Ухвала

від 12.09.2024 по справі 202/13856/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1662/24 Справа № 202/13856/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні № 42023052100000509 стосовно

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Курахове Мар`їнського району Донецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за участю:

прокурора ОСОБА_8

підозрюваного (в режимі відеоконфереції) ОСОБА_7

захисника ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені ухвалою слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою слідчогосудді Індустріальногорайонного суду м.Дніпропетровська від26серпня 2024року задоволеноклопотання старшогослідчого відділуСУ ГУНПв Дніпропетровськійобласті ОСОБА_9 ,яке погодженопрокурором Спеціалізованоїпрокуратури усфері оборониСхідного регіону ОСОБА_8 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 98 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 296 744 грн. та покладенням на нього відповідних обов`язків за ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК, яка підтверджується доказами зібраними в ході досудового розслідування та долученими до клопотання слідчого у їх сукупності.

Крім того, слідчий суддя вважав доведеними прокурором наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 177 КПК, виходячи з наступного.

Ризик переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та/або суду існує та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку (кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років).

Ризик того, що підозрюваний ОСОБА_7 має можливість знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та впливати на свідків існує, оскільки досудове розслідування, протягом якого орган досудового розслідування має можливість зібрати докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, наразі не завершено.

Ризик впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та дослідження їх судом. Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні ще не завершене, а свідки сторони обвинувачення відповідно не допитувались судом безпосередньо, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу підозрюваного, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від дачі показань у суді.

Існування інших ризиків, передбачених ст. 177 КПК слідчим суддею не встановлено, у зв`язку із тим, що прокурором не доведено.

При визначені розміру застави слідчий суддя врахував, тяжкість кримінального правопорушення, відомості про особу підозрюваного, його майновий стан, початкову стадію досудового розслідування, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ст. 177 КПК та дійшов висновку, що застава у розмірі в розмірі 98 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 296 744 грн. , зможе забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи осіб, які її подали.

В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді особистого зобов`язання, або у разі залишення рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді застави змінити суму застави в межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в даному конкретному кримінальному провадженні не має ніяких виключних випадків, щодо обрання застави, яка перевищує розміри, визначені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК.

В судовому засіданні прокурор не долучив вагомих доказів наявності відповідних ризиків, на які слідчий посилається в клопотанні та які слідчий суддя вважав доведеними.

Єдиною підставою наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду прокурор в клопотанні наводить можливість тяжкого покарання у разі визнання ОСОБА_7 винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК. Однак Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою.

Даний ризик нівелюється наступними обставинами так у вересні минулого року у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 було викликано до СУ ГУНП в Дніпропетровській області для допиту в якості свідка, та допитано у процесуальному статусі свідка. Під час допиту ОСОБА_7 відповів на всі питання слідчого та надав відповідні матеріали. Тобто протягом року ОСОБА_7 знав про існування даного кримінального провадження і продовжив працювати начальником Курахівської міської військової адміністрації, нікуди не тікаючи, не змінюючи місце роботи та місце проживання.

Щодо ризику можливості знищити або переховувати речі та документи, захисник зазначає, що кримінальне провадження зареєстровано 18 місяців тому, в вересні 2023 року у приміщеннях Курахівської міської військової адміністрації були проведенні обшуки, також були проведенні тимчасові доступи до речей та документів, усі необхідні для слідства матеріали вилучені майже рік тому, були проведені обшуки за місцем мешкання свідків, тобто усі необхідні матеріали для доведення вини підозрюваного вже повинні бути зібрані.

Стосовно ризику впливу на свідків кримінального провадження працівників Курахівської міської військової адміністрації, на даний час захисник зазначає, що на даний час у зв`язку з агресією рф відносно України бойові дії від міста Курахове тривають майже впритул до міста на даний час відстань в деяких містах від лінії бойових дій сягає 2 кілометрів, більшість працівників міста, в тому числі і Курахівської міської військової адміністрації працюють на віддаленні у відносно безпечних містах.

Крім того, у підтвердження даного ризику сторона обвинувачення не надала жодного доказу, зокрема заяви свідків при вчинення тиску з боку ОСОБА_7 на останніх або рапорти оперативних працівників.

Між тим, доводи сторони обвинувачення, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім застави, не зможе запобігти ризикам, про наявність яких зазначено прокурором, не підтверджуються наданими стороною обвинувачення матеріалами і прокурором у судовому засіданні не доведені.

Сторона обвинувачення просить суд визначити заставу переважно з огляду на розмір заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди. Виключна увага на розмірі ймовірних збитків є порушенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Саме тому суд також має ретельно оцінити спроможність особи сплатити визначений розмір застави та обґрунтувати визначену суму (п. 32 рішення у справі «Істоміна проти України»).

Судом першої інстанції не враховано саму особу підозрюваного, який має низку державних нагород та різних органів влади та підрозділів збройних сил України, має позитивні характеристики, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні захисник та підозрюваний підтримали апеляційну скаргу захисника і з підстав, викладених у скарзі, просили її задовольнити, вважали ухвалу слідчого судді необґрунтованою, просили її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Також повідомили, що ухвала слідчого судді виконана та розмір застави, визначений в ухвалі внесений.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбаченихчастинами третьоюабочетвертою статті 183цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 196 КПК в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.

Перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи захисника, викладені в судовому засіданні та в апеляційній скарзі щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Щодо обґрунтованості повідомлення про підозру.

Апеляційний суд вважає, що висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК, є обґрунтованими і підтверджуються доказами, долученими до клопотання слідчого.

Повідомлення про підозру має містити відомості, зокрема зміст підозри, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.

Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.

Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Таким чином, рівень такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від (1) рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру та (2) терміну здійснення ефективного розслідування.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86 рішення від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, пункт 175 рішення від 21.04.2011).

Стандарт «обґрунтованої підозри» є вищим ніж стандарт «достатніх підстав (доказів)», оскільки пов`язаний з обмеженням прав, свобод та інтересів людини, в даному випадку право на свободу.

22.08.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 191 КК.

З наданих матеріалів слідує, що під час судового розгляду слідчий суддя з`ясував, що наведені в клопотанні прокурора дані та долучені документи свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 злочину за обставин, викладених в повідомленні про підозру, та підтверджується, зокрема: протоколами допиту свідків; висновком судової економічної експертизи, якою обраховано розмір заподіяних збитків; договором щодо поставки антидронових рушниць між ТОВ «Інтерпроінвест» та ТОВ «ТД «Ітос» та договором щодо поставки антидронових рушниць між Курахівською МВА та ТОВ «ТД «Ітос»; видатковими накладними № РН-0000180 від 24.10.2022 та № 24 від 12.10.2022; відомостями про рух коштів на рахунках Курахівської МВА в Державній казначейській службі та відомостями про рух коштів на рахунках ТОВ «ТД «Ітос» в АТ КБ «Приватбанк»; висновком судово-почеркознавчої та технічної експертизи документів; іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

Апеляційний суд зауважує, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя та суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Колегія суддів відзначає, що предметом апеляційного розгляду наразі є не рішення слідчого судді, прийняте за результатами оскарження повідомлення про підозру на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК, а лише встановлення обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, необхідної для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Стосовно наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.

Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді і вважає їх обґрунтованими про наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 частини 1 статті 177 КПК виходячи з наступного.

Ризик переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та/або суду існує та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).

Ризик того, що підозрюваний ОСОБА_7 має можливість знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та впливати на свідків існує, оскільки досудове розслідування, протягом якого орган досудового розслідування має можливість зібрати докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, наразі не завершено.

Ризик впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та дослідження їх судом. Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні ще не завершене, а свідки сторони обвинувачення відповідно не допитувались судом безпосередньо, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу підозрюваного, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від дачі показань у суді.

Існування інших ризиків, передбачених ст. 177 КПК слідчим суддею не встановлено, у зв`язку із тим, що прокурором не доведено.

Стосовно врахування обставин, передбачених ст. 178 КПК, та розміру застави.

Зі змісту оскарженої ухвали слідчого судді видно, що судом враховані дані про особу ОСОБА_7 . В той же час, зазначені обставини не спростовують правильності висновків слідчого судді про необхідність застосування до нього такого запобіжного заходу, який на даному етапі досудового розслідування зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, передбаченим п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки такі обставини існували і під час вчинення інкримінованих йому злочинів, проте не були належним стримуючим фактором від протиправної поведінки.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Також апеляційний суд зважає на положення ч. 2 ст. 182 КПК, відповідно до яких застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

При цьому, виходячи з положень ст. 176 КПК, застава є менш суворим запобіжним заходом порівняно з домашнім арештом або триманням під вартою, в той же час вона застосовується з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а її розмір має бути достатнім, щоб під умовою звернення внесених коштів у доход держави, підозрюваний не вдався до втечі та переховування від правоохоронних органів.

Слідчим суддею належним чином дотримано вимоги ч. 3 ст. 183 КПК та визначено запобіжний захід у вигляді застави, з належним урахуванням обставин даного конкретного кримінального провадження, зокрема вчинення злочину з корисливих мотивів, майнової спрямованості та розміру заподіяної шкоди.

Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника в частині непомірності розміру застави, визначеного слідчим суддею, апеляційний суд зважає на апеляційні вимоги захисника, який альтернативно просив у разі залишення рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, змінити суму застави в межах, передбачених до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, слідчий суддя визначив заставу у розмірі 98 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що не свідчить про істотну диспропорцію між тим розміром застави, про який просить захисник в апеляційній скарзі та який визначив слідчий суддя. Крім того, за повідомленням учасників апеляційного провадження ухвала слідчого судді вже виконана і застава внесена.

Враховуючи вищевикладене вказаний розмір застави, на переконання апеляційного суду, не порушує принцип пропорційності та з урахуванням характеру інкримінованого ОСОБА_7 злочину та розміру грошових коштів, в заволодінні яких він підозрюється, тому не є явно непомірним для нього і до того ж може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями). Проте такий розмір застави є значним та цілком здатним забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків. При цьому, апеляційний суд враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафна чи каральна функція.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, інші доводи апеляційної скарги захисника не спростовують висновків слідчого судді та суду апеляційної інстанції, а також законності і обґрунтованості оскарженої ухвали, у зв`язку з чим не можуть бути підставою для її скасування.

Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, застосований слідчим суддею запобіжний захід стосовно підозрюваного ОСОБА_7 відповідає вимогам статей 177, 178, 183, 194 КПК, прийняте рішення є обґрунтованим і достатньо вмотивованим, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню, а відтак апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 177-178, 183, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4