Постанова

від 16.09.2024 по справі 909/195/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2024 р. м. Львів Справа №909/195/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівВ.М. Гриців

І.Ю. Панова

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Бережанське лісомисливське господарство, б/н від 29.04.2024, б/н від 02.05.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/301/24 від 03.05.2024)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2024 року (суддя Шкіндер П.А., повний текст рішення складено та підписано 08.04.2024, м. Івано-Франківськ)

у справі №909/195/24

за позовом Філія "Бережанське лісомисливське господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "НОЯ-7 ЛТД", м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості за договором в сумі 43 082 грн. 57 коп.

ВСТАНОВИВ:

04.03.2024 на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області поступила позовна заява ДСГП «Ліси України» в особі філії "Бережанське лісомисливське господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЯ-7 ЛТД" про стягнення заборгованості за договором в сумі 43 082 грн. 57 коп.

Дані позовні вимоги мотивовано фактом передання у власність відповідачу товару на загальну суму 225 059,92 грн., в підтвердження чого долучено товаро-транспортні накладні за період з 05.09.2019 по 21.05.2020, платіжні доручення за період з 18.07.2019 по 09.02.2022, що підтверджують розмір сплаченої частки боргового зобов`язання ТОВ «НОЯ-7 ЛТД» перед філією «Бережанське лісомисливське господарство» та акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2019 року травень 2022 року.

В обґрунтування таких посилається на положення ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2024 року у справі №909/195/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Дане рішення мотивне тим, що поданими доказами не підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов`язання, щодо оплати отриманої ним деревини.

Позивач - Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі філії Бережанське лісомисливське господарство, не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.

Скаржник звертає увагу на те, що товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт здійснення операції з поставки того чи іншого товару та свідчить про реальність такої поставки і відповідно засвідчує підставу виникнення зобов`язання зі сплати поставленого товару. Зазначає, що матеріали справи містять товарно-транспортні накладні, які в сукупності з відомостями, наведеними в акті звіряння взаємних розрахунків за період січень 2019 року травень 2022 року та періодичністю проведення платежів спрямованих на часткове погашення відповідачем свого зобов`язання, свідчать про реальність здійснення поставок лісоматеріалів позивачем на користь ТОВ «НОЯ-7 ЛТД» та про факт існування заборгованості відповідача перед ДСГП «Ліси України» в особі філії «Бережанське лісомисливське господарство» і відповідно про існування прав вимоги. Відтак з посилання на вимоги ст. ст. 73, 76, 77 ГПК України вказує, що ним надано достатньо доказів для встановлення фактичних обставин справи, доведення факту існування заборгованості зі сторони ТОВ «НОЯ-7 ЛТД» в розмірі 43082,57 грн. та підтвердження достатності підстав для стягнення вказаної заборгованості на користь ДСГП «Ліси України» в особі філії «Береженське лісомисливське господарство».

Відповідно до цього, просить, скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2024 у справі №909/195/24 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Відповідач ТОВ «НОЯ-7 ЛТД», у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що між ним та ДП «Бучацьке лісове господарство» 08.05.2020 за результатами додаткового аукціону з продажу необробленої деревини укладено договір №4/2/4, що стосується господарської діяльності відповідача, згідно умов якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаними у цьому договорі. Пунктом 1.3. деталізовано таку інформацію: номер лоту, найменування продукції, порода, група діаметрів, довжина, обсяг, ціна та вартість продажу. Також, відповідна інформація зафіксована в додатку, що додається до договору та є невід`ємною частиною такого. Вказує, що даний договір діє з 08.05.2020 по 30.06.2020 і такий укладено на суму 84 000,00 грн., а не 225 059,92 грн., як вказує позивач. Окрім цього, зазначає, що за спірним договором відбулася поставка на загальну суму 12 929,40 грн. і така сплачена в повному обсязі. Як на підставу своїх вимог посилається на товарно-транспортні накладні датовані 2019 роком. Щодо витрат на правову допомогу про які позивач вказує у позовній заяві, то вважає такі необґрунтованими з посиланням на те, що останнім ні до позовної заяви ні до апеляційної скарги не долучено договору про надання правової допомоги. Відтак, з посиланням на положення ст. ст. 509, 530, 626, 627, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Гриців В.М., Панова І.Ю.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Бережанське лісомисливське господарство, б/н від 29.04.2024, б/н від 02.05.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/301/24 від 03.05.2024) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2024 року у справі №909/195/24. Витребувано матеріали справи №909/195/24 в Господарського суду Івано-Франківської області.

30.05.2024 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №909/195/24.

Матеріалами справи встановлено, що предметом розгляду справи є стягнення 43 082,57 грн., відтак ухвалою суду від 05.06.2024 вищевказану апеляційну скаргу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ціна позову у справі №909/195/24 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з урахуванням цієї обставини та предмету спору вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення від 08.04.2024 Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/195/24 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи.

Згідно п. 1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України №526 від 27.09.2021 "Про припинення Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення", припинено Державне підприємство "Бучацьке лісове господарство", шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство". Згідно п. 8 даного наказу, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство".

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України №474 від 20.06.2022 затверджено передавальний акт Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство», згідно якого безоплатно передано усі активи і пасиви, майно, усі права та обов`язки, в тому числі, згідно розділу акту "Розрахунки з вітчизняними покупцями заборгованість за лісопродукцію ТОВ "Ноя ЛТД".

Згідно відомостей з ЄДРЮОФОПГФ, Державне підприємство "Бережанське лісомисливське господарство" припинено, правонаступником Державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".

Позивач вказує, що за результатами проведення додаткових аукціонів із продажу необробленої деревини, який відбувся 08 травня 2020 року, укладено договір №4/2/4 купівлі-продажу необробленої деревини, відповідно, де ДП «Бучацьке лісове господарство» (продавець) зобов`язується передати, а покупець ТОВ «Ноя 7ЛТД» зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах договорів. Деталізована інформація про поставку лісопродукції зафіксована в додатку, що є невід`ємною частиною договору. По факту готовності партії товару, продавець надає покупцеві повідомлення про готовність товару та запрошення на його відбір до відвантажування. Після узгодження партії товару за якістю та кількістю, покупець оплачує її вартість згідно виставленого рахунку, після чого товар доставляється покупцю.

Також, позивач відмічає, що відповідач отримав товар на загальну суму 225 059,92 грн. в підтвердження чого посилається на товаро-транспортні накладні і оплачену продукцію на суму 182 822,10 грн., в зв`язку з чим просить стягнути борг в сумі 42 237,82 грн. на яку нараховано 844,75 грн. 2% від вартості неоплаченої продукції на підставі п.5.2. договору.

При цьому, в додаток до вищенаведеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що

з аукціонного свідоцтва про проведення додаткового аукціону із продажу необробленої деревини лісових господарств Тернопільського ОУЛМГ ІІ квартал 2020 року лоти 1-206, право на укладення договору купівлі продажу отримав покупець ТОВ "Ноя-7 ЛТД" на загальну суму 84 000 грн., дата поставки з 08.05.2020 по 30.06.2020 (а.с.23).

За результатами проведення додаткових аукціонів із продажу необробленої деревини, між Державним підприємством "Бучацьке лісове господарство" (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ноя-7 ЛТД" (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №4/2/4 від 08.05.2020 (а.с.18-21), за умовами яких продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаними в цьому договорах.

Згідно п.2.1 договорів, загальна вартість товару, що є предметом договорів становить 84000,00 грн.

Деталізована інформація про поставку лісопродукції зафіксована в додатку, що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною (а.с.22). Аукціонне свідоцтво про результати аукціону обов`язково направляється біржею протягом 3 (трьох) робочих днів, по закінченню аукціону, на електронну пошту та оприлюднюється в персональних кабінетах продавця і покупця (п. 1.4. договорів).

Покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 3 (трьох) банківських днів після дня відвантаженні товару залізничним транспортом, покупець додатково сплачує продавцю вартість послуг по перевезенню товару залізничним транспортом, вартість пакувальних реквізитів, карантинних та радіологічних сертифікатів (п. 2.4. договорів).

Відповідно до п. 3.3 договору разом з товаром постачальник зобов`язується передати наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру; товаро-транспортну накладну.

Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної (п. 3.4. договору).

За несвоєчасну або неповну оплату товару покупець несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 2 % від вартості неоплаченої продукції. Якщо затримка в оплаті триває більше ніж 5 (п`ять) банківських днів, продавець має право відмовитись від цього договору з обов`язковим письмовим повідомленням покупця, що не звільняє останнього від сплати штрафу (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 7.2 договір діє з травня 2020 року по червень 2020 року.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних, наявних в матеріалах справи, позивач передав, а відповідач прийняв товар 26.09.2019, 29.09.2019, 22.10.2019, 25.10.2019, 28.10.2019, 21.05.2020 товар - деревину дров"яну (а.с.24-30).

Відповідно до видаткової накладної № ТТН000000000001369 від 21.05.2020 позивач відвантажив відповідачу товар на суму 6656.00 грн. (а.с.74)

Відповідно до видаткової накладної № ТТН000000000001368 від 21.05.2020 позивач відвантажив відповідачу товар на суму 4118,50 грн. (а.с.75).

Дані видаткові накладні не підписані представниками та не скріплені печатками сторін.

Згідно поданих платіжних доручень відповідач здійснив оплату товару з посиланням на договір № 2/1/1 від 12.01.2021, договір № 27-2019 від 27.06.2019, договір № 2/1/1 від 13.07.2021, договір № 4/2/ 4 від 08.05.2022 на загальну суму 16 500.00 грн. та без посилання на договір.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу приписів ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як встановлено матеріалами справи за спірним договором відбулася поставка на загальну суму 12 929,40 грн., яка сплачена відповідачем і що підтверджується копіями ТТН від 21.05.2020 серія ТРА №970690 та №970687 та копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач додає копії ТТН, які датовані 2019 роком , однак при цьому просилається на договір купівлі-продажу №4/2/4 від 08.05.2020, які правомірно не взято до уваги судом першої інстанції. Даного і не спростовано в апеляційній скарзі.

Як встановлено матеріалами справи, факт порушення відповідачем свого зобов`язання, щодо оплати за отриманий товар в сумі 43 082,57 грн. і як наслідок нарахування 844,75 грн. 2% річних від вартості неоплаченої продукції не підтверджується матеріалами справи, а відтак судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Отже, по суті обґрунтування апеляційної скарги зводиться до переоцінки доказів та не спростовує висновків суду першої інстанції і свідчить про незгоду скаржника із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи.

З врахуванням наведеного, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2024 у справі №909/195/24 слід залишити без змін, як законне та обґрунтоване, відносно обставин та матеріалів справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення від 08 квітня 2024 року у справі №909/195/24, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Івано-Франківської області від 08 квітня 2024 року у справі №909/195/24 належить залишити без змін, апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Бережанське лісомисливське господарство - без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись п.10 ч.3 ст. 2, ст. ст. 114, 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Бережанське лісомисливське господарство, б/н від 29.04.2024, б/н від 02.05.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/301/24 від 03.05.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2024 року у справі №909/195/24 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ДСГП «Ліси України» в особі філії «Бережанське лісомисливське господарство».

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №909/195/24 повернути Господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М. Гриців

СуддяІ.Ю. Панова