Ухвала

від 11.09.2024 по справі 922/4460/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/4460/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

офісу ГП - Колодяжна А.В.

позивача - не з`явився

відповідача - 1 - не з`явився

відповідача - 2 - не з`явився

відповідача - 3 - не з`явився

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 (у складі колегії суддів: Радіонова О.О. (головуючий), Істоміна О.А., Медуниця О.Є.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2024 (суддя Жигалкін І.П.)

за позовом заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації

до: 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,

2. Золочівської селищної ради Харківської області

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Басово"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 )

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями оборони

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та підстави позовних вимог

19.10.3023 заступник керівника Харківської обласної прокуратури (Прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про усунення перешкоди державі в особі Харківської обласної військової адміністрації (далі - Харківська ОВА, Позивач) у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру, Відповідач-1, Скаржник) від 27.09.2018 №7018-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради (далі - Селищна рада, Відповідач-1) у комунальну власність земельної ділянки кадастровий номер 6322686000:02:002:0302 площею 24,3 га (далі - Наказ);

- визнання незаконним та скасування рішення XII сесії VII скликання Золочівської селищної ради №1941 від 30.10.2018 в частині прийняття у комунальну власність Золочівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Селищної ради земельної ділянки кадастровий номер 6322686000:02:002:0302 площею 24,3 га;

- визнання недійсним договору оренди землі №б/н від 03.02.2014, а саме земельної ділянки кадастровий номер 6322686000:02:002:0302 (далі - Договір);

- зобов`язання Селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Басово" (далі - ТОВ "Агрофірма "Басово", Відповідач- 3) повернути у державну власність в особі Харківської ОВА земельну ділянку з кадастровим номером 6322686000:02:002:0302 площею 24,3га;

- скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Позовні вимоги Прокурора мотивовані тим, що вибуття спірної земельної ділянки з державної власності до комунальної власності відбулось незаконно, у порушення вимог статті 19 Конституції України та статей 77, 84, 117, 122 Земельного кодексу України, оскільки вона знаходиться у межах прикордонної смуги, відносяться до земель оборони, може перебувати виключно у державній власності, а їх використання для ведення сільськогосподарської діяльності можливо лише з дозволу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі - Прикордонний загін, Третя особа).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.02.2024 позов задоволено повністю.

Вказане судове рішення мотивовано тим, що землі в межах прикордонної смуги належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, тому Золочівська районна державна адміністрація була неправомочна передавати спірну земельну ділянку в оренду, а ГУ Держгеокадастру не мало повноважень щодо їх передачі із земель державної власності до земель комунальної власності. За таких обставин і Селищна рада не мала повноважень приймати спірні земельні ділянки до земель комунальної власності та в подальшому передавати їх суб`єкту господарювання в оренду.

Місцевий господарський суд погодився з доводами Прокурора, що фактично таке відчуження земельної ділянки не відбулося, її статус не змінився.

ГУ Держгеокадастру не погодилося з таким судовим рішенням та оскаржило його в апеляційному порядку в частині визнання незаконним та скасування Наказу. За доводами Відповідача-1 постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" (у редакції 10.07.2013, тобто станом на дату реєстрації земельної ділянки як об`єкта нерухомого майна у державному реєстрі речових прав) установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджуються прикордонний режим.

З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Таким чином, за доводами ГУ Держгеокадастру, посилання Прокурора на те, що прикордонна смуга має бути завширшки 5 кілометрів, є помилковим, тобто передача земельної ділянки до комунальної власності здійснювалася у відповідності до норм чинного на час здійснення такої передачі законодавства, яке не передбачало п`ятикілометрової прикордонної смуги. До матеріалів справи не надано доказів того, що оспорювана земельна ділянка станом на момент видання Наказу надавалася для діяльності військової частини чи її цільове призначення змінювалося на землі оборони.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

Касаційне провадження у справі відкрито 29.07.2024 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі Відповідач-1 просить скасувати рішення місцевого господарського суду (в частині визнання незаконним та скасування Наказу) та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Касаційну скаргу обґрунтовує неврахуванням судами попередніх інстанцій правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 щодо неналежності та неефективності такого способу захисту як визнання незаконним та скасування Наказу, який вже виконано.

У отриманій Судом 09.09.2024 заяві Скаржник свою касаційну скаргу підтримує, просить провести судове засідання за відсутності його представника з огляду на безпекову ситуацію у місті Харкові.

У відзивах на касаційну скаргу Прокурор та Позивач просять відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відповідач-2, Відповідач-3 та Третя особа не скористалися правом надати Суду свої відзиви на касаційну скаргу.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

23.12.2013 за Державою в особі Держземагентства України зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6322686000:02:002:0302 площею 24,3 га з цільовим призначенням для ведення товарно сільськогосподарського виробництва.

За результатами проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку, оформлених протоколом від 03.02.2014, затвердженим начальником Головного управління Держземагенства у Харківській області та директором КП Облземпроект, з переможцем - ТОВ "Агрофірма "Басово" 03.02.2014 укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 7 років.

Згідно акту прийому передачі ГУ Держземагенства у Харківській області передає, а ТОВ "Агрофірма "Басово" приймає земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 24,3 га.

У подальшому Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2018 Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Селищної ради у комунальну власність передано 687 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8167,6480 га, зокрема і спірну земельну ділянку площею 24,3 га.

Рішенням Селищної ради від 30.10.2018 серед інших прийнято у комунальну власність Золочівською селищною об`єднаної територіальної громади і земельну ділянку площею 24,3 га з кадастровим номером 6322686000:02:002:0302.

Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність засвідчено, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області відповідно до Наказу передає із державної власності, а Золочівська селищна рада приймає у комунальну власність, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 6322686000:02:002:0302 площею 24,3 га.

Відомості про право комунальної власності територіальної громади в особі Золочівської селищної ради на земельну ділянку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.07.2020.

Додатковою угодою №1 від 03.08.2020 про внесення змін до договору оренди землі від 03.02.2014 змінено орендодавця на Золочівську селищну.

У подальшому рішенням Селищної ради від 15.09.2020 продовжено строк дії договору оренди спірної ділянки на 15 років. Додатковою угодою №2 від 27.10.2020 про внесення змін до договору оренди землі від 03.02.2014 пункт 3.1. Договору викладено в наступній редакції: "Договір укладено на 22 роки".

На підставі вищевикладеного суди попередніх інстанцій погодилися з доводами Прокурора, що вибуття спірної земельної ділянки з державної власності до комунальної власності відбулось у порушення вимог статті 19 Конституції України, статей 77, 84, 117, 122 Земельного кодексу України, оскільки вона знаходиться в межах прикордонної смуги, відноситься до земель оборони, може перебувати виключно у державній власності, а її використання для ведення сільськогосподарської діяльності можливо лише з дозволу Прикордонного загону. Крім того спірна земельна ділянка в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги, а відтак належить до земель оборони та може перебувати виключно у державній власності.

Зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Розпорядженням Харківської ОДА від 20.04.2016 №138 "Про додаткові заходи щодо забезпечення дотримання прикордонного режиму в межах території Харківської області" Золочівській районній державні адміністрації було доручено привести у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" та цього розпорядження раніше видані розпорядження з питань прикордонного режиму.

Харківська ОДА розпорядженнями від 14.09.2018 №522 та у подальшому від 01.11.2021 №539 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області" визначила ширину прикордонної смуги вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

З посиланням на викопіювання з кадастрової карти України суди встановили, що спірна земельна ділянка розташована у північно-східній частині Золочівського району Харківської області. За допомогою функції "лінійка" встановлено, що від Державного кордону України, якщо вимірювати зі сходу, до найвіддаленішої точки менше 970 метрів. Уся земельна ділянка розташована упритул до державного кордону. Зі Схеми розташування земельних ділянок у прикордонній смузі вбачається, що спірна земельна ділянка перебуває у межах орієнтовної тилової межі прикордонної смуги (5 км від державного кордону).

Суди дійшли висновку, що спірна земельна ділянка площею 24,3 га в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги, а відтак належить до земель оборони та може перебувати виключно у державній власності.

За інформацією Прикордонного загону ним 21.09.2021 направлялося клопотання на адресу Селищної ради про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки з метою оформлення прав постійного користування. Відповіді на вказане клопотання не отримано.

Спірна земельна ділянка розташована впритул до Державного кордону України з російською федерацією і відповідно до вимог законодавства має використовуватися лише для захисту кордону.

Харківською ОВА як розпорядником земель державної власності, які відносяться до категорії земель оборони, рішень про вилучення та зміну цільового призначення спірної земельної ділянки не приймалось. Тобто вибуття зазначеної земельної ділянки із державної власності та подальша передача її у комунальну власність відбулися всупереч вимогам та приписам земельного законодавства.

Судами попередніх інстанцій при ухваленні оспрюваних Відповідачем-1 рішень враховано, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (набрав чинності 27.05.2021) змінено положення Земельного кодексу України щодо повноважень на розпорядження земельними ділянками. Зокрема, розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім, зокрема, земель оборони (підпункт б).

Таким чином спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель оборони саме в силу діючих на момент виникнення спірних правовідносин положень земельного законодавства та з урахуванням внесених до Земельного кодексу України змін є землями державної форми власності, а повноваженнями щодо розпорядження нею наділені виключно обласні державні адміністрації.

Відповідні розміри та ширина прикордонної смуги на території Золочівського району Харківської області визначено розпорядженням Харківської ОДА від 01.11.2021 № 539 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області". Крім того, розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих в межах прикордонної смуги. При цьому, відсутність встановленої Земельним кодексом України документації з оформлення права користування вказаною земельною ділянкою не позбавляє її статусу земель оборони.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні Прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У даній справі предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій у частині визнання незаконним та скасування Наказу. Підставою відповідної позовної вимоги Прокурора є відсутність повноважень ГУ Держгеокадастру на відчуження спірної ділянки, а саме щодо передачі земель оборони з державної власності у комунальну.

Пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним і ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96- 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

За доводами Скаржника, судами попередніх інстанцій оскаржувані рішення прийнято з порушенням частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а саме без урахування висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18.

Колегія суддів зазначає, що рішення у вказаній справі прийнято за позовом до управління Держгеокадастру про передачу у приватну власність фізичній особі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка у подальшому була передана в оренду іншій фізичній особі для ведення фермерського господарства.

Підставами для пред`явлення позову у справі № 633/408/18 стало неправомірне отримання фізичними особами земельних ділянок нібито для створення та ведення фермерського господарства, проте прокурором встановлено фіктивність такої мети та доведено, що ряд фізичних осіб неправомірно скористалися правом на безкоштовне отримання земельних ділянок за пільговою процедурою поза конкурсом та без проведення земельних торгів, а у подальшому ці ділянки приватизували.

У зазначеній Скаржником справі Велика Палата Верховного Суду сформувала правові висновки щодо належності такого способу захисту, як визнання незаконним та скасування наказу управління Держгеокадастру у правовідносинах щодо застосування статті 32 Земельного кодексу України та статті 13 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство".

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи Скаржника щодо подібності спірних правовідносин у справі № 633/408/18 та у справі, що розглядається.

Додатково Суд звертає увагу, Велика Палата Верховного Суду у наведеній Відповідачем-1 постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 зазначила, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення створюють відповідні перешкоди.

Таким висновкам судові рішення у даній справі не суперечать, оскільки оскаржуваний Прокурором Наказ Відповідача-1, прийнятий з порушенням вимог закону та за відсутності повноважень на відчуження землі державної форми власності (земель оборони), залишається підставою для подальших неправомірних дій/правочинів стосовно спірної земельної ділянки.

За таких обставин доводи касаційної скарги ГУ Держгеокадастру, що стали підставою для відкриття касаційного провадження у даній справі, не знайшли свого підтвердження та, як наслідок, не можуть слугувати підставами для скасування судових рішень у справі.

Водночас Верховний Суд зазначає, що інші доводи касаційної скарги мають загальний характер та стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не підлягають розгляду судом касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки Верховного Суду

Пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Враховуючи наведене та з огляду на непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2024 у справі № 922/4460/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко