Постанова

від 11.09.2024 по справі 525/869/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 525/869/21

провадження № 61-2838св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Великобагачанська селищна рада Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_2 ,

третя особа - Приватне підприємство «Великобагачанський комбікормовий завод»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Якимовою Ольгою Володимирівною, на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Обідіної О. І., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області (далі - Великобагачанська селищна рада), ОСОБА_2 , третя особа - Приватне підприємство «Великобагачанський комбікормовий завод» (далі - ПП «Великобагачанський комбікормовий завод»), про визнання протиправним та скасування рішення селищної ради, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення запису про право власності, скасування договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що вона неодноразово зверталася до Великобагачанської селищної ради із заявами про надання дозволу на розроблення проектної документації щодо відведення земельної ділянки у власність, у задоволенні яких селищна рада своїми рішеннями їй постійно відмовляла.

Вказувала, що рішенням 42-ї сесії 7-го скликання Великобагачанської селищної ради від 15 січня 2020 року їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Відповідно до вказаного рішення вона замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради. Проект землеустрою був погоджений висновком ГУ Держгеокадастру в Луганській області про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 16 січня 2021 року № 791/82-21 (екстериторіальне погодження).

У подальшому відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» здійснено реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 5320255100:00:008:1412.

Зазначала, що звернулася до Великобагачанської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, та передання її у власність у порядку приватизації, проте рішенням 8-ї сесії 8-го скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 27 квітня 2021 року їй було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з формальних підстав.

Незважаючи на те що за проектом землеустрою ОСОБА_1 було сформовано земельну ділянку і що вона, маючи правомірні очікування на отримання земельної ділянки у власність, вживала всіх заходів для оформлення її у власність, селищна рада передала земельну ділянку у власність іншій особі - ОСОБА_2 .

Позивачка вважала, що Великобагачанська селищна рада, передавши земельну ділянку ОСОБА_2 , порушила її право на правомірне очікування отримання земельної ділянки у власність.

Земельна ділянка на території Великобагачанської селищної ради є сформованою, оскільки визначено її площу 1,75 га, межі, присвоєно кадастровий номер, відомості про земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру та позначено на публічній кадастровій карті України. ОСОБА_2 набуту у власність спірну земельну ділянку передала у користування на підставі договору оренди землі від 07 червня 2021 року ПП «Великобагачанський комбікормовий завод».

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 8-ї сесії 8-го скликання Великобагачанської селищної ради від 27 квітня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,75 га з кадастровим номером 5320255100:00:008:1412 та передання її у власність ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 травня 2021 року № 58442710 та припинити в Державному реєстрі прав запис про право власності № 42223957 за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412;

- скасувати договір оренди землі, серія та номер б/н, укладений 07 червня 2021 року, видавник - ПП «Великобагачанський комбікормовий завод» та ОСОБА_2 , на вказану земельну ділянку;

- скасувати рішення про його державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 червня 2021 року індексний номер 58717843, здійснену державним реєстратором виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Сидоренко О. Г. та припинити у Державному реєстрі прав запис про інше речове право № 42474482.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної інстанцій та касаційної інстанцій

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що Великобагачанська селищна рада, приймаючи рішення 8-ї сесії 8-го скликання від 27 квітня 2021 року про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, діяла в межах повноважень та не допустила порушень законодавства і прав позивача, передаючи земельну ділянку комунальної власності, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, у власність відповідачки.

Додатковим рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 25 квітня 2022 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Бондаренко О. В., про стягнення витрат на правову допомогу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд виходив із того, що представником відповідачки попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат поданий вчасно, їх розмір належно підтверджено відповідними документами, тому витрати на правову допомогу підлягають компенсації ОСОБА_2 за рахунок ОСОБА_1 .

Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2022 року - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (касаційне провадження № 61-9982св22).

Верховний Суд з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) вважав, що апеляційний суд належним чином не дослідив причини надання переваги у наданні земельної ділянки одній із осіб, які виявили таке бажання.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення 8-ї сесії 8-го скликання Великобагачанської селищної ради від 27 квітня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,75 га з кадастровим номером 5320255100:00:008:1412 та передання її у власність ОСОБА_2 .

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 травня 2021 року № 58442710, припинено в Державному реєстрі прав запис про право власності № 42223957 за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, скасовано договір оренди землі, серія та номер б/н, укладений 07 червня 2021 року, між ПП «Великобагачанський комбікормовий завод» та ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, скасовано рішення про його державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 червня 2021 року з індексним номером 58717843, здійснену державним реєстратором виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Сидоренко О. Г., та припинено у Державному реєстрі прав запис про інше речове право № 42474482.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що орган місцевого самоврядування, надаючи дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення однієї земельної ділянки двом окремим громадянам, діяв всупереч нормам землеустрою, що в подальшому зумовило позбавлення одного з них можливості завершити розпочату раніше ним відповідно до законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки.

Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 першою подала заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тому вона першою отримала легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою та надання їй спірної земельної ділянки у власність.

Судом апеляційної інстанції також враховані вказівки Верховного Суду при попередньому скасуванні судового рішення, які стали підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.

Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 07 травня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кумечко М. С. про ухвалення додаткової постанови задоволено.

Стягнуто з Великобагачанської селищної ради на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15 100 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15 100 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року скасувати та залишити в силі рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2022 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. від 14 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 квітня 2024 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А., у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_3 .

У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 , подана її представником - адвокатом Якимовою О. В., мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що Великобагачанська селищна рада, приймаючи рішення 8-ї сесії 8-го скликання від 27 квітня 2021 року про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради, діяла в межах повноважень та не допустила порушень законодавства і прав позивачки.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку із невідповідністю місця розташування доданих до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність графічним матеріалам з місця розташування земельної ділянки у поданому на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, проте апеляційним судом не досліджувалося питання причини відмови позивачці у затвердженні поданого нею проекту землеустрою, а лише надавалася оцінка переваги в отриманні права власності на земельну ділянку на підставі статті 79-1 ЗК України.

Вказує, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування інформації щодо прийнятого рішення за результатом розгляду кримінального провадження № 4202117205000001, розпочатого за заявою про вчинення дій, пов`язаних із підробленням документів при складанні проектів землеустрою, оскільки встановлення відповідних обставин у кримінальному провадженні вплине на рішення у вказаній справі.

Вважає, що відповідачка правомірно набула у власність земельну ділянку, затвердила проект землеустрою та зареєструвала своє право власності на неї.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі № 420/2218/19, від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 22 лютого 2019 року у справі № 813/1631/14, від 28 лютого 2020 року у справі № 461/1257/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц та постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі № 815/5987/14, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також ОСОБА_2 зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме постанова суду апеляційної інстанції оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

У квітні 2024 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Кумечко М. С., подано до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, як обґрунтоване тим, що правові висновки Верховного Суду, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, стосуються правовідносин, які не є подібними із цією справою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Великобагачанської селищної ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,75 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована поза межами населеного пункту.

Рішенням 42-ї сесії 7-го скликання Великобагачанської селищної ради від 15 січня 2020 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,75 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами селища Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

19 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_4 із заявою про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. До заяви додала такі оригінали та копії: 1) паспорт та ідентифікаційний номер; 2) заяву до Великобагачанської селищної ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою; 3) рішення Великобагачанської селищної ради.

ФОП ОСОБА_4 на підставі рішення Великобагачанської селищної ради від 15 січня 2020 року в період з 19 листопада 2020 року до 01 березня 2021 року розробила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зі зміною цільового призначення) у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 за межами населеного пункту на території Великобагачанської селищної ради.

Рішенням 3-ї сесії 8-го скликання Великобагачанської селищної ради від 24 грудня 2020 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення колективної власності колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства «ім. Леніна», а саме: одна із зазначених земельна ділянка площею 12,9740 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1403, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Великобагачанської селищної ради. Здійснено державну реєстрацію права комунальної власності Великобагачанської селищної ради на земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства.

Державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5320255100:00:008:1403, здійснена після 24 грудня

2020 року.

24 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Великобагачанської селищної ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, кадастровий номер 5320255100:00:008:1403, для товарного сільськогосподарського виробництва, зі зміною цільового призначення, та дозволу на проведення поділу вищевказаної земельної ділянки.

Рішенням 5-ї сесії 8-го скликання Великобагачанської селищної ради від 26 січня 2021 року надано дозвіл на поділ земельної ділянки 5320255100:00:008:1403 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зі зміною цільового призначення) для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , порядкові номери за протоколом сесії № 185, 186, 187, 188.

Зокрема ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно з КВЦПЗ 01.03) за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (кадастровий номер 5320255100:00:008:1403) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

05 лютого 2021 року ОСОБА_2 звернулася до ФОП ОСОБА_8 із заявою про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. До заяви додала такі оригінали та копії: 1) паспорт та ідентифікаційний номер; 2) заяву до Великобагачанської селищної ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою; 3) рішення Великобагачанської селищної ради про надання дозволу на поділ земельної ділянки 5320255100:00:008:1403 та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

01 березня 2021 року ФОП ОСОБА_4 звернулася до відділу у Великобагачанському районі головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою щодо формування земельної ділянки за результатами проекту землеустрою від 19 листопада 2020 року № 619-11/2020 та реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

16 березня 2021 року державний кадастровий реєстратор відділу у Великобагачанському районі головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Харченко К. Ю. на підставі проекту землеустрою від 19 листопада 2020 року № 619-11/2020 розробленого ФОП ОСОБА_4 здійснив формування та реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5320255100:00:008:1412.

23 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Великобагачанської селищної ради Полтавської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, зі зміною цільового призначення у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту на території Великобагачанської селищної ради.

ФОП ОСОБА_8 на підставі рішення Великобагачанської селищної ради Полтавської області від 26 січня 2021 року в період з 05 лютого 2021 року до 26 березня 2021 року розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_2 .

Рішенням 8-ї сесії 8-го скликання Великобагачанської селищної ради від 27 квітня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність та користування, яка розташована за межами селища Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, у зв`язку з невідповідністю місця розташування доданих до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність графічних матеріалів з місцем розташування земельної ділянки в поданому на затвердження проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, порядковий номер за протоколом сесії № 50.

Доручено селищному голові ОСОБА_9 звернутися до Миргородської окружної прокуратури щодо перевірки законності розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Рішенням 8-ї сесії 8-го скликання Великобагачанської селищної ради від 27 квітня 2021 року затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, порядковий номер за протоколом сесії № 112.

25 травня 2021 року здійснено державну реєстрацію права власності земельної ділянки площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, за ОСОБА_2 , номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 42223957.

08 червня 2021 року здійснено державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки щодо цієї земельної ділянки, підстава реєстрації - договір оренди землі від 07 червня 2021 року, орендар - ПП «Великобагачанський комбікормовий завод», номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 42474482.

Земельна ділянка площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412, фактично сформована шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 12,9740 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1403, що перебувала у комунальній власності Великобагачанської селищної ради.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Якимовою О. В., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок зі земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,00 га (пункт «б» частини першої статті 121 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження цих проектів регулюються статтями 118, 186-1 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, відповідний орган у разі ухвалення рішення про відмову у наданні такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та шостої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно із частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Дозвіл на розробку проекту землеустрою означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, (провадження № 14-301цс18), від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20)).

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Верховний Суд зазначає, що на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

Подібні правові висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20), відповідно до яких неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у разі формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності

у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього немає законних перешкод.

Апеляційний суд встановив, що рішенням Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 15 січня 2020 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За заявою ОСОБА_1 від 19 листопада 2020 року розроблено проект землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки.

Рішенням Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 27 квітня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,75 га, кадастровий номер 5320255100:00:008:1412.

Разом із цим, 24 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності.

Рішенням Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 26 січня 2021 року надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

За заявою ОСОБА_2 від 05 лютого 2021 року розроблено проект землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки.

Рішенням Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 27 квітня 2021 року наданий ОСОБА_2 проект землеустрою затверджено і передано їй у власність спірну земельну ділянку площею 1,75 га, з кадастровим номером 5320255100:00:008:1412.

Відповідно до статті 118 ЗК України завершальним етапом отримання земельної ділянки шляхом безоплатної приватизації є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність на підставі погодженого проекту землеустрою, розробленого відповідно до вимог законодавства.

Скасовуючи рішення районного суду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки, на відміну від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 першою подала заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тому вона першою отримала легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою та надання їй спірної земельної ділянки у власність.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , посилавшись лише на те, що Великобагачанська селищна рада Миргородського району Полтавської області фактично надала необґрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки іншій особі, заява якої була зареєстрована пізніше за заяву ОСОБА_1 , не з`ясувавши причини відмови позивачці у затвердженні поданого нею проекту землеустрою.

Відповідно до рішення 8-ї сесії 8-го скликання від 27 квітня 2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку із невідповідністю місця розташування доданих до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність графічним матеріалам з місця розташування земельної ділянки у поданому на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (том 1, а. с. 86).

Так, у касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що ФОП ОСОБА_4 розробила проект в зовсім іншому місці, без урахування графічного матеріалу, який додавався до заяви та на який надавався дозвіл. Крім того, проект землеустрою ОСОБА_1 не міг погоджувати селищний голова ОСОБА_10 , а тим більше секретар ради ОСОБА_11 , оскільки їхні повноваження були припинені 17 листопада 2020 року.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Крім того, задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині скасування договору оренди землі, серія та номер б/н, укладений 07 червня 2021 року, видавник - ПП «Великобагачанський комбікормовий завод» та ОСОБА_2 , на вказану земельну з кадастровим номером 5320255100:00:008:1412, суд апеляційної інстанції взагалі не мотивував своє судове рішення, що є порушенням пункту 3 частини першої статті 416 ЦПК України. При цьому не врахував таке.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/ припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов?язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред?явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

У цивільному законодавстві не передбачено допустимості скасування договоручи іншого правочину за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. В ЦК України закріплено тільки можливість пред?явити позовну вимогу про визнання правочину недійсним.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не врахував, що вимога про скасування договору оренди земельної ділянки не є належним способом захисту порушеного права, що узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 14 травня 2024 року у справі № 290/1310/21 (провадження № 61-4445св23).

За таких обставин судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу положень статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому, оскільки порушення норм процесуального права допущені під час перегляду справи в апеляційному порядку, справу в необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належно оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

При цьому, Верховний Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки, вважає, що відповідним правовим висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник касаційної скарги та які стали підставою для відкриття касаційного провадження, необхідно дати правову оцінку під час касаційного перегляду справи.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що судовий збір за наведених умов стягується лише при ухваленні рішення по суті спору. В усіх інших випадках, зокрема, при вирішенні процесуального питання як у цій справі, судові витрати розподіляються за правилами статті 141 ЦПК України при вирішенні спору по суті.

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій, а також у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке подане її представником - адвокатом Кумечко Мариною Сергіївною,про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Якимовою Ольгою Володимирівною, задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець