Постанова

від 11.09.2024 по справі 752/4480/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 752/4480/17 Суддя (судді) першої інстанції: Плахотнюк К.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Ганечко О.М., Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Барміної Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09 грудня 2022 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про зобов`язання Головного управління ПФУ у м. Києві надати звіт про виконання рішення Голосіївського в районного суду м. Києва від 24.12.2018 року у справі №752/4480/17.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідачем протиправно повторно не подано до суду у встановлений строк звіт про виконання рішення суду, а також не вжито належних заходів щодо виконання постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 24.12.2018 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2022 заяву про зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду та накладення штрафу в зв`язку з неподанням звіту у справі задоволено.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до Голосіївського районного суду м. Києва звіт про виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.12.2018 року у справі № 752/4480/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, який буде містити інформацію про розмір щомісячно нарахованої та фактично виплаченої державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, а також розмір виплаченої та наявної заборгованості по кожному виду виплат за період з 01.01.2016 року по теперішній час, протягом одного місяця з моменту набрання ухвалою законної сили.

Накладено на ОСОБА_2 , як в.о.керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві станом на 17.07.2020 року. штраф за неподання звіту про виконання та невиконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.12.2018 року у справі № 752/4480/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії штраф у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 107 360 гривень 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 , як в.о.керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві станом на 17.07.2020 р. на користь ОСОБА_1 половину суми штрафу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 680 гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 , як в.о. керівника Головного управління ПФУ в м. Києві станом на 17.07.2020 року до Державного бюджету України половину суми штрафу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 680 гривень 00 копійок.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального та матеріального законодавства під час прийняття спірної ухвали суду, порушивши права та законні інтереси апелянта, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

ОСОБА_2 та представник відповідача в судовому засіданні просили задовольнити вимоги апеляційної скарги, а спірну ухвалу суду першої інстанції скасувати, відмовивши в задоволенні вимог ОСОБА_1 .

Представник позивача та позивач в судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, спірну ухвалу суду першої інстанції просили залишити без змін.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, спірною ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2022 задоволено заяву про зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду та накладено штраф в зв`язку з неподанням звіту.

Оцінюючи правомірність дій суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень, являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

За приписами статті 129-1 Конституції України закріплено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії», заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And. Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).

У рішенні по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ наголосив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним

Колегія суддів зазначає, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження та невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Крім того, згідно з практикою ЄСПЛ, Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 09.101979 в справі Ейрі (п.24). У розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (п.32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі , у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26.09.2014.

«Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява №44912/98, п.52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п.50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява №73049/01, п.65, ЄСПЛ 2007-І).

Першим і найголовнішим правилом ст.1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Формер Кінг з Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява №25701/94, пп.79 та п.82, ЄСПЛ 2000-XII).

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 05.05.2016 Голосіївським районним судом м. Києва прийнята постанова, відповідно до якої суд зобов`язав Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до положень ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 10 мінімальних пенсій за віком та 100% від мінімальної пенсії за віком відповідно, починаючи з 01.01.2016 року.

Зазначене судове рішення 26.07.2016 року Київським апеляційним адміністративним судом залишене без змін.

26.09.2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 05.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 повернуто Правобережному об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.12.2018 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві було встановлено порушення прав позивача при виконанні постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 05.05.2016 року, а саме нарахування пенсії у меншому розмірі, ніж визначено судовим рішенням та не виплата її в повному обсязі, у зв`язку з чим визнано протиправними дії Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві) щодо нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі меншому, ніж визначено постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 05.05.2016 року, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 року в адміністративній справі № 752/3156/16-а . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 05.05.2016 року, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 р. в адміністративній справі № 752/3156/16-а, без обмеження максимаьним розміром. Визнано дії Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві) щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої щомісячної державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, протиправними. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити виплату нарахованої щомісячної державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 05.05.2016 року, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 року в адміністративній справі № 752/3156/16-а, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати звіт про виконання рішення суду протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року у відкритті провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

За правилами ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами ; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За даними постанови про закінчення виконавчого провадження прийнятої 28.05.2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Григорян О.Г. по примусовому виконанні виконавчого листа №752/4480/17 виданого 01.02.2019 року Голосіївським районним судом м. Києва про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва віж 05.05.2016 року, яка набрала законної сили 26.07.2016 року в адміністративній справі №752/3156/16-а, без обмеження максимальним розміром, виконаче провадження було відкрито за цим же виконавчим листом 19.02.2019 року. Рішення суду не виконано. Державним виконавцем проведено всі дії передбачені ст.ст. 63,75 Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на те, що рішення суду виконати без бржника не виявляється можливим дане виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п. 11 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

За правилами ч. 1, 2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення ; за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

23.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням щодо подання Головним Управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві звіту про виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.12.2018, за результатами розгляду якого судом постановлено ухвалу 14.02.2020 накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в період з 22.05 по 24.12.2019 штрафу за неподання звіту про виконання зазначеного рішення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 року ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14.02.2020 скасовано в частині відмови в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві подати звіт про виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.12.2018 року у справі №752/4480/17. Прийнято нову постанову, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до Голосіївського районного суду міста Києва звіт про виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.12.2018 року у справі №752/4480/17 протягом одного місяця після отримання копії вказаної постанови.

За даними матеріалів справи 07.02.2020 року та 22.07.2020 року ГУ ПФУ в м. Києві були подані звіти про виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.12.2018 року у справі №752/4480/17.

07.04.2021 Головним управлінням пенсійного фонду України в місті Києві подано доповнення до звіту про виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.12.2018 року у справі №752/4480/17.

Відповідно до змісту зазначених вище звітів Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.12.2018 у справі №752/4480/17 вони не містять інформації про розмір нарахованої ОСОБА_1 державної да додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до ст..ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у період часу, починаючи з 01.01.2016 року і включно по час подання звіту з зазначенням нарахованої пенсії на кожен місяць.

У той же час, доповнення до звіту про виконання рішення в редакції 07.04.2021 містить інформацію про те, що: ОСОБА_3 було здійснено нарахування державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до положень ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 10 мінімальних пенсій за віком та 100% від мінімальної пенсії за віком відповідно, починаючи з 01.01.2016 року (що підтверджується розпорядженням №814738 від 23.09.2016). Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 24.12.2018 року по справі №752/4480/17 за позовом ОСОБА_1 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 05.05.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 року в адміністративній справі №752/3156/15-А без обмеження максимальним розміром та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Оскільки в даному рішенні не зазначено здійснювати в подальшому перерахунки у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, у зв`язку з чим розмір пенсії ОСОБА_1 має сталий розмір.

Заявник ОСОБА_1 та його представник підтвердили суду, що розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2016 був визначений відповідачем у сумі 11 814, 00 грн і є незмінним станом, що також підтверджено і представником Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, що свідчить про те, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.12.2018 у справі № 752/4480/17 у повному обсязі не виконується.

Заявник ОСОБА_1 та його представник наполягали на отриманні судом від відповідача звіту щодо виконання зазначеного рішення, який буде містити інформацію про розмір нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 щомісячної державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, починаючи з 01.01.2016 року і включно по час надання такого звіту з зазначенням розміру такої пенсії за кожен місяць.

За наслідками розгляду судом звітів Головного управління Пенсійного Фонду України щодо виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.12.2018 року у справі №752/4480/17, поданих 07.02.2020 та 22.07.2020 ГУ ПФУ в м. Києві та доповненні до звіту, поданого 07.04.2021 року судом першої інстанції вірно встановлено, що вони не містять інформації про нарахування та виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, починаючи з 01.01.2016, з зазначенням розміру, який був нарахований щомісячно та виплачену суму грошових коштів .

Колегія суддів погоджується з тим, що відповідачем не доведено наявність поважних причин, які б унеможливлювали виконання рішення суду в частині подання звіту, який би містив інформацію про виконання рішення суду, а подані звіти та доповнення до звіту містять формальний характер та не доводять виконання суб`єктом владним повноважень рішення, що носило зобов`язальний характер.

В частині доводів ОСОБА_2 стосовно незалучення її до розгляду справи та безпідставному накладенні штрафу, колегія суддів зазначає, що невиконання судового рішення мало місце значно раніше її звільнення з Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, та було триваючим, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції враховує, що в межах спірних правовідносин, суд неодноразово не приймав звіт Головного правління про виконання рішення від 24.12.2018 року. При цьому, відповідач у звіті щоразу наводить аналогічні відомості, які вже подавалися пенсійним органом раніше до суду першої інстанції, а наявні в матеріалах справи звіти мають формальний характер та не доводять виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення.

Таким чином, з огляду на тривале невиконання рішення суду без поважних причин, судова колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги ОСОБА_1 .

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за результатом розгляду заяви.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09 грудня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

Є. О. Сорочко

Повний текст постанови складено 17.09.2024.