Ухвала

від 11.09.2024 по справі 202/10087/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1678/24 Справа № 202/10087/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 , в інтересах ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2024 року про арешт майна у кримінального провадження № 42023040000000552, -

В С Т А Н О В И В:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2024 року частково задоволено клопотання слідчого та накладено арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на земельну ділянку площею 0,065 га, кадастровий номер 4610345400:04:010:0130, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 558376046103, та земельну ділянку площею 0,138 га, кадастровий номер 1221455400:02:003:0036, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1936545012214, які належать на праві власності ОСОБА_10 .

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що 20 серпня 2024 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, 3 ст. 307 КК України, санкціями яких передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Отже є достатні підстави стверджувати, що підозрюваний, будучи обізнаним про здійснення відносно нього кримінального провадження та повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за яке може бути призначено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, може вчиняти дії з метою запобігти цьому.

Зазначає, що в разі не накладення арешту на вищевказане нерухоме майно існує ризик його відчуження іншим особам, так як підозрюваний як власник майна є особою, заінтересованою у кримінальному провадженні.

Вказує, що не вбачає підстав для окремого встановлення заборони вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вищевказаного нерухомого майна, оскільки за змістом частини 1 статті 170 КПК України арешт майна, що накладається у межах кримінального провадження, полягає у тимчасовому позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном. Ухвала про арешт майна виконується у порядку, визначеному законодавством.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги в частині поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що ОСОБА_9 не була повідомлена про місце та час розгляду справи, копію ухвали отримано 30 серпня 2024 року.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 знаходяться в шлюбі з 20 вересня 2019 року, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки вона придбана 01 грудня 2023 року, що свідчить про те, що накладенням арешту на майно були порушені права ОСОБА_9 як співвласника земельних ділянок.

Позиції учасників судового провадження.

Адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 та п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження, що застосовуються з метою досягнення його дієвості.

Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення підозрюваного за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно зі ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя виходив з того, що ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 307 КК України, санкціями яких передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, а тому є достатні підстави стверджувати, що підозрюваний, будучи обізнаним про здійснення відносно нього кримінального провадження та повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за яке може бути призначено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, може вчиняти дії з метою запобігти цьому.

Однак колегія судді не погоджується з такими висновками суду зважаючи на наступне.

Як видно з матеріалів провадження, слідчий в клопотанні зазначає, що є розумні та достатні підстави вважати, що земельні ділянки, які належать підозрюваному ОСОБА_10 , можуть бути перереєстровані, продані чи перетворені, що унеможливить подальшу конфіскацію вказаного майна.

Таким чином, слідчий просить накласти арешт на земельні ділянки з підстав, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

В свою чергу, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд повинен врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Стандарт доказування обґрунтованості підозри не вимагає існування доказів, достатніх для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Якщо слідчий суддя, ретельно дослідивши матеріали кримінального провадження, дійде висновку про ймовірність вчинення особою кримінального правопорушення, підозра вважається обґрунтованою.

В свою чергу, до клопотання слідчого про арешт майна земельних ділянок долучено: витяг з ЄРДР від 24.10.2023 року по даному кримінальному провадженню (а.с. 10-16); витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4610345400:04:010:0130, 1221455400:02:003:0036 (а.с. 17-20) які належать ОСОБА_10 ; повідомлення ОСОБА_10 про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України (а.с. 21-51).

Таким чином, слідчим до клопотання та прокурором в судовому засіданні не надано жодних доказів, з яких можливо було б перевірити наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. До того ж, як видно з повідомлення про підозру, воно не містить дати його складання.

З урахування вищенаведеного, апеляційний суд приходить до переконання, що слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні не доведено обставини, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 172 КПК України.

Крім того, зазначена у ч. 5 ст. 170 КПК України умова накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання не передбачає можливості арешту майна інших осіб, в тому числі, дружини підозрюваного.

До апеляційної скарги захисник надав копію свідоцтва про шлюб, згідно якого шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зареєстровано 20 вересня 2019 року. З наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підозрюваний набув право власності на арештоване слідчим суддею майно в період перебування в шлюбі.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначені вимоги закону встановлюють презумпцію спільної сумісної власності на майно, яке має ознаки набутого в шлюбі. Ця презумпція має враховуватися слідчим суддею при накладенні арешту на майно одного з подружжя, який є підозрюваним у кримінальному провадженні. Відступити від неї можливо тільки у випадку доведеності факту належності майна підозрюваному на праві особистої приватної власності.

Будь-яких даних про те, що вилучене майно набуто подружжям не в шлюбі або з інших підстав є особистою власністю ОСОБА_10 , матеріали клопотання про його арешт не містять, а тому слід виходити з встановленої законом презумпції спільної сумісної власності на них підозрюваного та його дружини.

На стадії досудового розслідування, для забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, слідчий суддя не має права здійснювати поділ спільного майна подружжя або виділяти частку підозрюваного у ньому.

Відповідно до ст.173 КПК України слідчий суддя зобов`язаний врахувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.

З огляду на зазначені законодавчі вимоги апеляційний суд вважає, що накладення арешту на земельні ділянки, які були придбані у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя, не виправдовують розумність та співрозмірність обмеження права власності ОСОБА_11 завданням кримінального провадження.

Таким чином, накладаючи арешт на земельні ділянки слідчий суддя не врахував положень ст. 173 КПК України, що призвело до порушення права власності дружини підозрюваного на спільне майно.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що на день розгляду слідчим суддею клопотання та апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні не довели факту існування підстав для застосування до майна ОСОБА_10 та його дружини ОСОБА_9 , обмежувальних заходів, та не довели необхідність такого арешту.

З урахуванням наведеного, покладені в основу оскарженої ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, апеляційний суд визнає необґрунтованими, а ухвалу слідчого судді такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_8 , в інтересах ОСОБА_9 , підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з прийняттям нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту.

Керуючись ст.ст. 170-173, 407, 418 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 ,в інтересах ОСОБА_9 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районногосуду м.Дніпропетровська від21серпня 2024року проарешт майнау кримінальногопровадження №42023040000000552 скасувати.

Постановити новуухвалу,якою взадоволенні клопотаннястаршого слідчогоСВ СУГУНП вДніпропетровській областіпро арешт земельної ділянки площею 0,065 га, кадастровий номер 4610345400:04:010:0130, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 558376046103, та земельної ділянки площею 0,138 га, кадастровий номер 1221455400:02:003:0036, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1936545012214 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4