Постанова від 10.09.2024 по справі 372/1904/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 372/1904/18

провадження № 51-2242км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017110000000589, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 )

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, жителя АДРЕСА_2 )

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Органи досудового розслідування обвинувачували ОСОБА_7 в тому, що він, будучи слідчим СВ Обухівського ВП ГУНП у Київський області - службовою особою, яка займає відповідальне становище, із використанням службового становища вчинив закінчений замах на одержання від ОСОБА_10 неправомірної вигоди за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження № 12016100070002621 від 13 квітня 2016 року (ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 368 КК).

ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він вчинив закінчений замах у пособництві в одержанні ОСОБА_7 неправомірної вигоди від ОСОБА_10 за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності та закриття зазначеного кримінального провадження (ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК).

Злочини вчинені за таких обставин.

Слідчий ОСОБА_7 здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100070002621 від 13 квітня 2016 року за ч. 1 ст. 263 КК. 01 листопада 2017 року під час санкціонованого обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_10 працівники Обухівського ВП ГУНП в Київській області вилучили його особисті речі.

Із метою одержання неправомірної вигоди за непритягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності та закриття зазначеного кримінального провадження ОСОБА_7 двічі - 07 та 18 листопада 2017 року висунув ОСОБА_10 вимогу про надання йому відповідно 3000 та 2200 доларів США неправомірної вигоди.

У грудні 2017 року ОСОБА_7 залучив до протиправної діяльності адвоката ОСОБА_6 , якому повідомив обставини справи та вказав суму неправомірної вигоди, яку має передати їм ОСОБА_10 , а саме 2200 доларів США.

27 грудня 2017 року близько 14:00 ОСОБА_10 на вимогу слідчого ОСОБА_7 прибув до Обухівського ВП ГУНП в Київській області, де в своєму кабінеті ОСОБА_7 познайомив ОСОБА_10 з адвокатом ОСОБА_6 . Під час розмови останній підтвердив раніше обумовлену слідчим ОСОБА_7 суму неправомірної вигоди за закриття кримінального провадження №12016100070002621 та непритягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності за нібито зберігання ним вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

26 січня 2018 року близько 12:00 ОСОБА_6 у телефонній розмові повідомив ОСОБА_10 , що тому потрібно з`явитись о 15:00 до слідчого ОСОБА_7 для отримання постанови про закриття кримінального провадження, а також сказав, що смс-повідомленням надішле йому номер банківської картки, на яку ОСОБА_10 має перерахувати раніше обумовлену суму неправомірної вигоди.

Прибувши до Обухівського ВП ГУНП в Київській області, ОСОБА_10 у канцелярії отримав постанову слідчого ОСОБА_7 від 27 грудня 2017 року про закриття кримінального провадження №12016100070002621, а 30 січня 2018 року близько 11:00 на виконання раніше висунутої слідчим та адвокатом ОСОБА_6 вимоги, ОСОБА_10 через платіжний термінал «Приватбанку» на вказаний ОСОБА_6 рахунок перерахував 63 220 грн., що згідно з офіційним курсом Національного Банку України станом на 26 січня 2018 року становило 2200 доларів США та еквівалентно раніше обумовленій сумі неправомірної вигоди.

2. 29 червня 2022 року Обухівський районний суд Київської області виправдав ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК та ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК у зв`язку з недоведеністю вчинення ними кримінальних правопорушень.

3. 24 січня 2024 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

4. У касаційній скарзі прокурор заявив вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

5. Обґрунтовуючи свою вимогу прокурор зазначає, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 помилково виправдано у вчиненні інкримінованих злочинів. У зв`язку з цим стверджує, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновками місцевого суду, який визнав недопустимими такі докази: заяву ОСОБА_10 про вчинення злочину, рапорт оперуповноваженого ОСОБА_11 , диск із записом та стенограму розмови ОСОБА_7 та ОСОБА_10 ; протоколи огляду та вручення грошових коштів від 30 січня 2018 року та огляду від 31 січня 2018 року; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі - НСРД) контроль за вчиненням злочину від 31 січня 2018 року; протоколи за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_7 від 09 та 23 січня 2018 року; протокол за результатами проведення НСРД від 21 березня 2018 року.

Також прокурор не погоджується з висновками апеляційного суду про наявність провокації на вчинення злочину.

Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає приписам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

6. У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_8 просять залишити скаргу без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

7. Прокурор підтримав доводи касаційної скарги.

Захисники та виправдані просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Мотиви Суду

8. Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

9. За правилами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

10. Переглядаючи ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 умежах касаційних вимог прокурора, колегія суддів дійшла таких висновків.

11. Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

12. Згідно з приписами статей 370, 419 КПК ухвала суду апеляційної інстанції має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Отже, при здійсненні апеляційної процедури згаданий суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження.

13. Проте апеляційний суд під час розгляду справи за апеляційною скаргою прокурора зазначених вимог закону не дотримався.

14. Як убачається з вироку, виправдовуючи ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів, місцевий суд визнав недопустимими докази сторони обвинувачення через отримання їх з порушенням порядку, встановленого КПК, та внаслідок провокації.

15. Не погодившись із виправдувальним вироком та порушуючи питання про його скасування із ухваленням нового, прокурор в апеляційній скарзі із наведенням відповідного обґрунтування звернув увагу на допущені місцевим судом помилки під час оцінки доказів сторони обвинувачення.

16. Проте суд апеляційної інстанції, відобразивши в ухвалі численні доводи прокурора, їх по суті не розглянув, адже у своєму рішенні не навів переконливих правових аргументів на їх спростування. Фактично продублювавши вирок місцевого суду, апеляційний суд не проаналізував докази сторони обвинувачення, яка заперечувала їх недопустимість, та не надав цим доказам власної оцінки в аспекті статті 94 КПК.

Щодо заяви ОСОБА_10 про вчинення злочину, диску із записом розмови ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , стенограми їх розмови та рапорту оперуповноваженого ОСОБА_11 .

17. Ці документи визнані судовими інстанціями недопустимими доказами, оскільки: заява не містить дати, спеціального штампу реєстрації та попередження ОСОБА_10 про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК; стосовно диску відсутні відомості в реєстрі матеріалів кримінального провадження та постанова про визнання його речовим доказом; стенограма та рапорт не є документами в контексті положень ст. 99 КПК. Також, визнавши недопустимими доказами зазначені диск, стенограму та рапорт, місцевий суд послався і на рішення Конституційного суду України від 20 жовтня 2011 року в справі № 12-рп/2011.

18. Проте колегія суддів з таким висновком не погоджується.

19. Апеляційний суд залишив поза увагою наявний у справі протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 03 листопада 2017 року з попередженням ОСОБА_10 про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК (т. 1, а. с. 107). У подальшому відповідні відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно із ст. 214 КПК (т. 1, а. с. 105).

20. Положеннями ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 60 КПК передбачено, що фізична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування є заявником, який, зокрема, має право подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи.

21. Звернувшись із заявою до правоохоронних органів та долучивши до неї диск із записом розмови з ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , який перебував у статусі заявника, реалізував передбачене процесуальним законом право і згаданий диск є лише додатком до його заяви про вчинення кримінального правопорушення.

22. Водночас колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що заява ОСОБА_10 не є доказом у контексті ст. 84 КПК, тому вона не підлягає оцінці за правилами ст. 94 КПК. Така заява є лише повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Після виконання уповноваженим органом дій, передбачених ст. 214 КПК, викладені в заяві обставини підлягають доведенню (спростуванню) під час здійснення досудового розслідування відповідно до ст. 91 КПК.

23. Що стосується рапорту та стенограми розмов, то у цьому кримінальному провадженні вони також не є доказами в розумінні ст. 84 КПК та не підлягають оцінці згідно зі ст. 94 КПК. Адже оперуповноважений працівник, склавши рапорт на ім`я т. в. о. начальника Київського обласного управління ДВБ НП України та долучивши до рапорту складену стенограму розмови ОСОБА_10 та слідчого ОСОБА_7 , повідомив свого керівника про факт звернення ОСОБА_10 із заявою про вимагання неправомірної вигоди працівниками поліції, та просив скерувати матеріали до прокуратури Київської області для прийняття відповідного рішення.

24. Таким чином, визнання згаданих документів недопустимими доказами, з огляду на викладене, є помилковим.

Щодо протоколу огляду та вручення грошових коштів від 30 січня 2018 року та протоколу огляду від 31 січня 2018 року

25. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що протокол огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_10 30 січня 2018 року в період часу з 09:00 по 09:45 у службовому кабінеті № 107 Київського обласного управління ДВБ НП України (м. Київ, вул. Воздвиженська, 2) складений за відсутності ОСОБА_10 , який у цей час перебував у м. Обухові.

26. Як видно з вироку та ухвали, на підтвердження факту перебування ОСОБА_10 30 січня 2018 року в період часу з 09:00 по 09:45 у м. Обухові судові інстанції послалися на досліджені ними звукові та текстові файли розмов ОСОБА_10 з його мобільних номерів 30 січня 2018 року, які містяться на оптичних дисках № 2 та № 3.

27. Проте, з яких підстав судові інстанції дійшли беззаперечного висновку про те, що голос на зазначених звукових файлах належить саме ОСОБА_10 , в судових рішеннях не наведено, а тому таке твердження викликає обґрунтований сумнів. Висновок експерта з цього приводу в матеріалах справи відсутній.

28. Поряд із цим, як убачається з дослідженого апеляційним судом протоколу від 30 січня 2018 року, в ньому наявний підпис ОСОБА_10 . Окрім того, з показань останнього в місцевому суді, на які послався апеляційний суд, видно, що гроші йому вручали працівники поліції 30 січня 2018 року в м. Києві в службовому кабінеті приміщення за адресою АДРЕСА_3 .

29. Апеляційний суд, узявши до уваги інформацію, яка міститься на зазначених вище оптичних дисках № 2 та № 3, погодився з твердженням місцевого суду, який критично поставився до показань ключового свідка ОСОБА_10 з огляду на їх нелогічність, непослідовність та неузгодженість з іншими доказами.

30. Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що задля усунення таких розбіжностей апеляційний суд мав допитати ОСОБА_10 в судовому засіданні, про що заявляв клопотання прокурор. Проте судом таке клопотання було безпідставно відхилене.

31. До того ж, ураховуючи висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 квітня 2023 року (справа № 537/984/20, провадження № 51-1747кмо22 ) стосовно повторного дослідження судом апеляційної інстанції доказів, для з`ясування зазначених у протоколі важливих для справи обставин апеляційний суд з власної ініціативи мав можливість допитати понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у присутності яких 30 січня 2018 року в період часу з 09:00 по 09:45 було здійснено огляд грошових коштів та їх вручення ОСОБА_10 , а також оперуповноваженого ОСОБА_14 , який здійснив слідчу дію та склав відповідний протокол.

32. Визнавши недопустимим доказом дані протоколу огляду від 31 січня 2018 року, судові інстанції зазначили про те, що слідчу дію проведено за відсутності понятих, що є порушенням ст. 223 КПК.

33. Проте, пославшись на згадану норму процесуального закону, суди залишили поза увагою положення ч. 7 цієї статті, згідно з якою слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Також з обов`язковою участю не менше двох понятих здійснюється обшук або огляд житла чи іншого володіння особи. Для участі в інших процесуальних діях поняті можуть бути запрошені, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

34. У цій справі предметом огляду був сейф-пакет з грошовими коштами на суму 63 220 грн, доставлений до КГРУ КБ «Приватбанк» після інкасації терміналу в м. Обухові. Огляд проведено за участю двох працівників банку. Відсутність понятих під час проведення слідчої дії узгоджується з вищенаведеними приписами ч. 7 ст. 223 КПК.

Щодо протоколу за результатами проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину від 31 січня 2018 року

35. На переконання судових інстанцій цей доказ є недопустимим, оскільки слідча дія проводилася у формі спеціального слідчого експерименту, дозвіл на проведення якої прокурор не надавав.

36. Водночас, як убачається з матеріалів кримінального провадження, зазначений протокол був складений за результатами виконання постанови прокурора від 26 січня 2018 року № 17/2/2/-134т про проведення щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) (т. 4, а. с. 43).

37. Відомості протоколу від 31 січня 2018 року свідчать про те, що 30 січня 2018 року в період часу з 10:36 до 10:55 в терміналі самообслуговування ТS212519 відділення Приватбанку в м. Обухові на картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_15 , ОСОБА_10 були внесені грошові кошти, вручені йому для участі в проведенні НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів).

38. Колегія суддів наголошує, що визначальним критерієм визнання недопустимим того чи іншого доказу є отримання його внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК).

39. Проте, визнавши дані протоколу від 31 січня 2018 року недопустимим доказом, судові інстанції не зазначили, яким чином помилка у назві форми контролю за вчиненням злочину (дозвіл на проведення якого надано прокурором постановою від 26 січня 2018 року № 17/2/2/-134т) призвела до порушення або обмеження прав і свобод ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а також перешкодила їм ефективно спростовувати докази, надані стороною обвинувачення.

40. Отже, колегія суддів вважає, що наведена в судових рішеннях обставина не є тим істотним порушенням вимог КПК, що згідно зі статтями 87 та 88 КПК має наслідком визнання даних протоколу від 31 січня 2018 року недопустимим доказом.

Щодо протоколів за результатами проведення НСРД - аудіо, - відеоконтролю особи від 09 та 23 січня 2018 року

41. Визнавши ці докази недопустимими, судові інстанції послалися на те, що у протоколах йдеться про ухвалу слідчого судді від 06 листопада 2017 року, якою надано дозвіл на проведення аудіо, - відеоконтролю ОСОБА_7 . Проте слідчу дію стосовно подій від 27 грудня 2017 року проведено і щодо адвоката ОСОБА_6 , стосовно якого такий дозвіл слідчий суддя не надавав.

42. Як видно з цих доказів сторони обвинувачення, ними зафіксовано зустріч та розмови ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_6 та слідчого ОСОБА_7 27 грудня 2017 року в службовому кабінеті останнього.

43. У зв`язку з цим колегія суддів звертає увагу на те, що аудіо- та відеоконтроль є різновидами втручання у приватне спілкування (статті 258, 260 КПК), а загальноприйняте розуміння слів «спілкування», «розмови» передбачає участь у спілкуванні (розмовах) двох або більше осіб, які здійснюють між собою обмін інформацією, повідомленнями тощо. Надання слідчим суддею дозволу на втручання у приватне спілкування ОСОБА_7 шляхом здійснення аудіо-, відеоконтролю його особи означає можливість фіксації його розмов шляхом здійснення таких НСРД з іншими його співрозмовниками (у цьому випадку з адвокатом ОСОБА_6 ) та не передбачає необхідності отримання аналогічного дозволу слідчого судді щодо кожного співрозмовника окремо (зокрема стосовно ОСОБА_6 ).

Щодо протоколу, складеного за результатами проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 21 березня 2018 року

44. Наведене колегією суддів у п. 43 постанови стосується і даних протоколу від 21 березня 2018 року, де співрозмовником ОСОБА_10 , щодо якого ухвалою слідчого судді від 09 січня 2018 року надано дозвіл на зняття інформації з абонентських номерів, якими користується свідок, є адвокат ОСОБА_6 .

Щодо провокації злочину

45. Верховний суд у своїх рішеннях неодноразово наводив усталену практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо критеріїв відмежування провокації злочину від допустимої поведінки правоохоронних органів та застосовував ці критерії у своїй практиці, тому немає необхідності повторно їх аналізувати в цій справі (постанови Верховного Суду: від 25 вересня 2023 року в справі № 208/2160/18 (провадження № 51-1868кмо22); від 17 січня 2023 року в справі № 648/1543/15-к (провадження № 51-4767км21); від 22 березня 2023 року в справі № 161/1921/20 (провадження № 51-3024км22); від 14 вересня 2023 року в справі № 521/18533/15-к (провадження № 51-3013км22).

46. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що ЄСПЛ визнає необґрунтованими заяви щодо провокації кримінального правопорушення й не розглядає їх по суті, якщо заявник заперечує факт вчинення ним правопорушення та одночасно заявляє про провокацію (рішення від 08 липня 2021 року у справі «Берлізев проти України», заява № 43571/12, § 46). У тій справі Європейський суд визнав непослідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги про те, що його спровокували. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції.

47. Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_7 , стверджуючи про провокацію, одночасно заперечував вчинення ним дій, спрямованих на одержання неправомірної вигоди за обставин, викладених стороною обвинувачення в обвинувальному акті. За цих же обставин і ОСОБА_6 не визнав вину в пособництві ОСОБА_7 на вчинення злочинних дій.

48. Із огляду на викладене, рішення судових інстанцій про те, що стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 мала місце провокація (підбурювання) з боку працівників правоохоронних органів на вчинення злочину та визнання у зв`язку з цим недопустимими низки доказів сторони обвинувачення, не узгоджується з практикою ЄСПЛ та викликає обґрунтований сумнів.

49. Апеляційне провадження стосується тих судових рішень, які не набрали законної сили, і означає процедуру перегляду апеляційною судовою інстанцією законності та обґрунтованості рішень місцевих судів з огляду на правильність установлення ними фактів та застосування як процесуальних, так і матеріальних норм права. Це зобов`язує суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статей 404, 405 КПК зробити власний висновок щодо доказаності, визначених ст. 91 КПК обставин. Адже апеляційний суд виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження та повноту судового розгляду в суді першої інстанції.

50.У справі, що розглядається, допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог КПК перешкодили ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, тому є істотними, а відтак ухвала не може вважатися такою, що відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

51. Таким чином ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Відповідно касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

52. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене в постанові касаційного суду, належним чином розглянути апеляційну скаргу прокурора та прийняти рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3