Ухвала

від 30.07.2024 по справі 462/2487/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/2487/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/630/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження № 12022140000000130 від 08.04.2022 року про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Оброшино, Пустомитівського району, Львівської області, українця, громадянина України, який працює заступником директора ТзОВ «ТВК «Львівський мехсклозавод», одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_8 ,

апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 та представника цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово- видобувної компанії «Львівський мехсклозавод» - адвоката ОСОБА_8 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 02 травня 2024 року щодо ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

вироком Залізничного районного суду м. Львова від 02 травня 2024 року ОСОБА_6 визнано винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк на 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов`язано ОСОБА_6 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Іспитовий строк слід обчислювати відповідно до положень ст.165 КВК України з моменту проголошення вироку суду.

Цивільний позов ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в особі законного представника ОСОБА_12 , ОСОБА_14 особі законного представника ОСОБА_12 до ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод», Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на користь ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в особі законного представника ОСОБА_12 , ОСОБА_14 особі законного представника ОСОБА_12 600 000 (шістсот тисяч) гривень завданої моральної шкоди.

Стягувати з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на користь ОСОБА_13 в особі законного представника ОСОБА_12 , ОСОБА_14 особі законного представника ОСОБА_12 по 41 189 (сорок одній тисячі сто вісімдесят дев`ять) гривень шкоди завданої внаслідок втрати годувальника кожному, щомісячно до досягнення ними повноліття.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на користь ОСОБА_11 2 870 (дві тисячі вісімсот сімдесят) гривень витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» на користь ОСОБА_10 71 477 (сімдесят одну тисячу чотириста сімдесят сім) гривень 50 копійок матеріальної шкоди внаслідок знищення майна.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» на користь ОСОБА_11 78 000 (сімдесят вісім тисяч) гривень витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» на користь ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в особі законного представника ОСОБА_12 , ОСОБА_14 особі законного представника ОСОБА_12 по 15 600 (п`ятнадцять тисяч шістсот) гривень завданої моральної шкоди внаслідок смерті фізичної особи кожному.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» на користь ОСОБА_13 в особі законного представника ОСОБА_12 , ОСОБА_14 особі законного представника ОСОБА_12 104 000 (сто чотири тисячі) гривень на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.

Стягнути з ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на користь ОСОБА_11 по 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу та по 2000 (дві тисячі) гривень витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави матеріальні витрати на залучення експертів в сумі 7 722 (сім тисяч сімсот двадцять дві) гривні 90 копійок.

Скасовано арешт, накладений на мотоцикл марки «HONDA CD600 HORNET» р.н. НОМЕР_1 , відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 11.04.2022 року.

Скасовано арешт, накладений на пластикові уламки (умовне позначення на схемі до протоколу огляду місця ДТП №1;2;3;4;5), відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 11.04.2022 року.

Скасовано арешт, накладений на автомобіль марки «SKODA OCTAVIA A7» р.н. НОМЕР_2 , відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 11.04.2022 року.

Вирішено питання речових доказів.

Згідно вироку, ОСОБА_6 08 квітня 2022 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем марки «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухаючись ним по вул.Городоцькій у м.Львові, у напрямку до виїзду за межі міста, при проїзді її ділянки поблизу будинку АДРЕСА_2 порушив вимоги Розділу 10 п.10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він перед зміною напрямку руху, а саме перестроюванням ліворуч, не переконався що це буде безпечним та не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, не дав дороги мотоциклу марки «HONDA CB600 Hornet», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_15 , який рухався у попутному із автомобілем напрямку у крайній лівій смузі руху, в результаті чого допустив зіткнення із вказаним мотоциклом, внаслідок чого ОСОБА_15 отримав тілесні ушкодження, зокрема, тупу травму тіла, яка включає: відкриту черепно-мозкову травму (багатоуламковий перелом кісток основи черепа, крововиливи в тверду та під м`яку оболонки, в речовину та стінки 4-го шлуночка головного мозку, під м`яку оболонку мозочка), закриту травму грудної клітки та її органів (розрив дуги грудного відділу аорти з крововиливом в середостіння, крововиливи в легені, садно в ділянці передньої поверхонь грудної клітки), закриту травму тазу (переломи правої та лівої лонних кісток, перелом лівого крижового-клубного з`єднання), множинні ушкодження кінцівок (відкритий багатоуламковий перелом обох кісток лівої гомілки в нижній третині, вивих лівого зап`ястя, забійно-рвана рана з синцем в ділянці правої гомілки), внаслідок чого наступила його смерть.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України.

Не погоджуючись із вироком суду захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок в частині призначеного йому додаткового покарання у виді позбавлення його права керування транспортними засобами і не позбавляти ОСОБА_6 такого права. Решту вироку залишити без змін.

Не оспорюючи кваліфікації дій ОСОБА_6 та доведеності його вини у вчиненні ним інкримінованого йому злочину, вважає, що вказаний вирок суду підлягає зміні в частині призначеного обвинуваченому додаткового покарання у виді

позбавлення його права керування транспортними засобами строком на три роки з

наступних підстав.

Зазначає, що ОСОБА_6 не є суспільно небезпечною особою, оскільки вперше вчинив злочин з необережності, раніше не судимий, щиро розкаявся у скоєному, повністю визнав свою вину та активно сприяв розкриттю злочину і розслідуванню справи, позитивно характеризується по місцю проживання та праці, під час виконання своїх обов`язків по місцю праці використовує службовий автомобіль і це є єдиним засобом його доходу, не має схильності до скоєння злочинів, неодноразово, як поза судом, так і під час судових засідань, просив пробачення і прощення у потерпілих, частково відшкодував завдану їм шкоду та примирився з ними, одружений, а тому позбавлення його права керування транспортними засобами зупинить його трудову діяльність При ухваленні рішення, просить суд врахувати наведені вище обставини, а також те, що обвинувачений ОСОБА_6 добросовісно відвідував усі судові засідання, його пост кримінальна поведінка свідчить про те, що він вже став на шлях виправлення та перевиховання, зробив правильні висновки.

Не погоджуючись із вироком суду, представник цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово - видобувної компанії «Львівський мехсклозавод» - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок в частині цивільного позову до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» скасувати, у зв`язку з істотним порушенням судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону та ухвалити новий вирок в частині цивільного позову до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» яким в позовних вимогах відмовити.

Також представник цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово - видобувної компанії «Львівський мехсклозавод» - адвокат ОСОБА_8 просить розглянути та задовольнити клопотання про дослідження доказів.

1. Дослідити під час апеляційного провадження листи ТОВ «Транс-Сервіс-1» від 01.04.2022 року №0/01/04/22 про надання згоди «Торгово - видобувної компанії «Львівський мехсклозавод», лист ТОВ «Транс-Сервіс-1»від 23.05.2024 року №1/23/05/24.

2. Повторно дослідити правові підстави володіння ОСОБА_6 транспортним засобом марки Skoda Octavia A7.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що оскаржуваний вирок в частині цивільного позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» є незаконним та необґрунтованим, оскільки увалений з порушенням норм процесуального права та не правильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що всупереч Цивільному процесуального кодексу України, відповідно до яких позивачі не мали права після закінчення підготовчого засідання на збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а так само і зміни предмету та підстав позову, суд не вжив відповідних процесуальних заходів, а щоразу приймав заяви про уточнення (які взагалі не передбачені процесуальним законодавством та які фактично щоразу змінювали не лише розмір позовних вимог, але й предмет позову а також змінювали відповідачів), останнє усне уточнення щодо відповідачів прийняв безпосередньо перед дебатами про що зазначено у вироку.

Адвокат зазначає, що суд першої інстанції із посиланням на ч. 1,2 ст.774 Цивільного кодексу України, прийшов до висновку, що транспортний засіб станом на день вчинення ДТП - 08.04.2022 року на відповідній правовій підставі належав цивільному відповідачу ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод», оскільки договір оренди транспортного засобу не передбачав право орендаря ТОВ «Торгово- видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на передачу транспортного засобу у володіння та користування іншій особі, а суду не подано доказів надання згоди орендодавця ТОВ «Транс-Сервіс-1» на передачу орендарем транспортного засобу ОСОБА_6 .

Проте, не подання ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» доказів надання згоди орендодавця ТОВ «Транс-Сервіс-1» на передачу орендарем транспортного засобу ОСОБА_6 не означає, що такої згоди не існувало на момент укладення договору позички транспортного засобу.

Звертає увагу, що як вбачається із змісту долученого до апеляційної скарги листа ТОВ «Транс-Сервіс- 1» від 01.04.2022 року № 1/01/04/22 про надання згоди ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на передачу транспортного засобу у володіння та користування ОСОБА_6 , ТОВ «Транс-Сервіс-1» як власником та орендодавцем автомобіля надано згоду (дозвіл) ТзОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на передачу автомобіля марки Skoda Octavia А7, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2018 року випуску у володіння та користування фізичній особі ОСОБА_6 (паспорт НОМЕР_3 , виданий 16.04Л998 року Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області) на безоплатній основі на умовах позички для його використання в особистих цілях не пов`язаних з господарською діяльністю ТзОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» та не пов`язаних з виконанням трудових обов`язків.

У відповіді ТОВ «Транс-Сервіс-1» від 23.05.2024 року № 1/23/05/24, яка долучена до апеляційної скарги зазначено, що у зв`язку із укладенням договору оренди транспортного засобу з ТзОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» та на звернення ТзОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод», ТОВ «Транс-Сервіс-1»

01.04.2022 року надано згоду орендареві на передачу автомобіля марки Skoda Octavia А7, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2018 року випуску у володіння та користування фізичній особі ОСОБА_6

Лист ТОВ «Транс-Сервіс-1» від 01.04.2022 року № 1/01/04/22 про надання згоди ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на передачу транспортного засобу у володіння та користування ОСОБА_6 на адресу ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» не надсилався та зберігався в бухгалтерії ТОВ «Транс-Сервіс-1» по даний час.

У зв`язку із наданням орендареві згоди на передачу автомобіля в позичку заходи щодо розірвання договору оренди ТОВ «Траис-Сервіс-1» не вживалися.

Вважає, що наявність згоди ТОВ «Транс-Сервіс-1» на передачу майна у користування іншій особі вказує на те, що судом не повністю досліджені правові підставі володіння ОСОБА_6 транспортним засобом на день вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Вважає, що первинним відповідачем за цивільним позовом було саме ТОВ «Транс-Сервіс-1», його представник був присутнім в судових засіданнях, які мали місце в першій половині року з майже двох років розгляду справи і в суду були всі можливості повністю з`ясувати дані обставини. Однак, протягом всього дворічного строку розгляду справи суд здебільшого був зайнятий прийняттям описаних вище «уточнених позовних заяв». І саме через це судом зроблено висновок, що вказані договори оренди та позички укладені за обставин відсутності згоди ТОВ «Транс-Сервіс-1».

Апелянт вважає, що ОСОБА_6 в момент вчинення ДТП володів транспортним засобом на умовах цивільного правового договору позички, таке володіння транспортним засобом не пов`язано з виконанням трудових обов`язків, що виключає відповідальність ТОВ «Торгово- видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» як роботодавця.

Що стосується задоволених судом позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_13 в особі законного представника ОСОБА_12 , ОСОБА_14 в особі законного представника ОСОБА_12 по 41 189 (сорок одній тисячі сто вісімдесят дев`ять) гривень шкоди завданої внаслідок втрати годувальника кожному, щомісячно до досягнення ними повноліття, вважає, що суд не повинен був розглядати дану вимогу, оскільки такі позовні вимоги були додані стороною позивачів поза межами встановлених нормами законодавства строків, в межах яких позивач вправі змінити підставу чи предмет позову, розмір позовних вимог, а також ініціювати заміну відповідача, оскільки дані вимоги спочатку стосувались АТ «СК «ІНГО», а пізніше ТОВ «Торгово- видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» та ОСОБА_6 при тому, що в усіх випадках були подані за межами підготовчого засідання.

Вважає, що вирок відносно обвинуваченого ОСОБА_6 в частині цивільного позову ухвалений судом з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, передбачених ст. 370 КПК України, що у відповідності з ст. ст. 409 ч. 3; 412 ч. 1 КПК України, є підставою для його скасування.

З огляду на такі обставини, враховуючи наявність по справі допущення судом істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що в свою чергу потягло за собою неповноту судового розгляду та порушення процесуальних прав відповідачів, оскільки залишились недослідженими та такими, що не отримали судової оцінки, такі обставини кримінального провадження, що суттєво впливають на висновки суду щодо наявності підстав до задоволення позовних вимог.

22 липня 2024 року потерпіла ОСОБА_11 подала заперечення на апеляційні скарги, в якій просить відмовити захиснику обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_9 та представнику цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово- видобувної компанії «Львівський мехсклозавод» - адвокату ОСОБА_8 у задоволенні поданих апеляційних скарги на Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 02.05.2024 року; оскаржуваний вирок залишити без змін.

По суті доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_16 зазначає, що обвинувачений не довів підстав для зміни судового рішення в частині призначення йому додаткового покарання. Зокрема в апеляційній скарзі не вказано в чому саме полягала неповнота судового розгляду чи невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; не зазначено про те, чи мало місце істотне порушення вимог кримінального процесуального закону або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Щодо підстав для зміни оскаржуваного вироку у зв`язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

По суті доводів апеляційної скарги цивільного відповідача - ТОВ «Торгово- видобувна компанія «Львівський мехсклозавод зазначає, що потерпілі заперечують апеляційну скаргу цивільного відповідача, оскільки викладені у ній доводи не відповідають дійсності, спростовуються обставинами справи та є такими, що свідчать виключно про намагання уникнути цивільної відповідальності за відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння тяжкого злочину.

Зазначає, що посилання апелянта на те, що обвинувачуваний під час скоєння злочину не перебував під час виконання трудових обов`язків з ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» не відповідає дійсності з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки про доходи, трудової книжки та наказу № ЛМ000000001-К від 04.01.2019 року обвинувачуваний ОСОБА_6 був прийнятий на роботу в ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на посаду заступника директора. Судом встановлено факт перебування ОСОБА_6 у трудових відносинах з ТОВ «ТВК «Львівський мехсклозавод» на момент вчинення ДТГІ, яка сталася у робочий час. а також факт володіння на належній правовій підставі ТОВ «Львівський мехсклозавод» та використання товариством відповідно до договору оренди транспортного засобу, яким керував обвинувачуваний. Доводи TOB «ТВК «Львівський мехсклозавод» про те, що в силу своїх обов`язків ОСОБА_6 виконує свою роботу виключно за місцезнаходженням підприємства в піщаному кар`єрі, що у с. Великі Глібовичі, а відтак в робочий час може знаходитись за межами вказаного об`єкту виключно в своїх особистих цілях, спростовуються посадовою інструкцією заступника директора ТОВ «Львівський мехсклозавод», згідно якої перелік основних функцій (обов`язків) та завдань посади не обмежується виконанням роботи безпосередньо на об`єкті.

Окремо просить звернути увагу на ту обставину, що органом досудового розслідування було встановлено (зазначена обставина не оспорювалося ні обвинувачуваним ні його роботодавцем - цивільним відповідачем) про те, що злочин було скоєно 08.04.2022 року о 15.30 хв. Оскільки це був робочий день (п`ятниця) та робочий час (до 17.00 год)., - то очевидно що обвинувачуваний, перебуваючи в трудових відносинах з цивільним відповідачем, у цей час був саме при виконанні таких трудових обов`язків. У іншому випадку він мав би бути притягнутий до відповідальності за порушення трудового законодавства (прогул) з відповідним відображенням зазначеної обставини у табелі обліку робочого часу підприємства. ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» в свою чергу, перед оголошенням наказу про притягнення працівника до відповідальності за прогул, зобов`язане було провести службове розслідування з обов`язковим відібранням письмових пояснень в працівника (обвинувачуваного) з приводу поважності причин його відсутності на роботі у робочий день та робочий час. Оскільки зазначених дій роботодавцем вчинено не було, то його посилання на те, що працівник під час ДТП не перебував з ними під час виконання трудових обов`язків, а використовував належний їм транспортний засіб у своїх особистих цілях, - є таким, що не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

Зазначає, що посилання апелянта на те, що ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» є неналежним відповідачем з огляду на те, що воно передало обвинуваченому автомобіль за договором позички транспортного засобу від 01.04.2022 року для його використання у власних потребах, не пов`язаних із господарською діяльністю підприємства, також не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Вважає, що договір позички транспортного засобу марки «Skoda Octavia» р.н. НОМЕР_2 від 01.04.2022 року є нікчемним правочином, оскільки його недійсність встановлена Законом. З огляду на те, що такий правочин є нікчемним, то він не створює юридичних наслідків, окрім тих, які пов`язані із його недійсністю. Така правова позиція підтверджується тим, що договір позички транспортного засобу за своєю правовою природою є договором найму транспортного засобу, який відрізняється від договору оренди лише правом сторін на його безоплатне укладення (та виконання). Відповідно до наведених нижче норм матеріального права такий правочин підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню з огляду на те, що одною із його сторін була фізична особа. Недотримання такої вимоги, визначеної Законом при укладенні правочину, свідчить про його нікчемність.

Зазначає, що суд прийшов до вірного висновку про те, що договір оренди транспортного засобу № 01/04/22 від 01.04.2022 року не передбачав права орендаря - ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на передачу наймачем транспортного засобу у володіння та користування іншій особі, а строк дії договору позички транспортного засобу не відповідає строку, визначеному у договорі оренди.

Відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України та з врахуванням думки учасників судового провадження, колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності адвоката ОСОБА_9 та потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_10 . ОСОБА_12 , які, будучи належно повідомленим про розгляд справи, не прибули в судове засідання апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, виступи учасників судового процесу, обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_9 підлягає задоволенню з таких підстав.

Вимогами ч.1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.

Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, апеляційний суд не проводить їх детальний аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.

Доводи захисника щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання ОСОБА_6 колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 65 КК України суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, за яких вчинений злочин, в тому числі і ті обставини, які пом`якшують покарання. Дотримання цих вимог з приводу загальних засад призначення покарання необхідне, оскільки саме за допомогою них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, санкція якого передбачає позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Тобто, законодавець надав суду в даному випадку дискреційне повноваження застосувати до особи, яка вчинила вказане кримінальне правопорушення додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком до трьох років чи не застосовувати такого.

В свою чергу захисник в апеляційній скарзі ставить під сумнів призначення ОСОБА_6 судом першої інстанції додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, тобто ставить під сумнів правильність застосування в даній ситуації вказаного дискреційного повноваження судом першої інстанції.

Колегія суддів, звертає увагу, що вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд першої інстанції вірно враховував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином відповідно до ст.12 КК України, той факт, що злочин вчинено з необережності, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних наслідків, спосіб вчинення злочину, особу винного, який офіційно працевлаштований, добре характеризується за місцем праці, одружений, частково відшкодував шкоду потерпілим, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, думку прокурора щодо можливості призначення обвинуваченому покарання із застосуванням звільнення від відбування такого з випробуванням, а також позицію потерпілих, які не заперечили проти цього.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції також встановлено, що під час виконання своїх обов`язків по місцю праці ОСОБА_6 використовує службовий автомобіль і це є єдиним способом його доходу, не має схильності до скоєння злочинів, неодноразово, як поза судом, так і під час судових засідань, просив пробачення у потерпілих, частково відшкодував завдану їм шкоду та примирився з ними , одружений а тому позбавлення його права керування транспортними засобами зупинить його трудову діяльність.

Враховуючи наведене, апеляційний суд наголошує на тому, що при призначенні покарання суд, відповідно до вимог ст. 50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Тому враховуючи всі обставини, які були встановлені в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами до обвинуваченого ОСОБА_6 є недоцільним та жодним чином не посприяє його виправленню.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а вирок Залізничного районного суду м. Львова від 02 травня 2024 року - зміні.

Разом з цим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово- видобувної компанії «Львівський мехсклозавод» - адвоката ОСОБА_8 щодо порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону під час вирішення цивільних позовів з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.128 КПК особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов.

За приписами частини п`ятої цієї статті цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За приписом ч.1 ст.129 КПК, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України (далі- ЦК) передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст.1194 ЦК особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

У відповідності до положень ч.ч.1,4 ст.23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

При цьому положеннями частини 1 статті 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що матеріали даного кримінального провадження свідчать про те, що оскаржений вирок в частині цивільного позову не відповідає вказаним вимогам закону, тому в цій частині підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду. Цивільний позов у кримінальному провадженні має бути вирішений на підставі дослідження й оцінки всіх доказів та обставин справи в їх сукупності. Як з`ясовано у цій справі такі вимоги закону судом не дотримані, що є правовою підставою для скасування вироку в частині цивільного позову через вказане істотне процесуальне порушення.

Як слідує із матеріалів справи суд при вирішенні питання цивільного позову допустив неповноту дослідження всіх доказів та матеріалів справи. Під час судового розгляду матеріалів кримінального провадження не були з`ясовані всі обставини того, хто і на яких

підставах володів автомобілем яким керував обвинувачений, які були обставини укладення договорів оренди та позички на автомобіль. Не з`ясування судом всіх обставин є наслідком неповноти судового розгляду матеріалів кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» до матеріалів кримінального провадження долучено договір оренди транспортного засобу від 01.04.2022 року № 01/04/22, укладений між ТОВ «Транс-Сервіс-1» (орендодавець) та ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» (орендар) та договір позички транспортного засобу від 01.04.2022 року, укладений між ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» (позичкодавець) та ОСОБА_6 (користувач).

За умовами цих договір власник транспортного засобу - ТОВ «Транс-Сервіс-1» передало транспортний засіб у платне користування ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод», яке в свою чергу передало транспортний засіб у безоплатна користування фізичній особі - ОСОБА_6 , що означає, що ОСОБА_6 на день вчинення ДТП є володільцем транспортного засобу в розумінні ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, що не пов`язаного з виконанням ним трудових обов`язків та виключає відповідальність ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» як роботодавця.

Оцінюючи зазначені правовідносини, суд першої інстанції із посиланням на ч. 1,2 ст.774 Цивільного кодексу України, прийшов до висновку, що транспортний засіб станом на день вчинення ДТП - 08.04.2022 року на відповідній правовій підставі належав цивільному відповідачу ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод», оскільки договір оренди транспортного засобу не передбачав право орендаря ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на передачу транспортного засобу у володіння та користування іншій особі, а суду не подано доказів надання згоди орендодавця ТОВ «Транс- Сервіс-1» на передачу орендарем транспортного засобу ОСОБА_6 .

Проте, не подання доказів надання згоди орендодавця ТОВ «Транс-Сервіс-1» на передачу орендарем транспортного засобу ОСОБА_6 не означає, що такої згоди не існувало на момент укладення договору позички транспортного засобу.

Колегія суддів зазначає, що без встановлення цих обставин, а саме наявності чи відсутності згоди орендодавця ТОВ «Транс-Сервіс-1» на передачу орендарем транспортного засобу ОСОБА_6 , обставини кримінального провадження були досліджені не повністю, а рішення суду не може вважатися законним та обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається із відповіді ТОВ «Транс-Сервіс-1» від 23.05.2024 року № 1/23/05/24, у зв`язку із укладенням договору оренди транспортного засобу з ТзОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» та на звернення ТзОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод», ТОВ «Транс-Сервіс-1» 01.04.2022 року надано згоду орендареві на передачу автомобіля марки Skoda Octavia А 7, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2018 року випуску у володіння та користування фізичній особі ОСОБА_6 Лист ТОВ «Транс-Сервіс-1» від 01.04.2022 року № 1/01/04/22 про надання згоди ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на передачу транспортного засобу у володіння та користування ОСОБА_6 на адресу ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» не надсилався та зберігався в бухгалтерії ТОВ «Транс-Сервіс-1» по даний час. У зв`язку із наданням орендареві згоди на передачу автомобіля в позичку заходи щодо розірвання договору оренди ТОВ «Транс-Сервіс-1» не вживалися.

У зв`язку з тим, що лист ТОВ «Транс-Сервіс-1» від 01.04.2022 року № 1/01/04/22 про надання згоди ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на передачу транспортного засобу у володіння та користування ОСОБА_6 отримано ТОВ «Торгово- видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» після ухвалення судом першої інстанції судового рішення, то цей доказ судом першої інстанції не досліджувався.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову не відповідає вимогам ст.370 КПК, а тому воно підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Під час нового розгляду місцевому суду слід врахувати наведене, ретельно перевірити всі доводи апеляційної скарги представника цивільного відповідача, усунути допущені порушення, а саме дослідити - лист ТОВ «Транс-Сервіс-1» від 01.04.2022 року № 1/01/04/22 про надання згоди ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод», лист ТОВ «Транс-Сервіс-1» від 23.05.2024 року № 1/23/05/24,а також повторно дослідити правові підстави володіння ОСОБА_6 транспортним засобом марки Skoda Octavia А7, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2018 року випуску на день вчинення дорожньо-транспортної пригоди (08.04.2022 року), після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, яке відповідатиме приписам статі 370 КПК.

Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_9 підлягає задоволенню, а вирок Залізничного районного суду м. Львова від 02 травня 2024 року підлягає скасуванню в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційна скарга представника цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово - видобувної компанії «Львівський мехсклозавод» - адвоката ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду в цій частині підлягає скасуванню із призначенням розгляду в порядку цивільного судочинства, під час якого суду першої інстанції у відповідності до вимог цивільного та цивільно-процесуального законодавства слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

У решті вирок суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів ,

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 - задовольнити.

Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 02 травня 2024 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання - змінити.

ОСОБА_6 вважати засудженим за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк на 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово- видобувної компанії «Львівський мехсклозавод» - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 02 травня 2024 року щодо ОСОБА_6 Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 02 травня 2024 року щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в особі законного представника ОСОБА_12 , ОСОБА_14 особі законного представника ОСОБА_12 до ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-видобувна

компанія «Львівський мехсклозавод», Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» - скасувати, призначити новий розгляд цивільних позовів в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

У решті вирок залишити без змін.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4