Ухвала

від 12.09.2024 по справі 199/5741/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

12 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 199/5741/23

Провадження № 61-6429ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - позивачка), інтереси якої представляє адвокат Іванова Олена Миколаївна (далі - адвокат),

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 7 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 4 квітня 2024 року

у справі за позовом позивачки до ОСОБА_2 (далі - спадкоємець), ОСОБА_3 (далі - спадкоємиця) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Яковлевої Інни Миколаївни (далі - приватний нотаріус) - про визнання права власності на частину домоволодіння як на частку в спільному майні подружжя та на частину земельної ділянки, а також про виключення цього майна із загальної спадкової маси і

в с т а н о в и в:

1. У липні 2023 року позивачка звернулася до суду з такими вимогами:

- визнати за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 (далі - домоволодіння) як частку дружини у спільній сумісній власності подружжя та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 1210100000:01:504:0049, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка);

- виключити 1/2 частину домоволодіння та 1/2 частину земельної ділянки із загальної маси спадкового майна як такі, що є неподільними між спадкоємцями ОСОБА_4 (далі - спадкодавець), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. 7 листопада 2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив. Мотивував так: домоволодіння та земельна ділянка не є об`єктами спільної сумісної власності позивачки та її померлого чоловіка-спадкодавця, оскільки це житло перейшло у власність останнього у порядку приватизації.

3. 4 квітня 2024 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову про залишення рішення суду першої інстанції у частині вимог про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння та земельної ділянки без змін. Мотивував так: згідно з рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 4 листопада 2011 року та додатковим рішенням цього суду від 1 грудня 2011 року у справі № 2/5397/11 спадкодавець набув у власність домоволодіння за набувальною давністю; суд у справі № 2/5397/11 встановив, що спадкодавець добросовісно, відкрито та безперервно володів цим домоволодінням понад десять років (з 2000 року); позивачка не набула право спільної сумісної власності на домоволодіння.

4. 1 травня 2024 року адвокат в інтересах позивачки сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 15146/0/220-24 від 1 травня 2024 року), у якій просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 7 листопада 2023 року в частині відмови у задоволенні вимог про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння та 1/2 частину земельної ділянки, а також постанову Дніпровського апеляційного суду від 4 квітня 2024 року й ухвалити нове рішення - про задоволення зазначених вимог. Обґрунтувала скаргу так:

- відповідачі не спростували презумпцію спільності майна подружжя - позивачки та спадкодавця (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 215/1191/17 (провадження № 61-9767св22));

- хоча чоловік позивачки за життя набув у власність земельну ділянку у порядку приватизації, проте з урахуванням принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній будинку позивачка має право на її 1/2 частину як власниця 1/2 частини домоволодіння (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) та від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18));

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів статей 57, 60 Сімейного кодексу України у подібних правовідносинах. Необхідно вирішити питання про те, чи може майно, право власності на яке набули під час шлюбу за набувальною давністю, належати до особистого майна одного з подружжя чи навпаки - до спільного сумісного;

- апеляційний суд порушив норми процесуального права, бо вийшов за межі доводів апеляційної скарги позивачки. Він помилково та з порушенням принципу диспозитивності виснував про те, що вона пропустила строк подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця. Цей висновок суперечить доказам у справі, які підтверджують, що позивачка та спадкодавець на момент відкриття спадщини проживали разом і були зареєстровані за однією адресою. Позивачка прийняла спадщину згідно з частиною третьою статті 1268 Цивільного кодексу України.

5. 31 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Позивачка мала: зазначити дату отримання копії постанови апеляційного суду та надати докази надсилання копій касаційної скарги і доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи до їхніх електронних кабінетів або у паперовій формі листами з описом вкладень.

6. 13 червня 2024 року адвокат в інтересах позивачки сформувала в системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 20214/0/220-24 від 13 червня 2024 року), у якій вказала, що копію постанови апеляційного суду отримала 16 квітня 2024 року, додала описи вкладень поштової кореспонденції про надіслання іншим учасникам справи копій касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

7. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

8. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1, 3 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.

Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 7 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 4 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Яковлевої Інни Миколаївни - про визнання права власності на частину домоволодіння як на частку в спільному майні подружжя та на частину земельної ділянки, а також про виключення цього майна із загальної спадкової маси.

2. Витребувати з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська цивільну справу № 199/5741/23.

3. Роз`яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко