Постанова

від 05.09.2024 по справі 922/1051/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/1051/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

прокурор Горгуль Н.В., службове посвідчення №072883 від 01.03.2023,

1-го відповідача Руденко Д.Ю., посвідчення №2921, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,

2-го відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№1825Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2023, прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Лавренюк Т.А, дата складання повного тексту рішення - 14.08.2023, у справі №922/1051/22

за позовом Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м. Харків,

до 1-го відповідача Харківської міської ради, м. Харків, 2-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос Елітбуд", м. Харків,

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 8 додатку 1 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 21.04.2021 за №102/21;

- визнати недійсним договір від 22.09.2021 оренди земельної ділянки загальною площею 0,2121га з кадастровим номером 6310136600:02:014:0033 по вул. Мироносицькій, 62, 64 у м. Харкові, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кронос Елітбуд";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронос Елітбуд" повернути Харківській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:02:014:0033 площею 0, 2121га, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 62, 64.

Судовий збір прокурор просить суд покласти на відповідачів.

Як зазначає прокурор, оскаржуване рішення міської ради прийнято з порушенням вимог статей 124, 134, 135 Земельного кодексу України; Харківська міська рада не мала законних підстав для надання оспорюваної земельної ділянки в оренду ТОВ "Кронос Елітбуд" для будівництва житлового будинку з підземною парковкою з адміністративно-торговими приміщеннями та паркінгом інакше як за результатами проведених земельних торгів.

Як вважає прокурор, оскільки рішення Харківської міської ради щодо надання земельної ділянки, розташованої по вул. Мироносицькій, 62, 64 у м. Харкові, в оренду другому відповідачу є незаконним і слугувало підставою для подальшого оформлення права користування на зазначену земельну ділянку (договір оренди землі від 22.09.2021), то останній не відповідає закону та порушує права власника.

У зв`язку з наведеним, договір оренди землі підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, а земельна ділянка поверненню Харківській міській раді.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.08.2023 позов задоволено повністю; визнано незаконним та скасовано пункт 8 додатку 1 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 21.04.2021 за № 102/21; визнано недійсним договір від 22.09.2021 оренди земельної ділянки загальною площею 0, 2121га з кадастровим номером 6310136600:02:014:0033 по вул. Мироносицькій, 62, 64 у м. Харкові, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кронос Елітбуд"; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронос Елітбуд" повернути Харківській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:02:014:0033 площею 0, 2121га, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 62, 64; стягнуто з Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос Елітбуд" на користь прокуратури Харківської області судовий збір за подання позову у розмірі по 3 721, 50грн з кожного.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що другий відповідач мав право звернутися до першого відповідача з метою формування та отримання в користування без проведення земельних торгів тільки земельної ділянки виключно для обслуговування та експлуатації належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна, розташованих на такій земельній ділянці.

Натомість спірну земельну ділянку надано другому відповідачу не для обслуговування розташованих на ній об`єктів нерухомого майна, а для будівництва нового об`єкта.

Місцевим господарським судом встановлено невідповідність площі отриманої другим відповідачем в оренду спірної земельної ділянки, меті, яка може бути пов`язана з розташуванням на ній належних другому відповідачу на праві власності будівель, й відповідно площі земельної ділянки, яка могла перейти до нього за договорами купівлі-продажу частини нежитлових будівель від 23.07.2020.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що Харківською міською радою внаслідок прийняття пункту 8 додатку 1 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 21.04.2021 за № 102/21, яким було визначено здійснювати будівництво об`єкту з урахуванням знесення нежитлових будівель, які належать на праві приватної власності ТОВ "Кронос Елітбуд", було порушено вимоги чинного законодавства, а саме статті 124, частини 1 статті 134 Земельного кодексу України, які передбачають передачу в оренду земель комунальної власності на підставі проведених земельних торгів, які Харківською міською радою проведені не були.

Суд також дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання договору оренди землі від 22.09.2021 недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині та, відповідно, і в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос Елітбуд" повернути Харківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:02:014:0033 площею 0, 2121га, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 62, 64, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 03.08.2023, Харківська міська рада звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2023 року у справі № 922/1051/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що прокурором не доведено дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема щодо звернення до уповноваженого органу із повідомленням про наявність підстав для подання позову до суду, а відтак, відсутні підставі стверджувати, що захист інтересів територіальної громади не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.

Як зазначає апелянт, оскаржуване рішення Харківської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ухвалено саме в інтересах територіальної громади, з метою формування, актуалізації даних Державного земельного кадастру.

Поряд з цим, апелянт посилається на те, що скасування пункту 8 додатку 1 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 21.04.2021 за № 102/21 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0, 2121га з кадастровим номером 6310136600:02:014:0033 не призведе до будь-яких правових наслідків.

На думку апелянта, твердження прокурора, що частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України передбачає надання на поза конкурентних засадах лише земельної ділянки, на якій безпосередньо розташована така будівля, для її обслуговування та площею, що не перевищує площі вказаної будівлі, не базується на нормах чинного законодавства України, є необґрунтованим припущенням; апелянт вважає, що розташування на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна є незалежною (альтернативною) підставою не проведення земельних торгів, жодних додаткових умов при цьому не вимагається.

Як зазначає апелянт, місцевим господарським судом не надано оцінку того, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами необхідності використання 2-им відповідачем земельної ділянки у меншому розмірі та не наведено жодних порушень чинного законодавства при затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі.

Поряд з цим, апелянт посилається на необхідність застосування принципу "належного урядування" у спірних правовідносинах.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2023 у справі № 922/1051/22; встановлено учасникам справи строк до 04.10.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 04.10.2023 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "18" жовтня 2023 р. о 12:00год.

27.09.2023 від Харківської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави; з огляду на відсутність у іншого державного органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор є позивачем у справі, відтак, не зобов`язаний повідомити Харківську міську раду про намір звернутись з позовом до суду.

Прокурор посилається на те, що у попереднього власника нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:02:014:0033, площею 0, 2121га, сформована не була, а новий власник ТОВ "Кронос Елітбуд" сформував вказану земельну ділянку саме з метою будівництва житлового будинку з адміністративно-торговими приміщеннями та паркінгом.

Крім того, як вказує прокурор, аналізом відомостей Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, встановлено, що об`єкти нерухомості 2-го відповідача мають загальну площу забудови 0, 05791га, тоді як площа земельної ділянки, яка відводиться, становить 0, 2121га. Тобто, площа забудови нежитлових будівель становить лише 27, 3% від площі земельної ділянки, яка відводиться ТОВ "Кронос Елітбуд".

Прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2023 у справі №922/1051/22 без змін.

Під час апеляційного провадження у цій справі колегією суддів встановлено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 07.07.2021 передав справу №925/1133/18 на розгляд судовій палаті для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №908/1664/19 про те, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача не нівелює його обов`язку дотримання процедури, передбаченої абзацами 3, 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Поряд з цим, ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 07.09.2023 справу №925/1133/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Зважаючи, що правовідносини у даній справі №922/1051/22 та у справі №925/1133/18, за сферою правового регулювання є подібними, висновок Верховного Суду по справі №925/1133/18 має значення для вирішення спору в цій справі, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 зупинено провадження у справі №922/1051/22 з розгляду апеляційної скарги Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2023 до закінчення перегляду Верховним Судом справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024, у зв`язку з відставкою судді Бородіної Л.І., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу колегії суддів, розгляд справи розпочинається спочатку.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 поновлено провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2023 у справі №922/1051/22; встановлено учасникам справи строк до 02.09.2024 для подання пояснень з урахуванням правової позиції, викладеної Верховним Судом у справі №925/1133/18; призначено справу до розгляду на "05" вересня 2024 р. о 14:00год.

28.08.2024 від прокурора надійшли письмові пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.09.2024 представник апелянта оголосила доводи апеляційної скарги, просить скаргу задовольнити.

Прокурор проти доводів апеляційної скарги заперечує.

2-ий відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча був належним чином завчасно повідомлений про час, дату та місце судового засідання.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представник апелянта і прокурор висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, а неявка у судове засідання представника 2-го відповідача, належним чином повідомленого про час, дату і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду скарги, про що учасники справи були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представника апелянта і прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, Товариству з обмеженою відповідальністю "Кронос Елітбуд" на праві приватної власності належать нежитлові будівлі літ. "А-1", літ. "А-2", загальною площею 0, 05791кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 62, 64, що підтверджується копіями договорів купівлі-продажу від 23.07.2020, посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Олійник Л.М. за реєстровим №1667, 1663, 1655 та 1659 відповідно, а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №№217557307, 217554746, 217547321, 217552248 від 23.07.2020.

20.07.2020 другий відповідач звернувся до Харківської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0, 2030га по вул. Мироносицькій, 62, 64 для будівництва житлового будинку з адміністративно-торговими приміщеннями та паркінгом, повідомивши при цьому у подальшому, що існуючи нежитлові будівлі літ. "А-1", літ. "А-2", які знаходяться на зазначеній земельній ділянці будуть знесені під час будівництва.

Пунктом 8 додатку 1 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 21.04.2021 № 10/21 другому відповідачу:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0, 2121га за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва житлового будинку з підземною парковкою з адміністративно-торговими приміщеннями та паркінгом по вул. Мироносицькій, 62, 64;

- вирішено надати в оренду строком до 01.05.2028 земельну ділянку комунальної форми власності площею 0, 2121га (кадастровий номер 6310136600:02:014:0033) за рахунок земель житлового будинку з підземною парковкою з адміністративно-торговими приміщеннями та паркінгом по вул. Мироносицькій, 62, 64.

Як вбачається з матеріалів справи на земельній ділянці (кадастровий номер 6310136600:02:014:0033), по вул. Мироносицькій, 62, 64 у м. Харкові знаходяться нежитлові будівлі літ. "А-1", літ. "А-2", які належать на праві приватної власності ТОВ "Кронос Елітбуд".

При цьому, у відповідному рішенні також було зазначено про знесення нежитлових будівель, які належать на праві власності ТОВ "Кронос Елітбуд" та знаходяться на спірній земельній ділянці.

Пунктом 2 додатку 7 до рішення 6 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в користування фізичним та юридичним особам" від 14.07.2021 №153/21 внесено зміни до п.8 додатку 1 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 21.04.2021 №10/21, шляхом заміни по тексту слів "для будівництва житлового будинку з підземною парковкою з адміністративно-торговими приміщеннями та паркінгом" словами "для будівництва житлового будинку з адміністративно-торговими приміщеннями та паркінгом".

22.09.2021 на підставі рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 21.04.2021 №10/21, рішення 6 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в користування фізичним та юридичним особам" від 14.07.2021 № 153/21, між першим та другим відповідачем укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого перший відповідач передав, а другий відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови код КВЦПЗ - (02.10) - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури з кадастровим номером 6310136600:02:014:0033, яка розташована у м. Харків, вул. Мироносицька, 62, 64.

Відповідно до пункту 2 договору оренди другому відповідачу передана земельна ділянка загальною площею 0, 2121га під забудову.

У пункті 3 договору сторони зазначили, що на земельній ділянці розміщено об`єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі літ. "А-1", літ. "А-2", які підлягають знесенню.

За умовами пункту 7 договору оренди, будь-яке будівництво, реконструкція існуючих будівель на наданій у користування земельній ділянці та зміна цільового призначення цієї земельної ділянки без відповідного дозволу, передбаченого законодавством не допускається: будівництво об`єкта виконати з урахуванням знесення нежитлових будівель літ. "А-1", літ. "А-2" по вул. Мироносицькій, 62, 64, які належать другому відповідачу на праві приватної власності.

Договір укладено строком до 01.05.2028 (пункт 8 договору оренди).

Разом з тим, як вказує прокурор, об`єкти нерухомості, що належать другому відповідачу на праві власності, мають загальну площу забудови 0, 05791га, тоді як площа земельної ділянки, яка відводиться, становить 0, 2121га, тобто площа забудови нежитлових будівель становить лише 27, 3% від площі земельної ділянки, яка відводиться ТОВ "Кронос Елітбуд".

Крім того, згідно з наявними у матеріалах справи копіями технічних паспортів, загальна площа земельної ділянки під будівлею літ. "А-1" складає 279кв.м, літ. "А-2" 525кв.м, що складає лише 27, 3% від загальної площі земельної ділянки.

Щодо права прокурора звернення з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суду виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Таким чином, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №915/162/19 зазначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

При цьому, встановлена Законом України "Про прокуратуру" умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто, визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 дійшла таких висновків:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Звертаючись до суду у цій справі прокурор вказав, що є позивачем, бо орган місцевого самоврядування - один зі співвідповідачів, рішення якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки в користування.

Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах.

Відтак, прокурор не має надавати докази, що він до подання цього позову звертався до уповноважених органів, а уповноваженим органом надана відповідь, що такий орган невзмозі здійснити захист інтересів.

З огляду на викладене, судова колегія відхиляє доводи апелянта, що прокурором не обґрунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави в суді.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом частини 2 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що особа, яка придбала нерухоме майно, відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України має право на придбання на позаконкурентних засадах (без проведення земельних торгів) прав саме на земельну ділянку (її частину), право на яку мав попередній власник нерухомості і яке перейшло до цього нового власника нерухомості в силу статей 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України в редакціях, які діяли на час придбання нерухомого майна, саме з метою, пов`язаною із розташуванням відповідної нерухомості.

Відповідна правова позиція щодо системного тлумачення норми частини 2 статті 134 Земельного кодексу України в комплексі з положеннями статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України викладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 14.02.2018 у справі №592/6097/15-ц; від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г; від 22.03.2018 у справі №910/13129/7; від 14.03.2019 у справі №915/182/17; від 06.11.2019 у справі №910/23595/17.

Крім цього, частина 2 статті 134 Земельного кодексу України прямо пов`язує надання земельної ділянки на позаконкурентних засадах саме з розташуванням на цій ділянці певної будівлі чи споруди.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 14.03.2019 у справі №915/182/17.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариству з обмеженою відповідальністю "Кронос Елітбуд" на праві приватної власності належать нежитлові будівлі літ. "А-1", літ. "А-2", загальною площею 0, 05791кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 62, 64, що підтверджується копіями договорів купівлі-продажу від 23.07.2020, посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Олійник Л.М. за реєстровим №1667, 1663, 1655 та 1659 відповідно, а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №№217557307, 217554746, 217547321, 217552248 від 23.07.2020.

Отже, ТОВ "Кронос Елітбуд", придбавши у власність на підставі договорів купівлі-продажу нежитлові будівлі літ. "А-1", літ. "А-2", загальною площею 0, 05791кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 62, 64, відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України набуло право на отримання у користування земельної ділянки, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

На позаконкурентних засадах ТОВ "Кронос Елітбуд" мав право отримати таку ділянку в користування саме з метою, пов`язаною із розташуванням відповідних належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна.

У договорах купівлі-продажу від 23.07.2020, на підставі яких другий відповідач придбав у власність об`єкти нерухомого майна, які на час прийняття оспорюваних рішень знаходилися на спірній земельній ділянці, не зазначено відомостей щодо земельної ділянки (земельних ділянок), на яку мали право попередні власники зазначеної нерухомості (зокрема, кадастрового номеру, площі) та в матеріалах відсутні докази щодо зазначених відомостей.

Разом з тим, відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що на момент придбання 2-м відповідачем за договорами купівліпродажу об`єктів нерухомого майна, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:02:014:0033, яка розташована у м. Харків, вул. Мироносицька, 62, 64, не була сформована.

Її формування, в тому числі визначення її площі, а також її реєстрація в Державному земельному кадастрі здійснювалось на підставі заяви ТОВ "Кронос Елітбуд" в порядку відведення земельної ділянки саме за проектом землеустрою, розробленим та затвердженим на підставі оспорюваного рішення Харківської міської ради, за яким її відведення передбачено не для мети, що пов`язана з розміщенням на ній об`єктів нерухомого майна, які належать 2-му відповідачу, а для будівництва нового об`єкта нерухомого майна житлового комплексу торговельного центру, за умови знесення зазначених об`єктів.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що ТОВ "Кронос Елітбуд" при зверненні до міської ради чітко визначило мету отримання спірної земельної ділянки саме для будівництва нового житлового будинку з адміністративно-торговими приміщеннями та паркінгом за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 62, 64, зазначивши, що належні ТОВ "Кронос Елітбуд" нежитлові будівлі літ. "А-1", літ. "А-2", які знаходяться на земельній ділянці, будуть знесені.

За наслідками розгляду вказаної заяви 2-ий відповідач на 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання прийняв рішення "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 21.04.2021 за № 102/21, яким затвердив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0, 2121га за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва житлового будинку з підземною парковкою з адміністративно-торговими приміщеннями та паркінгом по вул. Мироносицькій, 62, 64 та надав в оренду строком до 01.05.2028 земельну ділянку комунальної форми власності площею 0, 2121га (кадастровий номер 6310136600:02:014:0033) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва житлового будинку з підземною парковкою з адміністративно-торговими приміщеннями та паркінгом по вул. Мироносицькій, 62, 64.

При цьому, у відповідному рішенні також було зазначено про знесення нежитлових будівель, які належать на праві власності ТОВ "Кронос Елітбуд" та знаходяться на спірній земельній ділянці.

Суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що факт погодження сторонами знесення будівель, які знаходилися на спірній земельній ділянці та належали другому відповідачу, повністю спростовує можливу мету надання такої земельної ділянки для експлуатації таких будівель.

Разом з тим, як вказує прокурор, об`єкти нерухомості, що належать другому відповідачу на праві власності, мають загальну площу забудови 0, 05791га, тоді як площа земельної ділянки, яка відводиться, становить 0,2121га, тобто площа забудови нежитлових будівель становить лише 27, 3% від площі земельної ділянки, яка відводиться ТОВ "Кронос Елітбуд".

Крім того, згідно з наявними у матеріалах справи копіями технічних паспортів, загальна площа земельної ділянки під будівлею літ. "А-1" складає 279кв.м, літ. "А-2" 525кв.м, що складає лише 27, 3% від загальної площі земельної ділянки.

Таким чином, підтверджується явна невідповідність площі отриманої другим відповідачем в оренду спірної земельної ділянки, меті, яка може бути пов`язана з розташуванням на ній належних другому відповідачу на праві власності будівель, й відповідно площі земельної ділянки, яка могла перейти до нього за вищенаведеними договорами купівлі-продажу частини нежитлових будівель від 23.07.2020.

Щодо доводів апелянта, що місцевим господарським судом не надано оцінку того, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами необхідності використання 2-им відповідачем земельної ділянки у меншому розмірі та не наведено жодних порушень чинного законодавства при затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі, судова колегія зазначає таке.

Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил, зокрема Державних будівельних норм "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**", Державних будівельних норм "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005".

Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням

Така правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19.

Колегія суддів враховує, що формування цієї ділянки із визначенням її площі, яка майже в 4 рази перевищує площу вказаних будівель здійснено саме з метою нового будівництва житлового комплексу за умови знесення цих будівель, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для такого будівництва, який було розроблено та затверджено на підставі оспорюваного рішення 1-го відповідача.

При цьому, поза увагою апеляційного господарського суду не може залишитись обставина, що 2-ий відповідач звернувся до 1-го відповідача з листом про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0, 2030га по вул. Мироносицькій, 62, 64 для будівництва житлового будинку з адміністративно-торговими приміщеннями та паркінгом 20.07.2020; 23.07.2020 2-ий відповідач придбав нерухоме майно, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці, а 29.07.2020 у доповнення до листа від 20.07.2020 повідомив міську раду, що існуючи нежитлові будівлі літ. "А-1", літ. "А-2", які знаходяться на зазначеній земельній ділянці будуть знесені під час будівництва.

Отже, заявник просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для будівництва житлового будинку з адміністративно-торговими приміщеннями та паркінгом, а не для обслуговування наявних на земельній ділянці будівель, які належать йому на праві власності, в той час як положення частини другої статті 134 Земельного кодексу України не визначають виключення щодо проведення торгів, під будівництво житлових комплексів, тощо.

Відтак, необґрунтованими та такими, що є вільним трактуванням норм законодавства на свою користь є доводи апелянта, що розташування на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна є незалежною (альтернативною) підставою не проведення земельних торгів.

Виходячи із системного аналізу положень частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання. Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів.

Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі №910/10500/19, від 04.10.2023 у справі №916/2319/22.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що Харківською міською радою внаслідок прийняття пункту 8 додатку 1 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 21.04.2021 за № 102/21, яким було визначено здійснювати будівництво об`єкту з урахуванням знесення нежитлових будівель, які належать на праві приватної власності ТОВ "Кронос Елітбуд", було порушено вимоги чинного законодавства, а саме статті 124 Земельного кодексу України, частини 1 статті 134 Земельного кодексу України, які передбачають передачу в оренду земель комунальної власності, на підставі проведених земельних торгів, які Харківською міською радою проведені не були.

Предметом договору оренди земельної ділянки від 22.09.2021 є земельна ділянка загальною площею 0, 2121га з кадастровим номером 6310136600:02:014:0033 по вул. Мироносицькій, 62, 64 у м. Харкові щодо якої, як встановлено судом, першим відповідачем обрано незаконний спосіб передачі в оренду, що суперечить інтересам держави та територіальної громади.

Оскільки оспорюваний договір оренди за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з частинами 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним (близькі за змістом висновки щодо нікчемності договору через порушення конкурентного порядку набуття земельної ділянки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц та від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки викладено у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 Цивільного кодексу України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а з вимогою про застосування наслідків недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

За змістом абзацу першого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 Цивільного кодексу України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, у задоволенні вимоги про визнання недійсним спірного договору оренди слід відмовити, оскільки цей договір є нікчемним і не потребує визнання судом недійсним за відповідною позовною вимогою.

Водночас рішення ради від 21.04.2021 про передачу спірної земельної ділянки в оренду вже було реалізоване та вичерпало дію укладенням відповідного договору оренди.

З огляду на зазначене, оспорювання вказаного рішення ради не призведе до захисту інтересів держави і повернення земельної ділянки територіальній громаді.

Тому в задоволенні цих вимог суд першої інстанції мав відмовити.

Для ефективного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах достатньо повернути спірну земельну ділянку її власникові.

Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №916/2319/22, від 24.01.2024 у справі №916/1022/23.

Разом з тим, судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо отримання 2-им відповідачем у користування земельної ділянки по принципу добросовісності.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Однак, у спірних правовідносинах, 2-ий відповідач звернувся з листом до органу місцевого самоврядування, у якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для будівництва житлового будинку з адміністративно-торговими приміщеннями та паркінгом, а не для обслуговування наявних на земельній ділянці будівель, які належать йому на праві власності, в той час як положення частини другої статті 134 Земельного кодексу України не визначають виключення щодо проведення торгів, під будівництво житлових комплексів, тощо.

На підставі вказаної заяви орган місцевого самоврядування оскаржуваним рішенням "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 21.04.2021 за № 102/21 затвердив проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки комунальної власності для будівництва житлового будинку з підземною парковкою з адміністративно-торговими приміщеннями та паркінгом та надав в оренду строком до 01.05.2028 земельну ділянку комунальної форми власності.

Отже, 2-ий відповідач, звертаючись до органу місцевого самоврядування про отримання земельної ділянки в оренду на позаконкурентних засадах, достовірно знав, що просить отримати в оренду земельну ділянку не для обслуговування об`єктів нерухомості, а для будівництва нового житлового будинку з адміністративно-торговими приміщеннями та паркінгом за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 62, 64, зазначивши, що належні ТОВ "Кронос Елітбуд" нежитлові будівлі літ. "А-1", літ. "А-2", які знаходяться на зазначеній земельній ділянці, будуть знесені.

Відтак, 2-ий відповідач усвідомлював що його звернення є протиправним, оскільки суперечить статті 124 Земельного кодексу України, частині 2 статті 134 Земельного кодексу України.

Порушення 1-им відповідачем умов та порядку передачі в оренду земельної ділянки позбавило інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості отримати земельну ділянку в оренду на відкритому конкурсі, створило для них і 2-го відповідача несправедливі умови конкуренції на ринку користування земельними ділянками комунальної власності. При цьому, 2-ий відповідач, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї отримати в оренду земельну ділянку неконкурентним способом.

Тобто, у даній справі встановлено обставини порушення органом місцевого самоврядування умов та порядку надання земельної ділянки комунальної власності в оренду, а також наявність протиправної поведінки самого 2-го відповідача, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для оренди земельної ділянки на позаконкурентних засадах, звернувся до органу місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій 2-го відповідача.

З урахуванням установлених обставин та з огляду на положення законодавства суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги в частині повернення спірної земельної ділянки.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу Харківської міської ради слід задовольнити частково, рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2023 у справі №922/1051/22 - скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 8 додатку 1 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 21.04.2021 за №102/21; визнання недійсним договору від 22.09.2021 оренди земельної ділянки загальною площею 0, 2121га з кадастровим номером 6310136600:02:014:0033 по вул. Мироносицькій, 62, 64 у м. Харкові, укладеного між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кронос Елітбуд" і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2023 у справі №922/1051/22 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, судові витрати прокурора за подання позовної заяви підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів; витрати апелянта за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2023 у справі №922/1051/22 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 8 додатку 1 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 21.04.2021 за №102/21; визнання недійсним договору від 22.09.2021 оренди земельної ділянки загальною площею 0, 2121га з кадастровим номером 6310136600:02:014:0033 по вул. Мироносицькій, 62, 64 у м. Харкові, укладеного між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кронос Елітбуд", і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2023 у справі №922/1051/22 слід залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанов передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.09.2024.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна