Постанова

від 06.05.2025 по справі 420/29614/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29614/23Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.

розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10 листопада 2023 року № 00328260722, яким ПрАТ "Бериславський машинобудівний завод" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1 447 507 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10 листопада 2023 року № 00328310722, яким ПрАТ "Бериславський машинобудівний завод" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 919 150 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10 листопада 2023 року № 00325920722, яким ПрАТ "Бериславський машинобудівний завод" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, в частині сплати штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування ПДФО до бюджету, в сумі 31 315,25 грн., з яких: штраф в розмірі 30 282,60 грн. та пеня у розмірі 1032,65 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10 листопада 2023 року № 00326430722, яким ПрАТ "Бериславський машинобудівний завод" збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) військовий збір, в частині сплати штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування військового збору до бюджету, в суму 1230,03 грн., з яких: штраф в розмірі 1200,61 грн. та пеня у розмірі 29,45 грн.;

- присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь Приватного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 840 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправним, а тому звернувся до суду з позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року позовну заяву задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі від 10 листопада 2021 року №00328260722. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі від 10 листопада 2021 року №00328310722. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі від 10 листопада 2021 року №00325920722 в частині нарахування грошових зобов`язань у сумі 31315,25 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі від 10 листопада 2021 року №00326430722 в частині нарахування грошових зобов`язань у сумі 1230,03 грн. Стягнуто з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства Бериславський машинобудівний завод сплачений судовий збір у розмірі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) гривень.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що перевіркою встановлено документальне оформлення нереальних господарських операцій, оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження товарів, що задокументовані ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ» та їх подальшу реалізацію для ПрАТ «БМЗ». Апелянт зазначає, що фактично здійснено лише документування таких товарів в первинних документах (накладних, податкових накладних) по ланцюгу постачання від ТОВ «РІМАД», ТО«²НЕТ КОМПАНІ», ТОВ «ЮСКІ КОМПАНІ», ТОВ «НЮКСТІЛ» через ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ» до ПрАТ «БМЗ». Перевіркою зроблено висновок, що ПрАТ «БМЗ» використовувало лише документальне оформлення господарських операцій з придбання товару від ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ» без фактичного здійснення таких операцій. Вказує, що ПрАТ «БМЗ» використовувало лише документальне оформлення не реальних господарських операцій з придбання товару (дошки обрізної) від ФОП ОСОБА_1 без фактичного здійснення таких операцій. Апелянт зазначає, що вказані факти у сукупності та взаємозв`язку свідчать про відсутність реальних правовідносин між скаржником та його контрагентами - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ», ФОП ОСОБА_1 . Відтак, на думку апелянта, висновки ГУ ДПС про те, що скаржником допущено порушення вимог податкового законодавства є обґрунтованими, оскільки фактичне здійснення даних господарських операцій та їх виконання з метою провадження господарської діяльності не підтверджені належними доказами. Вказує, що відносини між ПрАТ «Бериславський машинобудівний завод» та фізичною особою- підприємцем є відносинами між суб`єктами господарювання, то відповідно до пункту 177.8 статті 177 ПК України у товариства відсутні обов`язки виконувати функції податкового агенту по утриманню податку на доходи фізичних осіб та військового збору з виплаченого підприємцям доходу. У разі отримання фізичної особою - підприємцем доходів від здійснення підприємницької діяльності, відповідальність щодо порядку оподаткування таких доходів, відповідно до вимог ПК України несе фізична особа - підприємець. Таким чином, при виплаті доходів ФОП ОСОБА_1 у розмірі 3 704 235,3 грн. підприємство не повинно утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

08 лютого 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 20.08.2021 №1890/21-22-07-01, від 20.08.2021 року №1891-22-07-01, від 20.08.2021 №1892/21-22-07-08, від 20.08.2021 №1893/21-22-07-14, посадовими особами ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі від 03.08.2021 №843-Ж1 проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства Бериславський машинобудівний завод з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2017 по 30.06.2021, валютного законодавства за період з 01.10.2017 по 30.06.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2017 по 30.06.2021, іншого законодавства за період з 01.10.2017 по 30.06.2021, відповідно до затвердженого плавну (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 04.10.2021 року №3846/21-22-07-01/00211004 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» (код 00211004)» (а.с. 66-157, т. 6).

Відповідно до висновків акту перевірки, зазначені наступні порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

1) п.44.1 - 44.3 ст.44, п.134.1 ст.134, пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України; ст.1, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, п.7 МСБО 18 «Дохід», п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за період: з 01.10.2017 по 30.06.2021 на загальну суму 1 418 793 грн., у тому числі по періодам:

2019 рік на 287 138 грн.;

2020 рік на 732 990 грн.;

півріччя 2021 на 398 665 грн.

2) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 835 591 грн., у тому числі по періодам:

квітень 2019 на суму 82655 грн.;

травень 2019 на суму 74614 грн.;

червень 2019 на суму 126895 грн.;

липень 2019 на суму 124111 грн.;

серпень 2019 на суму 84353 грн.;

вересень 2019 на суму 101487 грн.;

жовтень 2019 на суму 141577 грн.;

листопад 2019 на суму 69385 грн.;

грудень 2019 на суму 30514 грн.

3) в порушення п. 18.1 ст. 18, п. 18.2 ст. 18, 168.1.1 та 168.1.2 п. 168.1 ст.168, п. 162. ст. 162, п.163.1, 164.1, пп. 164.2.11, пп. е 164.2.17 п. 164.2 та п. 164.3 та 164.2.20 ст. 164 пп. 168.4.7.п. 168.4 ст. 168 ст. 168, п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України підприємством допущено не нарахування та не перерахування сум податку на доходи з фізичних осіб, що підлягають сплаті в бюджет у сумі 673469.08 грн., (у т.ч. на 15749,75 грн. у 2017 році, на 171602,78 грн. у 2018 році, на 193022,14 грн. у 2019 році, на 211111,92 грн. у 2020 році та на 81982,49 грн. у 2021 році), та допущено несвоєчасне перерахування утриманих сум податку на доходи фізичних осіб у сумі 309956,98 грн. (у т.ч. 21421,88 грн. не своєчасно перераховано у 2017 році, 205549,05 грн. у 2018 році, 75854,80 грн. у 2019 році та 7131,25 грн. у 2020 році).

4) порушення п.п.14.1.180 п. 14.1 ст.14, п.51.1 ст.51, п. 176.2 «б» ст.176 Податкового кодексу України щодо правильності відображення у податковій звітності за формою 1-ДФ сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб та сум утриманого з них податку, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, п. 3.2, п.3.3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. №4 та вимог, встановлених положенням «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 №111/26556;

5) в порушення п. 18.1 ст. 18, п. 18.2 ст. 18 , 168.1.1 та 168.1.2 п. 168.1 ст.168, п. 162. ст. 162, п.163.1, 164.1, пп. 164.2.11, пп. е 164.2.17 п. 164.2 та п. 164.3 та 164.2.20 ст. 164 Податкового кодексу України, п.п. 1.2 - п. 161 підрозділу 10 розділу XX, 168.1.1 та 168.1.2 п. 168.1 ст.168, п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України підприємством допущено несвоєчасне перерахування утриманих сум військового збору в бюджет у сумі 12006,05 грн. (у т.ч. 4798,26 грн. не своєчасно перераховано у 2017 році та 7207,79 грн. у 2018 році), та не нарахування і не перерахування військового збору в бюджет у перевіряємому періоді у сумі 56122,29 грн. (у т.ч. на 1312,50 грн. у 2017 році, на 14300,23 грн. у 2018 році, на 16085,03 грн. у 2019 році, на 17592,66 грн. у 2020 році та на 6831,87 грн. у 2021 році);

6) пп. 1) п. 2. ст. 6 Розділу II та пп.1) п. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями занижено ЄСВ , що підлягає декларуванню та сплаті в бюджет на суму 825,27 грн.

7) неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, що призвело до порушення пп. 1) п. 2. ст. 6 Розділу II та пп.1) п. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та заниження суми єдиного внеску що підлягає сплаті в бюджет за період, який перевірявся, на суму 825,27 грн.

8) пп. 1) п. 2. ст. 6 Розділу ІІ та пп.1) п. 1, ст. 7 розділу ІІІ Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями встановлено несвоєчасне нарахування 5541,74 грн. єдиного соціального внеску, а саме: ЄСВ за жовтень 2018 року у сумі 1723,75 грн. нараховано підприємством у звіті за січень 2019 р.; ЄСВ за листопад 2018 року у сумі 1745,90 грн. нараховано підприємством у звіті за січень 2019 р.; ЄСВ за грудень 2018 року у сумі 1595,66 грн. нараховано підприємством у звіті за січень 2019 р.; ЄСВ за лютий 2020 року у сумі 117,41 грн. нараховано підприємством у звіті за березень 2020 р.; ЄСВ за лютий 2020 року у сумі 359,02 грн. нараховано підприємством у звіті за вересень 2020 р.

На підставі висновків акту перевірки від 04.10.2021 року №3846/21-22-07-01/00211004, Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 10.11.2021 року № 00328260722, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 447 507 грн., у тому числі 1 418 793 грн. за податковими та/або іншими зобов`язаннями; 28 714 грн. штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 1-2, т. 6);

- від 10.11.2021 року № 00328310722, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 919 150 грн., у тому числі 835 591 грн. за податковими та/або іншими зобов`язаннями; 83 559 грн. штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 3-4, т. 6);

- від 10.11.2021 року № 00325920722, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 839 534,07 грн., у тому числі 673469,08 грн. за податковими зобов`язаннями; 72600,54 грн. штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); сума пені відповідно до пп. 129.1.4 п.129.1 ст.129 ПК України 93464,45 (а.с. 5-8, т. 6);

- від 10.11.2021 року № 00326430722, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Військовий збір на загальну суму 66409,19 грн., у тому числі 56122,29 грн. за податковими зобов`язаннями; 2554,82 грн. штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); сума пені відповідно до пп. 129.1.4 п.129.1 ст.129 ПК України 7732,08 (а.с. 9-12, т. 6).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до ДПС України про їх скасування (а.с. 32-42, т. 6).

09.02.2022 року ДПС України прийнято Рішення про результати розгляду скарги №2571/6/99-00-06-01-01-06, відповідно до якого скасовано ППР ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі від 10.11.2021 року № 00325920722 в частині нарахованого податку на доходи фізичних осіб у сумі 666 617,09 грн. та у відповідній частині штрафні санкції та пеню, № 0032640722 в частині нарахованого військового збору у сумі 55 604,90 грн. та у відповідній частині штрафні санкції та пеню, а в іншій частині зазначені ППР та ППР ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі від 10.11.2021 року № 00328260722, № 00328310722 залишено без змін, а скаргу частково задоволено (а.с. 13-31, т. 6).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на те, що податкові повідомлення-рішення від 10 листопада 2021 року №00328260722 та від 10 листопада 2021 року №00328310722 були прийняті відповідачем на підставі висновків акта перевірки про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ» та ФОП ОСОБА_1 і ці висновки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки контролюючого органу в акті перевірки щодо несвоєчасності перерахування позивачем ПДФО та військового збору до бюджету є протиправними та застосування відповідачем у зв`язку з цим до позивача штрафних санкцій і пені, згідно податкового повідомлення-рішення № 00325920722 від 10.11.2021р. (в сумі 30282,60 грн - штрафні санкції, в сумі 1032,65 грн - пеня) та згідно податкового повідомлення-рішення № 00326430722 від 10.11.2021р. (в сумі 1200,61 грн - штрафні санкції, в сумі 29,45 грн - пеня) також є протиправним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені цим пунктом терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.

Згідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно до п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пп. 140.4.2 п. 140.4 ст.140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягає виплаті на його користь від контрольованої іноземної компанії в межах, що не перевищує суму, на яку збільшувався об`єкт оподаткування відповідно до підпункту 134.1.7 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу.

Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року.

У разі якщо платник податку зобов`язаний зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, зазначених у цьому підпункті, а також відповідно до положень підпункту 140.4.3 цього пункту, коригування відповідно до положень цього підпункту не здійснюється;

Згідно ст.162 ПК України платниками податку є:

фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

податковий агент.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені чинним міжнародним договором України, щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльності.

У разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім або втрати ним статусу резидента (за відсутності податкових зобов`язань як нерезидента згідно з цим Кодексом) податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає.

Якщо фізична особа - платник податку вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів.

Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є:

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп.164.2.1);

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Не є додатковим благом сума знижки звичайної ціни (вартості) при продажу (відчуженні) на користь платника податків житлової нерухомості, набутої у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно за договорами іпотеки, що забезпечує кредит, наданий в іноземній валюті (пп. е) пп.164.2.17);

інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу (пп. 164.2.20).

Згідно п.164.3 ст.164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до п.168.1 ст.168 ПК України податкування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168).

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу (пп.168.1.2 п.168.1 ст.168).

Згідно пп.168.4.7 п.168.4 ст.168 ПК України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.177.6 ст.177 ПК України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 1.2 1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу (пп. 1.2).

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (пп. 1.3).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (пп. 1.4).

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (пп. 1.5).

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу (пп. 1.6).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Стосовно доводів апелянта про те, що відправлення товару здійснено особами, що не мають відношення до ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ», колегія суддів зазначає, що специфіка направлення та отримання відправлень перевізником «Нова пошта» регулюється умовами договору між «Нова пошта» та юридичною особою, яка користується послугами цього перевізника. Додатком до стандартної форми такого договору є довіреність (список фізичних осіб такої юридичної особи, що мають право направляти та отримувати вантажі від імені юридичної особи, користувача послуг перевізника). Таким чином, має місце факт відсутності актуальної інформації (внесення змін до договору експедирування між «Нова пошта» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ») щодо довірених осіб юридичної особи у перевіряємий період. У товарно-транспортних накладних, складених перевізником «Нічний експрес» вказано лише дані про відправника ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ», без додаткової інформації у вигляді прізвищ та імен фізичних осіб.

Товарно-транспортні накладні та накладні перевізників ПП «Нічний експрес», ТОВ «Нова пошта» не мають жодних недоліків, а нормами податкового законодавства не передбачено, що особа, яка відправляє товар від імені постачальника через перевізників (ПП «Нічний експрес», ТОВ «Нова пошта») має знаходитись у трудових або цивільно-правових відносинах із постачальником.

Стосовно доводів апелянта про відсутність інформації щодо нерухомого майна та земельних ділянок за адресою: м Харків, вул. Шевченко, 327 згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, слід зазначити, що даний факт не доводить неможливості реального здійснення задекларованих операцій, оскільки використання у господарській діяльності майна на підставі договорів оренди чинним законодавством не заборонено.

Окрім того, апелянтом не доведено, що на момент здійснення господарських операцій даний платник податків не знаходився за місцем реєстрації. Як наслідок, позивач, як платник податку на прибуток та ПДВ, не може нести відповідальність за те, що пошуки податківців ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ» не дали результатів, особливо, враховуючи, що доступ до мережі Інтернет забезпечує можливість своєчасної перевірки місцезнаходження юридичної особи згідно даних Єдиного державного реєстру.

Також апелянтом не надано доказів відносно вжиття заходів щодо проведення документальної позапланової перевірки цього платника податків, відповідно до вимог п.78.1.1. ст.78 ПКУ.

Також за результатами документальної планової виїзної перевірки позивача відповідачем з`ясовано, що придбання фероматеріалів та інших матеріалів ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ» здійснено у суб`єктів господарської діяльності ТОВ «РІМАД» (код 42682343), ТОВ «ВІНЕТ КОМПАНІ» (код 42451065), ТОВ «ЮСКІ КОМПАНІ» (код 42734354), ТОВ «НЮКСТІЛ» (код 42728010), ТОВ «ОДЕСА-ІМПОРТ» (код 42414023). Всі вищевказані контрагенти, згідно листа ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ» від 29.10.2019 року № 43, придбавали товар, що постачався на адресу Позивача, у ТОВ «Торговий Дім «Хімпромкомплект».

Апелянт посилається на результати аналізу даних ЄРПН та звітності, відповідно до яких робить висновок про документальне оформлення господарських операцій між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ» з його вище переліченими контрагентами за відсутності факту їх реального здійснення, з підстав відсутності у цих контрагентів основних засобів, власних приміщень, земельних ділянок, транспорту, тощо.

На підставі того, що ані ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ», ані його вищевказані контрагенти не є безпосередніми виробниками продукції, що була реалізована позивачу, податковим органом зроблено висновок про можливу нереальність здійснення господарських операцій з придбання/продажу товарів/послуг за звітний період декларування податку на прибуток та ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що посередницька діяльність чинним законодавством не заборонена.

При цьому, підставою для зазначених висновків вказано аналіз показників, що містяться в податкових деклараціях з ПДВ, поданих нами за відповідні періоди та податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до вимог ст.ст. 72, 73, 74 Податкового Кодексу України, а саме даних Єдиного реєстру податкових накладних.

При цьому податкові накладні контрагента ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ» за період, що підлягав перевірці, жодного разу не були заблоковані податковим органом, що свідчить про те, що у податкового органу не виникало сумнівів відносно ризиковості як операцій, вказаних в податкових накладних, так і контрагента.

Крім цього, на підставі тієї ж звітності ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ», податковим органом видано довідку про відсутність заборгованості ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ» для участі цього товариства у тендерах (серпень 2020 року, серпень вересень 2021 року), що свідчить про відсутність будь-якої логіки у висновках ДПС.

Також посилання на перевірки в базі «Єдиний реєстр податкових накладних», що проводилися за іншими контрагентами ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ», не мають документального підтвердження у вигляді зустрічних перевірок відповідними структурними одиницями податкової служби.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності факту перевірки та акту перевірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ», ТОВ «РІМАД», ТОВ «ВІНЕТ КОМПАНІ», ТОВ «ЮСКІ КОМПАНІ», ТОВ «НЮКСТІЛ», ТОВ «ОДЕСА-ІМПОРТ», ТОВ «Торговий Дім «Хімпромкомплект», відповідач не має права робити висновки щодо нереальності здійснення господарських операцій як з боку позивача, так і з боку його контрагентів.

Натомість, придбаний у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ» товар, позивачем було використано у власній виробничій діяльності, документальні докази якої надано під час документальної планової виїзної перевірки.

Таким чином, твердження апелянта щодо оприбуткування позивачем на баланс товарно-матеріальних цінностей невідомого походження, без будь-яких первинних документів, є надуманими, упередженими та безпідставними.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник, а не особа, яка вступила з ним у господарські правовідносини і не порушила при цьому норм чинного законодавства України.

Відповідно до частини 5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Здійснення вищезазначених операцій поставки товару, використання його у господарській діяльності Позивача та здійснення розрахунків між сторонами свідчать про реальність правочину і аж ніяк не можуть свідчити про недодержання однією із сторін (сторонами) вимог, спрямованих на нереальне настання правових наслідків.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Так, з урахуванням наведеного, слід зазначити, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, має підтверджуватись видатковою накладною.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а.

Крім того, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 815/3526/17.

Є безпідставними доводи апелянта стосовно неподання звітів контрагентом позивача стосовно нарахування заробітної плати в якості підтвердження нереальності операції, адже невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Відсутність чи наявність працюючих у контрагента людей, також, не є підставою для зняття податкового кредиту.

Позивач, як Замовник не повинен перевіряти наявність трудового ресурсу та звітування контрагента до контролюючого органу. Роботи за договором були виконані, що й було кінцевою метою договірних відносин.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також за результатами перевірки господарських відносин між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , апелянтом зроблено висновок щодо відсутності у контрагента трудових ресурсів, власних або орендованих приміщень та земельних ділянок.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 165.1.36 п.165.1 ст.165 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід фізичної особи підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування, відповідно до норм ПКУ.

Платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з ПДФО у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку І IV групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України (пп. 2 п. 297.1 ПКУ).

Реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (п.299.1 ПКУ), за ведення якого відповідає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Разом з цим, згідно з п. 177.8 ПКУ під час нарахування (виплати) фізичній особі підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, якщо для суб`єкта господарювання, який здійснює виплату доходів фізичній особі підприємцю, важливе підтвердження перебування такої особи на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності з причин, не пов`язаних з виконанням положень п. 177.8 ПКУ, таким документом є витяг з реєстру платників ЄП.

Враховуючи викладене, податок з підприємницьких доходів ФОП сплачує за себе самостійно. Підприємство, яке виплачує ФОП такі доходи, виконує лише один обов`язок: відображає їх у податковому розрахунку за формою 1ДФ (ознака доходу 157 «Дохід, виплачений самозайнятій особі» відповідно до п.165.1.36 ПКУ), що було зроблено позивачем.

Висновок апелянта, що відсутня господарська операція, як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу, є безпідставним, оскільки позивачем надано документальне та фактичне підтвердження здійснення господарських операцій по придбанню та використанню деревини у виробничій діяльності позивача.

Також, висновки апелянта відносно включення до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військового збору грошових коштів, виплачених ФОП ОСОБА_1 у вигляді непідприємницького доходу на суму 3703428,30 грн. та декларування їх у рядках за ф. 1-ДФ з ознакою 127 «інші доходи», з донарахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, не відповідають чинному законодавству, оскільки ФОП ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Згідно Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, в складі доходів з ознакою 127 немає «непідприємницьких» доходів ФОП.

ФОП ОСОБА_1 за період перевірки була єдиним постачальником деревини на позивача.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про непідтвердження апелянтом нереальності господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 та висновків акта перевірки, які ґрунтуються на припущеннях податкового органу про нереальність вищевказаних операцій.

З огляду на те, що податкові повідомлення-рішення від 10 листопада 2021 року №00328260722 та від 10 листопада 2021 року №00328310722 були прийняті відповідачем на підставі висновків акта перевірки про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТМЕТ» та ФОП ОСОБА_1 , і ці висновки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 листопада 2021 року №00325920722 по ПДФО в частині нарахування грошових зобов`язань у сумі 31315,25 грн, а також податкового повідомлення-рішення від 10 листопада 2021 року №00326430722 по військовому збору в частині нарахування грошових зобов`язань у сумі 1230,03 грн, колегія суддів зазначаєнаступне.

Оскаржувані позивачем суми нарахування по вказаним рішенням є штрафними санкціями та пенею, що нараховані відповідачем за несвоєчасно перерахування до бюджету вказаного податку (ПДФО) та військового збору.

Згідно ПКУ, ст.168, пп.168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, пп.49.18.1, п.57.1, сплата до бюджету ПДФО здійснюється:

одночасно з виплатою доходу;

у випадку надання доходу в негрошовій формі або виплати готівкою з каси- протягом 3-х банківських днів, наступних за днем такого нарахування (виплати);

якщо дохід нараховано, але не виплачено - протягом 30-ти календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.

Сплата військового збору здійснюється з дотриманням тих самих строків, які встановлено для ПДФО (пп.1.4 п. 16 підрозділу 10, розділу ХХ ПК України).

Натомість, всупереч наведеним вище приписам Податкового кодексу України, в акті перевірки та розрахунках до податкових повідомлень-рішень № 00325920722 та № 00326430722 контролюючим органом вказано граничні терміни сплати ПДФО та військового збору, нарахованих за поточний місяць та не сплачених на кінець звітного місяця, останнє число поточного місяця.

Актом перевірки підтверджується, що ПДФО був сплачений до бюджету у всіх випадках нарахування доходу (який не було виплачено в день нарахування) протягом 30-ти календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.

За викладених обставин, висновки контролюючого органу в акті перевірки щодо несвоєчасності перерахування позивачем ПДФО та військового збору до бюджету є протиправними, та застосування відповідачем у зв`язку з цим до позивача штрафних санкцій і пені, згідно податкового повідомлення-рішення № 00325920722 від 10.11.2021р. (в сумі 30282,60 грн - штрафні санкції, в сумі 1032,65 грн - пеня) та згідно податкового повідомлення-рішення № 00326430722 від 10.11.2021р. (в сумі 1200,61 грн - штрафні санкції, в сумі 29,45 грн - пеня) також є протиправним.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що після часткового скасування рішенням ДПС України від 09.02.2022 року за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 10 листопада 2021 року №00325920722 та податкового повідомлення-рішення від 10 листопада 2021 року №00326430722, Головним управлінням ДПС відповідно до вимог податкового законодавства нових податкових повідомлень-рішень на зменшену суму грошових зобов`язань прийнято не було, що відповідач підтвердив суду відповідними листами ГУ ДПС.

Відповідно до пп. 60.1.3 п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Пунктом 60.4 ст.60 ПК України передбачено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

З огляду на те, що до позивача не надходило податкових повідомлень-рішень по ПДФО та військовому збору, які б містили зменшену суму грошового зобов`язання, податкові повідомлення рішення від 10.11.2021 року №№ №00325920722 та 00326430722 не є відкликаними.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі від 10 листопада 2021 року №00325920722 в частині нарахування грошових зобов`язань у сумі 31315,25 грн та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі від 10 листопада 2021 року №00326430722 в частині нарахування грошових зобов`язань у сумі 1230,03 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик