Отже, незгода учасника справи з процесуальними рішеннями (діями) судді сама собою не може бути підставою для відводу, адже в іншому разі це може стати приводом для зловживання недобросовісним учасником своїми процесуальними правами на шкоду правосуддю та правам інших учасників процесу, використовуватись як механізм затягування розгляду справи та усунення від її розгляду судді лише з тих мотивів, що учасник не погоджується з його (її) процесуальними рішеннями (діями) під час розгляду справи.

Враховуючи вишевикладене та зважаючи на те, що заявлений відвід обґрунтовується лише незгодою сторони з процесуальними рішеннями судді, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого відводу.

Керуючись ст.ст. 36, 37, 38, 39, 40, 41, 248, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивачаа ОСОБА_1 про відвід судді.

Адміністративну справу № 120/8324/24 передати для продовження розгляду тим самим складом суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Ухвала складена та підписана суддею 16.09.2024.

Суддя Сало Павло Ігорович