Рішення

від 17.09.2024 по справі 501/3550/22

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17 вересня 2024 року Єдиний унікальний № 501/3550/22 Провадження № 2-о/501/165/24

РІШЕННЯ

Іменем України

12 вересня 2024 року м. Чорноморськ

Іллічівський міський суд Одеської області

у складі: головуючого Тордія Е.Н. секретаря судового засідання Карпової Ю.А.

номер справи 501/3550/22 провадження 2-о/501/165/24

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні Іллічівськогоміського судуОдеської областіцивільну справув порядкуокремого провадженняза заявою ОСОБА_1 (заінтересованаособа: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області) про встановлення факту постійного проживання на території України у повнолітньому віці станом на 1991 рік, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст та фактичні обставини.

22 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 26 червня 2023 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України у повнолітньому віці станом на 1991 рік задоволено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12 червня 2024 року касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задоволено частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 26 червня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 липня 2024 року зазначену справу передано у провадження судді Тордія Е.Н.

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в якій просить встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у повнолітньому віці на території України станом на 1991 рік, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої вимоги уточнив та обгрутнував наступним, що він ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець

с. Козаково, Великомихайлівського району, Одеської області, був документований паспортом громадянина СРСР у 1978 році на території УРСР, разом з тим не мав реєстрації місця проживання на території України станом на 1991 рік, у зв`язку з тим що мав прописку у Молдавії не тривалий час з 1983 року по 1986 року ,проте там не проживав .Після одруження і станом на 1991 рік проживав по АДРЕСА_1 .

На теперішній час не має можливості оформити документи що посвідчують особу та підтверджують громадянство. Він неодноразово звертався у відповідні органи щодо отримання громадянства проте рішення були не його користь.

Документи, які відповідно до законодавства мають бути надані до міграційної служби для здійснення процедури підтвердження громадянства та отримання паспорту у заявника відсутні.

Заявник стверджує, що він постійно проживав на території України станом на 1991 рік, що підтверджується відповідними довідками та поясненнями свідків. Встановлення факту, що має юридичне значення надасть заявнику можливість оформлення пенсії.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 23 липня 2024 року, справу прийнято до свого провадження, призначено судове засідання за правилами окремого провадження.

Ухвалою суду від 28 серпня 2024 року витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію відносно фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо перетинання державного кордону та міжнародних пунктів пропуску в період часу з 01 січня 1986 року по теперішній час.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник - адвокат Смірнов В.С. підтримали заяву, прохали її задовольнити. Окремо просили залишити позовні вимоги про встановлення факту постійного проживання на 13 листопада 1991 року без розгляду.

Представник заінтересованої особи: Головного управлінням ДМС в Одеській області в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заяви, в подальшому до судового засідання не з`явився.

Суд, вислухавши заявника та його представника, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Козаково, Великомихайлівського району, Одеської області, що підтверджується паспортом громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_1 , виданим відділом внутрішніх справ Роздільнянського райвиконкому Одеської області 04 серпня 1978 року, виготовленим на бланку зразка 1974 року.

Згідно копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 з 12 лютого 1986 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

З довідки Олександрівської селищної адміністрації Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 24 квітня 2023 року № 316, ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації з 1987 року по теперішній час.

Відповідно до акту про фактичне проживання осіб, що був складений 19 квітня 2023 року в с. Олександрівка, м. Чорноморська, Одеської області та підписаний ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підписи яких підтверджені головою Олександрівської селищної адміністрації, засвідчено, що за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає ОСОБА_1 без реєстрації з 1987 року по теперішній час.

Згідно копії довідки (витягу з домової книги про склад сім`ї) № 1600 від 16 серпня 2019 року в будинку АДРЕСА_1 , мешкають та зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації з 1987 року по теперішній час, ОСОБА_6 , дружина, ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстрація з 10 червня 1987, ОСОБА_7 , син, ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстрація з 05 лютого 2004 року, ОСОБА_8 , донька, ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстрація з 16 серпня 2007 року.

Відділом внутрішніх справ Роздільнянського райвиконкому Одеської області 04 серпня 1978 року був виданий паспорт громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зразка 1974 року. З наявних у паспорті відміток вбачається, що заявник був зареєстрований на території Одеської області у період часу з 1978 по 1982 роки.

Згідно відповіді, наданої Головним управлінням ДМС України в Одеській області, на ім`я ОСОБА_10 , було відмовлено в оформленні паспорта громадянина України громадянину ОСОБА_1 , оскільки з наданих документів не підтверджується факт належності особи до громадянства України, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З довідки № 062 від 01 листопада 2017 роки та довідки № 013 від 03 травня 2018 року Консульства Республіки Молдова в Одесі вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Козаково, Великомихайлівського району, Одеської області, громадянство республіки Молдова не приймав та з питань оформлення документів не звертався, паспортом громадянина Республіки Молдова не документований, на території Республіки Молдова не зареєстрований.

З відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України наданої суду 11 вересня 2024 року вбачається, що інформація в базі даних з персональними даними осіб здійснюється з 8 листопада 2017 року , тому надати інформацію про перетинання кордону з січня 1986 року за наданими параметрами опшуку немає можливості.

В судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 1991 рік.

Мотивувальна частина та засновані судом правові норми.

Відповідно до частини першої статті ст.293Цивільного процесуальногокодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно зіст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставіЗакону України «Про громадянство України»і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Згідно зіст. 3 Закону України «Про громадянство»громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинностіЗаконом України «Про громадянство України»(13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Указом ПрезидентаУкраїни №215від 27березня 2001 року , в редакціїУказу ПрезидентаУкраїни №588/2006від 27червня 2006 року, затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).

Пунктом 7 Порядку визначено, що встановлення належності до громадянства України стосується:

а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі: осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України;

б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту;

в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.

Згідно з пунктом 10 Порядку для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає визначений перелик документів у тому числі : судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Отже, встановлення факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року особи, яка не була громадянином іншої держави, є підставою для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 або 2статті 3 Закону України «Про громадянство України», і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення.

У статті 8 Закону передбачено порядок набуття громадянства України за територіальним походженням, згідно з яким особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно доЗакону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:особою без громадянства декларація про відсутність іноземного громадянства-іноземцем зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Пунктом 25 Порядку визначено ,що для оформлення набуття громадянства Україниз а територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Проправонаступництво Україн"»,або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до кладу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки,Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української РадянськоїСоціалістичної Республіки(УРСР)(частинаперша статті8Закону,)подає документи,передбачені підпунктами «а «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно доЗакону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Ураховуючи зазначене, необхідно дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час, а такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року справа №161/9609/22 дійшов висновку про те, що: якщо метою особи, яка звертається до суду для встановлення юридичного факту, є встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2статті 3 Закону України «Про громадянство Україн»предметом судового розгляду може бути заява такої особи про встановлення факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; у разі коли метою особи, яка звертається до суду для встановлення юридичного факту, є оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, предметом судового розгляду може бути заява такої особи про встановлення факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; встановлення юридичного факту проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року не має юридичного значення у такому випадку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2002 року № 79 «Про термін чинності паспортів громадянина України, що оформлені з використанням бланків паспортів колишнього Союзу РСР» встановлено, що паспорти громадянина України, що оформлені з використанням бланків паспортів колишнього Союзу РСР, чинні до 01 вересня 2002 року.

Статтею 8 Конвенції «Про скорочення безгромадянства» ратифікованою Україною Законом України «Про приєднання України до Конвенції про скорочення безгромадянства» від 11 січня 2013 року № 22-VII Україна прийняла на себе зобов`язання: не позбавляти особу її громадянства, якщо таке позбавлення зробило б цю особу апатридом.

Отже з 01 вересня 2002 року втратив чинність лише паспорт заявника, що обумовило необхідність йому отримати паспорт нового діючого зразка, а громадянство заявником не втрачалось, що є окремою самостійною підставою для задоволення заяви.

Заявник в судовому засіданні уточнив свої вимоги та просить встановити факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року .

Таким чином, суд констатує, що доводи заявника, викладені у заяві, про те, що з моменту народження та станом на 24 серпня 1991 року він постійно проживав на території України доведена належними та достатніми доказами.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином,питання,чи виконавсуд свійобов`язокщодо наданняобґрунтування,що випливаєзі статті6Конвенції,може бутивизначено тількиз оглядуна конкретніобставини справи(Пронінапроти України,№ 63566/00§ 23,ЄСПЛ від18липня 2006року).

Статтею 264 Цивільного процесуального кодексу Українипередбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з вимогами ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Висновки суду.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, шляхом встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Також, слід зазначати, що іншого шляху встановлення цього факту, на даний час немає, а його встановлення необхідно заявнику для отримання паспорта громадянина України.

Судові витрати.

Судові витрати згідно з положеннями ст.141Цивільного процесуальногокодексу України суд залишає за рахунок заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265, 293, 294, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий