Рішення

від 22.10.2024 по справі 907/588/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/588/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест», м. Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт», с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області

про стягнення 36 811 294,76 грн

За участю представників:

позивача Сталенний Ю.М., адвокат, ордер серії ВО №1086116 від 11.09.2024;

відповідача Моланич І.І., адвокат, довіреність від 20.12.2023.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт» 22 508 103,95 грн боргу, 1 337 536,27 грн пені за період з 20.01.2021 до 19.07.2021, 10 632 828,31 грн інфляційних втрат за період з 01.01.2021 до 14.06.2024, 2 332 826,23 грн 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого товару за договором купівлі-продажу № САІ 1-0112/20-кп від 01 грудня 2020 року.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/588/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2024 року.

Ухвалою від 25 червня 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 23 липня 2024 року.

12 липня 2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 11.07.2024. До такого відзиву сторона у справі долучила докази його надіслання позивача в Електронний кабінет користувача ЄСІТС.

16 липня 2024 року позивач скерував до суду за допомогою системи «Електронний суд» відповідь на відзив з долученими доказами доставки цієї заяви по суті спору в Електронний кабінет відповідача, а також клопотання про проведення підготовчого засідання без особистої участі представника позивача.

У підготовчому засіданні 23 липня 2024 року, за участю представників відповідача, суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголосив перерву до 11 вересня 2024 року.

30 серпня 2024 року відповідач скерував через систему «Електронний суд» клопотання від 30.08.2024 у якому просить суд витребувати у позивача оригінали: договору купівлі-продажу №САІ1-0112/20-кп від 01.12.2020, специфікації № 1 від 01.12.2020, акта прийому-передачі від 01.12.2020, видаткової накладної до вказаного договору.

У підготовчому засіданні 11 вересня 2024 року, за участю представників позивача та відповідача, суд оголосив перерву до 23 вересня 2024 року з огляду на відповідне клопотання представника позивача.

В ході підготовчого провадження у справі, за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» від 21.08.2024 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачеві ТОВ «Закарпаття Асфальт», майно, зокрема, на асфальтний завод, а також кошти відповідача, які обліковуються на його розрахункових рахунках в установах банків у розмірі ціни позову 36 811 294,76 грн та судового збору у розмірі 552 169,42 грн, суд ухвалою від 17 вересня 2024 року відмовив у задоволенні такої заяви про забезпечення позову.

18 вересня 2024 року на поштову адресу суду від позивача надійшло клопотання №283 від 12.09.2024 про приєднання доказів до матеріалів справи, до якого долучено оригінали: договору купівлі-продажу №САІ 1-0112/20-кп від 01.12.2020, специфікації № 1 від 01.12.2020, акта прийому-передачі Товару від 01.12.2020, видаткової накладної №5411 від 01.12.2020, довіреності №96 від 01.12.2020, клопотання щодо витребування яких 30.08.2024 подавалося відповідачем у справі.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ухвалою суду від 23.09.2024 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 22.10.2024 року.

В судовому засіданні 22.10.2024 представник позивача позовні вимоги підтримує з визначених в позовній заяві та відповіді на відзив підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.10.2024 заперечує проти задоволення позовних вимог з визначених у відзиві на позов підстав та, окремо, просить суд розглянути питання щодо зменшення нарахованих ТОВ «Закарпаття Асфальт» штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості за переданий за Договором купівлі-продажу № САІ 1-0112/20-кп від 01 грудня 2020 року товар (щебінь, відсів, бітум нафтовий, мінеральний порошок), у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 22 508 103,95 грн, за несвоєчасну сплату якої позивачем за період з 20.01.2021 до 19.07.2021 нараховано 1 337 536,27 грн пені, за період за період з 01.01.2021 до 14.06.2024 - 10 632 828,31 грн інфляційних втрат та 2 332 826,23 грн 3% річних, з вимогами про стягнення яких подано даний позов до Господарського суду.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач згідно з поданим суду відзивом на позовну заяву від 11.07.2024 заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про наявність форс-мажорних обставин, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що засвідчено листом від 28.02.2022 Торгово-промислової палати України.

Повідомляє, що упродовж 2021 року відповідачем згідно з договором поставки №01/04-2021/1П від 01 квітня 2021 року здійснювалася на користь позивача поставка суміші асфальтобетонної дрібнозернистої тип А на загальну суму 4 206 153,00 грн, який на час подання відзиву на позовну заяву залишається неоплаченим ТОВ «Спецавтоінвест».

Зазначає також, що позивачем не долучено до позовної заяви видаткової накладної, на підставі якої товар за договором купівлі-продажу № САІ 1-0112/20-кп від 01 грудня 2020 року був переданий відповідачу на суму 22 508 103,95 грн.

Відповідь на відзив.

Позивач у відповіді на відзив від 16.07.2024 не погоджується з аргументами відповідача щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Зауважує про наявність видаткової накладної, на підставі якої товар на суму 22 508 103,95 грн був переданий відповідачу, а також звертає увагу, що Постачальником Товару 29.12.2020 через Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України була зареєстрована податкова накладна № 14 від 01.12.2020 як підстава передачі ТОВ «Закарпаття асфальт» товару за договором купівлі-продажу № САІ 1-0112/20-кп від 01 грудня 2020 року із зазначенням тотожної договору номенклатурі товару.

Окремо звертає увагу, що позаяк у відповідача обов`язок по оплаті за поставлений йому товар виник, починаючи з 01.01.2021, - посилання на дію форс-мажорних обставин, які виникли починаючи з 28.02.2022, є некоректним, а жодних доказів та обґрунтованих підтверджень щодо неможливості виконання своїх зобов`язань, що виникли із Договору та пов`язані із дією форс-мажорних обставин відповідач не надав.

Пояснює, що заборгованість ТОВ «Спецавтоінвест» перед ТОВ «Закарпаття асфальт» за договором поставки № 01/04-2021/1П від 01.04.2021 жодним чином не пов`язана із позовними вимогами у даній справі та така заборгованість буде погашена невідкладно після сплати відповідачем боргу за договором купівлі-продажу № САІ 1-0112/20-кп від 01 грудня 2020 року.

Заперечення.

Відповідачем не подано суду заперечень відповідно до правил ст. 167 ГПК України.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

01 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест», як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт», як Покупцем укладено Договір купівлі-продажу № САІ 1-0112/20-кп (надалі Договір), за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець, в свою чергу, зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити Товар згідно Специфікацій до договору.

Найменування, індивідуальні характеристики, вартість та інші дані Товару вказуються у Специфікаціях до Договору (п. 1.2. Договору).

Порядок та умови передачі Товару визначені в розділі 2 Договору, за змістом п.п. 2.1., 2.2. якого моментом переходу права власності на Товар від Продавця до Покупця вважається дата оформлення видаткової накладної.

Факт передачі Товару у власність Покупцеві оформляється Сторонами шляхом оформлення видаткової накладної та акту прийому-передачі. Покупець несе ризик випадкової загибелі (або пошкодження) Товару з моменту оформлення видаткової накладної.

Згідно з п.п. 3.1.-3.3. Договору загальна ціна (вартість) Товару за Договором складає вартість товару, вказаного у Специфікаціях до Договору. Оплата ціни (вартості) Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця згідно рахунку на оплату на умовах, викладених у Специфікації на конкретну партію Товару.

Відповідно до Специфікації №1 від 01.12.2020 до Договору сторонами визначено перелік товару, що передається Продавцем у власність Покупця за Договором на загальну суму 22 508 103,95 грн.

Оплата за товар здійснюється в 100% розмірі до 31.12.2020 (п. 2. Специфікації №1 від 01.12.2020 до Договору).

Згідно з п. 8.1. Договору він набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами, діє до 31.12.2020, але у будь якому випадку до повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим Договором.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного Договору Продавцем, згідно з видатковою накладною №5411 від 01.12.2020, актом прийому-передачі від 01.12.2020 передано, а Покупцем через свого представника (директора) Зінченко О.М., який діяв на підставі довіреності на отримання ТМЦ №96 від 01.12.2020, - прийнято зазначений в накладній та акті товар (щебінь, відсів, бітум нафтовий, мінеральний порошок) на загальну суму 22 508 103,95 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи оригіналами зазначених видаткової накладної, акту прийому-передачі та довіреності, копією податкової накладної №14 від 01.12.2020 з квитанцією від 29.12.2020 про її прийняття органом ДПС та не заперечено відповідачем у справі.

За твердженням позивача, відповідачем не виконано зобов`язання з оплати вартості переданого йому за Договором товару в розмірі 22 508 103,95 грн у визначений в п. 2. Специфікації №1 від 01.12.2020 до Договору строк, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт» виникла заборгованість в зазначеній сумі, стягнення якої разом із нарахованими інфляційними втратами, відсотками річних, пенею і є предметом судового розгляду у цій справі.

Надіслані 15.02.2023 та 03.06.2024 на адресу відповідача претензії №12 від 15.02.2023 та №155 від 29.05.2024 про сплату в семиденний строк заборгованості за Договором в розмірі 22 508 103,95 грн, залишені Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт» без відповіді та задоволення.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов`язок Покупця оплати товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За встановленими у справі обставинами відповідно до п. 2. Специфікації №1 від 01.12.2020 до Договору сторонами Договору визначено, що оплата Покупцем за товар здійснюється в 100% розмірі до 31.12.2020 року.

Відповідно до змісту п. 1 ст. 694 ЦК України визначено, що договором може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, при цьому зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем на виконання умов укладеного між сторонами Договору та відповідно до видаткової накладної №5411 від 01.12.2020, акту прийому-передачі від 01.12.2020, довіреності на отримання ТМЦ №96 від 01.12.2020 отримано від позивача товар на суму 22 508 103,95 грн, доказів оплати якого суду не надано, а відтак, слід дійти висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт» взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості отриманого ним Товару у визначений в п. 2. Специфікації №1 від 01.12.2020 до Договору строк, у зв`язку з чим на час розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість за поставлений йому за Договором Товар в сумі 22 508 103,95 грн.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення з позовом та вирішення даного спору становить 22 508 103,95 грн, яка відповідачем не спростована, навпаки визнана шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків за 2021 рік, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Відхиляються судом при цьому заперечення відповідача щодо відсутності в матеріалах справи видаткової накладної на підтвердження факту передачі ТОВ «Закарпаття Асфальт» товару за Договору, позаяк такі спростовуються долученим позивачем до клопотання №283 від 12.09.2024 оригіналом підписаної сторонами видаткової накладної №5411 від 01.12.2020, а обставини наявності у позивача невиконаного перед відповідачем зобов`язання за Договором поставки № 01/04-2021/1П від 01.04.2021 не стосуються спірних у даній справі правовідносин та є предметом розгляду у справі №907/659/24.

Щодо вимог про стягнення пені.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України (надалі також - ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати поставленої партії Товару більше ніж на 10 робочих днів Покупець на вимогу Продавця сплачує пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» згідно з якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, нарахованої за несвоєчасну сплату отриманого за видатковою накладною №5411 від 01.12.2020, актом прийому-передачі від 01.12.2020 товару за період з 20.01.2021 по 19.07.2021 та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, здійснивши власний арифметичний розрахунок заявлених вимог в цій частині, судом встановлено, що розмір пені за зазначений позивачем період є більшим та становить 1 541 034,30 грн.

Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, а відтак підлягають до задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені в сумі 1 337 536,27 грн.

Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені, яке зазначене у відзиві на позов та підтримане преставником Товариства в судовому засіданні, суд враховує наступне.

Як на підставу поданого суду клопотання відповідач посилається на ту обставину, що згідно з листом від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

З посиланням на означений лист відповідача вказує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, які регулюють можливість зменшення судом нарахованих штрафних санкцій, а саме: статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.

Позивач і відповідач у спірних правовідносинах беруть участь як господарюючі суб`єкти (постачальник та споживач природного газу) та, відповідно, несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань передбачених ст. 230 ЦК України санкцій за порушення грошового зобов`язання є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань.

При цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як штрафної санкції за неналежне виконання грошового зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Таким чином, суд зауважує, що можливість реалізації судом дискреційних повноважень на зменшення нарахованих штрафних санкцій за клопотанням відповідача в будь-якому разі пов`язується з обов`язком останнього (відповідача) подати суду докази на підтвердження тих обставин, які учасник справи вважає винятковими та такими, що дають право розраховувати на відповідне зменшення штрафних санкцій.

Позатим, розглядаючи відповідне клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої позивачем пені, суд констатує, що наведені в клопотанні обставини, як-то: вплив введення з 24.02.2022 на усій території України воєнного стану на фінансову та господарську діяльність ТОВ «Закарпаття Асфальт», - жодним чином документально Товариством не підтверджено.

З врахуванням викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, на підставі яких можливо встановити наявність підстав для зменшення нарахованої позивачем пені, а посилання відповідача на часткове виконання ним умов Договору спростовується встановленими вище у справі обставинами, відповідно до яких будь-які оплати Замовником виконаних Виконавцем робіт в спірних правовідносинах відсутні.

При цьому, суд зазначає, що воєнний стан на території України сам по собі та з огляду на специфіку діяльності відповідача не означає, що він не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти чи, що така обставина на відповідача має більший вплив ніж на позивача, який також як суб`єкт господарювання за всіма обставинами несе негативні наслідки для своєї діяльності у зв`язку з введенням воєнного стану. Відповідач, при цьому, не надав доказів того, що товариство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом та/або, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, та/або інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, та/або все чи частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану, у зв`язку з чим відповідні посилання відповідача відхиляються судом, а клопотання про зменшення суми нарахованої пені до задоволення не підлягає.

Посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, відповідачу потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору (а зокрема на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України) недостатньо.

Відтак, суд констатує, що не є достатнім формальне посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, оскільки суд має досліджувати докази в сукупності.

Відповідна правова позиція наведена і в постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі №922/854/21, від 29.06.2023 у справі №922/999/22.

Обставини непереборної сили засвідчуються сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Проте, Листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Поряд з тим, існування Листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є автоматичним звільненням від виконання зобов`язань за договором (чи сплати штрафних санкцій) під час воєнного стану. Втім, це може бути підставою від такого звільнення, якщо сторона за Договором доведе, що виключно внаслідок агресії сусідньої держави неможливо було виконати свої зобов`язання.

Однак головне, це те що, наявність форс-мажорних обставин це не амністія, а лише відстрочка від виконання зобов`язання без штрафних санкцій і у разі фактичного доведення цих обставин.

Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України та Законом України «Про торгово-промислові палати України».

Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінні Цивільного кодексу України, яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб.

Звернення суб`єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.

Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.

Відповідно до регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов`язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника, а посилання на лист не буде визнано таким.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилається відповідач у відзиві на позов та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Таким чином, лист Торгово-промислової палати України взагалі не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та наведена практика щодо оцінки означеного листа є послідовною та зазначена в численній судовій практиці судів касаційної інстанції, зокрема й в уже згадуваній постанові Верховного суду від 29.06.2023 у справі №922/999/22.

Щодо 3 % річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку, за неналежне виконання зобов`язань з оплати отриманого відповідно до видаткової накладної №5411 від 01.12.2020, акту прийому-передачі від 01.12.2020 товару відповідачу за період з 01.01.2021 по 14.06.2024 нараховано 3% річних в розмірі 2 332 826,23 грн та інфляційні втрати на суму 10 632 828,31 грн.

В той же час, здійснивши власний арифметичний розрахунок заявлених вимог в частині нарахованих втрат від інфляції, судом встановлено, що розмір інфляційних за означений позивачем період є більшим та становить 11 099 624,72 грн.

Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, а відтак підлягають до задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача нарахованих позивачем за період з 01.01.2021 по 14.06.2024 втрат від інфляції в сумі 10 632 828,31 грн.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення 3% річних за період з 01.01.2021 по 14.06.2024 суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 2 331 987,16 грн 3% річних, а позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню.

В частині стягнення з відповідача 839,07 грн 3% річних суд відмовляє, позаяк відсотки річні в цій частині помилково нараховані позивачем.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до часткового задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зайво сплачений позивачем судовий збір в розмірі 110 433,88 грн може бути повернутий з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за його клопотанням.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт» (с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області, вул. Ференца Ракоці ІІ, буд. 245/2, код ЄДРПОУ 41244302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» (46008, м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького, буд. 4А, код ЄДРПОУ 33589252) 22 508 103,95 грн (двадцять два мільйони п`ятсот вісім тисяч сто три гривні 95 копійок) заборгованості, 1 337 536,27 грн (один мільйон триста тридцять сім тисяч п`ятсот тридцять шість гривень 27 копійок) пені, 2 331 987,16 грн (два мільйони триста тридцять одну тисячу дев`ятсот вісімдесят сім гривень 16 копійок) 3% річних, 10 632 828,31 грн (десять мільйонів шістсот тридцять дві тисячі вісімсот двадцять вісім гривень 31 копійку) втрат від інфляції та 441 725,47 грн (чотириста сорок одну тисячу сімсот двадцять п`ять гривень 47 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

3. В решті позову, - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 24 жовтня 2024 року.

СуддяЛучко Р.М.