Рішення

від 17.09.2024 по справі 463/8621/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 рокусправа № 463/8621/22

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Личаківського районного суду м. Львова із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), в якому просить:

визнати незаконним та скасувати протокольне рішення спільного засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 листопада 2011 року Протокол №8 в частині зняття з квартирного обліку;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 поновити позивача на квартирному обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей, в черзі у списку, станом на 15 листопада 2011 року із збереженням часу перебування на обліку з 30 квітня 2004 року в м.Львові в ЗРУ ДПС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 26.05.2003 був направлений для проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_3 . 30 квітня 2004 року, на підставі спільного рішення засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 - ДПСУ (протокол №1), позивач був зарахований на квартирний облік для отримання житлової площі в м. Львові в загальну гарнізонну чергу. 17 вересня 2004 року рішенням спільного засідання командування та житлової комісії Львівського гарнізону Західного регіонального управління ДПСУ (витяг з протоколу № 3), позивачу було надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 як службову. 24 жовтня 2011 року позивач, згідно Наказу Голови ДПС України № 467-ос від 15.09.2011 був направлений для проходження військової служби в Східне регіональне управління ДПС України (м.Харків). Нового житла не отримував, на квартирний облік не приймався. 15 листопада 2011 року, згідно з протоколом №8 спільного засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача було знято із квартирного обліку. Позивач не погоджується із зазначеним рішенням та вважає, що його було прийнято не з підстав, передбачених чинним законодавством, у зв`язку із чим звернувся із позовом до суду.

Представник відповідача в свою чергу зазначив, що згідно оскаржуваного протоколу №8 від 15.11.2011 позивача законно було знято з квартирного обліку у зв`язку з переміщенням по військовій службі, пов`язаним з переміщенням в іншу місцевість, а житлову справу направлено до Східного регіонального управління ДПС України, що підтверджується супровідним листом від 17.08.2012 №614/5524. Крім того, позивач неодноразово повідомлявся про необхідність здачі «службової» житлової площі за попереднім місцем проходження служби у м.Львові, як протягом проходження служби в м.Харкові, так і після звільнення. Листами від 17.09.2015 №721/6452, від 02.02.2016 №712/502 про звільнення службового житла повідомлялось позивача також про зняття з квартирного обліку.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 19.03.2024 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним і скасування протокольного рішення та зобов`язання до вчинення дій відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 19 березня 2024 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій - закрито. Роз`яснено позивачеві, що розгляд справи віднесено до адміністративної юрисдикції.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12.07.2024 справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій направлено до Львівського окружного адміністративного суду, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.

Матеріали справи №463/8621/22 було направлено до Львівського окружного адміністративного суду супровідним листом від 25.07.2024 №463/8621/22/21773/2024 та отримано судом 01.08.2024.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.08.2024 визначено суддю для розгляду справи ОСОБА_2 .

Ухвалою від 05.08.2024 прийнято справу до свого провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Роз`яснено учасникам справи їхнє право подати письмові пояснення щодо справи протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали.

Представник позивача 16.08.2024 подав письмові пояснення, у яких виклав опис спірних правовідносин та обставин, щодо яких виник спір, з врахуванням норм КАС України. Вказані пояснення за структурою є тотожними до позовної заяви, поданої до Личаківського районного суду м. Львова.

Представник відповідача 19.08.2024 подав письмові пояснення, у яких проти позовних вимог заперечив. По суті позову заявляє, що на військовослужбовців, звільнених із військової служби, а також членів їхніх сімей, які були забезпечені раніше постійним житлом відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не поширюються гарантії, передбачені статтею 125 ЖК України, щодо неможливості виселення їх зі службового житла без надання іншого жилого приміщення. Станом на дату подання позивачем ОСОБА_1 рапорту про зарахування на квартирному обліку, останній та члени його сім`ї вже отримували житло під час проходження військової служби, забезпечувались житлом для постійного проживання за попереднім місцем проходження військової служби, а саме трикімнатною квартирою АДРЕСА_4 у серпні 1991 року на склад сім`ї 5 осіб, він, дружина, син ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 . Також у 1997 році ОСОБА_1 на склад сім`ї (одна особа) забезпечувався однокімнатною квартирою АДРЕСА_5 . Також зазначає, що зняття з квартирного обліку та виключення із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік (включення до вказаного списку). При розгляді цих питань на засідання відповідних органів запрошуються заінтересовані особи. Пункт 28 Правил 470 передбачає повідомлення у 15-денний строк у письмовій формі про зняття з квартирного обліку та виключення із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Позивач протягом проходження військової служби у Західному регіональному управлінні не перебував на квартирному обліку у списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Представник позивача 22.08.2024 подав письмові пояснення, у яких зазначив, що з пункту 4.1. Витягу з протоколу №8 спільного засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 листопада 2011 року (надалі Протокол №8) генерал-майора ОСОБА_1 зняти із квартирного обліку у зв`язку із переміщенням по військовій службі, пов`язаним з переїздом в іншу місцевість. Також, в пункті 4 Протоколу №8 зазначено, що комісія та командування керувалися та діяли на підставі п. 2 ст. 40 Житлового кодексу. Однак, визначена законом (Житловим кодексом) підстава зняття з квартирного обліку не пов`язана із переміщенням по військовій службі. Пунктом 2 частини другої статті 40 Житлового кодексу (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту. Отже законодавцем право на зняття з обліку взагалі не ставиться в залежність від будь-яких аспектів військової служби, в т.ч. і переміщення по військовій службі. Оскаржуваний Протокол №8 та матеріали справи не містять жодних доказів перевірки відповідачем будь-яких фактів чи інформації про те чи мав на момент складення оскаржуваного протоколу позивач нове постійне місце проживання в розумінні Закону, чи ні. З матеріалів справи фактично вбачається, що ані командування, ані житлова комісія взагалі не з`ясовували та не встановлювали того, чи є станом на момент проведення засідання будь-які фактичні дані чи обставини, щоб можна було прийти до висновку, що в ОСОБА_1 наявне нове місце проживання в розумінні Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Наказом Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 26 травня 2003 року №173-ос «По особовому складу» полковника ОСОБА_1 призначено заступником командувача військ напряму з технічної частини начальником технічної частини.

Згідно з витягом з протоколу №1 спільного засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30 квітня 2004 року зараховано на квартирний облік для отримання житлової площі в м. Львові в загальну гарнізонну чергу військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 полковника ОСОБА_1 зі складом сім`ї три особи (він, дружина ОСОБА_6 і син ОСОБА_4 1983 р.н.) з 30 квітня 2004 року.

Згідно з витягом з протоколу №3 спільного засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17 вересня 2004 року надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 черговику Львівської гарнізонної житлової черги заступнику начальника Західного регіонального управління з озброєння начальнику технічної частини полковнику ОСОБА_1 , на склад сім`ї три особи (він, дружина ОСОБА_6 і син ОСОБА_4 1983 р.н.), згідно Постанови КМУ №1412 від 04.09.2003, п.43, протоколу №1 від 22.03.2002 спільного рішення командування та житлової комісії Держкомітету для керівництва в повсякденній роботі житлових комісій; п.2 забезпечення командирів частин та їх заступників, які переводяться до нового місця служби службовою житловою площею, до отримання ними постійної житлової площі, без зняття з квартирного обліку.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.12.2004 №1287 «Про надання статусу службового житла квартирам ІНФОРМАЦІЯ_1 » вирішено вважати службовою ІНФОРМАЦІЯ_1 квартиру, зокрема, квартиру АДРЕСА_3 .

Позивачу було видано ордер №000324 від 30.12.2004 з сім`єю з трьох осіб на право зайняття житлового приміщення житловою площею 30,3 кв. м., яке складається з двох кімнат у ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_7 . Ордер видано на підставі розпорядження №2002 від 30.12.2004.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 15 вересня 2011 року №467-ос «По особовому складу» призначено генерал-майора ОСОБА_1 заступником начальника регіонального управління начальником інженерно-технічного відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 , звільнивши з посади заступника начальника регіонального управління з озброєння начальника технічної частини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з витягом з протоколу №8 спільного засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 листопада 2011 року, керуючись вимогами п.2 ст.40 Житлового кодексу УРСР, підпункту 2 пункту 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених 11.12.1984 постановою Ради Міністрів УРСР №470 та п. 3.9, п. 3.14 Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №1040 від 20.12.2007, знято із квартирного обліку генерал-майора ОСОБА_1 у зв`язку із переміщенням по військовій службі, пов`язаним з переїздом в іншу місцевість. Житлову справу направлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивач не погоджується із рішенням спільного засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 листопада 2011 року, оформленого протоколом №8 в частині зняття позивача з квартирного обліку, у зв`язку із чим звернувся до суду із позовом.

Судом також встановлено, що позивач звертався до відповідача із рапортом від 26.12.2011 про зняття з квартири за адресою: АДРЕСА_7 статусу службова. До заяви долучено довідку військової частини НОМЕР_4 №10/98 від 29.12.2011 про те, що станом на 25 грудня 2011 року відповідно до послужного списку стаж календарної служби становить 38 років 01 місяць 21 день.

Згідно з витягом з протоколу №3 спільного засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26 квітня 2012 року, керуючись вимогами Закону України «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відмовлено генерал-майору ОСОБА_1 щодо зняття статусу «службова» із двокімнатної квартири АДРЕСА_3 в зв`язку із тим, що вона була надана у відповідності до рішення спільного засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17 вересня 2004 року №3 як заступнику командира частини на час проходження служби. Повідомлено ОСОБА_1 про необхідність здачі «службової» житлової площі за попереднім місцем проходження служби у місті Львові.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 07 листопада 2014 року №424-ос генерал-майора ОСОБА_1 , заступника начальника регіонального управління начальника інженерно-технічного відділу регіонального управління, звільненого з військової служби у запас за пунктом «б» частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я) з 08 листопада 2014 року виключено зі списків особового складу регіонального управління та всіх видів забезпечення.

Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_7 від 22.03.2016 №721/62, позивач у період проходження служби в Східному регіональному управлінні з 15 вересня 2011 року по 09 листопада 2014 року на квартирному обліку, а також у списках осіб, що потребують отримання службових житлових приміщень в ІНФОРМАЦІЯ_8 не перебував.

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки, виданої Правлінням ОСББ «24 Меридіан» №149 від 04.12.2019, в службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_7 зареєстровано п`ять осіб: ОСОБА_1 (основний квартиронаймач, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_9 , дата реєстрації: 10.01.2005), ОСОБА_7 (син, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_10 , дата реєстрації: 23.10.2012); ОСОБА_8 (дружина сина, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_11 , дата реєстрації: 23.10.2012); ОСОБА_9 (онук, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_12 , дата реєстрації: ІНФОРМАЦІЯ_13 ), ОСОБА_10 (онука, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_14 , дата реєстрації: 23.10.2012).

З метою виселення ОСОБА_1 із зазначеного житлового приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 28.12.2016 звернулось із позовом до Франківського районного суду м. Львова, в якому просило виселити з службової квартири АДРЕСА_3 без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 2009 року народження, ОСОБА_10 , 2012 року народження та зняти їх з реєстраційного обліку місця проживання за вказаною адресою.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 19.10.2020 у справі №465/7432/16-ц у задоволенні позову ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , третьої особи ЛКП ''Вулецьке'' про виселення з службового житлового приміщення та зняття з реєстрації відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки протягом проходження військової служби у м. Харкові ОСОБА_1 постійно інформувався за адресою утримуваної квартири та проходження відповідачем військової служби про необхідність здачі службового житла Західним регіональним управлінням Держприкордонслужби України протягом терміну з 2012 року до 2014 року, протягом 2015 - 2016 років. Враховуючи, що рішенням спільного засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 протокол № 8 від 15.11.2011 ОСОБА_1 був знятий із квартирного обліку з усіма членами сім`ї, а позивач звернувся з позовом до суду лише 28.12.2016, суд прийшов до переконання про застосування строків давності, відповідно у задоволенні позову з цих підстав було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14.06.2021 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) задоволено частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено постанову, якою в задоволенні позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 про виселення зі службової квартири АДРЕСА_3 без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та зняття з реєстраційного обліку місця проживання у квартирі АДРЕСА_3 відмовлено. Постанова мотивована тим, що стаття 125 ЖК України передбачає перелік осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого житла. З витягу наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 №424-ос від 07.11.2014, з довідки ІНФОРМАЦІЯ_15 від 09.02.2019, з витягу з послужного списку про проходження військової служби генерал майором ОСОБА_1 , вбачається, що він проходив військову службу в Збройних Силах України з 04.11.1973 до 09.11.2014, вислуга років - 41 рік, більше 10 років проходив службу у підрозділах Державної прикордонної служби України. Довідкою обласної МСЕК №3 серії 12ААА №352049, виданою 19.05.2016, безспірно підтверджується, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, захворювання пов`язане з проходженням військової служби, довідка видана безтерміново. Пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , серія НОМЕР_5 , виданим 30.11.2016 ОСОБА_1 підтверджується вид пенсії: за вислугу років, інвалід ІІ групи, інвалід армії ДПС України. З наказу начальника Східного регіонального управління ДПС України №424-ос від 07.11.2014 звільнений в запас Збройних Сил України за статтею 26 ч. 8 п.1 підпункту «б» (за станом здоров`я) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». А відтак, з врахуванням положень ст. 125 ЖК України, ОСОБА_1 , не підлягає виселенню зі службової квартири АДРЕСА_3 без надання іншого жилого приміщення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) залишено без задоволення. Постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року залишено без змін. Судом було встановлено, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби у ЗхРУ ДПСУ (військова частина НОМЕР_3 ) разом із сім`єю вселилися у службову квартиру АДРЕСА_3 на підставі рішення спільного засідання командування та житлової комісії Львівського гарнізону ЗхРУ ДПСУ, розпорядження Личаківської районної адміністрації № 2002 від 30 грудня 2004 року та службового ордеру № 000324. Вказані рішення, розпорядження, службовий ордер не скасовувались, недійсними у встановленому законом порядку не визнавались. Таким чином, законність набуття ОСОБА_1 та членами його сім`ї права на спірне житлове приміщення у встановленому законом порядку не спростовано. Відповідачі з 2004 року проживають у квартирі АДРЕСА_3 , зареєстровані за цією адресою, на момент подання позову про виселення та на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій іншого житла не мали. Під час проходження військової служби у Харківському прикордонному гарнізоні ОСОБА_1 на квартирному обліку у ІНФОРМАЦІЯ_16 не перебував, у списках осіб, що потребують отримання службових житлових приміщень, не значився. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи безстроково (захворювання пов`язане з проходженням військової служби), має вислугу років військової служби в Збройних Силах України - 41 рік, із яких понад 10 років проходив службу у підрозділах Державної прикордонної служби України. Відповідно до наказу начальника Східного регіонального управління ДПС України № 424-ос від 07 листопада 2014 року ОСОБА_1 звільнений в запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною 8 пунктом 1 підпункту «б» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я). Згідно з витягом із наказу № 313-ос від 16 грудня 2016 року ОСОБА_1 виключено із списків особового складу Східного регіонального управління ДПС України у м. Харкові з направленням останнього на військовий облік до Львівської ОВК. Верховний Суд, встановивши наявність визначених статтею 125 ЖК Української РСР виключень можливості виселення осіб зі службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення, врахувавши надзвичайну тривалість зв`язку відповідачів зі спірним приміщенням як єдиним їх житлом, з огляду на повернення ОСОБА_1 після звільнення у запас до міста Львова та подальше перебування його на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_17 , оцінивши в контексті положень статті 8 Конвенції пропорційність можливого виселення відповідачів відповідній легітимній меті, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про виселення із службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність, або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступною платою відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з абзацами першим, третім, четвертим статті 12 Закону №2011-XII передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою статті 31 ЖК УРСР (тут і далі в редакції на час спірних відносин), згідно з якою громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства УРСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Відповідно до частини першої статті 9 ЖК УРСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до ст.37 ЖК УРСР облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв`язку з виходом на пенсію.

У випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, працівники медичних, культурно-освітніх, торговельних та інших установ і організацій, які безпосередньо обслуговують трудовий колектив підприємства, установи, організації, та інші особи за їх бажанням беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов нарівні з робітниками і службовцями цього підприємства, установи, організації.

Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Відповідно до ст.40 ЖК УРСР громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:

1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;

2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України;

4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців;

5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

У разі смерті громадянина, який перебував на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, за членами його сім`ї зберігається право подальшого перебування на обліку. Таке ж право зберігається за членами сім`ї громадянина, який перебував на обліку у виконавчому комітеті місцевої ради і був знятий з обліку з підстав, зазначених у пунктах 2 і 4 цієї статті.

Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.

Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.

Вказаний перелік випадків для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов вичерпний.

Відповідно до статті 45 ЖК УРСР, у першу чергу жилі приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов:

сім`ям воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняним до них у встановленому порядку особам;

Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів;

особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, затверджуваному в установленому законодавством Союзу РСР порядку;

особам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання медичних маніпуляцій;

медичним працівникам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання службових обов`язків;

особам, які перебували в складі діючої армії в період громадянської і Великої Вітчизняної воєн та під час інших бойових операцій по захисту СРСР, партизанам громадянської і Великої Вітчизняної воєн, а також іншим особам, які брали участь у бойових операціях по захисту СРСР;

інвалідам праці I і II груп та інвалідам I і II груп з числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України;

сім`ям осіб, які загинули при виконанні державних або громадських обов`язків, виконанні обов`язку громадянина СРСР по рятуванню життя людини, по охороні соціалістичної власності і правопорядку або загинули на виробництві внаслідок нещасного випадку;

робітникам і службовцям, які тривалий час сумлінно пропрацювали у сфері виробництва;

матерям, яким присвоєно звання "Мати-героїня", багатодітним сім`ям, сім`ям, що виховують дітей-інвалідів, і одиноким матерям;

сім`ям при народженні близнят;

вчителям та іншим педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів.

Законодавством Союзу РСР і Української РСР право першочергового одержання жилого приміщення може бути надано й іншим категоріям громадян.

Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 №470 затверджено Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (далі Правила №470).

Згідно з пунктом 8 Правил №470, квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Облік громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і в виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання.

Згідно з пунктом 9 Правил №470, квартирний облік ведеться в цілому по підприємству, установі, організації. У виробничих, науково-виробничих та інших об`єднаннях облік може здійснюватися по структурних одиницях.

З дозволу підприємств, організацій їх цехи та інші підрозділи, розташовані в іншому населеному пункті, можуть самостійно здійснювати облік своїх працівників і надавати їм жилі приміщення в порядку, передбаченому цими Правилами.

Перелік підприємств, установ, організацій, а також їх відповідних частин (підрозділів), що здійснюють облік, затверджується спільним рішенням виконавчого комітету місцевої Ради і ради профспілок. Цей перелік уточнюється в міру необхідності.

Згідно з пунктом 13 Правил №470, на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.

Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров`я УРСР і Держбудом УРСР;

3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров`я УРСР;

4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках;

7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати).

Відповідно до пункту 26 Порядку №470, громадяни перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті.

Громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках:

1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, пунктом 29 цих Правил та іншими актами законодавства Української РСР;

4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;

5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Пунктом 28 Правил №470 передбачено, що зняття з квартирного обліку та виключення із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік (включення до вказаного списку).

При розгляді цих питань на засідання відповідних органів запрошуються заінтересовані особи.

Про зняття з обліку (виключення із списку) громадяни у 15-денний строк повідомляються у письмовій формі з указанням підстав зняття з обліку (виключення із списку).

За пунктом 29 Правил №470 право громадянина перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи зберігається у випадках:

1) виходу на пенсію;

2) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на дійсну військову службу на строк до трьох років;

3) направлення підприємством, організацією на навчання;

4) якщо на тому ж підприємстві, в установі, організації працює член його сім`ї, який перебуває разом з ним на обліку. Час перебування даної сім`ї на обліку зберігається у межах часу роботи на даному підприємстві, в установі, організації цього члена сім`ї;

5) в інших випадках, установлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі Порядок №1081).

Цей Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1081 військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла.

У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред`являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1081, питання пов`язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до пункту 19 Порядку №1081, у разі переміщення військовослужбовців по службі, пов`язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до п.22. Порядку №1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Пунктом 24 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.

У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

На засіданні житлової комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік.

Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.

Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла.

Згідно з пунктом 25 Порядку №1081, на кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформляється облікова справа.

Облікова справа є документом суворої звітності і зберігається за місцем перебування військовослужбовця на обліку, а після надання йому житла для постійного проживання протягом п`яти років - у виконавчому органі районної, міської, районної у місті ради, що видав ордер, якщо ордер видано квартирно-експлуатаційним органом - в квартирно-експлуатаційному органі. Після закінчення зазначеного строку справа знищується у встановленому порядку.

Згідно з пунктом 26 Порядку №1081, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Відповідно до пункту 30 Порядку №1081 військовослужбовці знімаються з обліку у разі:

поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла;

засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження;

звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік;

в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, вказаний перелік підстав для зняття військовослужбовців з обліку не є вичерпним.

Згідно з пунктом 31 Порядку №1081 житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством.

Отже, право на житло мають військовослужбовці, які перебувають на обліку.

Відповідно до пункту 32 Порядку №1081 військовослужбовцям житло надається згідно з чергою.

Черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).

Пунктом 33 Порядку №1081 встановлено, що житлове приміщення, що надається військовослужбовцю для постійного проживання, повинне бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним та технічним вимогам.

Згідно з пунктом 34 Порядку №1081 на підставі рішення про надання житла виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, а в закритому військовому містечку - квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, безпосередньо військовослужбовцю, на ім`я якого він виписаний, або за його дорученням іншій особі.

Ордер може бути виданий лише на вільне житлове приміщення.

Станом на момент зняття позивача з квартирного обліку була чинна Інструкція про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.2007 №1040 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» та з метою приведення нормативно-правових актів Адміністрації Державної прикордонної служби України у відповідність до чинного законодавства (далі Інструкція №1040).

Згідно з пунктом 3.4 Інструкції №1040, військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії органу Державної прикордонної служби, яке затверджується начальником цього органу.

У рішенні житлової комісії органу Державної прикордонної служби зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, у першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови у зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

На засіданні житлової комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік.

Згідно з пунктом 3.9 Інструкції №1040, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаному з переїздом в іншу місцевість, зараховуються на облік за новим місцем служби разом із членами їх сімей зі збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

При цьому облікова справа направляється начальником органу Державної прикордонної служби до нового місця служби військовослужбовця разом з особовою справою, а в разі розформування органу Державної прикордонної служби - до військового комісаріату.

Перебування військовослужбовця на квартирному обліку за останнім місцем служби, а також у списках осіб, які користуються правом першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, підтверджується довідкою (додаток 8) про перебування на обліку за попереднім місцем служби та зняття з обліку, виданою відповідним органом Державної прикордонної служби.

Згідно з пунктом 3.14 Інструкції №1040, військовослужбовці знімаються з квартирного обліку в населеному пункті в разі:

поліпшення житлових умов, унаслідок чого відпала потреба в наданні житла;

засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження;

звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік;

в інших випадках, передбачених законодавством.

З наведеного випливає, що ні нормами Порядку №1081, ні нормами Інструкції №1040 не передбачено такої підстави для зняття з квартирного обліку, як переміщення по військовій службі. Вказана обставина може бути підставою для постановлення такого військовослужбовця на квартирний облік за новим місцем служби, однак згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_7 від 22.03.2016 №721/62, позивач у період проходження служби в Східному регіональному управлінні з 15 вересня 2011 року по 09 листопада 2014 року на квартирному обліку, а також у списках осіб, що потребують отримання службових житлових приміщень в ІНФОРМАЦІЯ_8 не перебував, житлом не забезпечувався.

Суд також звертає увагу, що правовою підставою для прийняття оспорюваного рішення оформленого 15 листопада 2011 року протоколом №8 став п.2 ч.2 ст.40 Житлового кодексу УРСР.

Вказаною нормою передбачено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту.

Суд зазначає, що вказана підстава не є тотожною поняттю переміщення по військовій службі та не ставиться в залежність із обставинами проходження позивачем військової служби. Крім того, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення було передбачено, що місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. При цьому, наказ про направлення позивача для проходження військової служби в Східне регіональне управління ДПС України було прийнято 15.09.2011, в той час як спірне рішення було прийнято 15.11.2011, через два місяці з моменту вказаного направлення, відтак з огляду на вказану норму, відповідачем не було доведено виїзд позивача на нове місце проживання станом на момент прийняття вказаного рішення. Таким чином вищевказана норма ЖК УРСР не могла бути покладена в основу прийнятого рішення, оскільки не стосується вказаних правовідносин.

Суд зазначає, що переміщення військовослужбовця по службі не може обов`язково означати виїзд на постійне місце до іншого населеного пункту, що вказує на помилковість покликання відповідача на п.2 ч.2 ст.40 Житлового кодексу УРСР при прийнятті оспорюваного рішення.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач протягом проходження військової служби у Західному регіональному управлінні не перебував на квартирному обліку у списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, а тому у відповідача не було обов`язку запрошувати його на засідання, на якому приймалось рішення про зняття його з квартирного обліку суд зазначає, що згідно з пунктом 4.3 Інструкції №1040, правом першочергового одержання житлових приміщень, крім осіб, зазначених у статті 45 Житлового кодексу Української РСР, користуються військовослужбовці - учасники війни, військовослужбовці, які прослужили 25 і більше календарних років, сім`ї військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби, які перебувають на обліку та потребують поліпшення житлових умов. Судом встановлено, що станом на 25 грудня 2011 року позивач мав стаж служби 38 років 01 місяць 21 день, відтак станом на момент зняття його з квартирного обліку (15.11.2011) позивач прослужив більше 25 років, що надавало йому право на першочергове отримання житлового приміщення. Відповідач при розгляді питання про зняття позивача з квартирного обліку не взяв до уваги вказану обставину та не запросив позивача на вказане засідання, що свідчить про недотримання відповідачем порядку зняття позивача з квартирного обліку.

Доводи відповідача про те, що станом на дату подання позивачем ОСОБА_1 рапорту про зарахування на квартирному обліку, останній та члени його сім`ї вже отримували житло під час проходження військової служби, забезпечувались житлом для постійного проживання за попереднім місцем проходження військової служби, а саме трикімнатною квартирою АДРЕСА_4 у серпні 1991 року на склад сім`ї 5 осіб, він, дружина, син ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 . Також у 1997 році ОСОБА_1 на склад сім`ї (одна особа) забезпечувався однокімнатною квартирою АДРЕСА_5 не спростовують висновки суду, оскільки вказана обставина не покладалась в обґрунтування рішення, яке є предметом правовідносин, щодо яких виник спір. Вказаною обставиною обґрунтовувалась відмова позивачу у знятті з квартири за адресою: АДРЕСА_7 статусу службової, що не є предметом розгляду у вказаній справі. Окрім того, Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі №465/7432/16-ц звертав увагу, що вказані житлові приміщення у м. Біла Церква на праві власності або користування ОСОБА_1 та членам його сім`ї не належали. Крім того, позивач по справі був забезпечений службовим житловим приміщенням у м. Львові у 2004 році у встановленому законом порядку на підставі відповідного рішення спільного засідання командування та житлової комісії Львівського гарнізону ЗРУ ДПСУ і розпорядження Личаківської районної адміністрації. Вказані рішення станом на момент розгляду справи є чинними, у адміністративному або судовому порядку не скасовувались.

Крім того, суд звертає увагу, що станом на момент розгляду справи підстави для постановлення позивача на квартирний облік у зв`язку із переміщенням по військовій службі до ІНФОРМАЦІЯ_7 відсутні, оскільки позивача звільнено з військової служби, і єдиним місцем, де позивач матиме змогу перебувати на квартирному обліку є ІНФОРМАЦІЯ_3 (за місцем проживання).

Щодо доводів відповідача про пропуск строку на звернення до суду з даним поовом суд зазначає, що у матеріалах справи наявний лист від 10 липня 2012 року №614/4606, у якому міститься вимога про звільнення займаної службової квартири, однак вказаний лист не містить посилань на прийняте оспорюване рішення. Також наявні листи, складені у вересні 2015 року та у лютому 2016 року про прийняте рішення про зняття позивача з квартирного обліку, однак належних доказів отримання їх позивачем до суду не подано. Доказів ознайомлення позивача із житловою справою до моменту розгляду позову про його виселення із займаної квартири також не подано. Відтак доводи про пропуск строку на звернення до суду не є підкріплені достатніми доказами, тому відхиляються судом.

У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Підсумовуючи вищенаведене, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 зі збереженням часу перебування на обліку з дати первинної постановки на облік, а саме з 30 квітня 2004 року.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, при поданні даного адміністративного позову його не сплачував, а доказів понесення інших витрат сторонами до суду не подано, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення спільного засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 листопада 2011 року, оформлене протоколом №8 в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) поновити ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на квартирному обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 зі збереженням часу перебування на обліку з дати первинної постановки на облік, а саме з 30 квітня 2004 року.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна