Рішення

від 18.09.2024 по справі 910/1873/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2024Справа № 910/1873/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/1873/24.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 44)

До Товариства зо обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 68-Б, літера А)

про стягнення 891 458, 94 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» штрафних санкцій у розмірі 891 458, 94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600006819 від 01.12.2022 в частині своєчасної поставки товару.

22.02.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 22.02.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

28.02.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач частково усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 22.02.2024.

05.03.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/1873/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Повторно зобов`язати позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України») надати докази наявності у особи, яка завірили документи, що долучені до позову, а саме Славінської А.С - повноважень на засвідчення від імені позивача копій документів в порядку самопредставництва або надати копії документів, які засвідчені уповноваженою особою.

18.03.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення на виконання ухвали від 05.03.2024.

28.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому одночасно відповідач заявив клопотання про поновлення строку для подання відзиву, у разі його пропуску.

Згідно статті 113 Господарського процесуального кодексу України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Провадження у справі №910/1873/24 відкрито 05.03.2024 та ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав в електронний кабінет ЄСІТС 07.03.2024 о 19:29, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету, яке міститься в матеріалах справи.

У відповідності до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної статті передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 07.03.2024 вважається врученою відповідачу 08.03.2024, а отже, відзив на позовну заяву відповідач повинен був подати до 23.03.2024.

Проте, оскільки 23.03.2024 вихідний день (субота), в силу частини 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України останній день для подачі відзиву є 25.03.2024.

Натомість, відзив надійшов до суду через відділ канцелярії - 28.03.2024.

У відповідності до частини 1, 3, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Відповідач, мотивуючи клопотання про поновлення строку для подачі відзиву зазначає, що пропущений строк був у зв`язку: (1) з перебоями у електропостачанні через ураження об`єктів інфраструктури внаслідок ворожих ракетно-дронових атак, що обумовило перебої в роботі із електронними документами та відсутністю Інтернету; (2) повітряними тривогами, що перешкоджають перебуванню персоналу відповідача на робочих місцях; (3) відрядженням директора відповідача, який підписав відзив із 18.03.2024 по 22.03.2024. На підтвердження зазначеного, відповідач надає відповідні докази.

Окрім цього, перебої в електропостачанні та повітряні тривоги в Україні, зокрема у місті Києві, є загальновідомими обставинами.

Таким чином, з урахуванням зазначених обставини та незначний період пропуску строку для подання відзиву (3 дні), суд задовольняє клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку та відповідно до ч. 2 статті 119 ГПК України продовжує встановлений судом процесуальний строк на поданян відзиву за ініціативою суду до 29.03.2024 для подання відзиву на позовну заяву.

16.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

23.04.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. В запереченнях відповідач виклав клопотання, що позивач пропустив строк для подачі відповіді на відзив та не заявив клопотання про його поновлення, відтак, відповідач просить відхилити відповідь на відзив у зв`язку з пропуском процесуального строку для його подачі.

Зазначене клопотання, відповідач мотивує тим, що паперовий примірник відзиву на позовну заяву позивач отримав 29.03.2024, а подав відповідь на відзив до суду 16.04.2024 у зв`язку з чим пропустив встановлений строк.

Частиною 2 статті 251 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Пунктом 7 резолютивної частини ухвали від 05.03.2024 встановлено позивачу строк подання відповіді на відзив до суду протягом 15 днів з дня отримання відзиву на позов.

Відзив на позовну заяву у справі №910/1873/24 позивач отримав в електронний кабінет ЄСІТС 01.04.2024 о 21:15, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету, отже, на підставі абзацу 2 пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вважається, що позивач отримав відзив - 02.04.2024.

З огляду на зазначене, останній день для подання відповіді на відзив є 17.04.2024.

Щодо отримання позивачем паперового примірника відзиву 29.03.2024, в такому разі строк для подання відповіді на відзив буде до 15.04.2024.

Поряд з цим, як вбачається з відповіді на відзив, що сформована вона була в системі «Електронний суд» 15.04.2024, проте зареєстрована в суді 16.04.2024.

За таких обставин, суд не вважає, що позивач пропустив строк для подання відповіді на відзив, відтак, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

01.12.2022 за результатами проведення процедури публічної закупівлі №UA-2022-10-07-010729-а між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», як покупцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс», як постачальником (відповідач) укладено договір про закупівлю товарів №4600006819.

За умовами пункту 1.1. договору №4600006819 від 01.12.2022 якого постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця печі непобутового призначення (підігрівачі газу типу ПГ-3, ПГ-5, ПГ-10) код згідно ЄЗС ДК-021:2015 - 42340000-1, зазначені в специфікації, яка наведена в Додатку №1 до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення терміну строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 12.1., 12.2. договору №4600006819 від 01.12.2022).

Невід`ємною частиною цього договору є наступні додатки: 1) додаток 1 - специфікація; 2) додаток 2 - технічні, якісні та кількісні характеристики товарів (пункт 14.13 договору №4600006819 від 01.12.2022).

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації (пункт 1.2. договору №4600006819 від 01.12.2022.

Пунктом 3.1. договору №4600006819 від 01.12.2022 встановлено, що ціна цього договору становить 2 940 170, 00 грн, крім того ПДВ 588 034, 00 грн. Ціна договору, в тому числі ПДВ, становить - 3 528 204, 00 грн.

Згідно пункту 7.12. договору №4600006819 від 01.12.2022, постачальник зобов`язується надати покупцю не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 176 410, 20 грн, що становить 5% ціни цього договору.

На виконання умов пункту 7.12. договору №4600006819 від 01.12.2022, відповідач надав позивачу банківську гарантію №BGV/UA/03-2-04184 від 18.11.2022 на суму 176 410, 20 грн, видану АТ «Укрбудінвестбанк».

Відповідно до пункту 5.1. договору №4600006819 від 01.12.2022, постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Постачальник повинен одночасно з товаром передати покупцю документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього договору та чинного законодавства України.

У відповідності до пункту 5.8. договору №4600006819 від 01.12.2022, датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13. цього договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче наступних документів: 1) видаткової накладної; 2) товарно-транспортної накладної; 3) рахунку-фактури; 4) оригіналів паспортів та/або сертифікатів якості та/або інших документів; 5) інструкції з експлуатації на товар, що складена українською мовою; 6) оригіналів гарантійних листів.

Згідно підпункту 6.3.1. договору №4600006819 від 01.12.2022, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

В специфікації (додаток 1 до договору №4600006819 від 01.12.2022) встановлений строк поставки товару та вартість за одиницю, а саме:

- «Підігрівач газу промисловий ПГП-3» - 60 календарних днів з дати підписання договору; Вартість без ПДВ - 980 056, 00 грн.

- «Підігрівач газу промисловий ПГП-5» - 90 календарних днів з дати підписання договору; Вартість без ПДВ - 980 057, 00 грн.

- «Підігрівач газу промисловий ПГП-10» - 120 календарних днів з дати підписання договору. Вартість без ПДВ - 980 057, 00 грн.

Таким чином, відповідач зобов`язався поставити товар позивачу до 30.01.2023, 01.02.2023 та 31.03.2023.

Проте позивач не здійснив жодної поставки передбаченої умовами договору №4600006819 від 01.12.2022 та специфікацією.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору №4600006819 від 01.12.2022, позивач звернувся до АТ «Укрбудінвестбанк» з вимогою вих. №ТОВВИХ-23-10600 від 08.08.2023 про стягнення гарантії.

09.08.2023 АТ «Укрбудінвестбанк» перерахував банківську гарантію у розмірі 176 410, 20 грн позивачу, що підтверджується платіжною інструкцією №113238121.

Пунктом 8.1. договору №4600006819 від 01.12.2022 встановлено, що жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов цього договору у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а саме: загрози війни, збройного конфлікту або серйозної погрози такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, блокади, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокаду, революцію, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом країни виробника товару, експропріацію, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізицію, громадську демонстрацію, блокаду, страйк, аварію, протиправні дії третіх осіб, пожежу, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборону (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до пунктів 8.2. та 8.3. договору №4600006819 від 01.12.2022, сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України та/або відповідним документом виданим уповноваженим органом країни виробника товару, де викладені дані обставини. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України / відповідного документу уповноваженого органу країни виробника товару, позбавляє сторону права посилатись на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Згідно пункту 8.4. договору №4600006819 від 01.12.2022, сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

Відповідач листами вих. №01/633 від 20.12.2023 та вих. №01/631 від 26.12.2023 звертався до позивача з повідомленням про початок дії обставин непереборної сили та пропозицією щодо пролонгації строків поставки та терміну дії договору, в якості доказів настання обставин непереборної сили відповідач надав сертифікат Івано-Франківської Торгово-промислової палати №2600-23-4793 від 19.12.2023.

Однак, позивач вважає, що зазначений сертифікат не може вважатись належним доказом, який засвідчує настання обставин непереборної сили, оскільки умовами договору №4600006819 від 01.12.2022 встановлено, що початок обставин непереборної сили підтверджується сертифікатом Торгово - промислової палати України, а не сертифікатом Івано-Франківської Торгово-промислової палати.

Окрім цього, відповідачем пропущений встановлений пунктом 8.2. договору №4600006819 від 01.12.2022 строк для сповіщення про початок обставин непереборної сили, тому що в сертифікаті №2600-23-4793 від 19.12.2023 зазначені обставини, які виникли 16.12.2022, а повідомив відповідач про такі обставини позивача лише через рік після їх настання.

За таких обставин, позивач листами вих. №ТОВВИХ-23-18723 від 26.12.2023 та вих. №ТОВВИХ-23-18812 від 27.12.2023 повідомив відповідача про несвоєчасне повідомлення про початок дії обставин непереборної сили та відсутність підстав для пролонгації договору.

Зі змісту пункту 7.1. договору №4600006819 від 01.12.2022 вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань зо договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Пунктом 7.5. договору №4600006819 від 01.12.2022 сторони узгодили, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.

Згідно пунктів 11.1. та 11.2. договору №4600006819 від 01.12.2022, у випадку виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку згідно з чинним законодавством України і умовами цього договору.

За таких обставин, внаслідок прострочення відповідачем вчасної поставки обумовленого в договорі №4600006819 від 01.12.2022 товару, в строки визначені в специфікації, позивач просить стягнути у відповідача на підставі пункту 7.5. договору №4600006819 від 01.12.2022 пеню у розмірі 644 484, 83 грн та штраф у розмірі 246 974, 11 грн.

ІI. Предмет та підстави позову.

Предметом позову в даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу у загальному розмірі 891 458, 94 грн зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо вчасної поставки товару.

Юридичними підставами позову є статті 173, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 549, 617, 629, 712 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору №4600006819 від 01.12.2022 в частині вчасної поставки товару.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов`язання по договору №4600006819 від 01.12.2022, а саме не поставив обумовлений в зазначеному договорі та специфікації товар у встановлений строк або в будь-який інший строк, у зв`язку з чим позивач нараховує відповідачу пеню та штраф, яку просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає наступне:

(1) На виконання договору №4600006819 від 01.12.2022 відповідач уклав договір поставки №29/11-22 від 29.11.2022 з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ЕВРАЗ-ГРУП» за умовами якого останній повинен був поставити відповідачу підігрівач газу ПГП3 не пізніше 16.01.2023, ПГП5 не пізніше 20.02.2023 та ПГП10 не пізніше 20.03.2023.

Натомість, ТОВ «НВП «ЕВРАЗ-ГРУП» терміни поставки по договору №29/11-22 від 29.11.2022 не дотримав, внаслідок форс-мажорних обставин на підтвердження чого ТОВ «НВП «ЕВРАЗ-ГРУП» надало відповідачу копію сертифіката Київської Торгово-промислової палати №3000-23-3544 від 11.08.2023 за яким ТОВ «НВП «ЕВРАЗ-ГРУП» засвідчило перед відповідачем виникнення з 16.12.2022 обставин непереборної сили, які є триваючими по 11.08.2023, а саме відсутність електропостачання на виробництві ТОВ «НВП «ЕВРАЗ-ГРУП», внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків в трансформаторну підстанцію. Копію зазначеного сертифікату відповідач надіслав позивачу листом вих. №01/428 від 08.09.2023.

У грудні 2023 року ТОВ «НВП «ЕВРАЗ-ГРУП» надало відповідачу копію сертифікату №3200-23-3601 від 16.08.2023 виданого Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою, яким були засвідчені обставини, які зазначені в сертифікаті №3000-23-3544 від 11.08.2023.

На підставі сертифіката №3200-23-3601 від 16.08.2023 відповідач звернувся до Івано-Франківської Торгово-промислової палати за отримання відповідного сертифікату за договором №4600006819 від 01.12.2022, копія якого була надіслана позивачу.

Відповідач стверджує, що він повідомив позивача в строк передбачений пунктом 8.2. договору №4600006819 від 01.12.2022, а саме з моменту підтвердження форс-мажорних обставин регіональної Торгово - промисловою палатою.

(2) Регіональні Торгово-промислові палати як і Торгово-промислова палата України компетентні та уповноважені засвідчувати форм-мажорні обставини на території України, більше того, умовами договору №4600006819 від 01.12.2022 не забороняється залучення регіональних Торгово - промислових палат.

(3) Позивач викладає та тлумачить пункт 8.2. договору №4600006819 від 01.12.2022 не автентично до його справжнього змісту.

(4) Оскільки згідно пункту 12.1. договору №4600006819 від 01.12.2022 термін дії договору сплинув 31.12.2022, то штрафні санкції можуть нараховуватись лише за порушення зобов`язань, які виникли до 31.12.2022, тобто на думку відповідача, позивач заявляє безпідставні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій після закінчення строку дії договору.

З огляду на зазначені міркування та аргументи відповідача, останній вважає, що в позові варто відмовити.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи є сертифікат Івано-Франківської Торгово-промислової палати №2600-23-4793 від 19.12.2023 належним доказом засвідчення виникнення обставин непереборної сили в правовідносинах, які виникли у позивача з відповідачем в межах договору №4600006819 від 01.12.2022?

- чи порушений відповідачем строк, який встановлений пунктом 8.2. договору №4600006819 від 01.12.2022 для повідомлення (сповіщення) позивача про настання обставин непереборної сили?

- чи правомірно позивач нарахував відповідачу пеню та штраф після закінчення строку дії договору №4600006819 від 01.12.2022?

- чи правильно позивачем визначені періоди нарахування пені та чи правильно позивачем розрахований штраф?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом (Господарський кодекс України), застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 стаття 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (частина 2 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, 01.12.2022 між сторонами укладено договір про закупівлю товарів №4600006819, у відповідності до пункту 1.1. якого, відповідач зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця печі непобутового призначення (підігрівачі газу типу ПГ-3, ПГ-5, ПГ-10) код згідно ЄЗС ДК-021:2015 - 42340000-1, зазначені в специфікації, яка наведена в Додатку №1 до цього договору, а позивач зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Згідно пункту 3.1. договору №4600006819 від 01.12.2022, ціна цього договору становить 2 940 170, 00 грн, крім того ПДВ 588 034, 00 грн. Ціна договору, в тому числі ПДВ, становить - 3 528 204, 00 грн.

Пунктом 1.2. договору №4600006819 від 01.12.2022 встановлено, що найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.

В специфікації (додаток 1 до договору №4600006819 від 01.12.2022) встановлений строк поставки товару та ціна за одиницю, а саме: 1) «Підігрівач газу промисловий ПГП3» - 60 календарних днів з дати підписання договору; Вартість без ПДВ - 980 056, 00 грн; 2) «Підігрівач газу промисловий ПГП5» - 90 календарних днів з дати підписання договору; Вартість без ПДВ - 980 057, 00 грн; 3) «Підігрівач газу промисловий ПГП10» - 120 календарних днів з дати підписання договору. Вартість без ПДВ - 980 057, 00 грн.

Таким чином, відповідач зобов`язався перед позивачем поставити останньому:

- «Підігрівач газу промисловий ПГП3» - до 30.01.2023 включно;

- «Підігрівач газу промисловий ПГП5» - до 01.03.2023 включно;

- «Підігрівач газу промисловий ПГП10» - до 31.03.2023 включно.

Також сторони пунктом 7.12. договору №4600006819 від 01.12.2022 встановили, що постачальник (відповідач) зобов`язується надати покупцю (позивачу) не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 176 410, 20 грн, що становить 5% ціни цього договору.

Відповідач виконав умови пункту 7.12. договору №4600006819 від 01.12.2022 та надав позивачу банківську гарантію №BGV/UA/03-2-04184 від 18.11.2022 на суму 176 410, 20 грн видану АТ «Укрбудінвестбанк».

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар (пункт 1 частина 1 стаття 664 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.1. договору №4600006819 від 01.12.2022 сторонами узгоджено, що постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Постачальник повинен одночасно з товаром передати покупцю документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього договору та чинного законодавства України.

Згідно підпункту 6.3.1. договору №4600006819 від 01.12.2022, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

Натомість, відповідач в строк визначений щодо кожного товару окремо в специфікації (додаток 1 до договору №4600006819 від 01.12.2022) не здійснив поставки обумовленого товару.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе договором №4600006819 від 01.12.2022 зобов`язань, позивач звернувся до АТ «Укрбудінвестбанк» з письмовою вимогою про стягнення суми гарантії, яка встановлена банківською гарантією №BGV/UA/03-2-04184 від 18.11.2022.

09.08.2023 АТ «Укрбудінвестбанк» перерахував банківську гарантію у розмірі 176 410, 20 грн позивача, що підтверджується платіжною інструкцією №113238121 від 09.08.2023, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 статті 343 Господарського кодексу України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 стаття 343 Господарського кодексу України, стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 стаття 232 Господарського кодексу України).

Зі змісту пункту 7.5. договору №4600006819 від 01.12.2022 вбачається, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.

У зв`язку з тим, що відповідач не поставив позивачу товар у встановлений строк, позивач на підставі пункту 7.5. договору №4600006819 від 01.12.2022 нарахував відповідачу пеню та штраф, а саме:

1) «Підігрівач газу промисловий ПГП3»; сума непоставленого товару з ПДВ: 1 176 067, 20 грн; період за який нараховується: 31.01.2023 - 30.07.2023; сума нарахованої пені: 212 868, 16 грн; сума штрафу: 82 324, 70 грн.

2) «Підігрівач газу промисловий ПГП5»; сума непоставленого товару з ПДВ: 1 176 067, 20 грн; період за який нараховується: 02.03.2023 - 01.09.2023; сума нарахованої пені: 216 396, 36 грн; сума штрафу: 82 324, 70 грн.

3) «Підігрівач газу промисловий ПГП10»; сума непоставленого товару з ПДВ: 1 176 067, 20 грн; період за який нараховується: 01.04.2023 - 30.09.2023; сума нарахованої пені: 215 220, 30 грн; сума штрафу: 82 324, 70 грн.

Таким чином, загальна сума пені складає 644 484, 83 грн, а штрафу складає 246 974, 11 грн. Зазначені суми позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач в свою чергу заперечуючи проти позовних вимог позивача зазначає, що несвоєчасна поставка товару по договору №4600006819 від 01.12.2022, зумовлена існуванням обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини) про які відповідач повідомив позивача, а тому позовні вимоги на думку відповідача не підлягають задоволенню.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (частина 2 стаття 218 Господарського кодексу України).

Сторони пунктом 8.1. договору №4600006819 від 01.12.2022 узгодили, що жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов цього договору у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а саме: загрози війни, збройного конфлікту або серйозної погрози такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, блокади, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокаду, революцію, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом країни виробника товару, експропріацію, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізицію, громадську демонстрацію, блокаду, страйк, аварію, протиправні дії третіх осіб, пожежу, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборону (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно пункту 8.2. договору №4600006819 від 01.12.2022, сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України та/або відповідним документом виданим уповноваженим органом країни виробника товару, де викладені дані обставини.

Відповідач листом вих. №01/622 від 20.12.2023 звернувся до позивача з повідомленням про початок дії обставин непереборної сили, в якості доказів настання обставин непереборної сили відповідач надав сертифікат Івано-Франківської Торгово-промислової палати №2600-23-4793 від 19.12.2023.

В сертифікаті Івано-Франківської Торгово-промислової палати №2600-23-4793 від 19.12.2023 вказано, що 16.12.2022 внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків в трансформаторну підстанцію ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» призвели до відсутності постачання електричної енергії на виробничі потужності ТОВ «НВП «ЕВРАЗ-ГРУП», що в свою чергу призвело до унеможливлення виконання ТОВ «НВП «ЕВРАЗ-ГРУП» договору №29/11-22 від 29.11.2022 укладеного між ТОВ «НВП «ЕВРАЗ-ГРУП» та відповідачем. У свою чергу, відповідач не отримав товар передбачений договором №29/11-22 від 29.11.2022, у зв`язку з чим не зміг своєчасно виконати зобов`язання перед позивачем із постачанням даного товару за договором №4600006819 від 01.12.2022. В сертифікаті зазначено, що датою настання форс-мажорних обставин є 16.12.2022, а датою закінчення 16.08.2023.

Окрім цього, відповідач стверджує, що повідомив позивача про початок обставин непереборної сили в строк, встановлений умовами договору №4600006819 від 01.12.2022, оскільки відповідач впродовж 1-2-х днів з моменту видачі сертифікату №2600-23-4793 від 19.12.2023 надіслав його позивачу.

Позивач заперечуючи проти доводів та аргументів позивача зазначає, що умовами договору №4600006819 від 01.12.2022 встановлено, що початок обставин непереборної сили підтверджується сертифікатом Торгово - промислової палати України, а не сертифікатом регіональної Торгово - промислової палати, в даному випадку Івано - Франківською. Також, позивач звертає увагу, що відповідач сповістив позивача про настання обставин непереборної сили лише через рік після їх початку, тобто не в строк передбачений договором.

Щодо допустимості сертифіката №2600-23-4793 від 19.12.2023, як доказу, який виданий регіональною Торгово-промисловою палатою, а не Торгово-промисловою палатою України, як це передбачено договором №4600006819 від 01.12.2022, суд зазначає наступне.

Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників) (абзац 3 частина 3 стаття 14 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина 1 стаття 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Рішенням президії ТТП України № 40(3) від 15.07.2014 затверджено регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Торгово-промислова палата України здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов зовнішньоторговельних угод та міжнародних договорів України, норм законодавства, відомчих нормативних актів, а також умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України (пункт 4.1. Регламенту).

Регіональні торгово-промислові палати здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної ТПП (пункт 4.2. Регламенту).

Розпорядженням президента Торгово-промислової палати України №3 від 25.02.2022 в редакції розпорядження №2 від 01.06.2023 установлено, що тимчасово, на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати (Вінницька ТПП; Волинська ТТП; Дніпропетровська ТПП; Донецька ТПП; Закарпатська ТТП; Запорізька ТПП; Івано-Франківська ТПП; Київська обласна (регіональна) ТПП; Київська ТПП; Кіровоградська ТПП; Луганська ТПП; Львівська ТПП; Одеська ТПП; Полтавська ТПП; Регіональна ТПП Миколаївської області; Рівненська ТПП; Сумська ТПП; Тернопільська ТПП; Харківська ТПП; Херсонська ТПП; Хмельницька ТПП; Чернігівська ТПП) мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТТП України, в тому числі передбачених п. 4.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, який затверджений Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року за №44(5), із змінами та доповненнями.

Відтак, суд вважає, що сертифікат Івано-Франківської Торгово-промислової палати №2600-23-4793 від 19.12.2023, який виданий під час дії воєнного стану є належним та допустимим доказом засвідчення виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор).

Щодо питання чи порушений відповідачем строк для повідомлення (сповіщення) позивача про настання обставин непереборної сили, суд зазначає наступне.

Відповідач стверджує, що надіслав повідомлення про початок дії обставин непереборної сили у строк встановлений пунктом 8.2. договору №4600006819 від 01.12.2022, а позивач в свою чергу не правильно тлумачить зазначений пункт договору.

Так, на переконання відповідача, повідомлення про початок дії обставин непереборної сили подається з підтверджуючим документом, тому оскільки відповідач отримав сертифікат 19.12.2023, а зі сповіщенням відповідач звернувся до позивача 20.12.2023, за таких обставин, відповідач вважає, що не пропустив строк встановлений пунктом 8.2. договору №4600006819 від 01.12.2022.

Проте, з таким твердженням суд не погоджується з наступних підстав.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 звернув увагу на те що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

За таких обставин, відповідач зобов`язаний був повідомити позивача про початок обставин непереборної сили протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, як це передбачено пунктом 8.2. договору №4600006819 від 01.12.2022, а в подальшому здійснювати дії для отримання сертифіката ТПП для підтвердження таких форс-мажорних обставин.

Натомість, відповідач не надав жодних доказів, які в свою чергу могли підтвердили, що він сповістив позивача про початок обставин непереборної сили в строк визначений договором.

Водночас, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор) (пункт 50 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

В пункті 8.3. договору №4600006819 від 01.12.2022, сторони дійшли згоди, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України / відповідного документу уповноваженого органу країни виробника товару, позбавляє сторону права посилатись на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

З огляду на зазначене, суд відхиляє доводи відповідача щодо даного питання та погоджується з твердженнями позивача, що відповідач сповістив позивача про початок обставин непереборної сили через один рік після їх початку, тобто з пропуском такого строку (несвоєчасно), відтак, згідно пункту 8.3. договору №4600006819 від 01.12.2022 відповідач позбавлений права посилатись на форс-мажорні обставини, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язання.

Одночасно з наведеними обставинами, судом встановлено, що на час укладення договору №4600006819 від 01.12.2022 в відповідача не було в наявності обумовленого в пункті 1.1. зазначеного договору товару, зокрема, це підтверджує відповідач, оскільки з метою виконання договору №4600006819 від 01.12.2022 він (відповідач) з ТОВ «НВП «ЕВРАЗ-ГРУП» уклав договір №29/11-22 від 29.11.2022, що підтверджується відповідними доказами, які відповідач додав до відзиву на позовну заяву.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21).

Суд, зазначає, що відповідно до частини 1 статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України в Україні діє принцип свободи договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суб`єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб`єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 27.01.2021 у справі №910/17876/19, кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа (у даному випадку, позивач) має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).

При цьому, суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частина 1 стаття 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України, частина 2 стаття 218 Господарського кодексу України).

Відповідач підписуючи 01.12.2022 договір №4600006819 погодив строк виконання такого договору та специфікацію до нього. Договір відповідач підписав без заперечень та зауважень. Причому на момент підписання договору, повномасштабна агресія рф проти України вже тривала понад 9 місяців, і така агресія супроводжувалась нанесенням ударів по об`єктам критичної інфраструктури України, в тому числі по об`єктам енергетичної галузі (на сьогоднішній день зазначені обставини продовжують тривати), ці обставини для відповідача були загально відомим фактом, який при укладенні договору відповідач мав враховувати.

Тож, здійснюючи господарську діяльність, відповідач не був позбавлений змоги врахувати зазначені обставини та передбачити можливі ризики для себе. Натомість, відповідач прийнявши рішення про укладення договору на певних умовах несе повну відповідальність за настання можливих для себе негативних майнових наслідків.

Відповідач є суб`єктом господарювання, тому в разі здійснення підприємницької діяльності має усвідомлювати, що господарська діяльність проводиться ним на власний ризик, така особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення або утримання від таких дій.

Отже, відповідач укладаючи договір №4600006819 від 01.12.2022 в умовах дії правового режиму воєнного стану та не маючи в цей час у власному розпорядженні товару, якій він (відповідач) зобов`язався поставити позивачу мав змогу та повинен був передбачити можливі ризики його не виконання та настання негативних наслідків у зв`язку з невиконанням зобов`язання, тому посилання відповідача на обставини, що його контрагент (ТОВ «НВП «ЕВРАЗ-ГРУП») на виконав умови договору №29/11-22 від 29.11.2022, який відповідач уклав з метою виконання договору №4600006819, що в свою чергу призвело до відсутності необхідного для виконання договору №4600006819 товару на ринку в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України не є обставиною непереборної сили (форс-мажором).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 наголосив, що посилання на форс-мажор як на обставину, що звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань є правом сторони, яка допустила таке порушення. Контрагент (кредитор) не повинен доводити існування форс-мажору у іншої сторони, якщо вона на це не посилалася. Контрагент (кредитор) має доводити факт порушення самого договірного зобов`язання боржником, а не причини, внаслідок яких це відбулося (форс-мажорні обставини).

Таким чином, позивачем доведено факт порушення відповідачем договору №4600006819 від 01.12.2022 в частині не поставки обумовленого в пункті 1.1. товару в строк узгоджений в специфікації (додаток 1 до договору №4600006819 від 01.12.2022).

Твердження відповідача, що позивач неправомірно нарахував пеню і штраф у зв`язку з закінченням строком дії договору №4600006819 від 01.12.2022, судом також відхиляються з наступних підстав.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 стаття 598 Цивільного кодексу України).

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 стаття 631 Цивільного кодексу України).

В договорі №4600006819 від 01.12.2022 сторони узгодили, що закінчення терміну строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 12.2.).

Оскільки, факт порушення договірного зобов`язання, а саме не поставлення товару відповідачем в межах дії договору №4600006819 від 01.12.2022 доведений та підтверджується належними і допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, в такому разі в силу приписів чинного законодавства та умов договору позивач правомірно нарахував відповідачу неустойку за порушення (не поставлення товару), яке мало місце під час дії цього договору. Окрім цього, неустойку позивач нарахував за періоди, коли діяв договір, тобто до 31.12.2023.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд констатує, що позивач правомірно нарахування відповідачу неустойку (пеню, штраф) за невиконання останнім зобов`язання по договору №4600006819 від 01.12.2022.

Суд, здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем пені та штрафу, зазначає, що розрахунки позивача є арифметично правильними, а тому підлягають задоволенню.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 3 статті 13 та частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на все вищезазначене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню, а саме з відповідача підлягає стягненню пеня за непоставлений товар, який обумовлений в пункті 1.1. договорі №4600006819 від 01.12.2022 в строки узгоджені в специфікації в загальному розмірі 644 484, 83 грн та штраф у розмірі 246 974, 11 грн.

VI. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Товариства зо обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» про стягнення 891 458, 94 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства зо обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 68-Б, літера А; ідентифікаційний код: 38781431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 44; ідентифікаційний код: 42795490) пеню у розмірі 644 484 (шістсот сорок чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн 83 коп., штраф у розмірі 246 974 (двісті сорок шість тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) грн 11 коп. та судовий збір у розмірі 13 371 (тринадцять тисяч триста сімдесят одна) грн 88 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких