Рішення

від 09.09.2024 по справі 389/2353/18

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09.09.2024

ЄУН 389/2353/18

Провадження №2/389/717/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Ябчик Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Данильчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду м. Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури,треті особина стороніпозивача,які незаявляють самостійнихвимог напредмет споруГоловне управлінняДержгеокадастру уКіровоградській області,Фермерське господарство«БАЗ.І.С.»,Фермерське господарство«ТЕРРА СЕРВІС»,Знам`янськаміська радаКіровоградської області,Знам`янськадержавна податковаінспекція ГУДПС Українив Кіровоградськійобласті провизнання обставин,які слугувалипідставою длязвернення прокурорадо судуз позовомнедостовірними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою у якій просить винести рішення, яким:

1. Визнати обставини, які слугували підставою звернення керівника Знам`янської місцевої прокуратури до суду з позовною заявою від 28.12.2016 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 про визнання наказів, договорів оренди недійсними та зобов`язанні повернути земельні ділянки щодо фактів недостовірними, а саме:

ОСОБА_1 , ввівши в оману відповідний орган державної влади, не повідомила, що з 2001 року є співзасновником та керівником СТОВ «Терра-Сервіс», а також з 2005 року є співзасновником та керівником ФГ «БАЗ.І.С.»;

ОСОБА_1 вже має у користуванні земельні ділянки державної форми власності на умовах оренди;

ОСОБА_1 цілеспрямовано приховала факт співзасновництва та керівництва СТОВ «Терра-Сервіс» та ФГ «БАЗ.І.С.» з метою уникнення процедури отримання права оренди земельних ділянок на конкурентних засадах шляхом участі у земельних торгах;

ОСОБА_1 , в обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського від 02.04.2014, неправдиво зазначає, що земельна ділянка площею 38,19 га перебуває у одному масиві з земельними ділянками ФГ «БАЗ.І.С.», засновником якого є її чоловік, при цьому приховує, що вона являється керівником та співзасновником ФГ «БАЗ.І.С.»;

Орендна плата за земельні ділянки площею 38,19 га сплачується ФГ «БАЗ.І.С.», тобто тим фермерським господарством, співзасновником якого являлась ОСОБА_1 ще до отримання у оренду земельних ділянок площею 38,19 га;

вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 , в обхід норм чинного земельного законодавства, незаконно отримала земельні ділянки для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не створила, а земельні ділянки використала для розширення вже існуючого фермерського господарства, співзасновником та керівником якого вона являється;

2.Стягнути зі Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області документально підтверджені понесені судові витрати.

Позовні вимоги аргументовані наступним. На початку березня 2017 року ОСОБА_1 отримала позовну заяву керівника Знам`янської місцевої прокуратури, відповідно до якої останній звернувся до Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів, визнання недійсними договорів оренди землі та зобов`язанні повернути земельні ділянки. Підставами звернення керівника Знам`янської місцевої прокуратури слугували не перевірені дані та його власні припущення, які не відповідали фактичним обставинам справи.

Так, у своїй позовній заяві керівником Знам`янської місцевої прокуратури зазначено шість обставин, на підставі яких у сукупності прокурор стверджував, що прокуратурою, нібито, «встановлено», при цьому прокуратурою не надано жодного належного доказу, який би міг підтвердити вищевказане припущення, а саме:

Перша обставина: «що ОСОБА_1 будучи співзасновником та керівником СТОВ «Терра - Сервіс», а також співзасновником та керівником ФГ «БАЗ.І.С.», 07.04.2014 звернулася як фізична особа до Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення у оренду площами 29,32 га та 8,87 га для ведення фермерського господарства».

Неправдивість даної обставини підтверджується витягом із ЄДРПОУ ФГ «БАЗ.І.С.» станом на 07.04.2014 року (момент подачі заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою).

Друга обставина: « ОСОБА_1 ввела в оману відповідний орган державної влади і не повідомила, що з 2001 року вона була керівником та співзасновником СТОВ «ТЕРРА-СЕРВІС», а також з 2005 року являється співзасновником та керівником ФГ «БАЗ.І.С.» та вже має у користуванні земельні ділянки державної форми власності на умовах оренди». Неправдивість вказаної підстави позову підтверджується зокрема тим, що ФГ «БАЗ.І.С.» створене лише у 2012 році, а тому у 2005 році ОСОБА_1 аж ніяк не могла бути керівником та засновником вказаного фермерського господарства. Вказана обставина у суді прокуратурою не доведена, до суду не надано документів, які б указували кадастрові номери та площі земельних ділянок, вказані обставини також судами не були досліджені, чим порушено ч.2 ст.303 ЦПК України в редакції на 15.11.2017)

Третя обставина: « ОСОБА_1 цілеспрямовано приховала факт співзасновництва та керівництва СТОВ «Терра-Сервіс» та ФГ «БАЗ.І.С.» з метою уникнення процедури отримання права оренди земельних ділянок на конкурентних засадах шляхом участі у земельних торгах». При цьому ОСОБА_1 нічого не приховувала, оскільки до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вона надала копію трудової книжки, яку під час подачі позову завіряла прокурор ОСОБА_2 .. Стосовно ФГ «БАЗ.І.С.» хибність припущень прокурора спростована оригіналом реєстраційної справи даного фермерського господарства).

Четверта обставина: « ОСОБА_1 , в обхід норм чинного законодавства незаконно отримала в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства поза конкурентною процедурою земельних торгів, натомість фермерське господарство не створила, а отримані земельні ділянки використала для розширення вже існуючого фермерського господарства «БАЗ.І.С», співзасновником та керівником якого вона являється. При цьому наявні у матеріалах справи заперечення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та оригінал реєстраційної справи ФГ «БАЗ.І.С.» виключають необхідність проведення земельних торгів (аукціонів) під час відведення ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

П`ята обставина: «у поданому ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокдастру у Кіровоградській області обгрунтуванні розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства від 02.04.2014, ОСОБА_1 неправдиво зазначає, що земельна ділянка площею 38,19 га, яку вона бажає отримати у оренду знаходиться у одному масиві із земельною ділянкою, що перебуває у оренді ФГ «БАЗ.І.С.», засновником якого є її чоловік.» Дана обставина спростована картографічними матеріалами з відображенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Шоста обставина: «нібито, відсутність у ОСОБА_1 дійсного волевиявлення на створення фермерського господарства». Однак прокурором не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх припущень. Натомість, на законодавчому рівні відсутні будь-які строки, які б зобов`язували створити фермерське господарство упродовж певного проміжку часу. Крім того, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства від 02.04.2014 підтверджує бажання ОСОБА_1 створити фермерське господарство, доказом чого і є наявність у матеріалах справи статуту ФГ «ТЕРРА-СЕРВІС», створеного ОСОБА_1 .. Крім того, на запитання судді Апеляційного суду Кіровоградської області працівник прокуратури Кіровоградської області дала чітку відповідь про те, що у прокуратури області немає доказів щодо відсутності у ОСОБА_1 дійсного волевиявлення на створення фермерського господарства і що це лише її припущення. Також прокуратурою області не доведено яким чином було занижено розмір орендної плати.

За викладеного, керівник Знам`янської місцевої прокуратури дійшов хибного висновку про те, що згідно земельного законодавства. ОСОБА_1 мала право отримати земельні ділянки виключно на підставі аукціону. Хибність так званих «встановлених» прокуратурою обставин, підтверджено оригіналом реєстраційної справи ФГ «БАЗ.І.С.», оскільки, на момент подачі заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства (07.04.2014 року), ОСОБА_1 не була ані засновником, ані керівником ФГ «БАЗ.І.С.» та жодних земельних ділянок для ведення фермерського господарства на умовах оренди не мала, внаслідок чого мала законне право на отримання земельних ділянок у оренду для ведення фермерського господарства.

Згідно ст.ст.3, 28 Конституції України, 289 ЦК України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності. Фізична особа має право на особисту недоторканність. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Відповідно до ст.ст.297,299 Цивільного кодексу України, кожен має право на повагу його честі та гідності, а також на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право на звернення до суду про їх захист.

Разом з тим, ч.1 ст.81 ЦПК України, передбачає обов`язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи у суді працівниками Знам`янської місцевої прокуратури не доведено факт засновництва ОСОБА_1 . фермерського господарства «БАЗ.І.С.» та будь-якого іншого фермерського господарства на момент подачі заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, не доведено наявності у ОСОБА_1 будь-яких земельних ділянок, не указано на яку суму значно занижений розмір орендної плати, не зазначено норму законодавства, яка б покладала на ОСОБА_1 обов`язок зареєструвати фермерське господарство упродовж певного строку з моменту отримання у оренду земельних ділянок, не долучено доказів щодо твердження прокурора про відсутність у ОСОБА_1 дійсного волевиявлення на створення фермерського господарства.

Відповідно до абз.4 ст.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Однак, всупереч положень вищевказаної постанови, у жодному із судових рішень не міститься висновків суду щодо спростування або підтвердження вказаних неправдивих обставин та посилань на докази, які підтверджують неправдивість інформації, поданої прокуратурою.

Зважаючи на те, ОСОБА_1 , як особистість, добре відома у Знам`янському районі, подання прокуратурою до суду позовної заяви, що містить недостовірні відомості, які принижують її честь, гідність, виникла необхідність визнати обставини, що слугували підставою звернення до суду недостовірними.

Так, в п. 4 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 №1 Верховний Суд України (далі за текстом Постанова) зазначив, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка грунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Зважаючи на висловлене прокурором у позовній заяві негативне суб`єктивне ставлення до ОСОБА_1 , яке полягало у наданні до суду неперевірених фактів, як обставин позову, та висвітленні особистості відповідача ОСОБА_1 як особи, яка умисно порушила ряд норм законодавства, ввела в оману органи державної влади та інше, негативно вплинуло на її ділову репутацію, оскільки хибні припущення прокурора так і не були спростовані у судовому засіданні, виникла необхідність звернення до суду з даним позовом.

Отримавши позовну заяву, Керівником Знам`янської місцевої прокуратури подано відзив на останню, відповідно до якого доводи вказаної заяви надуманими, необгрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Обгрунтовуючи відзив наступним, а саме, що керівник Знам`янської місцевої прокуратури 28.12.2016 в інтересах держави звернувся до суду з цивільним позовом до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_3 про визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, визнання недійсними договорів оренди землі, зобов`язання ОСОБА_3 повернути у власність держави земельні ділянки загальною площею 38,19 га.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 15.11.2017 задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області і рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.08.2017 (справа №389/29/17) яким у задоволенні позову керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Знам`янська Друга селищна рада Кіровоградської області про визнання недійсними наказів, визнання недійсними договорів оренди землі та зобов`язання повернути земельні ділянки, було відмовлено скасовано.

При цьому, судом апеляційної інстанції, з огляду на матеріали справи, встановлено, що спірні земельні ділянки перебували в оренді у СТОВ «Терра-Сервіс», засновником якого з 2001 року та директором якого з 20.08.2007 була ОСОБА_4 , що підтверджується Статутом СТОВ «Терра-Сервіс» та витягом з Єдиного державного реєстру.

З посади директора СТОВ «Терра-Сервіс» ОСОБА_3 звільнена з 28.11.2014, як член фермерського господарства призначена на посаду директора ФГ «БАЗ.І.С.» 28.02.2015 на підставі рішення №4 засновника фермерського господарства та наказу.

Розпорядженням райдержадміністрації №527-р від 22.10.2010 СТОВ «Терра-Сервіс» надано в оренду земельну ділянку загальною площею 38,19 га строком на 10 років, однак договір оренди не був укладений.

Протоколом №1 зборів засновників СТОВ «Терра-Сервіс» від 26.03.2013 підтверджується, що засновники СТОВ, ОСОБА_3 - 53,33% статутного фонду та ОСОБА_5 - 46,67 % статутного фонду, в зв`язку з відмовою райдержадміністрації в укладенні договору оренди земельної ділянки, загальною площею 38,19 га вирішили реорганізувати СТОВ «Терра-Сервіс» шляхом перетворення у фермерське господарство, звернутися із заявою до райдержадміністрації про скасування розпорядження №527-р від 22.10.2010 про надання в оренду земельної ділянки СТОВ «Терра-Сервіс»та звернутися ОСОБА_4 із заявою про надання їй цієї земельної ділянки для створення фермерського господарства.

Розпорядженням райдержадміністрації №116-р від 03.04.2013 визнано таким, що втратив чинність абзац шостий п.1 розпорядження райдержадміністрації №527-р від 22.10.2010 щодо СТОВ «Терра-Сервіс».

Рішенням №1 засновників фермерського господарства створено фермерське господарство «БАЗ.І.С.», членом фермерського господарства визнано ОСОБА_1 . Факт належності ОСОБА_1 до членів фермерського господарства підтверджується також Статутом фермерського господарства, державна реєстрація юридичної особи ФГ проведена 07.03.2012.

07.04.2014 ОСОБА_3 подала заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в користування на умовах оренди земельної ділянки, загальною площею 38,19 га, яка складається з двох земельних ділянок 8,87 га і 29,32 га, для ведення фермерського господарства, до заяви додала відповідні документи згідно з встановленим Переліком, в тому числі копію трудової книжки із зазначенням, що вона з 2007 року є директором СТОВ «Терра-Сервіс». На обґрунтування розмірів земельної ділянки і можливості її обробітку зазначала, що земельна ділянка розташована в одному масиві з земельною ділянкою площею 33,16 га, що перебуває в оренді ФГ «БАЗ.І.С.», у якого є техніка для обробітку землі.

Наказом ГУ Держземагенства у Кіровоградській області №11-265/14-14-СГ від 28.05.2014 ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку відповідного проекту, а наказом №11-1201/14-15-СГ від 12.03.2015 затверджено проект землеустрою та надано в оренду строком на 7 років земельну ділянку, загальною площею 38,19 га.

25.05.2015 між ГУ Держгеокадастром у Кіровоградській області та ОСОБА_3 укладено договори оренди землі.

Засновник ФГ «БАЗ.І.С.» ОСОБА_3 19.06.2015 прийняла рішення №19 про використання переданої їй в оренду земельної ділянки ФГ «БАЗ.І.С.». В подальшому, 19.06.2015 між ОСОБА_4 та ФГ «БАЗ.І.С.», засновником і членом якого вона є, укладено договір про спільну діяльність, зокрема про спільний обробіток переданої ОСОБА_3 в оренду земельної ділянки, загальною площею 38,19 га. Зазначені обставини підтверджуються також довідкою Управління Держземагенства.

Орендна плата за користування спірною земельною ділянкою сплачувалася за 2015-2016 роки ФГ «БАЗ.І.С.», що підтверджено ОДПІ.

Відповідно до статей 22,31,93,124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим, відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України «Про фермерське господарство». Так, згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон України «Про фермерське господарство» визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України «Про фермерське господарство»).

Крім того, Закон України «Про фермерське господарство» передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Таким чином, при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

За змістом статей 1,7,8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 №6-2902цс15, від 11.05.2016 № 6-2903цс 15, від 18.05.2016 №6-248цс 16.

Враховуючи, що у заявах ОСОБА_3 про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства не було зазначено про її бажання створити фермерське господарство та наявності у неї особисто можливості вести господарство такого типу, перспектив діяльності фермерського господарства, зокрема щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів, а в обґрунтуванні розмірів земельної ділянки вона посилалася безпосередньо на наявність таких ресурсів у іншого фермерського господарства, засновником та членом якого вона є, а також те, що вона була керівником і засновником СТОВ «Терра Сервіс», основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, подальші дії ОСОБА_1 після отримання земельної ділянки в оренду та передачу її в обробіток фермерському господарству «БАЗ.І.С.», сплату цим ФГ замість ОСОБА_1 орендної плати, колегія суддів прийшла до висновку, що ОСОБА_1 на порушення ст.134 ЗК України та ст.7 Закону України «Про фермерську господарство», скористалась правом на отримання земельних ділянок у пільговому порядку, з метою уникнення участі у земельних торгах, тому не було правових підстав у ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області для надання позивачу дозволів на розробку проектів землеустрою та їх затвердження щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Внаслідок таких дій та рішень відповідачів земельна ділянка загальною площею понад 38,9 га вартістю 1236322 грн. вибула з володіння держави та держава була позбавлена можливості здійснити реалізацію права оренди земельних ділянок на більш вигідних засадах в умовах конкурентного ринку, що свідчить про безумовне порушення інтересів держави.

Крім того, суд дійшов висновку, що позбавлення права ОСОБА_1 орендувати зазначені земельні ділянки не порушує справедливої рівноваги між інтересами суспільства та її правами, адже вона не позбавлена права на конкурентній основі отримати право оренди зазначених земель. Створення фермерського господарства ФГ «Терра-Сервіс» після звернення прокурора з позовом лише підтверджує неправомірність отримання нею земель поза конкурсом.

Також, суд вказав на безпідставність доводів представників ОСОБА_1 про те, що прокурор не мав права звернутися з позовом до суду. Підстави звернення прокурора в інтересах держави належним чином обґрунтовано в позовній заяві, письмовим обґрунтуванням підстав звернення з позовом до суду.

Постановою Верховного Суду України від 23.05.2018 касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 15.11.2017 залишено без змін.

В постанові Верховного Суду України від 23.05.2018 вказано на правильність висновків суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_4 в порушення ст.134 ЗК України та ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» скористалася правом на отримання спірних земельних ділянок у пільговому порядку, поза передбаченою законом процедурою - без проведення земельних торгів, з огляду на що законним та обгрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваних наказів, визнання недійсними укладених на їх підставі договорів оренди спірних земельних ділянок та повернення їх на користь держави. Також, судом вказано, що зазначене не свідчить про непропорційне втручання держави у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном, оскільки таке право вона набула з порушенням процедури отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, передбаченої законом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ст.419 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Разом з тим, з метою перешкоджання виконанню рішення суду, позивач звернулась з даним позовом, чим поставила під сумнів законність рішень судів апеляційної та касаційної інстанції у даній справі, що набрали законної сили та намагається, всупереч вимогам чинного законодавства, змусити суд надати повторну судову оцінку наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок -оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру.

Вимоги про спростування інформації, яка, на думку позивача, є недостовірною і порушує його особисті немайнові права, поширена в наданих атестаційній комісії матеріалах (характеристиках, протоколах чи інших документах), можуть розглядатись судом у порядку, передбаченому статтею 277 ЦК України.

Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред`явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом. Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.

Якщо ж недостовірну інформацію було поширено в ході розгляду іншої справи зазначеними вище учасниками процесу відносно інших осіб, які не були учасниками процесу, то ці особи, якщо вони вважають, що така інформація порушує їх особисті немайнові права, вправі звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку, передбаченому процесуальними кодексами.

З огляду на викладене та керуючись вимогами ст.ст.191,264 Цивільного процесуального кодексу України просить суд відмовити у задоволенні заяви про визнання обставин, які слугували підставою для звернення прокурора до суду з позовом недостовірними

Отримавши відзив, представником позивача адвокатом Майданюком С.І. подано відповідь на відзив, яку він просить врахувати під час винесення рішення по справі.

Так останній звертає увагу на те, що подана позивачем позовна заява містить шість обставин, які містять недостовірні відомості стосовно ОСОБА_1 і слугували підставою звернення керівника Знам`янської місцевої прокуратури до суду з позовною заявою від 28.12.2016. 07.09.2018 ним отримано відзив на позовну заяву, підписаний керівником Знам`янської місцевої прокуратури Когатько С.М. Ознайомившись зі змістом відзиву на позов він встановив, що прокуратурою, всупереч вимог ст. 178 ЦПК України, не подано ґрунтовних заперечень щодо обставин, які підлягають доказуванню, а саме: не спростовано твердження щодо того, що ОСОБА_3 все ж таки не була засновником ФГ «БАЗ.І.С.» на момент подачі заяви про надання дозволу на розробку проектів землеустрою (07.04.2014 року), та на момент укладання спірних договорів оренди (25.05.2015 року); не зазначено, які саме земельні ділянки державної форми власності уже нібито мала у користуванні ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин, не зазначено кадастрові номери та площі цих земельних ділянок. Також не спростовано інші обставини позову. Натомість, керівник Знам`янської місцевої прокуратури у відзиві на позов, виклав текст рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 15.11.2017 року №22-ц/781/1946/17, та зазначив, що обставини, викладені у ньому, з урахуванням ч.4 ст.82 ЦПК України, не підлягають доказуванню. Прокурор не указав посилання на рішення судів, які містять висновки щодо спростування або підтвердження вказаних неправдивих обставин та посилань на докази, які підтверджують достовірність інформації, поданої прокуратурою.

Фермерське господарство «БАЗ.І.С.», в порядку ст.181 ЦПК України, подало пояснення щодо предмету та підстав позову.

Так ФГ «БАЗ.І.С.», зауважує, що у своїй позовній заяві від 28.12.2016 року керівником Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області поширено недостовірну інформацію про причетність службових осіб ФГ «БАЗ.І.С.» до встановлених порушень під час відведення у оренду земельних ділянок.

20.01.2017 року за інформацією Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області на офіційному веб-сайті прокуратури Кіровоградської області було оприлюднено недостовірну інформацію під назвою «Знам`янська місцева прокуратура стала на захист інтересів держави у земельній сфері». Зі змісту статті вбачається, що прокуратура встановила, що орендар вже є засновником та керівником фермерського господарства у користуванні якого знаходяться значні площі сільгоспугідь.

Перша поширена прокурором недостовірна інформація (абз.5 стор.4 позовної заяви): « ОСОБА_1 будучи співзасновником та керівником сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Терра - Сервіс», а також будучи співзасновником та керівником ФГ «БАЗ.І.С.», 07.04.2014 року звернулась як фізична особа до Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення у оренду площею 29,32 га та 8,87 га для ведення фермерського господарства». Недостовірність даної обставини підтверджується тим, що 07.04.2014 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області з вищевказаною заявою, проте на вказану дату вона не була ані співзасновником, ані керівником ФГ «БА3.1.С.», що підтверджується витягом з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 02.07.2018 індексний номер 23726773 станом на 07.04.2014 року, де зазначено, що засновником та керівником ФГ «БАЗ.І.С.» був лише ОСОБА_5 . Крім того, неправдивість даної інформації була підтверджена оригіналом реєстраційної справи, яку суд витребував для встановлення об?єктивної істини.

Другою недостовірною обставиною позову (абз.4 стор.7 позовної заяви) - було те, що: «Звертаючись до спеціально уповноваженого органу із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення з метою надання у оренду земельних ділянок, ОСОБА_1 ввела в оману відповідний орган державної влади і не повідомила, що з 2001 року вона була керівником та співзасновником СТОВ «ТЕРРА-СЕРВІС», а також з 2005 року являється співзасновником та керівником ФГ «БАЗ.І.С.» та вже має у користуванні земельні ділянки державної форми власності на умовах оренди (тобто земельні ділянки, які перебували у користуванні ФГ «БАЗ.І.С.»)». Недостовірність поширеної прокурором інформації доказується тим, що фермерське господарство «БАЗ.І.С.» було створене лише у 2012 році, а тому ОСОБА_1 аж ніяк не могла бути його керівником та співзасновником з 2005 року. Крім того, завідомо неправдиві твердження прокурора про наявність у ОСОБА_1 у користуванні земельних ділянок державної форми власності нічим не підтверджено, не надано до суду жодних доказів з посиланням на кадастрові номери та площі надуманих прокурором земельних ділянок та їх місце розташування.

Третя поширена прокуратурою недостовірна інформація (абз.6 арк.7) у позовній заяві прокуратура стверджувала про те, що: « ОСОБА_1 цілеспрямовано приховала факт співзаснування та керівництва нею СТОВ «ТЕРРА-СЕРВІС», а також ФГ «БАЗ.І.С.», з метою уникнення процедури отримання земельної ділянки на конкурентних засадах шляхом участі у земельних торгах». Стосовно засновництва та керівництва ФГ «БАЗ.І.С.» ОСОБА_1 нічого не приховувала, оскільки не була ані його засновником, ані його керівником, що підтверджено витягом із Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 02.07.2018 року індексний номер 23726773 станом на 07.04.2014 року.

Четверта поширена прокурором недостовірна інформація (абз.6 стор.7) позовної заяви є те, що: «у поданому ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокдастру у Кіровоградській області обґрунтуванні розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства від 02.04.2014 року, ОСОБА_1 неправдиво зазначає, що земельна ділянка площею 38,19 га, яку вона бажає отримати у оренду знаходиться у одному масиві із земельною ділянкою, що перебуває у оренді ФГ «БАЗ.І.С.», засновником якого є її чоловік». Дана недостовірна інформація спростовується картографічними матеріалами з відображенням кадастрових номерів земельних ділянок, відповідно до яких вказані земельні ділянки перебували у одному масиві, що вкотре підтверджує завідомо неправдиві відомості, внесені прокурором до позовної заяви.

П?ята поширена прокурором недостовірна інформація (абз.6 стор.7) позовної заяви полягає у черговому твердженні прокурора на те, що « ОСОБА_1 приховує факт, що вона також являється співзасновником та керівником ФГ «БАЗ.І.С.»». Недостовірність поширеної інформації підтверджено витягом із Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 02.07.2018 року індексний номер 23726773 станом на 07.04.2014 року ОСОБА_1 не була ані засновником, ані керівником ФГ «БАЗ.І.С.».

Шоста поширена прокурором недостовірна інформація (абз.5 стор.8) позовної заяви: «Орендна плата сплачується ФГ «БАЗ.І.С.», тобто тим фермерським господарством, співзасновником та керівником якого являлась ОСОБА_1 ще до отримання у оренду земельних ділянок площею 38,19 га на території Знам?янської Другої селищної ради Кіровоградської області». Недостовірність поширеної інформації підтверджено витягом із Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 02.07.2018 року індексний номер 23726789 станом на 25.05.2015 року (момент укладання договорів оренди землі) ОСОБА_1 не була засновником даного фермерського господарства.

Сьома, поширена прокурором недостовірна інформація (абз.6 стор.8) позовної заяви, що: « ОСОБА_1 , в обхід норм чинного законодавства незаконно отримала в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства поза конкурентною процедурою земельних торгів, натомість фермерське господарство не створила, а отримані земельні ділянки використала для розширення вже існуючого фермерського господарства «БАЗ.І.С», співзасновником та керівником якого вона являється». Оригінал реєстраційної справи ФГ «БАЗ.І.С.» виключає необхідність проведення земельних торгів (аукціонів) під час відведення ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства, оскільки ОСОБА_1 на момент подачі заяви про надання дозволу на розробку проектів землеустрою (07.04.2014 року) та укладання договорів оренди (25.05.2015 року) не була засновником вказаного фермерського господарства, а отже жодного розширення не було.

3 огляду на вищевикладене, керівником Знам?янської місцевої прокуратури Кіровоградської області у позовній заяві, яка базується на восьми підставах, у кожній з яких, поширено недостовірну інформацію відносно громадянки ОСОБА_1 та фермерського господарства «БАЗ.І.С.» про їхню причетність цього до порушень земельного законодавства.

Спір у даній справі стосується визнання інформації недостовірною, такою, що порушує право на недоторканість ділової репутації позивача та спростування недостовірної інформації.

Згідно з ч.1 ст.200 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про інформацію", інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім?ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

У постанові від 14.05.2019 року (справа N?910/2339/18, Верховний Суд констатує, що за змістом приписів ст.91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст.277 ЦК України, належить не лише фізичним, а і юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб?єкта.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин: ??поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; ??поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; ??поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності; ??поширена інформація порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв?язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з?ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

При цьому відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію", оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Зважаючи на те, що перед подачею позову до суду керівник Знам?янської місцевої прокуратури Кіровоградської області мав можливість документально перевірити обставини, які були підставою позову, пересвідчитися у їх достовірності (недостовірності) та відмовитися від позову у ході розгляду справи, тому поширена прокурором недостовірна інформаціє не є оціночними судженнями.

Натомість недбале ставлення керівника Знам?янської місцевої прокуратури Кіровоградської області до своїх службових обов?язків, призвело до поширення відносно фермерського господарства «БАЗ.І.С.» недостовірної інформації, що негативно вплинуло на ділову репутацію господарства, стосунки з контрагентами, внаслідок чого у фермерського господарства виникли труднощі щодо реалізації сільськогосподарської продукції, ведення бізнесу і має негативний вплив до теперішнього часу.

Відповідно частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2016 року N? 3477-IV, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005, заява N? 38722/02).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб?єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов?язку зобов?язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб?єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв?язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об?єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

При цьому слід врахувати положення п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України N? 1 від 27.02.2009 згідно з яких вказано, що якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

Відповідно до ч.ч.5,7 статті 277 Цивільного кодексу України, якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Зважаючи на те, що недостовірну інформацію керівником Знам?янської місцевої прокуратури Кіровоградської області було поширено шляхом подачі позовної заяви у цивільній справі N?389/29/17, яка розглянута по суті і винесене рішення по справі, і в рамках чинного законодавства не передбачено можливості відкликати позов на даній стадії, то вважає, що ефективним способом захисту порушеного права ФГ «БАЗ.І.С.» є зобов`язання повідомити Знам?янський міськрайонний суд Кіровоградської області та Кропивницький апеляційний суд (правонаступник Апеляційного суду Кіровоградської області) про те, що сім обставин позову щодо встановлених вище фактів є недостовірними.

Письмові пояснення у справі щодо позову або відзиву Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області вважає, що дана позовна заява підлягає задоволенню із наступних підстав. 28.12.2016 керівником Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області подано до Знам`янського міськрайонного суду позовну заяву по цивільній справі 389/29/17, у якій неправдиво обвинувачено Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, спеціально уповноважений Державою орган щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, щодо порушень земельного законодавства під час відведення ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Знам`янської Другої селищної ради Кіровоградської області. В основу позову прокуратурою покладено недостовірну інформацію щодо: ОСОБА_1 з 2005 року являється співзасновником та керівником ФГ «БАЗ.І.С.» та вже має у користуванні земельні ділянки державної форми власності на умовах оренди; а тому ОСОБА_1 цілеспрямовано приховала факт співзаснування та керівництва нею ФГ «БАЗ.І.С», з метою уникнення процедури отримання земельної ділянки на конкурентних засадах шляхом участі у земельних торгах.

Разом з тим, лише наявність цих двох обставин могли б вплинути на обов`язковість проведення земельних торгів «аукціонів» для ОСОБА_3 :

якби у судовому засіданні було доведено і документально підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно була засновником будь-якого фермерського господарства (у тому числі ФГ «БАЗ.І.С.»), натомість оригінал реєстраційної справи ФГ «БАЗ.І.С.» (том 1 арк. справи 224) спростував дану обставину;

якби ОСОБА_1 дійсно мала земельні ділянки сільськогосподарського призначення на умовах оренди, однак, дана обставина також була спростована довідкою Управління Держземагенства у Знам`янському районі від 01.04.2014 року №437 (том 2 арк. справи 106).

Під час слухання справи у суді першої інстанції судом встановлено та документально підтверджено, що ОСОБА_1 , звертаючись до Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства не була засновником ФГ «БАЗ.І.С.» та не мала у оренді жодних земельних ділянок сільськогосподарського призначення на умовах оренди.

Однак, Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області у своєму судовому рішенні не надав належної правової оцінки вищевказаним обставинам, як таким, що виключають необхідність проведення земельних торгів (аукціонів).

Крім того, Знам`янською місцевою прокуратурою, всупереч вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, не доведено обставин на які вони посилалися, як підстави задоволення позову.

Дані обставини також підтверджується витягом із Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 02.07.2018 індексний номер 23726773 станом на 07.04.2014 року, долученими ФГ «ТЕРРА СЕРВІС» до апеляційної скарги, відповідно до якого ОСОБА_1 не була ані засновником ані керівником ФГ «БАЗ.І.С», а тому мала право і законно отримала у оренду земельні ділянки площею 38Д 9 га без проведення земельних торгів (аукціонів).

Вищевказані обставини вказують на те, що оспорювані накази щодо затвердження проектів землеустрою та подальше укладання договорів оренди землі відбувалося у відповідності до вимог чинного на той час чинного законодавства, і жодним чином не залежало від наявності у заявника волевиявлення на майбутнє щодо створення фермерського господарства, кількості членів та інше, оскільки у позовній заяві основні підстави позову (співзасновництво ФГ «БАЗ.І.С.» та наявність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на умовах оренди) були повністю спростовані.

Крім того, прокуратурою подано апеляційну скаргу по справі № 389/29/17 геть з інших підстав, ніж були предметом доказування у суді першої інстанції, оскільки Знам`янським міськрайонним судом відмовлено у позові у повному обсязі через їх нікчемність.

Також, у відповідності до ст.ст.77-79 ЦПК України, необхідно аби суд надав правової оцінки щодо належності, достовірності та допустимості доказу, поданого керівником Знам`янської місцевої прокуратури, а саме листа Знам`янського відділення Олександрійської ОДПІ від 16.11.2016 року №5198/10/11-22-17, зі змісту якого вбачається, що ФГ «БАЗ.І.С.» взяте на облік 02.02.2005 року. Однак, дана інформація не відповідає дійсності, оскільки ФГ «БАЗ.І.С.» зареєстроване як юридична особа лише у 2012 році.

Крім того, Знам`янська місцева прокуратура недостовірно зазначає про ту обставину, що ОСОБА_1 не мала наміру щодо створення фермерського господарства, оскільки прокурор ОСОБА_2 завірила своїм підписом обґрунтування розмірів земельної ділянки (том 1 арк. справи 24), у якому ОСОБА_1 зазначила, що «я бажаю створити фермерське господарство».

При цьому, жодним законодавчим актом не встановлено строк, упродовж якого ОСОБА_1 зобов`язана створити фермерське господарство після укладання договору оренди.

Зважаючи на вищевикладене та той факт, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області безпідставно було звинувачене у порушенні вимог земельного законодавства, яких насправді не було, що вплинуло на підрив авторитету територіального державного органу у сфері земельних відносин, не доведено жодної обставини позову, а апеляційна скарга ФГ «ТЕРРА СЕРВІС» містить беззаперечні докази протиправності оскаржуваного рішення суду першої інстанції, наявність у матеріалах справи не належних і недопустимих та недостовірних доказів, які були покладені у основу доказової бази - Головне управління підтримує позовну заяву ОСОБА_1 у повному обсязі, оскільки рішення суду по справі №389/29/17 безумовно вплинуло на законне володіння земельними ділянками.

Позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, вважаючи їх належним чином обґрунтованими.

Прокурор просила відмовити у задоволенні позову, вказуючи на його безпідставність.

Треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору до суду не з`явились.

Вислухавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, суд встановив наступне.

З відповіді Знам`янського відділення Олександрійської ОДПІ від 02.07.2018 (т.1 а.с.17) вбачається, що 30.03.2015 державним реєстратором внесено зміни до відомостей про юридичну особу, а саме керівником підприємства ТОВ «Базіс» призначено ОСОБА_1 , засновник- ОСОБА_5 , 25.06.2015 отримано інформацію від державного реєстратора щодо змін до установчих документів, а саме внесено зміни до засновників, засновниками ФГ «БАЗ.І.С.» є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Відповідно до відповіді Знам`янського відділення Олександрійської ОДПІ від 16.11.2016 (т.1 а.с.18) орендна плата за земельні ділянки площею 38,19 га на території селищної ради Знам`янка Друга укладених між ДУ Держземагенства та ОСОБА_1 , сплачується ФГ «БАЗ.І.С.» (ЄДРПОУ 32571548), яке взято на облік 02.02.2015, керівником якого є ОСОБА_1 , засновниками ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 25.05.2015 (т.1 а.с.19-23) свідчить про те, що засновником ТОВ «БАЗІС», яке у подальшому стало ФГ «БАЗ.І.С.» (ЄДРПОУ 32571548) та його керівником є ОСОБА_5 , включено відомості про юридичну особу 16.10.2007, державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті реорганізації 07.03.2012.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 07.04.2014 (т.1 а.с.24-28) свідчить про те, що засновником та керівником ФГ «БАЗ.І.С.» (ЄДРПОУ 32571548), яке є правонаступником ТОВ «БАЗІС», є ОСОБА_5 , включено відомості про юридичну особу 16.10.2007, державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті реорганізації 07.03.2012.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду від 09.08.2017 (ЄУН 389/29/17, провадження №2/389/11/17) (т.1 а.с.13-16), на підставі поданої керівником Знам`янської місцевої прокуратури позовноїзаяви (т.1а.с.6-12)на яке посилається позивач як доказ у справі, яким у задоволенні позовної заяви керівника Знам`янської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Знам`янська Друга селищна рада Кіровоградської області, про визнання недійсними договорів оренди землі, зобов`язання повернути земельні ділянки було відмовлено та висновок правової експертизи документів і матеріалів цивільної судової справи №389/29/17 (т.4 а.с.29-43) суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 15.11.2017 (провадження №22-ц/781/1946/17):

скасовано рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.08.2017 (ЄУН 389/29/17, провадження №2/389/11/17);

позов Керівника Знам`янської місцевої прокуратури задоволено; визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-265/14-14-СГ від 28 травня 2014 року, наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-1201/14-15-СГ від 12 березня 2015 року; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 29,32 га, кадастровий номер 3510645300:02:000:9016, укладений 25 травня 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 ; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 8,87 га, кадастровий номер 3510645300:02:000:9017, укладений 25 травня 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 ; зобов`язано ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області земельну ділянку площею 29,32 га ріллі, кадастровий номер 3510645300:02:000:9016 вартістю 949174 грн., земельну ділянку площею 8,87 га ріллі, кадастровий номер 3510645300:02:000:9017 вартістю 287148 грн.; стягнуто на користь прокуратури Кіровоградської області судовий збір з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в сумі 8681 грн.40 коп., з ОСОБА_1 в сумі 26049 грн.11 коп.

Постановою Верховного Суду від 23.05.2018 (справа №389/29/17-ц, провадження №61-110 св 17) (т.1 а.с.51-62) касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 15.11.2017 (провадження №22-ц/781/1946/17) залишено без задоволення. Вказана постанова Верховного Суду від 23.05.2018 є остаточною і оскарженню не підлягає.

У подальшому, на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.08.2017 (ЄУН 389/29/17, провадження №2/389/11/17) було подано апеляційну скаргу ФГ «Терра Сервіс» (т.2 а.с.169-215), при цьому, останньою за часом ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16.12.2021 (справа №389/29/17, провадження №22-ц/4809/945/21) апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою було закрито. Постановою Верховного Суду від 11.11.2022 (справа №389/29/17, провадження №61-2703св22) (т.3 а.с.47-64) касаційну скаргу ФГ «Терра сервіс» на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16.12.2021, якою апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ «Терра Сервіс» на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.08.2017 закрито на підставі п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України, залишено без задоволення.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.10.2019 (справа №912/1713/19) у задоволенні позовної заяви Фермерського господарства "БАЗ.І.С.", яка містить вимоги до Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області про: спростування недостовірної інформації, поширеної Знам`янською місцевою прокуратурою Кіровоградської області у позовній заяві від 28.12.2016 року у ході розгляду цивільної справи №389/29/17 відносно ФГ «БАЗ.І.С»; зобов`язання Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області подати до Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області листа про спростування поширеної нею у позовній заяві від 28.12.2016 року недостовірної інформації щодо семи недостовірних фактів відносно фермерського господарства «БАЗ.І.С.» у рамках розгляду цивільної справи №389/29/17; зобов`язання Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області спростувати недостовірну інформацію від 20.01.2017 року, поширену нею через прес - центр Прокуратури Кіровоградської області на офіційному сайті з посиланням на оголошення https://kir.gp.gov.ua/ua/news.html_m=publications_t=recid=200272fp=420#; зобов`язання Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області публічно вибачитися перед фермерським господарством «БАЗ.І.С.» через Знам`янську районну газету «Сільське життя» за поширення відносно фермерського господарства «БАЗ.І.С.» недостовірної інформації щодо семи обставин, які слугували підставою позову у рамках розгляду цивільної справи №389/29/17; стягнення зі Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 02910025) на користь Фермерського господарства «БАЗ.І.С.» (код ЄДРПОУ 32571548) моральної шкоди у розмірі 1,00 грн. (тридцять гривень 00 коп.), зі сплатою щомісячно по 1,00 грн. (одній гривні 00 коп.); стягнення зі Знам`янської місцевої прокуратури (код ЄДРПОУ 02910025) на користь Фермерського господарства «БАЗ.І.С.» (код ЄДРПОУ 32571548) документально підтверджених витрат пов`язаних із розглядом справи (у тому числі витрати на правничу допомогу) відмовлено (т.3 а.с.65-77).

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Центрального Апеляційного Господарського суду від 04.03.2020, апеляційну скаргу Фермерського господарства "БАЗ.І.С." на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.10.2019 у справі №912/1713/19 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.10.2019 у справі №912/1713/19 залишено без змін.

В силу ч.4 ст.32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (стаття 57 Цивільного процесуального кодексу України)

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.58 Цивільного процесуального кодексу України). Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 59 Цивільного процесуального кодексу України). Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 60 Цивільного процесуального кодексу України)

Згідно з ч.1 ст.200 ЦК України, ст.1 ЗУ "Про інформацію",інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж медіа є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому медіа, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин:- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;- поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності; - поширена інформація порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів, серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

При цьому відповідно до ч.2 ст.30 ЗУ "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Відповідно до ст.275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням. (ст. 276 Цивільного кодексу України)

Разом з тим, відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру. Вимоги про спростування інформації, яка, на думку позивача, є недостовірною і порушує його особисті немайнові права, поширена в наданих атестаційній комісії матеріалах (характеристиках, протоколах чи інших документах), можуть розглядатись судом у порядку, передбаченому статтею 277 ЦК. Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред`явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ст.419 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Твердження, викладені прокуратурою в позовній заяві, які позивач вважає недостовірною інформацією, були підставою пред`явленого позову (справа №389/29/17) і стосувались його предмета, були доказом у справі, а так само предметом апеляційного та касаційного перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Звернувшись до суду з даним позовом 20.08.2018, достовірно знаючи, що позовні вимоги за позовом керівника Знам`янської місцевої прокуратури (справа №389/29/17) задоволені у повному обсязі рішенням Апеляційного суду Кіровоградськоїобласті від15.11.2017(провадження№22-ц/781/1946/17),яке постановоюВерховного Судувід 23.05.2018(справа№389/29/17-ц,провадження №61-110св 17)(т.1а.с.51-62)залишено всилі івказана постановає остаточноюі оскарженнюне підлягає,позивач звернуласьз данимпозовом,чим ставить підсумнів законністьрішень судівапеляційної такасаційної інстанціїу данійсправі,що набрализаконної силиу встановленомузаконом порядкута намагається,всупереч вимогамчинного законодавства,змусити суднадати повторнусудову оцінкунаданих судудоказів ураніше розглянутійсправі, що порушує принцип правової визначеності, сформований Європейським судом з прав людини в його судовій практиці, відтак позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 3, 28, 32, 34, 68 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Законом України «Про інформацію», ст.ст.200, 277, 275 ЦК України, ст.ст. 57-58, 60-61, 258- 259, 263-268, 273, 354-355,419 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Фермерське госпордарство «БАЗ.І.С.», Фермерське господарство «ТЕРРА СЕРВІС», Знам`янська міська рада Кіровоградської області, Знам`янська державна податкова інспекція ГУ ДПС України в Кіровоградській області про визнання обставин, які слугували підставою для звернення прокурора до суду з позовом недостовірними відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення суду може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , проживає:

АДРЕСА_1 , місце знаходження: проспект Єропейський, 4 м. Кропивницький,

Третя особа: ФГ "БАЗ.І.С." місце знаходження: вул. Лісний Масив,1 м. Знам"янка;

Третя особа: ФГ "Терра Сервіс"" місце знаходження: вул.Лісний Масив,1 м. Знам"янка

Третя особа: Знам"янська міська рада, місце знаходження: вул.М.Грушевського, м. Знам"янка;

Третя особа: Головне Управління Держгеокадастр, місце знаходження: вул.Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький.

Третя особа: Державна податкова інспекція ГУ ДПС України в Кіровоградській області, місце знаходження: вул. Чайковського,7/55, м. Знам"янка.

Повний текст рішення складено 17.09.2024 року.

Суддя Знам`янського

міськрайонного суду

Кіровоградської області Ябчик Н.М.