Постанова

від 17.09.2024 по справі 506/444/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 506/444/24

Головуючий в 1 інстанції: Бурдинюк О.С.

Час і місце ухвалення: с. Окни

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А. І.

Ступакової І. Г.

при секретарі Качуренко В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 01 серпня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови серії БАД № 612856 від 12.04.2024 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАД № 612856 від 12.04.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки він не порушував ПДР та доказів такого не має. Вказує, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КАС, так як в ній не зазначено порядок оскарження.

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 01 серпня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Постанову про накладенняадміністративногостягнення у справіпро адміністративне правопорушення у сфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 612856 від 12.04.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.121 та ч.1 ст. 122 КУпАП скасовано та закрито справу про адміністративне правопорушення у цій частині, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.

В іншій частині позову - відмовлено.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАД № 612856 від 12.04.2024 року - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, ГУНП в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що строк надання відзиву, що був встановлений в ухвалі суду, порушував вимоги ст. 162 КАС України де встановлено, що строк на надання відзиву не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Так, строк на надання відзиву ніяк не міг бути 2 дні та такі обставини значною мірою порушували права ГУНП в Одеській області на надання відзиву та позбавляли можливості Головне управління скористатися своїм правом. Вказує, що сержант поліції ОСОБА_2 , встановивши в діях Позивача порушення Правил дорожнього руху, в межах наданих їй повноважень, цілком правомірно склала оскаржувану постанову та застосувала до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу за порушення Правил дорожнього руху, а відтак правові підстави для визнання її дій протиправними, скасування постанови від 12.04.2024 року серії БАД № 612856 та закриття провадження, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 квітня 2024 року поліцейським СРПП ВПД №2 Подільського РУП ГУНП В Одеській області, сержантом поліції Четіною К.О., прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №612856 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122, ч.І ст. 121, ч.І ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.

Відповідно до вищевказаної постанови серії БАД №612856, 12 квітня 2024 року близько 9 години 30 хвилин у селищі Окни по вул. Європейський, ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN GOLF д.н.з. НОМЕР_1 без поліса обов`язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів, без задніх захисних бризговиків та не виконав вимоги дорожнього знаку «СТОП», чим порушив п. 2.1. ґ., п. 8.4, п. 31.4.7 ПДР та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122, ч.І ст. 121, ч.І ст. 126 КУпАП.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду .

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії БАД №612856 від 12 квітня 2024 року про притягнення до відповідальності через відсутність страхового полісу, прийнята правомірно, оскільки належними та допустимимидоказами доведено факт вчинення позивачем передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП адміністративного правопорушення.

При цьому вказав, що спірна постанова в частині вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121. ч.1 ст.122 КУпАП. є безпідставною, оскільки належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт вчинення такого адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КупАП).

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР).

Також пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині скасування постанови щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 31.4.7 ПДР, як вказано в постанові 2,1 «ґ», 8.4, та притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно доп.8.1 ПДР, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Підпунктом «б`п.8.4 ПДР дорожні знаки (додаток 1) поділяються, зокрема, на знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або ж вузьких ділянок дороги.

Так, дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» відноситься до знаків пріоритету і передбачає, що «забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою».

Частиною 1 статті 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину,порушення вимог дорожніх знаківта розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Апелянт зазначає, що з відеофайлу IMG_1823.MOV з 00:00 по 00:06 видно, як позивач проїжджає без зупинки знак пріоритету «STOP».

Водночас, дослідивши запис, колегія суддів зазначає, що даний файл обрізано так, що його початок, не дає можливості встановити таке порушення, оскільки на ньому зафіксовано саме проїзд такого знаку та направлення в сторону поліцейських, натомість рух або зупинка до такого знаку з даного відео не вбачається.

Отже, відеофайл з камери нагрудного реєстратора поліцейського не містить відповідних фактів не виконання позивачем вимог дорожнього знаку «СТОП», а відповідачем не доведено порушення позивачем п.п 2.2, п 8.4 «б» ПДР.

При цьому, колегія суддів також зазнає, що викладені в оскаржуваній постанові фактичні обставини вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, не відповідають зазначеному у цій постанові пункту Правил дорожнього руху, оскільки п. 2,1 «ґ» ПДР не містять, а тому у постанові відповідач помилково послався на даний пункт.

Щодо відсутності на транспортному засобі позивача бризговиків (порушення п.31.4.7. ПДР), то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 31.1. Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Згідно з пунктом 31.4.7. ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема п. е) відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики.

Частина перша ст. 121КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Апелянт вказує, що на останніх секундах відео IMG_1823.MOV видно, що на авто позивача відсутні грязезахисні бризковики на задніх колесах.

Так, дослідивши наявний в матеріалах справи відеофайл, колегія суддів зазначає, що його обрізано таким чином, що достеменно встановити факт відсутності на авто позивача задніх бризковиків не має можливості, при цьому, будь-яких інших доказів апелянтом до суду не надано.

Натомість з наданого відеофайлу вбачається наявність передніх бризковиків.

Отже, твердження про порушення позивачем вимог підпункту «е» пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху є недоведеними, що виключає наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, беручи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає, що вчинення позивачем порушення ПДР не підтверджено належними і допустимими доказами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна постанова в частині вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121. ч.1 ст.122 КУпАП. є безпідставною, оскільки належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт вчинення такого адміністративного правопорушення, відповідачем - не надано, а судом як першої так і апеляційної інстанції таких обставин не встановлено.

Щодо посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині надання строку на відзив 2 дні, то колегія суддів зазначає, що строк розгляду справ у даній категорії справ, відповідно до ст. 286 КАС України, встановлено 10 днів з дня відкриття провадження у справі. При цьому, судом першої інстанції, з урахуванням клопотання позивача було перенесено розгляд справи з 25.07.2024 року на 01.08.2024 року, натомість відповідач (апелянт) до суду не з`явився та будь-яких заяв, клопотань чи заперечень не подав. За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушення судом принципу рівності сторін, а доводи апелянта в цій частині вважає безпідставними.

Отже, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а отже суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 310, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 01 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 17 вересня 2024 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя:А. І. Бітов

Суддя:І. Г. Ступакова