Постанова

від 09.01.2025 по справі 728/976/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 січня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/976/24

Головуючий у першій інстанції Глушко О. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/112/25

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової плати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Шарапової О.Л.,

суддів Висоцької Н.В., Скрипки А.А.,

з участю секретаря: Шапко В.М.

Сторони справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, Державна казначейська служба України.

Особи, які подали апеляційні скарги: Державна казначейська служба України та Головне управління Національної поліції в Чернігівській області.

Оскаржується рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2024 року.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути за рахунок Держави Україна з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду в безспірному порядку 24 516 грн 13 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до адміністративної відповідальності; стягнути витрати на професійну правову допомогу в сумі 6 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2023 року його було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка була скасована постановою Чернігівського апеляційного суду від 31 січня 2024 року, а провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень. Внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності, він тривалий час перебував у нервовому напруженні, переніс стрес, в нього погіршився стан здоров`я, що в свою чергу є доказом заподіяння йому моральної шкоди.

Рішенням Бахмацького районного суду міста Чернігова від 17 вересня 2024 року позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 4 903 грн 22 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 728 грн 00 коп. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати рішення суду в частині стягнення з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 728 грн 00 коп. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, ухвалити в цій частині нове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат відповідно до ч.2 ст.137 та ч.2 ст.141 ЦПК України. В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення в оскаржуваній частині є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу на те, що Казначейство не є учасником спірних правовідносин і не має фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Тобто, Казначейство є неналежним відповідачем у справі, воно не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що суд всупереч вимогам статтей 137, 141 ЦПК України, не здійснив розподіл судових витрат між сторонами, натомість без жодної правової підстави стягнув судові витрати з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.

В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Чернігівській області просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає, що обставини, передбачені ст.1176 ЦК України, у справі відсутні, так само як і не встановлено жодної, передбаченої статтями 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу і підстав для виникнення права на таке відшкодування.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що жодними постановами Бахмацького районного суду дії поліцейських, як незаконна бездіяльність, не визнана.

Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає не підтверджено розмір моральної шкоди належним та допустимими доказами. Не зрозумілим є, яких фізичних та моральних страждань зазнав позивач та чим це підтверджується. Не вказано, яким саме чином поліцейські ГУНП в Чернігівській області заподіяли моральних страждань. Не доведено й наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями поліцейських та завданою моральною шкодою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (а.с.6-8).

Постановою Чернігівської апеляційного суду від 31 січня 2024 року постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.9-10).

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Згідно із п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття справи про адміністративне правопорушення.

За змістом ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в ст.1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються моральна шкода.

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Частиною 2 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував глибину фізичних та душевних страждань, завданих ОСОБА_1 , наявність перешкод у реалізації своїх життєвих планів, а також вимоги розумності, справедливості та співмірності, та дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, який підлягав стягненню на користь позивача становить 4903 грн 22 коп. Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди, суд керувався Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», та прийняв до уваги, що Законом визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, на рівні 1 600 грн, та врахував, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 розглядалася судами першої та апеляційної інстанції протягом 3 місяців та 2 днів.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що надання правової допомоги позивачу підтверджується належними та допустимими доказами, та з рахуванням того, що позов в частині стягнення моральної шкоди задоволено на 19.20%, стягнув витрати на правову допомогу пропорційно задоволених позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції в цілому погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 167, ст. 170 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про безпідставність залучення Державної казначейської служби України у якості відповідача з посиланням на те, що Казначейство жодної шкоди позивачу не заподіювало і у правовідносини з ним не вступало.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. 48 ЦК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (ч. 4 ст. 58 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Чернігівській області не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки протирічать приписам Закону Україн «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Головного управління Національної поліції в Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: