Рішення

від 18.09.2024 по справі 728/976/24

БАХМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 728/976/24

Номер провадження 2/728/320/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Глушко О.І.

при секретарі Кирута Л.І.

за участю: представника позивача - адвоката Ковалюха В.М.

представника відповідачів Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, Державної казначейської служби України Мойсеєнко Я.С. (в режимі відеоконференції),

прокурора Ніжинської окружної прокуратури Москаленко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмач цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним притягненням до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

08.04.2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області (далі відповідач-1), Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі відповідач-2), з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.

Позов обґрунтований тим, що постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від грудня 2023 року позивача було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП).

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 31 січня 2024 року зазначена постанова скасована, а провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності, він тривалий час перебував у нервовому напруженні, переніс стрес, в нього погіршився стан здоров`я, що в свою чергу є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди.

Виходячи з викладених обставин позивач просив стягнути на його користь за рахунок Держави Україна моральну шкоду, заподіяну незаконним притягненням до адміністративної відповідальності в сумі 24516 грн 13 коп, виходячи з розрахунку розміру встановленої мінімальної заробітної плати 8000 грн згідно із Законом «Про державний бюджет України на 2024 рік» за період розгляду справи судами першої та апеляційої інстанцій - з 30.10.2023 року по 31.01.2024 року, а також понесені ним судові витрати.

З урахуванням положень ст. 14 ЦПК України, вказану справу для розгляду передано судді Пархоменку П.І., яким ухвалою від 15.04.2024 року відкрито провадження у справі; ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16.05.2024 року, з урахуванням положень ст. 56 ЦПК України, до участі у розгляді справи в якості представника держави було допущено прокурора; протокольною ухвалою від 05.06.2024 року залучено в якості співвідповідача Державну казначейську службу України.

У зв`язку з відрахуванням судді Пархоменка П.І. зі штату Бахмацького районного суду Чернігівської області (наказ № 45-К від 12.07.2024 року), за наслідками повторного автоматизованого розподілу, 17.07.2024 року зазначену справу для подальшого розгляду передано судді Глушко О.І.

Ухвалою судді Глушко О.І. від 18.07.2024 року прийнято справу до свого провадження з визначенням її розгляду за правилами загального позовного провадження та призначені підготовче засідання на 14.08.2024 року.

Ухвалою суду від14.08.2024року закритопідготовче провадження та призначено справу досудового розгляду по сутіна 17.09.2024року;у вказаній ухвалі зазначено:вважати такою,що залучена до участі у справі в якостіспіввідповідача Державнаказначейська служба України (відповідач-3); вважати таким, що допущений до участі у справі прокурор.

Відповідач-1надіслав відзивна позов(а.с.43-50),в якомупросив відмовити узадоволенні позовних вимог тавиключити Головнеуправління Державноїказначейської службиУкраїни вЧернігівській областіз числавідповідачів усправі,оскільки Головнеуправління неє органом,що здійснюєбезспірне списаннякоштів державногобюджету засудовим рішеннямпро стягненняматеріальної таморальної шкоди; жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, дії відповідача відносно позивача незаконними не визнано, тому відповідно до чинного законодавства воно не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів.

Відповідач-2 надіслав відзив на позов (а.с.61-67), в якому просив відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що позивачем недоведено фактузаподіяння йомуморальної шкоди,її розмірута причинно-наслідковогозв`язкуміж діямипосадових осіборганів досудового розслідуваннята спричиненнямморальної шкоди; сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу шкоду, передбачену нормами закону; вважає, що витрати на правову допомогу адвоката не підтверджені належними доказами та не відповідають критерію реальності та розумності.

Відповідач-3 надіслав відзив на позов (а.с.118-126), в якомупросив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки Державна казначейська служба України жодних прав та інтересів позивача не порушувала, у правовідносини з ним не вступала, ніякої шкоди йому не завдавала й не може нести відповідальність за шкоду, завдану діями інших суб`єктів, в зв`язку з чим не повинна бути відповідачем у справі, тоді як учасником цих цивільних відносин є держава Україна; вина відповідачів належним чином не встановлена та недоведена незаконність їх дій; позивачем не доведено та не підтверджено ніякими доказами факту заподіяння йому моральної шкоди, відсутнє належне обґрунтування обрахованого розміру моральної шкоди, а її розмір не є співмірним обставинам справи та не підтверджується доказами, на які посилається позивач; вважає, що витрати на правову допомогу адвоката не підтверджені належними доказами та не відповідають критерію реальності та розумності.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Ковалюх В.М. підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Відповідача-1та Відповідача-3 ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у відзивах.

Відповідач -2 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до положень ч.1 ст. 223 ЦПК України.

Представник прокуратури в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні вказуючи на те, що позивачем не доведено обставин, які є підставами для задоволення позову. Витрати на правову допомогу адвоката не відповідають критерію реальності та розумності.

Вислухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ч. 5 ст. 5 Конвенції кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях56,62 Конституції України,Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»та статтях1167,1176 ЦК України.

Згідно зі ст.55,56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1,2,7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Таким законом є Закон України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» від01грудня 1994року №266/94-ВР (надалі Закон).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено в судовому засіданні постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2023 року (а.с.6-8) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, частиною першою статті 130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Постановою Чернігівської апеляційного суду від 31 січня 2024 року (а.с.9-10) постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно звіту про автоматизований розподіл справи № 728/3025/23 від 30 жовтня 2023 року (а.с.11) справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 до суду першої інстанції надійшла 30 жовтня 2023 року.

Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2024 року (а.с.19) заявлено самовідвід судді Роздайбіді О.В. в розгляді справи за даним позовом та відведено головуючу суддю Роздайбіду О.В.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 ст. 2 Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) : 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

За приписами ст. 4 Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

ОскількиЗакон №266/94-ВРне містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту, з урахуванням положень ст.ст.15,16 ЦК України,може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 29.05.2019р. по справі №522/1021/16-ц, а також не суперечить п.10-1постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(далі - постанова ПВСУ №4).

Відповідно до абз. 2 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром

заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян,

суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру

мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму

доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної впунктах 1,3,4статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

За приписами ст. 13 Закону питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно зчастиною першоюстатті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі (див. постанову Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21).

Разом із цим, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Отже, визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування, а обмеження максимального розміру моральної шкодиЗаконом № 266/94-ВРне передбачено.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, мають виходити із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи (постанова Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21).

Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), а саме: «у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19) та постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 23 вересня 2021 року у справі № 295/13971/20 (провадження № 61-10849св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 607/16567/20 (провадження № 61-9023св21), від 04 жовтня 2023 року у справі № 757/5351/21-ц (провадження № 61-5502св22), від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 (провадження № 61-2214св23).

Специфіка данихправовідносин свідчитьпро те,що самфакт притягненняособи доадміністративної відповідальностізавдав їйстраждань,це призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації нею своїх звичок і бажань, інших негативних наслідків морального характеру.

В пункті 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 по справі № 752/17832/14-ц вказано: визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

З урахуванням глибини фізичних та душевних страждань, завданих ОСОБА_1 , наявності перешкод у реалізації своїх життєвих планів, а також вимоги розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди, суд керуєтьсяЗаконом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», та приймає до уваги, що у абзаці 3 ст. 8 указаного Закону визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, на рівні 1 600 грн.

Згідно з матеріалами справи справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 розглядалася судами першої та апеляційної інстанції протягом 3 місяців та 2 днів (з 30.10.2023 року по 31.01.2024 року). Тому мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить: 3 місяці х 1600=4800 грн; 2 дні х 51 грн 61 коп (розмір компенсації моральної шкоди за 1 день перебування під судом 1600 : 31) = 103 грн 22 коп. Всього мінімальна сума відшкодування моральної шкоди становить 4903 грн. 22 коп.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, неодноразово викладеною в постановах, зокрема від 10.11.2021 у справі №346/5428/17, від 15.06.2022 у справі №398/2910/20, від 14.09.2022 у справі №415/1009/21, а також позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16, кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

Таким чином до стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача підлягає моральна шкода в розмірі 4903 грн. 22 коп.

Згідно зі ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, що полягає у сплаті судового збору, суд враховує, що згідно із п. 13 ч. 2ст.3Закону України«Про судовийзбір» не справляється судовий збір за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч. 2ст. 3 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до ч.7ст.141ЦПК України судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Як встановлено в судовому засіданні правову допомогу позивачу надавали адвокати Мироненко С.В. та ОСОБА_3 , що підтверджується належними та допустимими доказами: договорами про надання правової допомоги від 05.04.2024 року (адвокат Мироненко С.В.) та від 17.05.2024 (адвокат Ковалюх В.М.), актом наданих послуг адвоката Мироненка С.В. на суму 6000 грн, детальним описом наданих адвокатом Ковалюхом В.М. послуг від 05.06.2024 року на загальну суму 3000 грн. 00 коп та квитанцією до прибуткового касового ордера за № 40 від 04.06.2024 року на суму 3000 грн (адвокат Ковалюх В.М.).

Виходячи з положень п. 3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (19,20%), підлягають стягненню на користь позивача 1728 грн 28 коп в рахунок повернення витрат за правничу допомогу, які підтверджені документально.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263 - 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про відшкодуванняшкоди,заподіяної незаконнимпритягненням до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 4903 (чотири тисячі дев`ятсот три) грн. 22 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1728 (одну тисячу сімсот двадцять вісім) грн 00 коп в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Представник позивача: адвокат Ковалюх Василь Миколайович, АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Державна казначейська служба України, 01601, м. Київ вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Відповідач: Головне управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, 14000, м. Чернігів вул Реміснича, 27.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, 14000 м. Чернігів проспект Перемоги, 74, код ЄДРПОУ 40108651;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 18.09.2024 року.

Суддя О.І. Глушко