ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2024 року м. Львівсправа № 380/10950/24
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Сокільничанка» про визнання порушення права на інформацію,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Комунального підприємства «Сокільничанка» (Відповідач), в якому просить:
- визнати порушення мого права на інформацію Комунальним підприємством «Сокільничанка», а саме: ненадання відповіді на Запит від 26.01.2024; ненадання відповіді на Запит від 26.01.2024 своєчасно, в межах строку, передбаченого ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
- в порядку вимог ч. 5 ст. 242 КАС України врахувати наведені вище висновки з Постанов Верховного Суду України у справах № 460/1684/19 та 800/369/17 щодо застосування норми права п. 5 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
- в порядку вимог ч. 5 ст. 242 КАС України врахувати висновки з Постанов КАС Верховного Суду України (№ 303/5165/15-ц (Постанова набрала законної сили 21.11.2019), № 520/421/20 від 26.02.2021, від 13.06.2018 у справі № 802/211/16-а, від 06.09.2019 у справі № 128/4752/15-а, від 25.06.2020 у справі № 802/1442/15-а щодо процедури доказування та встановлення факту надання відповіді на запит;
- урахувати наведені висновки ЄСПЛ щодо вимог належного урядування («Рисовський проти України») та процедури доказування («Суомінен проти Фінляндії»);
- вирішити питання доступу до правосуддя.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26 січня 2024 року у встановленому Законом порядку звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, який надіслано того ж дня о 12:29 год. та доставлено відразу. Відповідь просив надіслати на свою електронну адресу, яку чітко зазначив. Відповіді не отримав. Будь-яких довідок щодо продовження строку розгляду запиту чи відмови в розгляді не отримував. Тому за захистом свого порушеного права на інформацію позивач звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву від 24 липня 2024 року. Відповідач вказує, що запиту від позивача, датованого 26 січня 2024 року, він не отримував. Вперше довідався про цей запит в межах розгляду справи № 380/10950/24. Засобами електронного зв`язку зазначений запит не надходив, що підтверджується фото з екрану комп`ютера із зображеннями з електронної пошти відповідача за вказаний період (січень 2024 року), а саме розділи: ВХІДНІ та СПАМ. Оскільки запит від 26 січня 2024 року не надходив відповідачу, то він і не був зареєстрований. Докази, які долучив позивач до позову, свідчать лише про те, що позивач створив запит, надіслав його, але не підтверджують, що такий документ було одержано відповідачем. Зазначає, що адреса електронної пошти позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 Як видно, це електронні пошти різних сервісів, які не завжди синхронізуються і у роботі яких можуть відбуватись збої. Позивач надсилав декілька файлів, отже ці файли могли бути доволі об`ємними за розміром, крім того, один із файлів містив накладений електронний цифровий підпис, який змінює формат вкладеного файлу і може блокуватись сервісами електронної пошти GMAIL або UKR.NET. Своєю чергою, відповідач звернувся до технічної підтримки сервісу UKR.NET із запитом, чи дійсно 26 січня 2024 року з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 надходив лист, якщо так, то чому цей лист не відображається користувачу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовився надати відповідь відповідачу по суті. Володілець сервісу електронної пошти UKR.NET визнає, що у роботі електронної пошти можливі збої, на які жодна зі сторін вплинути не може, а також те, що сервіс електронної пошти може не доставляти листи на електронну скриньку одержувача в певних випадках. Отже, в матеріалах справи відсутні достовірні докази, які б свідчили про те, що відповідач отримав запит позивача від 26 січня 2024 року до розгляду цієї судової справи. Сервіси електронного листування на сторінках технічної підтримки не надають гарантії, що надісланий електронною поштою лист дійсно дійде до адресата. Сервіс UKR.NET не надав підтвердження того, що запит від 26 січня 2024 року надходив відповідачу, причини ненадходження запиту сервісом повідомлені не були. Зі свого боку, відповідач зробив усе можливе, щоб знайти причину ненадходження запиту позивача від 26 січня 2024 року. Звертає увагу суду, що позивач після надіслання запиту не намагався з`ясувати у відповідача, чи той отримав запит, чому тривалий час відсутня відповідь. Позивач не намагався в досудовому порядку з`ясувати обставини у відповідача, а одразу звернувся до суду. Отже, в діях відповідача відсутня вина. Відповідач не міг надати відповідь на запит, про існування якого навіть не підозрював.
З огляду на вказане у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Позивач подав клопотання від 25 липня 2024 року, в якому заперечує проти наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву аргументів та просить суд:
- урахувати вимоги процедури доказування, передбачені ч. 2 ст. 77 КАС України та згідно з висновками ЄСПЛ і КАС ВС України у справі № 821/3615/15-а від 27.11.2019;
- урахувати наявність Презумпції добросовісності надавача послуг зв`язку;
- урахувати висновки Верховного Суду України у Постанові від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22 щодо тлумачення припущень;
- урахувати, що відсутні будь-які докази, де б надавач послуг ел. зв`язку підтвердив позицію Відповідача та вказав, куди конкретно подівся мій лист (або чому не був прийнятий п. 32 Угоди), отже надавач послуг зв`язку не повідомив і не підтвердив, що під час доставки мого електронного листа виникли будь-які проблеми, передбачені п. 32 Угоди тощо;
- визнати долучені відповідачем докази: копія угоди, знімки екрану переписки з сервісами підтримки користувачів неналежними, адже такі не містять жодної інформації щодо конкретних обставин у справі, а саме щодо відправленого мною ел. листа, який був доставлений і кудись у відповідача зник;
- визнати долучений відповідачем доказ - фотознімок монітора з відкритою поштовою скринькою неналежним та недостатнім доказом, адже неможливо встановити, чи вносив відповідач зміни/коригування до поштової скриньки та чи видаляв вхідні електронні листи, отже немає повної, достатньої та достовірної інформації, а сам формат доказу є фотознімком електронного пристрою, а не витягом чи копією електронного документа, що не передбачено Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»;
- урахувати, що в долученому мною доказі - витязі з електронного листування міститься інформація про доставлення ел. листа 26.01.2024, своєю чергою, ані Відповідач, ані надавач послуг зв`язку не надали належних доказів, що виникли проблеми або ж обставини, передбачені п. 32 Угоди, під час доставлення мого електронного листа;
- вжити заходів по факту зловживання (необґрунтований пропуск місяця часу для подання Відзиву) Відповідачем процесуальних прав та умисного затягування розгляду справи.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив від 26 липня 2024 року, в яких заперечує проти доводів, викладених у клопотанні позивача від 25 липня 2024 року.
Позивач подав клопотання від 27 липня 2024 року, в якому просить суд:
- урахувати, що наданий мною витяг з електронного листування, де зафіксовано доставлення електронного листа 26.01.2024, є саме копією електронного документа, наданого надавачем послуг електронної пошти, а не знімком екрану;
- надати правову оцінку наданому стороною відповідача доказу - знімку монітора, адже це не є копія електронного документа, не є скріншотом, не є копією паперового доказу;
- урахувати вимоги ч. 2 ст. 74 КАС України щодо допустимості доказів в контексті цієї справи, адже питання, пов`язані з процесом надсилання електронних листів, доставки їх до скриньок тощо, належить виключно до відання саме надавачів таких послуг, і мною такий документ надано.
Відповідно до вимог пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 27 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 07 червня 2024 року клопотання позивача від 23 травня 2024 року про звільнення від сплати судового збору задоволено; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту першого частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою судді від 07 червня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача докази розгляду запиту позивача від 26 січня 2024 року.
Ухвалою суду від 17 вересня 2024 року у задоволенні клопотання позивача від 25 липня 2024 року про витребування доказів відмовлено.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
26 січня 2024 року позивач надіслав на електронну адресу Комунального підприємства «Сокільничанка» (kp_sokil@ukr.net) запит на інформацію, що подається фізичним особам відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» (документ підписаний електронним цифровим підписом), в якому просив надати інформацію:
- ПИТАННЯ № 1. Скільки вхідних документів надійшло (від інших органів, установ, організацій, громадян тощо) до КП «Сокільничанка» та було зареєстровано як вхідний документ, за 2023 рік. Прошу вказати конкретну кількість. Зазначте також в якому саме документі (журнал, бланк тощо) відбувається реєстрація вхідних документів, що надходять до КП «Сокільничанка»;
- ПИТАННЯ № 2. Повідомте, чи надходила до Вашої адреси Ухвала Львівського ОАС від 03.07.2023, про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі № 380/3015/23. Повідомте дату надходження такої Ухвали та вхідний реєстраційний номер.
Відповідь позивач просив надіслати на поштову адресу.
Відповідь на вказаний інформаційний запит у матеріалах справи відсутня.
Позивач, уважаючи порушення відповідачем свого права на інформацію, а саме: ненадання відповіді на Запит від 26.01.2024; ненадання відповіді на Запит від 26.01.2024 своєчасно, в межах строку, передбаченого ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка дій відповідача щодо дотримання ним вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» під час розгляду запиту на інформацію позивача від 26 січня 2024 року.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно зі статтею 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що є у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
За змістом пунктів 1, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.
Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Статтею 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначений перелік розпорядників інформації.
Так, відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;
4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
Згідно із статтею 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою визначені обов`язки розпорядників інформації, розпорядники інформації зобов`язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Частинами першою - п`ятою статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити:
1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Строки розгляду запитів на інформацію визначені статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Так, згідно із частинами першою, четвертою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що орган, до якого надіслано запит громадянина на отримання публічної інформації, зобов`язаний об`єктивно і вчасно його розглянути, перевірити викладені в ньому факти, та надати відповідь на запит на інформацію у встановлені законом строки, а саме не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, якщо такий запит не стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Отже, право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.
У справі, яка розглядається, суд встановив, що 26 січня 2024 року позивач надіслав на електронну адресу Комунального підприємства «Сокільничанка» (kp_sokil@ukr.net) запит на інформацію відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» (документ підписаний електронним цифровим підписом), однак станом на дату звернення з цим позовом до суду відповіді на свій запит не отримав. Відсутня відповідь на запит на інформацію позивача від 26 січня 2024 року і станом на день розгляду цієї справи.
Відповідач, своєю чергою, подав відповідь на відзив, в якій стверджує, що запит на інформацію позивача від 26 січня 2024 року він не отримував, вперше довідався про цей запит в межах розгляду цієї справи, тому в його поведінці, яка полягає у ненаданні відповіді на цей запит, відсутня вина.
Оцінюючи аргументи відповідача у цій частині з урахуванням доводів позивача, які викладені у позовній заяві та відповідних клопотаннях від 25 липня 2024 року та 27 липня 2024 року, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої, пункту першого частини другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України).
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 74 КАС України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 75 КАС України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 76 КАС України).
За змістом частини першої, абзаців першого, другого частини другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На підтвердження своїх доводів щодо надіслання та отримання відповідачем запиту на інформацію від 26 січня 2024 року позивач подав до суду витяг з електронного листування (Оригінал повідомлення), у якому міститься, зокрема така інформація:
- електронна адреса позивача (відправника): 27eco.demo@gmail.com;
- електронна адреса відповідача (отримувача): kp_sokil@ukr.net;
- тема листа: 26.01.2024 Запит від ОСОБА_1 ;
- відповідний ідентифікатор повідомлення.
У вказаному витязі з електронного листування зазначено, що документ створено 26 січня 2024 року о 12:29 год. та такий доставлено за 0 секунд.
Отже, позивач як запитувач публічної інформації, право якого на подання запиту електронною поштою закріплене частиною третьою статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», і який реалізував це право саме у такий спосіб, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами підтвердив факт як надіслання свого запиту на інформацію від 26 січня 2024 року, так і його одержання розпорядником інформації.
Відповідач, стверджуючи, що не отримував запиту на інформацію позивача від 26 січня 2024 року, на підтвердження своїх доводів подав до суду знімок екрану комп`ютера із зображеннями з електронної пошти відповідача за період січня 2024 року, а саме розділів: ВХІДНІ та СПАМ, зі змісту якого видно, що протягом січня 2024 року запит на інформацію позивача від 26 січня 2024 року не надходив.
Суд критично оцінює наданий відповідачем доказ, позаяк він повністю суперечить наданому позивачем витягу з електронного листування (Оригінал повідомлення), який чітко підтверджує факт надіслання позивачем та отримання відповідачем запиту на інформацію від 26 січня 2024 року.
До того ж, наданий відповідачем знімок екрану комп`ютера не може бути у належний спосіб убезпеченим від можливого коригування відповідних розділів електронної пошти, зокрема ВХІДНІ та СПАМ, що ставить під сумнів його достовірність.
Крім цього, на підставі вимог абзаців першого, другого частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача покладений обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності і саме відповідач повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач не подав до суду жодних доказів настання випадків технічного чи іншого характеру, які унеможливили б неотримання ним спірного запиту позивача.
Інші твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема зауваження стосовно електронних пошт сторін різних сервісів, можливого великого об`єму документів, формату вкладених файлів тощо мають характер припущень. Доказування ж не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилання відповідача на те, що позивач не намагався в досудовому порядку з`ясувати відповідні обставини у відповідача, а одразу звернувся до суду, суд оцінює критично, оскільки такого обов`язку запитувача інформації норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» не передбачають. А право запитувача інформації на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду прямо передбачене статтею 23 вказаного Закону.
Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку про те, що відповідач порушив право позивача на доступ до публічної інформації, оскільки не надав відповіді на запит на інформацію від 26 січня 2024 року, а тому відповідна позовна вимога підлягає задоволенню у спосіб - визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Сокільничанка», яка полягає у ненаданні відповіді на запит на інформацію ОСОБА_1 від 26 січня 2024 року.
Стосовно позовної вимоги, яка стосується ненадання відповіді на Запит від 26.01.2024 своєчасно, в межах строку, передбаченого ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», то така задоволенню не підлягає, адже у спірному випадку відповідач не надав відповідь на запит позивача від 26 січня 2024 року зовсім. Отже, право позивача на доступ до публічної інформації порушене відповідачем у спосіб ненадання відповіді на запит на інформацію від 26 січня 2024 року, а не несвоєчасним наданням такої відповіді.
Щодо інших доводів сторін, які викладені у заявах по суті справи, а також клопотаннях позивача від 25 липня 2024 року та від 27 липня 2024 року, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не є необхідним надавати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для ухвалення рішення у цій справі.
Щодо вжиття заходів по факту зловживання (необґрунтований пропуск місяця часу для подання Відзиву) Відповідачем процесуальних прав та умисного затягування розгляду справи (клопотання від 25 липня 2024 року), то суд зазначає, що вжиття відповідних заходів є правом, а не обов`язком суду.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом приписів частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Ухвалою суду від 07 червня 2024 року позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту першого частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду позивач судовий збір не сплачував, а тому його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Сокільничанка» про визнання порушення права на інформацію - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Сокільничанка», яка полягає у ненаданні відповіді на запит на інформацію ОСОБА_1 від 26 січня 2024 року.
В решті позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 17 вересня 2024 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна
Суд | Львівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.09.2024 |
Оприлюднено | 20.09.2024 |
Номер документу | 121702137 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо |
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Клименко Оксана Миколаївна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Клименко Оксана Миколаївна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Клименко Оксана Миколаївна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Клименко Оксана Миколаївна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Клименко Оксана Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні