Ухвала

від 24.10.2024 по справі 202/13856/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1887/24 Справа № 202/13856/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2024 року про відмову в накладенні арешту на майно у межах кримінального провадження № 42023052100000509 від 04 березня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені рішенням слідчого судді, короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором відділом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про арешт майна у даному кримінальному провадженні.

В обґрунтування прийнятого судового рішення, слідчий суддя зазначив, що матеріали кримінального провадження не містять доказів та слідчим не доведено, що розмір матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та вартість нерухомого майна підозрюваного є співмірним. На переконання слідчого судді, в даному випадку накладення арешту на нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_8 не відповідає завданням кримінального провадження, засадам розумності та співмірності обмеження права власності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно, зазначене в клопотанні.

Зазначає, що 27.08.2024 за даним фактом ОСОБА_8 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 191 КК. У зв`язку із необхідністю забезпечення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 295 600 грн в рахунок відшкодування збитків, поданого прокурором в інтересах Курахівської міської ради Покровського району Донецької області необхідно накласти арешт на майно, зокрема на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0.0705 га, кадастровий номер 0523183600:01:003:0015, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0.25 га, кадастровий номер 0523183600:01:003:0014, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 3.1808 га, кадастровий номер 0523183600:02:004:0017, розташованої на території Осичнянської сільської ради Оратівського району Вінницької області; частку статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ітос», ідентифікаційний код юридичної особи 39443887, в розмірі 100 % вартістю 20 000 грн.

Вважає, що суд необґрунтовано дійшов висновків про відмову в арешті майна та порушив вимоги ст. 170 КПК.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Таким чином, орган досудового розслідування відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КПК повинен вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні з метою відшкодування завданої шкоди (цивільний позов).

Позиція суду щодо необхідності надання для розгляду клопотання відомостей (оцінки) вартості майна не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, адже процедура їх отримання ним не передбачена. Визначення співмірності вартості майна, щодо якого подане клопотання про арешт, та суми позовних вимог є виключною компетенцією суду і є оціночним поняттям. Сторона обвинувачення позбавлена можливості оцінити вартість майна, яке перебуває у володінні підозрюваного, та на значній відстані від місця проведення досудового розслідування, доступ до цього майна відсутній. В такому випадку суд має врахувати місцезнаходження нерухомого майна (віддаленість від обласних чи районних центрів, розмір населеного пункту, де воно знаходиться, та його статус), його площу, та інші відкриті відомості, що значно впливають на вартість нерухомості.

Позиції учасників судового провадження.

Сторони кримінального провадження в судове засідання не з`явились, про час та дату судового засідання повідомленні належним чином, прокурор та захисник ОСОБА_10 надіслали до апеляційного суду заяви про розгляд апеляційної скарги без їх участі, у зв`язку з чим та відповідно до ч. 1 ст. 172, ч. 5 ст. 401 КПК, апеляційний розгляд проведений за відсутності сторін.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно допунктів 1,2,5ч.2ст.173КПК привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції доходить висновку про належне виконання слідчим суддею зазначених вимог кримінального процесуального закону при вирішенні клопотання слідчого про арешт майна, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Водночас, відповідно до п. 4, 5 ч. 2 ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий в клопотанні та прокурор в апеляційній скарзі просить накласти арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0.0705 га, кадастровий номер 0523183600:01:003:0015, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0.25 га, кадастровий номер 0523183600:01:003:0014, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 3.1808 га, кадастровий номер 0523183600:02:004:0017, розташованої на території Осичнянської сільської ради Оратівського району Вінницької області; частку статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ітос», ідентифікаційний код юридичної особи 39443887, в розмірі 100 % вартістю 20 000 грн.

Разом з тим, згідно з матеріалами кримінального провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_8 Курахівській міській раді Покровського району Донецької області було заподіяно шкоду на суму 295 600 грн. Матеріальний збиток у такому розмірі, інкримінований вказаним особам в повідомленні про підозру та, за твердженнями прокурора, в обвинувальному акті, який скерований до суду.

Крім того, в іншому провадженні прокурор також просив накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_9 , а при обранні запобіжного заходу та визначенні розміру застави, прив`язувався до розміру заподіяних збитків і така застава була внесена.

Таким чином, висновки слідчого судді про неспівмірність розміру, заподіяної шкоди та майна на яке прокурор просить накласти арешт, є обґрунтованими.

Крім того, під час апеляційного розгляду прокурором повідомлено, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні направлено до суду і наразі триває стадія судового розгляду та призначено до підготовчого судового засідання.

Відповідно до п. 5, 10, 24 ч. 1 ст. 3 КПК кримінальним провадженням визнається досудове розслідування та судове провадження.

Досудовим розслідуванням є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, окрім іншого, направленням до суду обвинувального акту.

Судовим провадженням визнається кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Отже, з аналізу вказаних положень КПК можна дійти висновку про впорядкованість кримінального провадження, його стадійність, що в свою чергу, обумовлює встановлений порядок вчинення процесуальних дій на кожній стадії.

Зокрема, нормами глави 26 КПК «Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» визначено як перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, що можуть бути оскарженні «під час досудового розслідування» (стаття 303 КПК України), так і перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені «під час досудового розслідування», зокрема, ухвал про арешт майна (стаття 309 КПК України).

Використання в цій главі КПК словосполучення «під час досудового розслідування» дає підстави стверджувати про те, що вказані дії, в тому числі апеляційне оскарження ухвал слідчого судді, може здійснюватися виключно на стадії досудового розслідування, тобто до направлення обвинувального акту до суду.

Передбачені процесуальними нормами обмежені строки досудового розслідування обумовлюють необхідність термінового вирішення питань під час досудового розслідування, у зв`язку з чим КПК України встановлює скорочені строки розгляду заяв та скарг на даній стадії, в тому числі апеляційних скарг на ухвали слідчого судді. Зазначене зумовлене необхідністю оперативного здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні саме на стадії досудового розслідування, виходячи з засад цієї стадії провадження.

Закінчення ж цієї стадії завершує здійснення функції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, яка реалізується слідчими суддями та судами апеляційної інстанції в порядку оскарження ухвал слідчих суддів, з чим відповідно відпадає необхідність в оперативності такого судового контролю.

У разі направлення обвинувального акту до суду вже не слідчий суддя, а саме суд першої інстанції під час судового провадження вирішує всі питання за даним провадженням, в том числі щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у ньому. За таких обставин судовий контроль, що здійснюється на стадії досудового розслідування слідчим суддею, переходить до повноважень суду першої інстанції під час судового провадження, саме з моменту закінчення досудового розслідування направлення обвинувального акту до суду.

Отже, всі питання, що виникають під час кримінального провадження, вирішуються стадійно і лише тим судом, який має повноваження на відповідній стадії.

Протилежне може призвести до одночасного вирішення одних й тих самих питань в різних судових провадженнях в одному кримінальному провадженні, в тому числі різними судами.

Статтею 309 КПК передбачено апеляційний перегляд ухвал слідчого судді під час досудового розслідування.

Після надходження справи до суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК суд під час підготовчого судового засідання за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження.

Отже, розгляд і вирішення питань, передбачених главою 26 КПК, як і перегляд судових рішень, прийнятих за результатами такого розгляду, можуть відбуватися лише під час досудового розслідування, і мають бути припиненими із закінченням стадії досудового розслідування, оскільки невиконання цих вимог може призвести до порушення принципу правової визначеності через вирішення тотожного питання різними судами однієї інстанційності в тому ж кримінальному провадженні.

Враховуючи, що стадія досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні закінчена, суд апеляційної інстанції фактично не має процесуальної можливості прийняти рішення про яке просить прокурор, а саме скасувати ухвалу слідчого судді, розглянути клопотання слідчого та задовольнити його. При цьому прокурор має можливість порушити ці питання на стадії підготовчого провадження.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що оскаржена ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстав для її скасування не встановлено, а відтак відповідні апеляційні вимоги прокурора, є необґрунтованими і наразі не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 170, 172, 173, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2024 року про відмову в накладенні арешту на майно у межах кримінального провадження № 42023052100000509 від 04 березня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4