Постанова

від 04.09.2024 по справі 352/1169/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 352/1169/15-ц

провадження № 61-4006св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2022 року у складі судді Хоминець М. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Томин О. О,

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2015 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі ? ПАТ «УкрСиббанк»), яке в подальшому змінило назву на акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі ? АТ «УкрСиббанк»), звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД» (далі ? ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД») про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, нарахованих за користування кредитом процентів та пені.

2. Позовна заява мотивована тим, що 18 грудня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі ? АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11270181000, згідно з умовами якого останній отримав кредит в іноземній валюті в сумі 104 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,4 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 15 грудня 2017 року. Відповідно до умов договору позичальник зобов`язався повертати кредит та сплачувати плату за кредитом шляхом щомісячної сплати ануїтентного платежу в розмірі 1 580,00 доларів США. Додатковою угодою № 17 до договору, укладеною 08 квітня 2009 року, кінцевий термін повернення кредиту продовжено до 17 грудня 2018 року та змінено розмір ануїтентного платежу, а саме: у період з 18 квітня 2009 року по 18 березня 2010 розмір ануїтентного платежу становив 1 092,28 доларів США, у період з 18 квітня 2010 року до кінця терміну дії договору - 1 590,00 доларів США.

3. З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором 18 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_2 і ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД» укладені договори поруки №№ 11270181000/1-П, 11270181000/2-П відповідно, за якими поручителі несуть солідарну відповідальність в повному обсязі. У зв`язку із продовженням терміну виконання ОСОБА_1 основного зобов`язання до 17 грудня 2018 року, з поручителями 08 квітня 2009 року укладено відповідні додаткові угоди до договорів поруки.

4. З грудня 2013 року ОСОБА_1 неналежним чином виконує зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 27 травня 2015 року утворилась заборгованість, загальний розмір якої становить 86 914,04 доларів США. У зв`язку з порушенням термінів повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом банк має право на нарахування пені.

5. Просило суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 86 914,04 доларів США, з яких: 70 531,13 доларів США - кредитна заборгованість, 16 382,91 долари США - заборгованість зі сплати процентів, а також пеню у розмірі 161 746,78 грн, а саме: 82 274,93 грн ? пеня за прострочення сплати кредиту, 79 471,85 грн - пеня за прострочення сплати процентів.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

6. Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2022 рокупозов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 18 грудня 2007 року № 11270181000 у розмірі 64 692,51 доларів США, що складається з: 61 964,94 доларів США ? заборгованість за тілом кредиту, 2 727,57 доларів США ? заборгованість за відсотками, а також пеню у розмірі 32 400,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до графіку платежів, визначення сукупної вартості кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору, та додатку № 1 до додаткової угоди від 08 квітня 2009 року № 17, за період із січня 2008 року до грудня 2018 року визначено до погашення основну суму кредиту в розмірі 104 000,00 доларів США та відсотки за користування кредитом у розмірі 96 844,64 доларів США, а всього 200 844,64 доларів США. Відповідно до наданих ОСОБА_1 квитанцій за період із січня 2008 року до січня 2015 року позичальник погасив кредит на загальну суму 136 152,13 доларів США, з яких 42 035,06 доларів США сплачено на погашення основної суми кредиту та 94 117,07 доларів США відсотків. У зв`язку з тим, що позичальник неналежним чином виконував зобов`язання за кредитним договором, розмір непогашеної заборгованості становить 64 692,51 доларів США (200844,64 - 136152,13), з яких сума непогашеної заборгованості за тілом кредиту ? 61 964,94 доларів США та 2 727,57 доларів США сума непогашеної заборгованості по відсотках, які підлягають стягненню саме з позичальника.

8. Доводи банку про те, що частина наданих позичальником квитанцій підтверджують не погашення кредитної заборгованості, а є зарахуванням коштів на поточний рахунок позичальника у банку, які могли бути використані для інших цілей, крім погашення кредитної заборгованості, суд, ураховуючи умови кредитного договору, відхилив. Так, згідно з пункту 11.1 кредитного договору сторони домовились про договірне списання банком із усіх рахунків позичальника, відкритих у банку, коштів у розмірі ануїтентного платежу, якщо ануїтентний платіж не зарахований на рахунок, передбачений п. 1.2.2. договору, протягом дня сплати ануїтентного платежу; у цьому випадку банк проводить списання суми такого чергового ануїтентного платежу з поточного рахунку позичальника самостійно за умови наявності грошових коштів на такому рахунку в кількості, достатній для сплати чергового ануїтентного платежу. Зазначення банком у частині вказаних квитанцій призначення платежу «Зарахування на поточний рахунок» свідчить лише про те, куди первинно банк зараховував валютні кошти, отримані від позичальника, та не спростовує факту, що у подальшому ці валютні кошти були направлені банком на погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування кредитом.

9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до поручителів, суд вказав, що рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2016 року, залишеним без змін постаново Івано-Франківського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 352/1927/15-ц, визнано припиненою поруку за договором поруки від 18 грудня 2007 року № 11270181000/1-П, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 . Вказаними судовими рішеннями встановлено, що між банком та позичальником ОСОБА_1 18 грудня 2007 року укладено додаткову угоду до договору про надання споживчого кредиту від 18 грудня 2007 року № 11270181000 без згоди поручителя, відповідно до якої обсяг відповідальності поручителя збільшився. Отже, порука припинилася з моменту підписання додаткової угоди між кредитором і боржником, а наступне укладення додаткової угоди від 08 квітня 2009 року до договору поруки не має правового значення і не відновлює дію поруки, яка припинилася 18 грудня 2007 року.

10. Оскільки ОСОБА_1 подав заяву про зменшення розміру пені, а також враховуючи те, що позивач з липня 2015 року отримав другу групу інвалідності, з того часу отримує пенсію по інвалідності у розмірі 5 065,33 грн, хворіє цукровим діабетом, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини щодо погашення кредиту та дотримуючись принципу пропорційності, суд зробив висновок про наявність підстав для зменшення розміру пені до 32 400,00 грн.

11. Додатковим рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2022 рокузаяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 8 200 грн судових витрат на правничу допомогу.

12. Додаткове рішення суду мотивовано тим, що оскільки у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_2 відмовлено, а понесені нею у рамках розгляду цієї цивільної справи витрати на правничу допомогу у розмірі 8 200 грн є реальними і обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, суд у порядку пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України стягує з позивача на користь відповідачки вказану суму судових витрат.

13. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року апеляційні скарги АТ «УкрСиббанк» задоволено частково.

14. Рішення Тисменицького районного суду від 04 травня 2022 року в частині вирішення позовних вимог АТ «УкрСиббанк» до ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД» про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, нарахованих за користування кредитом процентів та пені скасовано і закрито провадження у справі в цій частині.

15. Рішення Тисменицького районного суду від 04 травня 2022 року в частині вирішення позовних вимог АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та додаткове рішення Тисменицького районного суду від 23 травня 2022 року залишено без змін.

16. Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно вказав, що розмір непогашеної заборгованості становить 64 692,51 долари США. Доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні спору судом взято до уваги неналежні докази щодо погашення ОСОБА_1 кредитної заборгованості та помилково зроблено висновок про те, що банком неправильно нараховано розмір такої заборгованості, суд відхилив, оскільки положеннями укладеного між сторонами кредитного договору передбачено право позичальника відкривати поточні рахунки в банку з метою сплати ануїтентних платежів, а також право банку здійснювати договірне списання коштів у розмірі ануїтентного платежу, якщо такий не зарахований на рахунок, передбачений в п. 1.2.2 договору, протягом дня сплати цього платежу з усіх рахунків позичальника, відкритих у АКІБ «УкрСиббанк». Банк не довів, що кошти, внесені ОСОБА_1 на свій поточний рахунок у банку, не списувалися банком на погашення ануїтентних платежів, що передбачено п. 11.1 договору, а також не надано жодних належних та допустимих доказів, що такі спрямовувалися відповідачем на інші цілі, окрім погашення заборгованості. При цьому доводи АТ «УкрСиббанк» про те, що суд безпідставно врахував як доказ розрахунок сум погашення, складений ТОВ «Аудиторська фірма «Бізнес-Консалтинг», який не відповідає вимогам, що ставляться до висновку експерта, та складений організацією, яка не є експертною установою, підлягають відхиленню, оскільки суд дав оцінку вказаному доказу в сукупності з іншими наявними у справі доказами, зокрема копіями наданих відповідачем квитанцій про погашення кредиту. Крім того, правильним є висновок суду першої інстанції про зменшення розміру пені, оскільки судом встановлено наявність підстав для такого зменшення, а також застосовано принцип пропорційності.

17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у солідарному порядку з ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД» суд першої інстанції вважав поруку припиненою з тих самих підстав, які були встановлені у рішенні Тисменицького районного суду від 04 жовтня 2016 року у справі № 352/1927/15-ц, однак не звернув уваги на те, що позивач уклав з кожним із двох поручителів окремий договір поруки, у якому не передбачена солідарна відповідальність поручителів між собою, тому спір не підлягає розгляду в цілому за правилами цивільного судочинства. З огляду на вказане, а також враховуючи суб`єктний склад учасників спору, на вимоги банку до юридичної особи ? поручителя, заявлених за правилами ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, поширювалася юрисдикція господарських судів. Тому провадження у справі в частині позовних вимог АТ «УкрСиббанк» до ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД» підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

18. Залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 порушено передбачений статтею 134 ЦПК України порядок попереднього визначення суми судових витрат, що позбавило АТ «УкрСиббанк» надати свої заперечення щодо розміру таких витрат, перевірити їх обґрунтованість чи заявити клопотання про їх зменшення тощо, оскільки у відзиві на позовну заяву від 13 липня 2020 року (т. 2, а. с. 140-143) ОСОБА_2 зазначила, що у зв`язку із розглядом справи судом першої інстанції орієнтовна сума очікуваних судових витрат складає: 7 000,00 грн - втрати на професійну правничу допомогу. Докази оплати витрат на професійну правничу допомогу будуть подані суду додатково. Крім того, у заяві від 10 серпня 2021 року ОСОБА_2 повідомила, що з метою отримання професійної правничої допомоги вона уклала договір про надання правової допомоги з Адвокатським бюро «Романа Волосянка». Докази здійснення судових витрат, а також їх розмір будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення (т. 2, а. с. 197-198). Безпідставними є доводи банку про те, що ОСОБА_2 подала заяву з пропуском строку, оскільки з матеріалів справи вбачається, що заява про ухвалення додаткового рішення разом з додатками надіслана на адресу суду засобами поштового зв`язку 09 травня 2022 року, тобто у встановлений законом п`ятиденний строк.

19. Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 4 500,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним розглядом справи.

20. Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи зміст резолютивної частини постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року, якою додаткове рішення Тисменицького районного суду від 23 травня 2022 року залишено без змін, та положення частини другої статті 141 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що з позивача АТ «УкрСиббанк» слід стягнути на користь відповідачки ОСОБА_2 4 500,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним розглядом справи.

21. Постановою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року касаційну скаргу АТ «УкрСиббанк» задоволено частково.

22. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року в частині позовних вимог АТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості із ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД»скасовано.

23. Справу № 352/1169/15-ц в зазначеній частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

24. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року в частині незадоволених позовних вимог АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без змін.

25. Додаткове рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року в частині залишення його без змін, додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року залишено без змін.

26. Направляючи справу на новий апеляційний розгляд в частині вимог банку до ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД», суд касаційної інстанції виходив із того, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про необхідність розгляду позовних вимог банку до ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД» про стягнення заборгованості в порядку господарського судочинства та закрив провадженні у справі в цій частині.

27. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» задоволено частково.

28. Рішення Тисменицького районного суду від 04 травня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «УкрСиббанк»до ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД» про стягнення заборгованості змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

29. Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що порука ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД» є припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України, оскільки додатковою угодою №1 від 18 грудня 2007 року внесено зміни до кредитного договору від 18 грудня 2007 року, якими збільшено обсяг відповідальності позичальника й, відповідно, і поручителя, проте згоди на таку зміну зобов`язань забезпечену порукою ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД» не надавало.

30. Враховуючи те, що 18 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту без згоди поручителя, відповідно до якої за неналежне виконання позичальником кредитного договору були нараховані проценти в розмірі подвійної ставки, що збільшило обсяг відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову АТ «УкрСиббанк» до ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД» про стягнення заборгованості з боржника та поручителя в солідарному порядку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

31. У березні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «УкрСиббанк».

32. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

33. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

34. У касаційній скарзі АТ «УкрСиббанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог банку до ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД» та задовольнити позовні вимоги частково.

35. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 2-588/10, від 12 лютого 2020 року у справі № 686/16128/16, від 17 лютого 2020 року у справі № 757/4111/13-ц, від 28 травня 2020 року у справі № 204/3266/17, від 20 січня 2021 року у справі № 524/2219/17, від 22 вересня 2021 року у справі № 489/6127/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

36. Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: не дослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

37. Касаційна скарга мотивована тим, що умови додаткової угоди № 1 від 18 грудня 2007 року стосувались «Графіку платежів, визначення сукупної вартості кредиту» та доповнень до пункту 10.2 основного договору, які не стосувались змін.

38. Заявник вказує, що додатковою угодою № 1 від 18 грудня 2007 року до кредитного договору не вносились зміни, які б свідчили про збільшення обсягу відповідальності.

39. Крім того, пунктом 1.3.2 кредитного договору визначено, що умовами договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користуванням кредиту, у разі настання будь-якої з обставин, передбачених пунктом 10.2 договору. В договорі поруки поручитель підтвердив, що йому добре відомі усі умови основного договору.

40. Зазначає, що умовами основного договору передбачено можливість збільшення процентної ставки за користування простроченими сумами основного боргу в розмірі збільшеної вдвічі процентної ставки навіть без врахування пункту 1.4 додаткової угоди до кредитного договору.

41. Також посилається на те, що додатковою угодою № 1 від 08 квітня 2009 року до договору поруки від 18 грудня 2008 року відбулась зміна умов виконання зобов`язань.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

42. У травні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу АТ «УкрСиббанк» від ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД», у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

43. 18 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11270181000 в іноземній валюті на суму 104 000,00 доларів США зі сплатою 13,4 % річних за користування кредитом на строк до 15 грудня 2017 року.

44. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору банк надав позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням (пункт 1.5 договору), а позичальник зобов`язався повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати 18 числа кожного календарного місяця строку кредитування ануїтентного платежу в розмірі 1 580,00 доларів США (пункт 1.2.2 договору).

45. 18 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено також додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11270181000, пунктом 1.4 якої пункт 10.2 договору доповнено новим абзацом, зокрема, у випадку настання обставин, передбачених підпунктами «а» (порушення позичальником кредитної дисципліни), «б» (погіршення фінансового стану позичальника) пункт 10.2 - процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до пункту 1.3.1 договору.

46. Для забезпечення виконання умов кредитного договору 18 грудня 2007 року укладено два договори поруки, а саме: договір поруки № 11270181000/1-П між банком і ОСОБА_2 та договір поруки № 11270181000/2-П між банком і ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД», відповідно до яких поручителі взяли на себе зобов`язання у повному обсязі відповідати за зобов`язаннями позичальника ОСОБА_1 .

47. 08 квітня 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 17 до договору про надання споживчого кредиту від 18 грудня 2007 року № 11270181000, згідно з якою перенесено кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 17 грудня 2018 року та погоджено зміну розміру ануїтентного платежу, а саме: за період з 18 квітня 2009 року до 18 березня 2010 року розмір ануїтентного платежу складає 1 092,28 доларів США, за період з 18 квітня 2010 року до кінця терміну дії договору - 1 590,00 доларів США.

48. Відповідно до графіку платежів, визначення сукупної вартості кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору та додатком № 1 до додаткової угоди від 08 квітня 2009 року № 17 за період із січня 2008 року до грудня 2018 року визначено до погашення основну суму кредиту в розмірі 104 000,00 доларів США та відсотки за користування кредитом у розмірі 96 844,64 доларів США, а всього - 200 844,64 доларів США.

49. 08 квітня 2009 року між банком та поручителями укладені додаткові угоди до договорів поруки, згідно з яких поручителі надали згоду забезпечувати порукою змінене основне зобов`язання за кредитним договором.

50. Згідно наданих позивачем розрахунків (т. 1, а. с. 25-32), у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором позивач заявив до стягнення заборгованість станом на 27 травня 2015 року у розмірі 86 914,04 доларів США, з яких: 70 531,13 доларів США ? заборгованість за тілом кредиту, 16 382,91 доларів США ? заборгованість за відсотками, 161 746,78 грн пені, з яких 82 274,93 грн ? пеня за прострочення сплати кредиту, 79 471,85 грн ? пеня за прострочення сплати відсотків.

51. Відповідно до наданих ОСОБА_1 квитанцій про погашення кредиту, за період із січня 2008 року до січня 2015 року позичальник погасив кредит на загальну суму 136 152,13 доларів США (т. 2, а. с. 34-81).

52. Згідно з розрахунком сум погашення банківського кредиту позичальником ОСОБА_1 за умовами договору про надання споживчого кредиту від 18 грудня 2007 року № 11270181000, проведеного ТОВ «Аудиторська фірма «Бізнес-Консалтинг» (т. 2, а. с. 208-210), та додатку до цього розрахунку (т. 2, а. с. 223-227), за період з січня 2008 року по січень 2015 року позичальником погашено 42 035,06 доларів США основної суми кредиту та 94 117,07 доларів США процентів, що разом становить 136 152,13 долари США.

Позиція Верховного Суду

53. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

54. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

55. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

56. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

57. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

58. Згідно зі статями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

59. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

60. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

61. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

62. Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

63. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, банк посилався на те, що ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД» як поручитель має нести солідарну відповідальність із позичальником за неналежне виконання умов кредитного договору.

