Ухвала

від 17.09.2024 по справі 907/588/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" вересня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/588/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» від 21.08.2024

про забезпечення позову у справі №907/588/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест», м. Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт», с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області

про стягнення 36 811 294,76 грн

За участю представників:

позивача Сталенний Ю.М., адвокат, ордер серії ВО №1086116 від 11.09.2024;

відповідача Моланич І.І., адвокат, довіреність від 20.12.2023.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт» 22 508 103,95 грн боргу, 1 337 536,27 грн пені за період з 20.01.2021 до 19.07.2021, 10 632 828,31 грн інфляційних втрат за період з 01.01.2021 до 14.06.2024 та 2 332 826,23 грн 3% річних з 01.01.2021 до 14.06.2024, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого товару за договором купівлі-продажу № САІ 1-0112/20-кп від 01 грудня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду від 25 червня 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 23 липня 2024 року, а також встановив учасникам справи процесуальні строки для подання зав по суті спору.

У підготовчому засіданні 23 липня 2024 року суд оголосив перерву до 11 вересня 2024 року о 10:30 год.

22 серпня 2024 року позивач подав через систему «Електронний суд» заяву від 21.08.2024 (паперовий примірник заяви надійшов до суду поштою 03.09.2024) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачеві ТОВ «Закарпаття Асфальт», майно, зокрема, на асфальтний завод (юридична адреса: 90260, Закарпатська область Берегівський район, село Мужієво, вулиця Ференца Ракоці, будинок 245/2), а також кошти відповідача (код за ЄДРПОУ 41244302), які обліковуються на його розрахункових рахунках в установах банків, зокрема на р/р НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк», у розмірі ціни позову 36 811 294,76 грн га судового збору у розмірі 552 169,42 грн.

Заява про забезпечення позову обґрунтовується позивачем тією обставиною, що кредиторська заборгованість у відповідача перед позивачем виникла ще з 01 січня 2021 року, жодних заходів щодо здійснення врегулювання спору відповідачем не вживається, заходи досудового врегулювання спору, а вжиті позивачем шляхом надсилання претензій із пропозицією сплатити заборгованість, до позитивного вирішення питання не призвела, що у свою чергу, за позицією позивача, дає обґрунтовані підстави вважати, що відповідач свідомо та умисно тривалий час ухиляється від виконання своїх зобов`язань, що виникли у нього за Договором.

За позицією позивача таке відоме та умисне ухилення від сплати наявної заборгованості може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/588/24, а відтак, ТОВ «Спецавтоінвест» вважає, що невжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на належне відповідачеві майно та грошові суми, що обліковуються на рахунках ТОВ «Закарпаття асфальт» в установах банків, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/588/24.

26 серпня 2024 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.08.2024 заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Лучку Р.М.

У зв`язку з перебуванням судді в період з 19.08.2024 до 06.09.2024 включно у щорічній основній відпустці розгляд заяви здійснюється поза межами встановленого в ст. 140 ГПК України строку.

Ухвалою суду від 09.09.2024 в порядку ст. 140 ГПК України розгляд заяви позивача про забезпечення позову призначено в судовому засіданні 11.09.2024 року. В судовому засіданні по розгляду заяви позивача про забезпечення позову оголошувалася перерва до 17.09.2024 у зв`язку з заявленим позивачем клопотанням з метою надання можливості узгодити пропозиції ТОВ «Спецавтоінвест» щодо зустрічного забезпечення.

Присутній в судових засіданнях 11.09.2024 та 17.09.2024 представник позивача підтримав вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову та зазначив про готовність Товариства сплатити визначену судом суму зустрічного забезпечення.

Представники відповідача в судових засіданнях 11.09.2024 та 17.09.2024 заперечують проти задоволення вимог заяви про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення на цій стадії судового процесу, виходячи з такого.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у статті 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 753/22860/17).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 року № 921/40/20).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 916/1572/19).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 911/1111/20).

Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Предметом позову в даній справі позивачем визначено стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу, тобто вимоги майнового характеру, а відтак в даному випадку підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

При цьому, суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність, зокрема передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21).

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Таким чином, з огляду на обставини справи, суд враховує, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на подальшу неможливість захисту порушеного права позивача.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

За таких обставин, беручи до уваги, що предмет позову в даній справі не пов`язаний зі зверненням стягнення на належне відповідачу майно (рухоме або нерухоме), а відтак, суд дійшов висновку про відмову в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно зокрема, на асфальтний завод (юридична адреса: 90260, Закарпатська область Берегівський район, село Мужієво, вулиця Ференца Ракоці, будинок 245/2), позаяк пропоновані позивачем заходи забезпечення позову в цій частині не є адекватними та співмірними заявленим вимогам, а позивачем не подано суду доказів належності відповідачу майна, на яке пропонується накласти арешт, про що аргументовано зазначає сам відповідач, стверджуючи, що зазначений позивач «асфальтний завод» відповідачу не належить.

Суд також приймає до уваги, що позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували твердження, що відповідачем чи його учасником можуть бути вчинені дії, пов`язані з розпорядженням грошовими коштами на рахунках в банківських установах, на які позивач пропонує накласти арешт, а сам по собі аргумент щодо тривалого невиконання ТОВ «Закарпаття асфальт» зобов`язань за договором купівлі-продажу не може слугувати підставою для обґрунтованого припущення про ймовірність утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у даній справі (в разі задоволення позову).

Крім того, суд також зауважує, що підставність відповідних аргументів щодо тривалого невиконання ТОВ «Закарпаття асфальт» зобов`язань за договором купівлі-продажу буде встановлюватися судом під час прийняття рішення у даній справі, а не на стадії підготовчого провадження під час розгляду заяви про забезпечення позову, а накладення арешту на грошові кошти в сумі 36 811 294,76 грн та судового збору у розмірі 552 169,42 грн з огляду на суму забезпечення може суттєво утруднити здійснення господарської діяльності відповідачем та, відповідно, в даному разі недотримується критерій пропорційності вжиття пропонованих Товариством-позивачем заходів забезпечення позову, що слугує підставою для відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» від 21.08.2024 про забезпечення позову.

Частиною 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» від 21.08.2024 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачеві ТОВ «Закарпаття Асфальт», майно, зокрема, на асфальтний завод (юридична адреса: 90260, Закарпатська область Берегівський район, село Мужієво, вулиця Ференца Ракоці, будинок 245/2), а також кошти відповідача, які обліковуються на його розрахункових рахунках в установах банків у розмірі ціни позову 36 811 294,76 грн та судового збору у розмірі 552 169,42 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 18 вересня 2024 року.

Суддя Р.М. Лучко