Постанова

від 16.09.2024 по справі 488/3575/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

16.09.24

22-ц/812/1124/24

Єдиний унікальний номер судової справи 488/3575/23

Номер провадження 22-ц/812/1124/24

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

16 вересня 2024 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Травкіною В.Р.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Козирєвою Тетяною Олександрівною, рішення, яке ухвалене Корабельним районним судом міста Миколаєва 16 листопада 2023 року, під головуванням судді Селіщевої Л.І., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, заінтересовані особи: Миколаївська міська рада, Арбузинська селищна об`єднана територіальна громада в Миколаївській області, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іваненко Світлана Василівна,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, заінтересовані особи: Миколаївська міська рада, Арбузинська селищна об`єднана територіальна громада в Миколаївській області, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іваненко Світлана Василівна.

В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка була дружиною рідного дядьки заявника ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 7.1204 га, кадастровий номер: 4820382600:10:000:0514, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

Спадкодавець мала намір залишити заповіт на ім`я ОСОБА_2 , проте в силу життєвих обставин не встигла його скласти.

У встановлений законом строк 28 грудня 2022 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та 10 січня 2023 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іваненко І.В. було відкрито спадкову справу №02/2023.

08 травня 2023 року ОСОБА_2 отримала від приватного нотаріуса роз`яснення про неможливість видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , оскільки заявником не доведено факт проживання однією сім`єю із спадкодавцем. Також запропоновано звернутись до суду для вирішення питання щодо встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем.

Заявник зазначає, що з березня 2015 року по грудень 2017 року постійно проживала однією сім`єю із ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_2 , а з грудня 2017 року і до смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, був спільний бюджет, робили спільні витрати, спрямовані на забезпечення життєдіяльності їх сім`ї.

У вересні 2022 року заявник, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я ОСОБА_3 привезла її на лікування до міста Києва, де вона і померла.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 просила встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до часу відкриття спадщини однією сім`єю більше п`яти років.

Рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 16 листопада 2023 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: місто Миколаїв Миколаївської області, громадянки України, разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: хутір Воля Братського району Миколаївської області, громадянкою України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до часу відкриття спадщини однією сім`єю більше п`яти років.

В апеляційній скарзі особа, яка не приймала участі у справі, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Козирєву Т.О., посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення районного суду скасувати та залишити заяву ОСОБА_2 без розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не визнає вимоги заявлені ОСОБА_2 , а тому існує спір про право, який має вирішуватись в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно ч.7 ст.19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За правилами п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

З матеріалів справи убачається, що звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, ОСОБА_2 посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , з якою вона проживала однією сім`єю починаючи з 2015 року, та після смерті якої відкрилась спадщина на майно, до складу якої увійшли квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 7.1204 га, кадастровий номер: 4820382600:10:000:0514, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

Заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 пред`явила до суду у порядку її розгляду за правилами окремого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Тобто визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Аналогічні за змістом висновки щодо встановлення факту викладені в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №302/991/19(провадження №61-1128св20), від 29 червня 2022 року у справі №205/6338/21 (провадження №61-19306св21).

Встановлення факту проживання ОСОБА_2 однією сім`єю із спадкодавцем необхідне для вирішення питання про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

З матеріалів справи вбачається, що 10 січня 2023 року за заявою ОСОБА_2 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іваненко С.В. було заведено спадкову справу №02/2023 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12 квітня 2023 року П`ятою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області за заявою ОСОБА_1 було заведено спадкову справу №92/2023 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надалі, 06 березня 2024 року П`ятою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області спадкову справу №92/2023 направлено приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іваненко С.В. для приєднання до спадкової справи №02/2023, яка була заведена раніше.

Отже, ОСОБА_1 у межах передбаченого законодавством строку звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 заперечує проти заявлених ОСОБА_2 вимог та не визнає за ОСОБА_2 право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , відтак, існує спір про право на спадкове майно.

З урахуванням наведеного, враховуючи факт оскарження рішення районного суду та доводи апеляційної скарги, які свідчить про існування спору про право, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_2 про встановлення факту її проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви випливає, що існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Тобто існує спір про право, що вже саме по собі виключало право суду розглядати дану справу в порядку окремого провадження.

При цьому, наявність чи відсутність у ОСОБА_1 права на спадкування підлягають перевірці в межах позовного провадження за участю остатньої.

Оскільки районний суд розглянув заяву в порядку окремого провадження, то апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати, а заяву ОСОБА_2 , відповідно до ч.6 ст.294 ЦПК України, залишити без розгляду. Одночасно заявнику слід роз`яснити її право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Козирєвою Тетяною Олександрівною, - задовольнити.

Рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 16 листопада 2023 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, заінтересовані особи: Миколаївська міська рада, Арбузинська селищна об`єднана територіальна громада в Миколаївській області, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іваненко Світлана Василівна - залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику ОСОБА_2 про її право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 17 вересня 2024 року