Постанова

від 17.09.2024 по справі 300/2926/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/2926/24 пров. № А/857/13718/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Качмара В.Я., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог (головуючий суддя: Григорук О.Б., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заступника керівника апарату Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Наталії Вітовської про визнання дій неправомірними, скасування постанов про відкриття виконавчого провадження,-

встановив:

ОСОБА_1 , 17.04.2024 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними дії заступника керівника апарату Івано-Франківського міського суду Наталії Вітовської щодо звернення до виконання постанови Івано-Франківського міського суду № 344/11699/23 в частині стягнення з позивача штрафу та судового збору;

- скасувати постанову державного виконавця Івано-Франківського ВДВС від 20.02.2024 ВП № 74210622 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь держави 536,80 грн судового збору;

- скасувати постанову державного виконавця Івано-Франківського ВДВС від 21.02.2024 ВП № 74208957 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь держави 17000 грн штрафу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позову до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанов державного виконавця від 20.02.2024 ВП № 74210622, від 21.02.2024 ВП № 74208957 повернуто позивачу.

Із цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що оскаржувана ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм п. 23 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 6, ст. 21, ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 123 КАС України.

У відповідності до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви у справі, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Враховуючи вимоги цієї статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цю справу слід розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заступника керівника апарату Івано-Франківського міського суду Наталії Вітовської про визнання неправомірними дій заступника керівника апарату Івано-Франківського міського суду в частині, скасування постанов державного виконавця від 20.02.2024 ВП № 74210622, від 21.02.2024 ВП № 74208957 залишено без руху. Надано позивачу, для усунення вказаних недоліків, десятиденний строк з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, зокрема, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням підстав для поновлення такого строку разом з доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали від 22.04.2024 позивач подав клопотання про поновлення строків звернення до суду, в якому зазначив, що оскаржувані постанови отримав 05.03.2024. Крім цього, вказав, що позовні вимоги про скасування постанов є похідними вимогами, оскільки з неправомірності дій заступника керівника апарату Івано-Франківського міського суду в частині звернення до виконання постанови Івано-Франківського міського суду № 344/11699/23 щодо стягнення штрафу та судового збору слідує незаконність спірних постанов.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 в частині позову до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанов державного виконавця від 20.02.2024 ВП № 74210622, від 21.02.2024 ВП № 74208957 повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів поважності причин пропуску десятиденного строку на звернення до суду з позовом до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанов державного виконавця Івано-Франківського ВДВС від 20.02.2024 ВП № 74210622, від 21.02.2024 ВП № 74208957.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 118 КАС України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України та вказано, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Так, статтею 287 КАС України, передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 КАС України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що причини пропуску строку у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому процесуальним законом, з урахуванням визначених частиною шостою статті 287 КАС України особливостей, і суд не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав, з урахуванням визначених цією статтею строків звернення з позовною заявою.

Аналіз наведеної норми КАС свідчить, що у разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Велика Палата Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року справа № 990/139/23.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.08.2023 у справі № 344/11699/23, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 536 грн 80 коп (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112617073).

Постановою державного виконавця Івано-Франківського ВДВС від 20.02.2024 ВП № 74210622 відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача на користь держави 536,80 грн судового збору.

Постановою державного виконавця Івано-Франківського ВДВС від 21.02.2024 ВП № 74208957 відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача на користь держави 17000 грн штрафу.

ОСОБА_1 17.04.2024 звернувся до суду з позовом, в якому оскаржив ці постанови державного виконавця.

Отже, звернувшись до суду із позовною заявою 17.04.2024, ОСОБА_1 пропустив встановлений пунктом 1 частиною 2 статті 287 КАС України десятиденний строк звернення до суду з позовними вимогами про скасування постанов державного виконавця Івано-Франківського ВДВС від 20.02.2024 ВП № 74210622 та від 21.02.2024 ВП № 74208957, оскільки оскаржувані постанови отримано позивачем 05.03.2024.

Щодо поновлення строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 13.03.2024 уже звертався з позовом до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 20.02.2024 ВП № 74210662 та від 21.02.2024 ВП № 74208957.

Обґрунтовував позовні вимоги, тим що ці постанови звернуті до виконання поза межами встановленого тримісячного строку передбаченого Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі № 300/1803/24, яке набрало законної сили 11.06.2024, у задоволенні позову відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118076269).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що звертаючись з позовом у розглядуваній справі № 300/2926/24, позивач покликався на те, що заступник керівника апарату Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Наталія Вітовська, яка надіслала до Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копію постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.08.2023 у справі № 344/11699/23, в частині стягнення штрафу та судового збору ОСОБА_1 , не є стягувачем. З цих підстав вважав, що з неправомірності дій заступника керівника апарату Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Наталії Вітовської випливає і незаконність оскаржуваних постанов державного виконавця.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно оскаржуваних постанов заступник керівника апарату Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Наталія Вітовська не є стягувачем у цих постановах.

Крім цього, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вчасне звернення до суду у цій справі, жодним чином не пов`язане з діями заступника керівника апарату Івано-Франківського міського суду в частині звернення до виконання постанови Івано-Франківського міського суду від 03.08.2023 у справі № 344/11699/23 щодо стягнення штрафу та судового збору з позивача. Оскільки, ключовим для відліку строку звернення до суду, у спірних правовідносинах, є момент коли ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, натомість таким моментом є отримання позивачем (05.03.2024) оскаржуваних постанов.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду із цим позовом у частині позовних вимог про скасування постанов державного виконавця Івано-Франківського ВДВС від 20.02.2024 ВП № 74210622, від 21.02.2024 ВП № 74208957, а висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви в цій частині є законними та обґрунтованими.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог у справі № 300/2926/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. Я. Качмар З. М. Матковська