64. З огляду на частину першу статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

65. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

66. Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

67. Згідно зі статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

68. Частинами першою, другою статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

69. Отже, порука є строковим зобов`язанням, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив призводить до припинення певного суб`єктивного права кредитора.

70. Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору поруки) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

71. До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

72. Таким чином, у зобов`язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

73. Таким чином, аналіз норми частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору поруки) свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

74. Аналіз змісту цієї норми дає підстави вважати, що вона не встановлює ні змісту та обсягу такого збільшення відповідальності поручителя, ні реальності чи невідворотності його настання.

75. Підставою застосування цієї норми достатнім є встановлення таких змін в основному зобов`язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов`язання). Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя.

76. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 569/11865/16-ц (провадження № 61-18995сво18).

77. Висновок про припинення поруки на підставі частини першої

статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та чи відбулося збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання без його згоди. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

78. Такі правові висновки щодо застосування частини першої статті 559 ЦК України наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19).

79. У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 910/13109/18 (провадження № 12-7гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України). За змістом статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладення договору поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

80. Змінюючи мотиви відмови в задоволенні позовних вимог банку до ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД», апеляційний суд виходив із того, що порука останнього припинена на підставі частини першої статті 559 ЦК України.

81. Апеляційний суд встановив, що відповідно до пункту 2.1 договору поруки № 11270181000/2-П від 18 грудня 2007 року, який укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД», кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою поручителя сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

82. Наведені положення свідчать про те, що ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД»виступило як поручитель за умовами договору про надання споживчого кредиту, і усі подальші зміни мали бути погоджені з товариством в порядку пункту 2.1. договору поруки.

83. З огляду на договір поруки, він містить посилання виключно на основний договір, і в його тексті відсутні посилання на будь-які додаткові угоди, що дає підстави для висновку про те, що на момент укладення договору поруки діяла первісна редакція договору про надання споживчого кредиту без будь-яких змін та доповнень.

84. Додаткова угода від 18 грудня 2007 року № 1 містить підписи банку та позичальника ОСОБА_1 .

85. За умовами вказаної додаткової угоди, укладеної між банком та позичальником, пунктом 1.4 якої пункт 10.2 договору доповнено новим абзацом наступного змісту: «у випадку настання обставин, передбачених підпунктами підпунктами «а» (порушення позичальником кредитної дисципліни), «б» (погіршення фінансового стану позичальника) пункт 10.2 - процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до пункту 1.3.1 договору».

86. Отже, за умовами вказаної додаткової угоди позичальник взяв на себе ряд обов`язків, які не були передбачені договором про надання споживчого кредиту, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

87. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що порука ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД» є припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України, оскільки додатковою угодою № 1 від 18 грудня 2007 року внесено зміни до кредитного договору від 18 грудня 2007 року, якими збільшено обсяг відповідальності позичальника й, відповідно, і поручителя, проте згоди на таку зміну зобов`язань забезпечену порукою ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит ЛТД» не надавало.

88. Доводи касаційної скарги про те, що додатковою угодою не вносились зміни до кредитного договору, які б спричинили до збільшення відповідальності, відхиляються колегією суддів, оскільки за змістом пункту 10.2 кредитного договору передбачалась тільки можливість збільшення відсоткової ставки за певних умов, а додатковою угодою вже встановлено конкретний розмір такої ставки - подвійний. При цьому банком заявлено вимогу до боржника про сплату вже підвищених відсотків, проте поручитель згідно з умовами укладеного з ним договору поручився за виконання зобов`язання боржника за кредитним договором виходячи із розміру відсоткової ставки 13,4 % на рік.

89. Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 11 листопада 2022 року (справа № 569/15625/14-ц), від 03 травня 2022 року (справа № 442/4125/13-ц).

90. Інші доводи касаційної скарги правильність висновків апеляційного суду не спростовують.

91. Враховуючи встановлені обставини апеляційним судом щодо збільшення відповідальності позичальника у зв`язку з підписання вищевказаної додаткової угоди, колегія суддів відхиляє посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 2-588/10, від 12 лютого 2020 року у справі № 686/16128/16, від 17 лютого 2020 року у справі № 757/4111/13-ц, від 28 травня 2020 року у справі № 204/3266/17, від 20 січня 2021 року у справі № 524/2219/17, від 22 вересня 2021 року у справі № 489/6127/15-ц тощо.

92. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

93. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

94. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.

2. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2022 року у незміненій частині та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року у залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович