Ухвала

від 23.10.2024 по справі 752/4480/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №752/4480/17

адміністративне провадження №К/990/39433/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бучик А.Ю.,

суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2022, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 у адміністративній справі №752/4480/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про зобов`язання Головного управління ПФУ у м. Києві надати звіт про виконання рішення Голосіївського в районного суду м. Києва від 24.12.2018 у справі №752/4480/17.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2022, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024, клопотання задоволено.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до Голосіївського районного суду м. Києва звіт про виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.12.2018 у справі № 752/4480/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, який буде містити інформацію про розмір щомісячно нарахованої та фактично виплаченої державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, а також розмір виплаченої та наявної заборгованості по кожному виду виплат за період з 01.01.2016 по теперішній час, протягом одного місяця з моменту набрання ухвалою законної сили.

Накладено на ОСОБА_1 , як в.о.керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві станом на 17.07.2020 штраф за неподання звіту про виконання та за фактичне невиконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.12.2018 у справі № 752/4480/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ПФУ в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії штраф у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 107 360 гривень 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 , як в.о.керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві станом на 17.07.2020 р. на користь ОСОБА_2 половину суми штрафу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 680 гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 , як в.о. керівника Головного управління ПФУ в м. Києві станом на 17.07.2020 року до Державного бюджету України половину суми штрафу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 680 гривень 00 копійок.

Крім того, додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення у справі - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5000,00 грн.

16.10.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2022, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 у адміністративній справі №752/4480/17.

Згідно із частиною п`ятою статті 321 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення суду апеляційної інстанції оскаржуються в касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник оскаржує ухвалу суду першої інстанції про зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду та прийняту за наслідками її перегляду постанову суду апеляційної інстанції.

Ухвала про зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду до зазначеного переліку ухвал, що можуть бути оскаржені у касаційному порядку не входить, то відповідно прийнята за наслідками її перегляду постанова також не може бути оскаржена до Верховного Суду.

За правилами пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі №752/4480/17 необхідно відмовити.

Щодо оскарження додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024, Верховний Суд зазначає таке.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.

Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Касаційна скарга містить виклад фактичних обставин справи, посилання на норми законодавства, проте в ній не зазначено підстав касаційного оскарження передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження.

Таким чином, скаржнику необхідно усунути зазначений недолік шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити належні підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).

На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 щодо задоволення заяви про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до Голосіївського районного суду м. Києва звіт про виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.12.2018 у справі № 752/4480/17 - відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн. - залишити без руху.

Копію ухвали надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. Ю. Бучик

Судді:

Н.В. Коваленко

А. І. Рибачук