Постанова

від 17.09.2024 по справі 757/18728/24-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/12165/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/18728/24-ц

17 вересня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01 травня 2024 року, постановлену під головуванням судді Литвинової І.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України - Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Зеленського Володимира Олександровича, Офісу Генерального прокурора України, Редакції газети «Голос України», Національного банку України, Верховної Ради України, Релігійної організації «Київська Метрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», Української Православної Церкви Київської Метрополії, Державної казначейської служби України, проєкт телеканалу «СТБ» «Слідство ведуть екстрасенси», Української Греко-Католицької Церкви Патріаршого Собору Воскресіння Христового, Головного управління Національної поліції в м. Києві, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України про захист честі, гідності, ділової репутації, усунення загрози життю і здоров`ю, відшкодування матеріальної і моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Президента України - Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Зеленського Володимира Олександровича, Офісу Генерального прокурора України, Редакції газети «Голос України», Національного банку України, Верховної Ради України, Релігійної організації «Київська Метрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», Української Православної Церкви Київської Метрополії, Державної казначейської служби України, проєкт телеканалу «СТБ» «Слідство ведуть екстрасенси», Української Греко-Католицької Церкви Патріаршого Собору Воскресіння Христового, Головного управління Національної поліції в м. Києві, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України про захист честі, гідності, ділової репутації, усунення загрози життю і здоров`ю, відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

У вказаному позові ОСОБА_1 просив визнати суд недостовірною інформацією у статті 141 Сімейного кодексу України «рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини», поняття «батьки» та «батьківські права», у статті 63 Конституції України, у частині другій статті 385 Кримінального кодексу України, зобов`язати відповідачів: Верховну Раду України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Зеленського В.О. спростувати недостовірну інформацію щодо прав та обов`язків громадян, закріплені у статті 141 Сімейного кодексу України «рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини», поняття «батьки» та «батьківські права», у статті 63 Конституції України, у частині другій статті 385 Кримінального кодексу України; зобов`язати всіх посадових осіб відповідачів дотримуватися Заповідей та Уставів Бога під час здійснення службових обов`язків та протягом життя; пам`ятати благословення та прокляття Ноя для всіх нащадків, заборонити займати керівні посади особам Сімових нащадків на території держави Україна в кордонах станом на 23 серпня 1991 року, для усунення можливої небезпеки для населення благословення (прокляття) Ноя для Іафетових нащадків, які ввійдуть в шатра Сімових нащадків; заборонити купівлю-продаж земельних ділянок особам Сімових нащадків роду Ноя на території України; зупинити дію та визнати недійсним Закон України № 552-ІХ «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України відносно умов обороту земель сільськогосподарського призначення»; заборонити діяльність всіх релігійних організацій до моменту виконання на території держави Україна в кордонах УРСР станом на 23 серпня 1991 року та на території новоствореної держави Священна Русь обов`язкового Божого Закону та Уставів Бога з приводу не вживання в їжу тварин, птиці, «нечистої» продукції тваринництва, установлення яких дано Богом через Моісея; зобов`язати утилізувати всі церковні часослови, молитвослови, які порочать ім`я Бога Отця та Сина Божого Іісуса Христа та побудовані на помсті і за змістом суперечать принципам сповідування Християнської віри шляхом спалення та недопущення розповсюдження у повсякденному житті населенням та священством; зобов`язати прийняти всі Закони та нормативні акти, які б відповідали Закону та Уставам Бога, даним через Моісея у достовірному перекладі та не суперечили б Євангеліє; зобов`язати пов`язати на законодавчому рівні Державу і Церкву, щоб не порушувалося благословення (прокляття) Кіпріана Карфагенського ; зобов`язати вживати заходи та слідкувати за чітким дотриманням священства та населення в країні Уставу Бога по забороні змішування Тіла і Крові Іісуса Христа у причасті із застосуванням квасного хліба Святих Дарів та заборони вживання квасного хліба Святих Дарів Тіла Іісуса Христа в причасті; зобов`язання осіб законодавчого органу та осіб виконавчого органу Держави розробити і впровадити сонячно-місячний календар з відповідними назвами місяців, який відповідав би принципам функціонування та підрахунку Ієрусалимського календаря; зобов`язати священство та населення звертатися до Бога Отця по імені; зобов`язати для подолання небезпеки для життя, здоров`я, отримання праведного фізичного, духовного та морального розвитку суспільства, слідкувати за чітким дотриманням невживання в їжу населенням нечистої їди та крові птиці, крові тварин; зобов`язати ввести кримінальну відповідальність за злочин статевого блуду та зради; зобов`язати ввести обов`язковість укладення шлюбу, зобов`язати відшкодувати майнову, матеріальну та моральну шкоду дітям; зобов`язати всіх депутатів Верховної Ради України VII-IX скликання відшкодувати майнову, матеріальну та моральну шкоду особам, які постраждали з 2014 року внаслідок АТО, ООС, агресії рф в Україні від 24 лютого 2022 року; зобов`язати притягнути до кримінальної відповідальності винних осіб Генеральної прокуратури України у невнесенні даних в ЄРДР на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року № 757/7774/17-к за заявою ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України від 06 лютого 2017 року, зокрема за ст. 114-1 КК України, та невжиття заходів безпеки, що призвели до загибелі не тільки дорослого населення, а й малолітніх дітей та скитанням по світу матерів з дітьми з 24 лютого 2024 року; зобов`язати притягнути до кримінальної відповідальності винних осіб Головного управління Національної поліції у м. Києві у невпроведенні всіх необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні № 42017000000002189 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною другою статті 181 КК України та невжиття заходів безпеки; зобов`язати всі священнослужителів взяти особисто участь безоплатно у проведенні робіт по відновленню інфраструктури в країні для подолання наслідків війни до повного відновлення всіх негативних наслідків руйнувань; зобов`язати проєкт телеканалу «СТБ» «Слідство ведуть екстрасенси» провести розслідування на можливість спрацювання прокляття при аварії 26 квітня 1986 року, для можливого усунення в майбутньому небезпеки експлуатації в зоні відчуження Чорнобильської АЕС; зобов`язати розробити, прийняти і ввести кримінальну відповідальність з позбавленням волі довічно за проведення окультних обрядів «чорної магії», які призводять до небезпеки для життя, здоров`я, раптової смерті осіб, на яких було здійснено енергетичний негативний вплив; зобов`язати розробити, прийняти та ввести кримінальну відповідальність за гомосексуалізм та пропаганду ЛГБТ прав; зобов`язати розробити законопроєкт про діяльність монетарної політики Національного банку України для заміни грошових знаків на грошові знаки з чистого срібла; зобов`язати редакцію газети «Голос України» надрукувати у випуску інформацію; зобов`язати експлуатацію Центрального сховища відпрацьованого ядерного палива у зоні відчуження Чорнобильської АЕС для усунення можливої небезпеки для життя, здоров`я населення на території України, Білорусі, а також для безпеки населення на планеті від можливого спрацювання прокляття; зобов`язати розробити законопроєкт про заборону абортів; зобов`язати всіх посадових осіб Кабінету Міністрів України та всіх посадових осіб Служби безпеки України вжити всі заходи для примирення та у подальшому не допускати прояву безбожності.

Окрім того, 24 квітня 2024 року позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення чинності нормативно-правових актів, заборони вчиняти дії, зобов`язання припинити дії, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України - Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Зеленського Володимира Олександровича, Офісу Генерального прокурора України, Редакції газети «Голос України», Національного банку України, Верховної Ради України, Релігійної організації «Київська Метрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», Української Православної Церкви Київської Метрополії, Державної казначейської служби України, проєкт телеканалу «СТБ» «Слідство ведуть екстрасенси», Української Греко-Католицької Церкви Патріаршого Собору Воскресіння Христового, Головного управління Національної поліції в м. Києві, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України про захист честі, гідності, ділової репутації, усунення загрози життю і здоров`ю, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, визнано зловживанням процесуальним правом і повернуто заявнику.

Заяву про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Президента України - Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Зеленського Володимира Олександровича, Офісу Генерального прокурора України, Редакції газети «Голос України», Національного банку України, Верховної Ради України, Релігійної організації «Київська Метрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», Української Православної Церкви Київської Метрополії, Державної казначейської служби України, проєкт телеканалу «СТБ» «Слідство ведуть екстрасенси», Української Греко-Католицької Церкви Патріаршого Собору Воскресіння Христового, Головного управління Національної поліції в м. Києві, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України про захист честі, гідності, ділової репутації, усунення загрози життю і здоров`ю, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, визнано зловживанням процесуальним правом і повернуто заявнику.

Зобов`язано ГУК у м. Києві / Печерс. р-н повернути ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 605, 60 грн, згідно з квитанцією № 1321610542 від 24 квітня 2024 року, призначення платежу: суд. збір до Печерського районного суду м. Києва.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 15 травня 2024 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що він повністю не погоджується з оскаржуваною ухвалою від 01 травня 2024 року у зв`язку з тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права і неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи. Вважає недоведеними обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, посилається на невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи.

Апелянт зазначає, що висновки оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не узгоджуються з нормами права, які регламентують спірні правовідносини.

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Право на ефективний судовий захист регламентовано також статтею 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року та статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції. Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі №372/51/16-ц, провадження №14-511цс18, зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, як вказано у висновках Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.

Зазначає, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно - правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у / заяві про забезпечення позову і правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для залишення заяви про забезпечення позову без розгляду.

Вказує на те, що приймаючи до уваги вищенаведене, необхідно зазначити, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та обраного позивачем способу захисту. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Рішеннями Європейського Суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі Белле проти Франції від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справі Белле проти Франції від 04 грудня 1995 року та Нун`єш Діаш проти Португалії від 10 квітня 2003 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 Року).

Вважає, що повертаючи позовну заяву та заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначеного до уваги не взяв, і за даних обставин, вказаний висновок суду першої інстанції є помилковим.

Зазначає, що вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто, встановити, чи є особа за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку від зобов`язаних осіб. Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення, і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у позові, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У постанові від 26.09.2018 року у справі №405/8279/15-ц, провадження №61-17825св18 Верховний Суд звертає увагу на те, що для суду не є важливим, який предмет позову визначив позивач. Суд має право визначити предмет позову відповідно до вимог закону, якщо саме на це спрямована підстава позову, тобто обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про повернення, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Визнаючи зловживанням процесуальними правами та, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що у позовній заяві ОСОБА_1 не зазначено суть порушеного права (інтересу), на захист якого подано позов; позовна заява не містить підстав позову, тобто, фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права (інтересу); із змісту позовної заяви вбачається відсутність предмета спору, який підлягає розгляду судом. Відтак, подання цього завідомо безпідставного позову - за відсутності предмета спору - судом визнається зловживанням процесуальними правами, внаслідок чого суд застосовує положення частини третьої статті 44 та повертає позовну заяву і заяву про забезпечення позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2ст. 2 ЦПК України).

Частиною 3 ст.13 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Пунктом 4 ч. 2 ст.44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Відповідно до ч.3 ст.44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Отже, положеннями ч.3 ст.44 ЦПК України визначено можливі наслідки визнання судом подання скарги, клопотання чи заяви зловживання процесуальними правами це залишення без розгляду або повернення поданої скарги, заяви чи клопотання, а не позовної заяви.

Натомість, вичерпний перелік підстав для повернення позовної заяви визначено у статті 185 ЦПК України.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , не керувався вимогами ст.185 ЦПК України, і, відповідно, жодної підстави, передбаченої цією статтею, в оскаржуваній ухвалі не навів.

Висновок про безпідставність позову не повинен ґрунтуватися на припущеннях суду та судове рішення у цьому випадку можливе лише при наявності передбачених у ст.185 ЦПК України підстав.

За відсутності таких підстав, зловживання правом у передбаченій п.3 ч.2 ст.44 ЦПК України формі подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер має враховуватися судом лише при вирішення такого позову по суті.

Висновок про безпідставність позову не повинен ґрунтуватися на припущеннях суду і може свідчити про порушення прав позивача на судовий захист.

Зазначене має важливе юридичне значення для правильного вирішення цього процесуального питання, оскільки у статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами як джерело права, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із частинами першою і другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01 травня 2024 рокускасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України - Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Зеленського Володимира Олександровича, Офісу Генерального прокурора України, Редакції газети «Голос України», Національного банку України, Верховної Ради України, Релігійної організації «Київська Метрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», Української Православної Церкви Київської Метрополії, Державної казначейської служби України, проєкт телеканалу «СТБ» «Слідство ведуть екстрасенси», Української Греко-Католицької Церкви Патріаршого Собору Воскресіння Христового, Головного управління Національної поліції в м. Києві, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України про захист честі, гідності, ділової репутації, усунення загрози життю і здоров`ю, відшкодування матеріальної і моральної шкоди направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: