Рішення

від 16.09.2024 по справі 158/3475/23

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/3475/23

Провадження № 2/0158/529/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Польової М.М.,

з участю секретаря судового засідання Сороки І.Є.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ківерці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, інфляційних витрат та трьох процентів річних,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» (далі ФГ «АЙ-ЕВ») про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, інфляційних витрат та трьох процентів річних.

Позов обґрунтований тим, що 12.01.2016 між позивачем та ФГ «АЙ-ЕВ» укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 1,65 га з кадастровим номером 0721886600:08:000:0458, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області (раніше Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району).

Відповідно до умов договору оренди землі орендна плата, яку Орендар вносить Орендодавцеві за користування земельною ділянкою, становить 4% без врахування податку на доходи фізичних осіб, обчислення якої проводиться із урахуванням індексації. Орендна плата вноситься не пізніше 31 грудня поточного року. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 10254,13 грн. відповідно орендна плата становить 410,17 грн без врахування податку на доходи фізичних осіб. Оскільки відповідно до вимог податкового законодавства на дохід у вигляді орендної плати за землю нараховується податок на доходи фізичних осіб в розмірі 18 відсотків та військовий збір у розмірі 1,5 відсотки від суми орендної плати, тому грошовий розмір орендної плати становить 509,56 грн. (410,17 грн. 4% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки; 91,72 грн. податок на доходи фізичних осіб; 7,64 грн. військовий збір).

З першого року дії договору оренди землі відповідач поводив себе недобросовісно та порушував умови договору, зокрема не виплачував орендну плату. Враховуючи наведене, позивачем було направлено до ФГ «АЙ-ЕВ» лист щодо розірвання договору оренди, проте позивач жодної відповіді не отримав.

Крім того, оскільки орендна плата за договором позивачу не виплачувалась, тому заборгованість відповідача перед позивачем за період з 2016 року по 2023 рік становить 3981,84 грн. Враховуючи наведене, позивач просить розірвати договір оренди землі від 12.01.2016, стягнути з ФГ «АЙ-ЕВ» на свою користь заборгованість з орендної плати у розмірі 3981,84 грн., інфляційні втрати 1973,04 грн. та три відсотки річних 446,64 грн., а також судовий збір та витрати на правову допомогу.

Заочним рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.04.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано договір оренди землі від 12.01.2016 та стягнуто з ФГ «АЙ-ЕВ» на користь ОСОБА_1 заборгованість в загальному розмірі 4928,15 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 11.06.2024 скасовано заочне рішення суду від 03.04.2024 у цивільній справі №158/3475/23 за позовом ОСОБА_1 до ФГ«АЙ-ЕВ»про розірваннядоговору орендиземлі,стягнення орендноїплати,інфляційних витратта трьохпроцентів річнихта призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.07.2024 витребувано докази у справі.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що вказані у позовній заяві вимоги не відповідають фактичним обставинам щодо невиконання ФГ «АЙ-ЕВ» зобов`язання за договором оренди землі від 12.01.2016. Зазначає, що відповідачем було здійснено оплату орендної плати позивачу за 2016, 2022 та 2023 роки, що підтверджують видаткові касові ордери від 28.02.2017, 12.12.2022 та від 27.12.2023, у яких ОСОБА_1 здійснив особистий підпис про отримання коштів від відповідача за оренду земельної ділянки. Про те, що відповідач здійснив виплату орендної плати за 2017, 2018, 2020, 2021, 2022 роки зазначено у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, за період з 1 кварталу 2016 року по 1 квартал 2023 року. Також вказує, що докази щодо надіслання відповідачу вимоги про розірвання договору оренди землі є неналежними з тих підстав, що розписка про вручення листа містить зазначення прізвища « ОСОБА_4 », що не є підписом керівника ФГ «АЙ-ЕВ» і дата листа не відповідають даті проставленого поштового штемпеля.

Крім того, представник відповідача не погоджується із доводами позивача про те, що орендна плата не виплачувалась у повному розмірі, зокрема з врахуванням індексації, оскільки відповідно до п. 10 Договору оренди землі обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з врахуванням індексації, однак в договорі не передбачено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції.

Також представником ФГ «АЙ-ЕВ» заявлено клопотання про застосування строків позовної давності та зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, у зв`язку із неспівмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу із заявленими позовними вимогами, складністю справи, обсягом матеріалів у справі та кількістю підготовлених процесуальних документів.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що в листі Головного управління ДПС у Волинській області №11832/6/03-20-12-02-06 від 31.07.2023 зазначено, що за 2017, 2018, 2020, 2021, 2022 роки ОСОБА_1 виплачувалася оренда плата. Однак позивач взагалі не отримував від відповідача орендну плату за весь термін користування земельною ділянкою до початку судового розгляду даної справи. В кінці 2023 року, коли вже було відкрито провадження у даній судовій справі, керівник ФГ «АЙ-ЕВ» особисто привіз додому та видав позивачу орендну плату за два роки в розмірі по 410 грн за рік. Крім того, у відзиві представник відповідача зазначає, що керівник ФГ «АЙ-ЕВ» розрахувався за орендну плату перед позивачем за період з 2020 по 2023 роки, проте на підтвердження надав видаткові касові ордери лише за два роки: видатковий касовий ордер від 27.12.2023; видатковий касовий ордер від 12.12.2022 та видатковий касовий ордер від 28.02.2017, однак не надав на інші роки, за які стверджує, що виплатив орендну плату. Також представник відповідача не заперечує, що відповідач не виплачував орендну плату за 2019 рік.

Разом з тим, твердження представника відповідача про те, що відповідачем здійснювалась виплата орендної плати з врахуванням індексації нормативно грошової оцінки є помилковим, оскільки обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі»). Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до наведеної норми Закону (індексується лише орендна плата).

Розмір орендної плати за умовами договору має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції, а нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є безпідставним, оскільки між сторонами не було укладено додаткової угоди до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі.

Крім того, представник позивача заперечив щодо застосування строків позовної давності, оскільки з 12.03.2020 до 30.06.2023 на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України. А відповідно до 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначила, що відповідач у терміни та в повному обсязі, встановленому договором оренди землі від 12.01.2016, здійснив оплату орендної плати ОСОБА_1 , про що засвідчують видаткові касові ордери, у яких позивач здійснив особистий підпис про отримання коштів від відповідача за оренду земельної ділянки. Разом з тим, умовами договору оренди передбачено обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням індексації, тобто індексації нормативно грошової оцінки землі (п.11 договору оренди), що дає підстави для застосування положення статті 21 Закону України «Про оренду землі» у поєднанні зі статтею 289 ПК України.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Крім того, позивач у судовому засіданні підтвердив, що отримав від відповідача орендну плату за 2016, 2022 та 2023 роки.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь.

Заслухавши учасниківпроцесу,дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 1,6491 га, кадастровий номер 0721886600:08:000:0458, яка розташована на території Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №498532 від 28.07.2010 (а.с.13).

12.01.2016 між ОСОБА_1 та ФГ «АЙ-ЕВ» укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1,65 га з кадастровим номером 0721886600:08:000:0458, яка знаходиться на території Сокиричівської сільської ради (а.с.11-12).

Відповідно до пункту 4 договору оренди землі нормативно грошова оцінка землі становить 10254,13 грн.

Пунктом 7 договору оренди землі визначено, що термін дії договору становить 10 років з дня його підписання.

Визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який Орендар вносить Орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Орендна плата становить 4 відсотки (без урахування податку з доходів фізичних осіб). Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у терміни: не пізніше 31 грудня поточного року (пункти 8-11 договору оренди землі).

У пункті 36 договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

За порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов`язань є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених зобов`язань (пункт 40 договору оренди землі).

Договір оренди землі від 12.01.2016 зареєстрований державним реєстратором Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області Кохновіч Т.Ю. 01.09.2016, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про інше речове право №16215389 (а.с.14).

Також судом встановлено, що позивач надсилав ФГ «АЙ-ЕВ» пропозицію щодо розірвання договору оренди землі від 12.01.2016, що підтверджується копією листа від 21.02.2023; рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та квитанцією від 21.04.2023 (а.с.223-225). Однак станом на дату розгляду справи вказаний договір сторонами не розірвано.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт перший частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату укладення договору оренди земельної ділянки) істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із частиною другою статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17 (провадження №12-201гс18) викладено правовий висновок про те, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11.10.2017 у справі №6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі №910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17 (провадження №61-41932св18) зазначено, що: у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

З 01.01.2013 набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11.02.2010 №1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (далі Закон №1878-VI), якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання на державну реєстрацію правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Якщо момент укладення договору оренди землі (виникнення у його сторін прав і обов`язків у зобов`язальних правовідносинах) і реєстрація на підставі цього правочину права оренди землі (виникнення у орендаря речового права) не збігаються в часі, то в проміжку між укладенням договору і набуттям орендарем земельної ділянки шляхом реєстрації відповідного речового права договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов`язального характеру зобов`язально-правовими способами. Так, за наявності відповідних підстав орендар може вимагати зобов`язати орендодавця виконати обов`язок з передання земельної ділянки в натурі чи відмовитись від договору і вимагати відшкодувати збитки, а орендодавець, у свою чергу, може стягнути з орендаря орендну плату.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.03.2024 у справі №902/1207/22 (провадження №12-80гм23).

Отже, відповідно до умов договору оренди землі у відповідача виник обов`язок виплати орендної плати з дати укладення даного договору.

Позивачем до позовної заяви додано розрахунок заборгованості за вищевказаним договором.

Судом перевірено вказаний розрахунок та встановлено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок розміру орендної плати за договором оренди землі та, відповідно, неправильно обраховано розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Відтак, оскільки наведений позивачем розрахунок суми боргу здійснено неправильно, тому суд не приймає його до уваги та проводить свій розрахунок заборгованості.

При цьому, суд враховує, що особливості оподаткування доходів від надання нерухомості в оренду регламентується пунктом 170.1 статті 170 ПК України, відповідно до підпункту 170.1.1 якого податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Доходи, від надання в оренду (суборенду) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 відсотків.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого відповідно до підпункту 164.2.5 пункту 164.2 статті 164 ПК України, відноситься дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування) у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 ПК України. Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

Відповідно до пунктів 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 цього Кодексу, зокрема податкові агенти для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

З наведеного слідує, що ФГ «АЙ-ЕВ», яке виплачує доходи фізичній особі (орендна плата за договором оренди землі), є податковим агентом щодо таких доходів.

Таким чином, орендна плата є доходом орендодавця, такий дохід оприбутковується шляхом сплати орендодавцем (фізичною особою) до державного бюджету податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18% і військового збору за ставкою 1,5%. Оприбуткування доходу орендодавця (нарахування, утримання та перерахування до бюджету) здійснюється його податковим агентом - орендарем.

Отже, орендна плата вноситься орендодавцю (фізичній особі) після утримання з неї податку на доходи фізичних осіб і військового збору.

Так, судом встановлено, що орендна плата за договором оренди землі становить 410,17грн. (10254,13 х 4%) без врахування податку з доходів фізичних осіб (18%). Крім того, із цієї суми також підлягає відрахуванню військовий збір за ставкою 1,5%.

Відтак, орендна плата за договором оренди землі (без врахування податку на доходи фізичних осіб і військового збору), яка підлягає виплаті безпосередньо позивачу, становить 404,02 грн. (410,17 грн. 1,5%).

Крім того, відповідно до умов договору оренди землі обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації.

Доводи представника відповідача про те, що відповідачем здійснювалась індексація нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суд вважає безпідставними, оскільки умовами договору передбачена саме індексація орендної плати, що не є тотожним індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, при цьому індексація нормативної грошової оцінки землі умовами договору не передбачена.

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції на день укладання договору) нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України). Більше того, різні числові показники індексації нормативної грошової оцінки та індексу споживчих цін за 2018, 2019, 2020 роки підтверджують відмінність цих двох показників.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац третій статті 21 Закону України «Про оренду землі»). Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки та інших цілей, визначених в статті 5 Закону України «Про оцінку земель».

Суд зазначає, що зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати.

Аналогічної позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 07.02.2024 у справі №579/1133/22 (провадження №61-9725св23), залишаючи без змін постанову Сумського апеляційного суду від 18.05.2023 в частині стягнення невиплаченої індексації за договором оренди землі.

З огляду на викладене, нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є безпідставним, оскільки в укладеному між сторонами договорі оренди землі не міститься умов щодо перерахунку орендної плати саме з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, а додаткові угоди до вказаного договору з цього приводу між сторонами не укладалися.

Умовами пункту 10 укладеного договору оренди землі передбачено здійснення виплати орендної плати з урахуванням індексації, тобто визначено суттєві умови розміру орендної плати саме із нарахуванням індексації орендної плати, яка базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України за поточний рік в якому сплачується орендна плата.

Отже, орендна плата (без врахування податку з доходів фізичних осіб і військового збору) становить 404,02 грн. + індексація за конкретний рік.

Розмір орендної плати (без врахування податку з доходів фізичних осіб і військового збору) з урахуванням індексації розраховується за формулою:

Орендна плата з урахуванням індексації = орендна плата ? сукупний індекс інфляції / 100%, де:

орендна плата сума орендної плати, яка підлягає індексації;

сукупний індекс інфляції добуток щомісячних індексів за відповідний період.

Відповідно до офіційно оприлюдненої на сайті Міністерства фінансів України інформації індекс інфляції за період з 12.01.2016 31.12.2016 становить: січень 2016 100,90, лютий 2016 99,60, березень 2016 - 101,00, квітень 2016 - 103,50, травень 2016 - 100,10, червень 2016 - 99,80, липень 2016 - 99,90, серпень 2016 - 99,70, вересень 2016 - 101,80, жовтень 2016 - 102,80, листопад 2016 - 101,80, грудень 2016 - 100,90.

Індекс інфляції за період з 01.01.2017 31.12.2017 становить: січень 2017 101,10, лютий 2017 - 101,00, березень 2017 - 101,80, квітень 2017 - 100,90, травень 2017 - 101,30, червень 2017 - 101,60, липень 201 - 100,20, серпень 2017 - 99,90, вересень 2017 - 102,00, жовтень 2017 - 101,20, листопад 2017 - 100,90, грудень 2017 - 101,00.

Індекс інфляції за період з 01.01.2018 31.12.2018 становить: січень 2018 101,50, лютий 2018 - 100,90, березень 2018 - 101,10, квітень 2018 - 100,80, травень 2018 - 100,00, червень 2018 - 100,00, липень 2018 - 99,30, серпень 2018 100,00, вересень 2018 - 101,90, жовтень 2018 - 101,70, листопад 2018 - 101,40, грудень 2018 - 100,80.

Індекс інфляції за період з 01.01.2019 31.12.2019 становить: січень 2019 101,00, лютий 2019 100,50, березень 2019 - 100,90, квітень 2019 - 101,00, травень 2019 - 100,70, червень 2019 - 99,50, липень 2019 - 99,40, серпень 2019 - 99,70, вересень 2019 - 100,70, жовтень 2019 - 100,70, листопад 2019 - 100,10, грудень 2019 - 99,80.

Індекс інфляції за період з 01.01.2020 31.12.2020 становить: січень 2020 100,20, лютий 2020 - 99,70, березень 2020 - 100,80, квітень 2020 - 100,80, травень 2020 - 100,30, червень 2020 - 100,20, липень 2020 - 99,40, серпень 2020 - 98,80, вересень 2020 - 100,50, жовтень 2020 - 101,00, листопад 2020 - 101,30, грудень 2020 - 100,90.

Індекс інфляції за період з 01.01.2021 31.12.2021 становить: січень 2021 101,30, лютий 2021 - 101,00, березень 2021 - 101,70, квітень 2021 - 101,70, травень 2021 - 101,30, червень 2021 - 100,20, липень 2021 - 100,10, серпень 2021 - 99,80, вересень 2021 - 101,20, жовтень 2021 - 100,90, листопад 2021 - 100,80, грудень 2021 - 100,60.

Індекс інфляції за період з 01.01.2022 31.12.2022 становить: січень 2022 - 101,30 лютий 2022 - 101,60, березень 2022 104,50, квітень 2022 103,10, травень 2022 102,70, червень 2022 103,10, липень 2022 - 100,70, серпень 2022 101,10, вересень 2022 - 101,90, жовтень 2022 102,50, листопад 2022 - 100,70, грудень 2022 - 100,70.

Отже, сукупний індекс інфляції у 2016 році становив 112,361%, у 2017 році - 113,669%, у 2018 - 109,777%, у 2019 році - 104,054%, у 2020 році - 104,992% , у 2021 році - 110,015%, у 2022 році - 126,603%.

Таким чином, орендна плата (без врахування податку з доходів фізичних осіб і військового збору) з урахуванням індексації (404,02 грн. х індексацію / 100) за 2016 рік становить 453,96 грн.; за 2017 рік 459,25 грн., за 2018 рік 443,52 грн., за 2019 рік 420,40грн., за 2020 рік 424,19 грн., за 2021 рік 444,48 грн., за 2022 рік 511,50 грн.

Відтак,розмір орендноїплати,яка підлягалавиплаті безпосередньопозивачу,за періодз 2016по 2022роки становить3157,30грн. (без врахування податку з доходів фізичних осіб і військового збору).

Відповідач напідтвердження виплатипозивачу орендноїплати надавсуду лише видаткові касові ордери від 28.02.2017 та 12.12.2022 з яких слідує, що 28.02.2017 ФГ «АЙ-ЕВ» виплатило ОСОБА_1 орендну плату за 2016 рік у розмірі 410,00 грн., а 12.12.2022 орендну плату за 2022 рік у розмірі 410,00 грн., тобто у менших розмірах, ніж це визначено у договорі (а.с.218-219).

Будь-якихінших первиннихбухгалтерських документівна підтвердженнявиплати позивачуорендної платичи передачіпродукції танадання послугв рахунокорендної платиза іншіперіоди відповіднодо договоруоренди відповідачем суду не надано.

Водночас, посилання представника відповідача на те, що відповідач здійснив виплату орендної плати за 2018, 2020, 2021 роки і це зазначено у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, за період з 1 кварталу 2016 року по 1 квартал 2023 року, суд відхиляє, оскільки дані відомості містять інформацію задекларовану (подану) господарством в органи ДПС та не є підтвердженням факту здійснення виплати безпосередньо позивачу.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не виконував свої зобов`язання за договором оренди землі від 12.01.2016, а саме не здійснював виплату орендної плати за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, а за 2016 та 2022 роки сплатив орендну плату у меншому розмірі, ніж це визначено договором, що свідчить про систематичність порушення ним умов договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренду землі, укладеного між сторонами.

Крім того,позивач просивсуд стягнутиз ФГ«АЙ-ЕВ»заборгованість зісплати орендноїплати заперіод з2016по 2022роки врозмірі 3981,84грн., інфляційні втрати в розмірі 1973,04 грн. та три проценти річних в розмірі 446,64 грн.

Судом встановлено,що заборгованістьз орендноїплати відповідачаперед позивачемстановить 2337,30грн.(за2016рік усумі 43,96грн.,за 2017рік усумі 459,25грн.,за 2018рік усумі 443,52грн., за 2019 рік у сумі 420,40 грн., за 2020 рік у сумі 424,19 грн., за 2021рік усумі 444,48грн., за 2022 рік у сумі 101,50 грн.).

Водночас, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Розмір трьохпроцентів річнихрозраховується заформулою:

Проценти = сума боргу ?процентна ставка (%) / 100% ? кількість днів / кількість днів у році, де:

сума боргу сума простроченого боргу;

процентна ставка (%) проценти річних;

кількість днів кількість днів прострочення зобов`язання;

кількість днів у році кількість днів у календарному році.

Розмір інфляційних втрат розраховується за формулою:

Інфляційні нарахування = сума боргу ? сукупний індекс інфляції / 100% - сума боргу, де:

сума боргу сума простроченого боргу.

сукупний індекс інфляції добуток щомісячних індексів за відповідний період.

Так, оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати орендної плати за 2016 рік у сумі 453,96 грн. за період з 01.01.2017 по 28.02.2017 та в сумі 43,96 грн. за період з 01.03.2017 по 11.10.2023 (у межах позовних вимог), тому три проценти річних за вказані періоди становлять 10,94 грн., а інфляційні втрати 49,82 грн., виходячи з наведених нижче розрахунків.

Три проценти річних за період з 01.01.2017 по 11.10.2023 становлять:

Період розрахункуКількість днівСума боргуПроцентна ставкаПроценти01.01.2017 28.02.201759453,963 %2,2001.03.2017 11.10.2023241643,963 %8,74Разом 10,94

Інфляційні втрати за період з 01.01.2017 по 11.10.2023 становлять:

Період розрахункуВраховано індекси інфляції, за періодСукупний індекс інфляціїСума боргуПроценти01.01.2017 28.02.2017січень 2017 - лютий 2017102,111%453,969,5801.03.2017 11.10.2023березень 2017 - жовтень 2023191,546%43,9640,24Разом 49,82

Крім того, оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати орендної плати за 2017 рік у сумі 459,25грн. за період з 01.01.2018 по 11.10.2023 (у межах позовних вимог), тому три проценти річних за вказаний період становлять 79,62 грн., а інфляційні втрати - 291,19 грн., , виходячи з наведених нижче розрахунків.

Три відсотки річних за період з 01.01.2018 по 11.10.2023 становлять:

Період розрахункуКількість днівСума боргуПроцентна ставкаПроценти01.01.2018 31.12.2020 1096459,253 %41,3401.01.2021 11.10.20231014459,253 %38,28Разом2110 79,62

Інфляційні втрати за період з 01.01.2018 по 11.10.2023 становлять:

Період розрахункуВраховано індекси інфляції, за періодСукупний індекс інфляціїСума боргуПроценти01.01.2018 31.12.2020 січень 2018 - грудень 2020119,930%459,2591,5301.01.2021 11.10.2023січень 2021 вересень 2023143,476%459,25199,66Разом 291,19

Крім того, оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати орендної плати за 2018 рік у сумі 443,52грн.за періодз 01.01.2019по 11.10.2023(умежах позовнихвимог),тому трипроценти річнихза вказанийперіод становлять63,59 грн., а інфляційні втрати 224,44 грн., виходячи з наведених нижче розрахунків.

Три проценти річних за період з 01.01.2019 по 11.10.2023 становлять:

Період розрахункуКількість днівСума боргуПроцентна ставкаПроценти01.01.2019 31.12.2021 1096443,523 %39,9301.01.2022 11.10.2023649443,523 %23,66Разом1745 63,59

Інфляційні втрати за період з 01.01.2019 по 11.10.2023 становлять:

Період розрахункуВраховано індекси інфляції, за періодСукупний індекс інфляціїСума боргуПроценти01.01.2019 31.12.2021січень 2019 - грудень 2021120,190%443,5289,5501.01.2022 11.10.2023січень 2022 - вересень 2023130,414%443,52134,89Разом 224,44

Крім того, оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати орендної плати за 2019 рік у сумі 420,40грн. за період з 01.01.2020 по 11.10.2023 (у межах позовних вимог), тому три проценти річних за вказаний період становлять 47,64 грн., а інфляційні втрати 207,03 грн., виходячи з наведених нижче розрахунків.

Три проценти річних за період з 01.01.2020 по 11.10.2023 становлять:

Період розрахункуКількість днівСума боргуПроцентна ставкаПроценти01.01.2020 31.12.2022 1096420,403 %37,8301.01.2023 11.10.2023284420,403 %9,81Разом1380 47,64

Інфляційні втрати за період з 01.01.2020 по 11.10.2023 становлять:

Період розрахункуВраховано індекси інфляції, за періодСукупний індекс інфляціїСума боргуПроценти01.01.2020 31.12.2022 січень 2020 - грудень 2022146,236%420,40194,3801.01.2023 11.10.2023січень 2023 вересень 2023103,010%420,4012,65Разом 207,03

Крім того, оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати орендної плати за 2020 рік у сумі 424,19грн. за період з 01.01.2021 по 11.10.2023 (у межах позовних вимог), тому три проценти річних за вказаний період становлять 35,36 грн., а інфляційні втрати 184,42 грн., виходячи з наведених нижче розрахунків.

Три проценти річних за період з 01.01.2021 по 11.10.2023 становлять:

Період розрахункуКількість днівСума боргуПроцентна ставкаПроценти01.01.2021 11.10.2023 1014424,193 %35,36

Інфляційні втрати за період з 01.01.2021 по 11.10.2023 становлять:

Період розрахункуВраховано індекси інфляції, за періодСукупний індекс інфляціїСума боргуПроценти01.01.2021 11.10.2023січень 2021 вересень 2023143,476%424,19184,42

Крім того, оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати орендної плати за 2021 рік у сумі 444,48грн. за період з 01.01.2022 по 11.10.2023 (у межах позовних вимог), тому три проценти річних за вказаний період становлять 23,71 грн., а інфляційні втрати 135,18 грн., виходячи з наведених нижче розрахунків.

Три проценти річних за період з 01.01.2022 по 11.10.2023 становлять:

Період розрахункуКількість днівСума боргуПроцентна ставкаПроценти01.01.2022 11.10.2023649444,483 %23,71

Інфляційні втрати за період з 01.01.2022 по 11.10.2023 становлять:

Період розрахункуВраховано індекси інфляції, за періодСукупний індекс інфляціїСума боргуПроценти01.01.2022 11.10.2023січень 2022 вересень 2023130,414%444,48135,18

Крім того, оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати орендної плати за 2022 рік у сумі 101,50грн. за період з 01.01.2023 по 11.10.2023 (у межах позовних вимог), тому три проценти річних за вказаний період становлять 2,37 грн.,а інфляційнівтрати 3,06 грн., виходячи з наведених нижче розрахунків.

Три проценти річних за період з 01.01.2023 по 11.10.2023 становлять:

Період розрахункуКількість днівСума боргуПроцентна ставкаПроценти01.01.2023 11.10.2023284101,503 %2,37

Інфляційні втрати за період з 01.01.2023 по 11.10.2023 становлять:

Період розрахункуВраховано індекси інфляції, за періодСукупний індекс інфляціїСума боргуПроценти01.01.2023 11.10.2023січень 2023 вересень 2023103,010%101,503,06

Таким чином, борг відповідача перед позивачем в загальному розмірі становить 3695,67 грн., з яких: орендна плата за період з 2016 по 2022 роки (без врахування податку з доходів фізичних осіб і військового збору) в розмірі 2337,30 грн., інфляційні втрати в розмірі 1095,14 грн. (49,82 + 291,19 + 224,44 + 207,03 + 184,42 + 135,18 + 3,06) та три проценти річних в розмірі 263,23 грн. (10,94 + 79,62 + 63,59 + 47,64 + 35,36 + 23,71 + 2,37).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просила застосувати позовну давність.

Так, відповідно до статей 256 та 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).

Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди землі, укладеного 12.01.2016 на 10 років, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Із розрахунку та змісту позовної заяви, позивач просив стягнути заборгованість із орендної плати за період з 2016 по 2022 роки.

Таким чином, щодо стягнення орендної плати за 2016рік урозмірі 43,96грн.,про несплату яких в повному розмірі позивачу було відомо з 28.02.2017, інфляційних втрат за 2016 рік в розмірі 49,82 грн, та трьох процентів річних за 2016 рік в розмірі 10,94 грн., сплив трирічний строк позовної давності, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Разом з тим, відповідно до п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи наведене, позивачем вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за 2017 2022 роки, а також інфляційних втрат та трьох процентів річних за вказаний період заявлено у межах строків позовної давності.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 3590,95 грн., з яких: орендна плата за період з 2017 по 2022 роки (без врахування податку з доходів фізичних осіб і військового збору) в розмірі 2293,34 грн. (за 2017 рік у сумі 459,25 грн., за 2018 рік у сумі 443,52 грн., за 2019 рік у сумі 420,40 грн., за 2020 рік у сумі 424,19 грн., за 2021 рік у сумі 444,48 грн., за 2022 рік у сумі 101,50 грн.), інфляційні втрати в розмірі 1045,32 грн. (291,19 + 224,44 + 207,03 + 184,42 + 135,18 + 3,06) та три проценти річних в розмірі 252,29 грн. (79,62 + 63,59 + 47,64 + 35,36 + 23,71 + 2,37).

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2147,20 грн. та заявлено дві позовні вимоги, з яких одна вимога немайнового характеру (про розірвання договору), а інша вимога майнового характеру (про стягнення заборгованості за договором оренди).

Оскільки позовна вимога немайнового характеру задоволена у повному обсязі, а позовна вимога майнового характеру підлягає до часткового задоволення (3590,95 грн. х 100 : 6401,52 грн.=56,1%), тому судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору у загальному розмірі становлять 1675,89 грн., з яких: 1073,60 грн. судовий збір за вимогу немайнового характеру та 602,29 грн. (1073,6 грн. х 56,1 : 100) судовий збір за вимогу майнового характеру, які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 3 та ч. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно із ч. 5 та ч. 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду наступні документи: 1) копію договору про надання правової допомоги №90-ЮП від 27.06.2023; 2) копію розрахунку-фактури №320 від 17.10.2023; 3) копію акта приймання-передачі наданих послуг №320; 4) копію квитанції №320-к від 20.10.2023 про оплату послуг в розмірі 8000 грн.; 5) попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну допомогу №20/10-1 від 20.10.2023; 6) копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер (а.с.42-50).

Оскільки заявлено дві окремі позовні вимоги, то і витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню окремо за дві позовні вимоги.

Розмір таких витрат становить 8000 грн., тобто по 4000 грн. за кожну вимогу.

Враховуючи вимоги про пропорційність відшкодування витрат, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 6244 грн. витрат на професійну правничу допомогу, з яких: 4000 грн. за вимогу немайнового характеру та 2244 грн. за вимогу майнового характеру (4000грн. х 56,1 : 100). Підстав для зменшення витрат на правничу допомогу суд не вбачає.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 82, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі від 12 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «АЙ-ЕВ» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1,65 га з кадастровим номером 0721886600:08:000:0458, право оренди на яку зареєстровано 01 вересня 2016 року державним реєстратором Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області Кохновіч Тетяною Юріївною, номер запису про інше речове право 16215389.

Стягнути з Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» на користь ОСОБА_1 заборгованість в загальному розмірі 3590(тритисячі п`ятсотдев`яносто) гривень 95копійок,з яких:орендна платаза періодз 2017по 2022роки (безврахування податкуз доходівфізичних осібі військовогозбору)в розмірі 2293 (дві тисячі двісті дев`яносто три) гривні 34 копійки, інфляційні втрати в розмірі 1045 (одна тисяча сорок п`ять) гривень 32 копійки та три проценти річних в розмірі 252 (двісті п`ятдесят дві) гривні 29копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1675 (одна тисяча шістсот сімдесят п`ять) гривень 89 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6244 (шість тисяч двісті сорок чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Фермерське господарство «АЙ-ЕВ» (45271, Волинська область, Луцький район, с.Вишнів, вул. Комсомольців, буд. 64; код ЄДРПОУ 39685433).

Суддя Ківерцівського районного суду М.М. Польова