Ухвала

від 10.09.2024 по справі 191/977/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 191/977/23

провадження № 61-7876ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С.,

Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 24 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Друга Синельниківська державна нотаріальна контора, Роздорська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Друга Синельниківська державна нотаріальна контора, Роздорська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, керувався тим, що відсутні правові підстави для визнання заповіту нікчемним, оскільки оспорюваний заповіт посвідчено заступником голови з питань діяльності виконавчих органів Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка мала право посвідчувати заповіт в населеному пункті, де немає нотаріуса. Заповіт відповідає вимогам щодо його форми та змісту, а Розпорядження голови Виконавчого комітету Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 19 листопада 2020 року №121-а не оскаржувалось, оцінка його законності не є предметом розгляду цієї справи.

27 травня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2024 року залишено без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 та надано строк для усунення недоліків, а саме надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням причинами пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження в оригіналах чи належним чином завірені їх копії.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 14 червня 2024 року,

02 липня 2024 року засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку із доказами на підтвердження пропуску строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року продовжено

ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, встановлений ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року, а саме

направлення належних доказів на підтвердження пропуску строку оскарження постанови апеляційного суду в оригіналах чи належним чином завірені їх копії.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 31 липня 2024 року,

03 вересня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 надіслав заяву про поновлення строку із доказами на підтвердження пропуску строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду.

Відповідно до частини першої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК України).

У частині першій статті 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Клопотання заявника підлягає задоволенню, оскільки копію повного тексту постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року остання отримала 30 квітня 2024 року. На підтвердження вказаних обставин,

29 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із клопотання, у якому просила суд надати інформацію щодо дати отримання копії постанови, на яке вона отримала відповідь від апеляційного суду про те, що постанову було направлено до електронного кабінету заявника 30 квітня 2024 року та в той же день отримано.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме суди

постановили оскаржувані рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28 вересня 2022 року у справі

№ 147/1062/21, від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц,

від 12 березня 2020 року у справі № 716/1051/17, від 28 жовтня 2021 року

у справі № 498/606/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц,

від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

Згідно із частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Суд першої інстанції встановив, що згідно із копією розпорядження голови Виконавчого комітету Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 19 листопада 2020 року № 121-а уповноважено ОСОБА_3 , заступника голови з питань діяльності виконавчих органів Роздорської селищної ради, як посадову особу органу місцевого самоврядування, вчиняти нотаріальні дії передбачені частиною першою статті 37 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до копії книги Реєстру для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області за 2021 рік, 23 липня 2021 року посвідчено заповіт ОСОБА_4 . За вчинення нотаріальної дії сплачено державне мито в сумі 0, 85 грн.

ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: усе його майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право, усі майнові права та обов`язки, які належать йому на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть йому на день смерті він заповів ОСОБА_2 .

Заповіт складений 23 липня 2021 року в смт. Роздори Синельниківского району Дніпропетровської області, посвідчений ОСОБА_3 , заступником голови з питань діяльності виконавчих органів Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі № 29.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер в смт. Чаплине Синельниківського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 14 вересня 2021 року виконавчим комітетом Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

25 вересня 2021 року до Другої Синельниківської державної нотаріальної контори від ОСОБА_2 надійшла заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 за заповітом.

11 січня 2022 року до Другої Синельниківської державної нотаріальної контори від ОСОБА_1 надійшла заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 за законом.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу (частини перша, третя статті 1247 ЦК України).

Частиною першою та другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до статті 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоуправління.

Відповідно до підпункту 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів, зокрема, сільських рад, належали делеговані повноваження вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Згідно з статтею 37 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють нотаріальні дії, зокрема, посвідчують заповіти (крім секретних).

У пункті 1.2. розділу I Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5

(далі - Порядок № 3306/5) зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Відповідно до пункту 2.1. розділу II Порядку № 3306/5 встановлено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Згідно з пунктом 2.11. розділу II Порядку № 3306/5 посвідчення заповітів, засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, засвідчення справжності підпису на документах, видача дубліката посвідченого документа здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою органу місцевого самоврядування і скріплюються гербовою печаткою відповідного органу місцевого самоврядування.

Пункт 1.4 Розділу 2 Порядку № 3306/5 встановлює, що заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що заповіт ОСОБА_4 , який вчинено 23 липня 2021 року заступником голови з питань діяльності виконавчих органів Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Домахіною Н. І., яка у передбаченому законом порядку була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, зокрема, посвідчувати оспорюваний заповіт відповідно до розпорядження, що підтверджується у тому числі, листом Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області. Отже, вказаний заповіт відповідає вимогам ЦК України щодо форми та порядку посвідчення, а тому підстави для його кваліфікації як нікчемного, відсутні.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду.

Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Нікчемний правочин є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes).

Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Вказаний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 359/12165/14-ц.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня

2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що визнання недійсним нікчемного правочину чи встановлення нікчемності правочину не є належним способом захисту права, чи інтересу, встановивши, що підстави для кваліфікації заповіту як нікчемного відсутні.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що відсутні правові підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного заповіту, оскільки заповіт було посвідчено уповноваженою особою і він відповідає вимогам щодо його форми та змісту, а Розпорядження виконавчого комітету Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 19 листопада 2020 року №121-а не оскаржувалось та

не скасовано, а оцінка його законності не є предметом розгляду цієї справи, а тому суди правильно дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 28 вересня 2022 року у справі № 147/1062/21, від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц, від 12 березня 2020 року у справі

№ 716/1051/17, від 28 жовтня 2021 року у справі № 498/606/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, від 04 червня 2019 року у справі

№ 916/3156/17, оскільки висновки, викладені у рішеннях, що оскаржуються, їм не суперечать.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Касаційна скарга не має обґрунтованих посилань на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а зводиться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями, законність та обґрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростована.

З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм матеріального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Друга Синельниківська державна нотаріальна контора, Роздорська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

А. С. Олійник

І. М. Фаловська