Постанова

від 17.09.2024 по справі 755/8033/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

17 вересня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/15178/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

за участю секретаря Марченка М. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва

від 10 липня 2024 року про відмову в задоволенні скарги на рішення приватного виконавця

у справі №755/8033/24 Дніпровського районного суду м. Києва

за скаргою ОСОБА_1

на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича,

стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент ВАН»,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я. В. в якій, посилаючись на те, що стягувачу передано майно, яке вже не належало боржнику, просив скасувати постанову приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості.

Скаргу обґрунтовував тим, що у провадженні приватного виконавця Бережного Я. В. перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання вимог виконавчого листа по справі №755/15457/14-ц від 11.02.2022

Постановою приватного виконавця Бережного Я. В. від 26.04.2024 ВП НОМЕР_1 стягувачу було передано майно - частку статутного капіталу 100% ТОВ «Воїнпрод» (код ЄДРПОУ 39938593) в рахунок погашення боргу.

При винесенні даної постанови приватний виконавець Бережний Я. В. виходив із того, що ОСОБА_1 є власником частки у статутного капіталу 100% ТОВ «Воїнпрод» (код ЄДРПОУ 39938593), однак це не відповідає дійсності.

26.02.2021 (ще до відкриття даного виконавчого провадження) між ОСОБА_1 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Воїнпрод» (код ЄДРПОУ 39938593) щодо частки у розмірі 100 відсотків статутного капіталу товариства.

В цей же день вказана частка була передана ОСОБА_2 , що підтверджується Актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Воїнпрод» (код ЄДРПОУ 39938593), який нотаріально посвідчений.

Акт приймання-передачі частки є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки. Тому з 26.02.2021 власником частки 100% у статутному капіталі ТОВ «Воїнпрод» (код ЄДРПОУ 39938593) є ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 .

Таким чином в рамках даного виконавчого провадження стягувачу передано власність на майно, яке не належало боржнику.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для розгляду скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що моментом передачі частки у статутному капіталі товариства є момент державної реєстрації таких прав, що суперечить положенням законодавства та практиці Верховного Суду.

Вважав, що акт приймання-передачі частки у статутному капіталі є документом, що підтверджує факт переходу частки від одного власника до іншого. Момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться і можуть не збігатися у часі.

Зазначив, що з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у справі №906/1336/19 моментом переходу права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Воїнпрод» є дата укладання договору купівлі-продажу та акту приймання передачі частки у статутному капіталі. З огляду на викладене, з 26.02.2021 власником частки 100% у статутному капіталі ТОВ «Воїнпрод» є ОСОБА_2 , а тому в рамках виконавчого провадження стягувачу передано власність на майно, яке не належить боржнику;

За наведених обставин просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

Представник скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судовому засіданні надав пояснення, тотожні зазначеним в апеляційний скарзі та просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, наведених в ній. Також пояснив, що частка у статутному капіталі ТОВ «Воїнпрод» була продана ОСОБА_1 своїй дружині під час розгляду судових спорів. Додав, що на час продажу ще не існувало рішення суду про стгнення заборгованості.

Представник стягувача ТОВ «Стар Інвестмент ВАН» - Нечипорук О. А. в судовому засіданні в режимі відеконференцзв'язку проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні. Просив взяти до уваги, що скаржник помилково тлумачить висновки Верховного Суду щодо обставин переходу прав на частку статутного капіталу товариства.

Представник приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я. В. - Павленко С. В. в судовому засіданні в режимі відеконференцзв'язку проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_2 , належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 .

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників боржника, стягувача та приватного виконавця, перевірила доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на виконанні приватного виконавця Бережного Я. В. перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання вимог виконавчого листа по справі №755/15457/14-ц від 11.02.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Стар Інвестмент ВАН» заборгованість за кредитним договором №MKLNU3.143359.002 від 17 липня 2013 року у розмірі 829 885,22 грн. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.02.2022.

03.01.2024 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, у тому числі здійснено опис та арешт майна боржника, серед якого є корпоративні права належні боржнику, який є учасником (засновником), з часткою статутного капіталу 100% ТОВ «Воїнпрод», ЄДРПОУ 39938593.

25.04.2024 на адресу приватного виконавця надійшла заява від стягувача про залишення за собою нереалізоване майно в рахунок погашення боргових зобов`язань, а саме: ТОВ «Воїнпрод».

26.04.2024 приватним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, номер рекомендованого відправлення 0600915050210.

Звертаючись до суду із скаргою скаржник зазначав, що 26.02.2021 (ще до відкриття даного виконавчого провадження) між ОСОБА_1 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Воїнпрод» у розмірі 100 відсотків статутного капіталу товариства. В цей же день вказана частка була передана, що підтверджується Актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Воїнпрод», який нотаріально посвідчений. Акт приймання-передачі частки є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки. Тому вважав, що з 26.02.2021 власником частки 100% у статутному капіталі ТОВ «Воїнпрод» є ОСОБА_2 , а в рамках даного виконавчого провадження стягувачу передано власність на майно, яке не належало боржнику.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 місцевий суд виходив з відсутності державної реєстрації зміни складу учасників юридичної особи станом на дату вчинення виконавцем дій з передачі таких прав стягувачу в рахунок погашення заборгованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим часникам товариства або третім особам.

За загальним правилом частини першої статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 334 ЦК України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Отже, передання частки у статутному капіталі товариства слід розуміти надання набувачу можливості здійснювати права учасника товариства.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; документ про сплату адміністративного збору; акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю. Справжність підписів на такому акті засвідчується нотаріально. У випадку, якщо відповідно до статуту товариства вимагається згода інших учасників на вихід з товариства, подається така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, відомості Єдиного державного реєстру виконують функцію оголошення прав на частку невизначеному колу третіх осіб. З цього ж моменту до набувача частки у статутному капіталі товариства переходить право власності на частку за договором, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний за змістом висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/136/19.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відчужив свою частку в розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ «Воїнпрод» за договором купівлі-продажу від 26.02.2021, передавши її ОСОБА_2 за актом від 26.02.2021.

Державна реєстрація змін відомостей про юридичну особу станом на 10.06.2024 проведена не була, що підтверджується витягом з реєстру станом на 10.06.2024 свідчить про те, що ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 є учасником ТОВ «Воїнпрод».

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки державна реєстрація змін відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДРЮОФОПГФ, не була проведена, дії приватного виконавця є правомірними, а постанова про передачу майна в рахунок погашення боргу від 26.04.2024 не підлягає скасуванню.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника, щовисновки суду про те, що моментом передачі частки у статутному капіталі товариства є момент державної реєстрації таких прав суперечать положенням законодавства та практиці Верховного Суду, оскільки такі висновки скаржник тлумачить на власний розсуд.

Дійсно, у постанові Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/136/19, останній сформулював висновок про те, що момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі.

Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Разом з тим моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін.

Укладення правочину з відчуження частки в статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку, однак моментом переходжу прав є момент державної реєстрації на підставі укладеного правочину за актом приймання-передачітаких прав.

Тобто укладання 26.02.2021 ОСОБА_1 з ОСОБА_2 договору купівлі-пролажу частки ТОВ «Воїнпрод» з актом приймання-передачі прав, було правовою підставою набуття ОСОБА_2 частки ТОВ «Воїнпрод», однак відсутність державної реєстрації в ЄДРЮОФОПГФ не створила моменту переходу таких прав до ОСОБА_2 , а тому власником статутного капіталу 100% ТОВ «Воїнпрод» залишався ОСОБА_1 , а тому передача таких корпоративних прав стягувачу в рахунок погашення заборгованості не суперечила положенням законодавства та усталеній практиці Верховного Суду.

З огляду на викладене колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про те, що перехід корпоративних прав у власність ОСОБА_2 підтверджується актом прийому-передачі, оскільки це не є підставою для скасування ухвали суду.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом постановлено ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська