Постанова

від 17.09.2024 по справі 440/1184/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Чеснокова А.О.

17 вересня 2024 р.Справа № 440/1184/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «АКРОПОЛІС-ПЛАЗА» - адвоката Руденко Сергія Павловича на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АКРОПОЛІС-ПЛАЗА» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2024 позивач товариство з обмеженою відповідальністю «АКРОПОЛІС ПЛАЗА» (далі ТОВ «АКРОПОЛІС ПЛАЗА», підприємство) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган), в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 13.10.2023 :

№ 00091070701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 123 024.00 грн;

№ 00091080701, яким застосовано штраф (50%) у розмірі 61 512.00 грн.

В рамках позовної заяви позивачем також наведено попередній розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000.00 грн та зазначено, що документальне підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та остаточний їх розрахунок позивач надасть до суду відповідно до вимог КАС України.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 задоволено адміністративний позов ТОВ «АКРОПОЛІС ПЛАЗА».

Судовим рішенням визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.10.2023 № 00091070701 та № 00091080701.

За рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ТОВ «АКРОПОЛІС ПЛАЗА» стягнуто витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028.00 грн.

13.06.2024 представник позивача ТОВ «АКРОПОЛІС-ПЛАЗА» - адвокат Руденко С.П. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому просив стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000.00 грн (т. 2 а.с. 22-31).

17.06.2024 від ГУ ДПС у Полтавській області надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (т. 2 а.с. 37-39).

У поданому запереченні відповідач зазначив про невідповідність заявлених до відшкодування витрат критеріям, визначених у ч. 4 ст. 134 КАС України та заперечував щодо їх відшкодування в повному обсязі.

Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «АКРОПОЛІС-ПЛАЗА» про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовляючи в задоволенні заяви про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд першої інстанції, виходив з того, що детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у матеріалах справи відсутній.

Також суд зазначив, що станом на дату розгляду заяви про розподіл судових витрат, що складаються з витрат позивача на правничу допомогу, позивач мав сплатити вартість послуг адвоката. Натомість жодних доказів такої сплати суду не надано.

Не погодившись із вказаним додатковим рішенням суду, представником позивача ТОВ «АКРОПОЛІС-ПЛАЗА» - адвокатом Руденко С.П. подано апеляційну скаргу, в якій з посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про ухвалення додаткового рішення по справі в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу у суді першої інстанції позивач надав до матеріалів справи : ордер серія АІ № 1528873, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 10687/10 (т. 1 а.с. 110-111), договір про надання правничої допомоги (правової) допомоги № 09/01-24 від 09.01.2024, додаток № 1 до Договору № 09/01-24 від 09.01.2024, акт про прийняття передачу наданої правової допомоги від 10.06.2024 (т. 2 а.с. 26-31).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 09/01-24 клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, завданням (предметом) якої є представництво законних інтересів, забезпечення захисту прав, свобод та інтересів клієнта.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 09/01-24 за правничу допомогу, надану адвокатом, клієнт сплачує винагороду (гонорар).

Відповідно до п. 4.3 Договору № 09/01-24 розмір винагороди (гонорару) та порядок її сплати встановлюється за домовленістю сторін у окремому додатку, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1 додатку № 1 до Договору № 09/01-24 клієнт доручив, а адвокат взяв на себе зобов`язання виконати (надати) наступні юридичні послуги (правничу допомогу) :

- підготовка позовної заяви та решти необхідних процесуальних документів для представництва клієнта в суді першої та апеляційної інстанції щодо оскарження податкових повідомлень -рішень органу ДПС, винесених на підставі Акту перевірки від 11.09.2023 № 8902/16-31-07-01-02/33929610.

Відповідно до п. 2 додатку № 1 до Договору № 09/01-24 вартість надання правничої (правової) допомоги, представництва і супроводу інтересів клієнта в суді першої інстанції, з підстав визначених у п. 1 даного Додатку, погоджена сторонами та складає 25 000.00 грн.

Згідно акту про прийняття передачу наданої правової допомоги від 10.06.2024 виконавець з 09.01.2024 по 10.06.2024 надав клієнту юридичні послуги відповідно до Договору № 09/01-24, а клієнт прийняв надані послуги.

Відповідно до пунктів 2. 4 додатку 1 до Договору № 09/01-24 вартість послуг за період, вказаний в п. 1 цього Акту, складає 25 000.00 грн, що включає наступний обсяг наданої правової допомоги адвокатом клієнтові:

ознайомлення з наданими клієнтом документами, аналіз і вивчення судової практики, надання консультації (по телефону та піл час зустрічей) щодо порядку та можливості оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.10.2023 № 00091070701 за фермою «В4» та податкового повідомлення-рішення від 13.10.2023 № 00091080701 за фермою «ПН», прийнятих ГУ ДПС у Полтавський області;

підготовка позовної заяви, формування додатків та надсилання до Полтавського окружного адміністративного суду, підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, заперечень на додаткові пояснення до відзиву на позов, заяви про розгляд справи в загальному позовному провадженні та інші процесуальні документи;

прийняття участі в судових засіданнях в Полтавському окружному адміністративному суді в режимі вілеоконференції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ста. 139 КАС України.

Аналогічні за змістом висновки викладені також у постановах від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, від 24.06.2021 у справі № 520/12026/19 та від 03.12.2021 у справі № 817/861/18, від 23.06.2022 у справі № 640/9792/20.

Так, представник відповідача заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що витрати за надання правничої допомоги неспівмірні зі складністю справи.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Верховний суд у постанові від 29.08.2024 у справі № 560/10132/21 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 р. у справі № 755/2587/17.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, стосовно необхідності надання до суду доказів сплати витрат на правничу допомогу.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний підхід щодо застосування положення ч. 7 ст. 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу застосовано Верховним Судом у постановах від 14.06.2023 у справі № 1340/5680/18, від 17.07.2024 у справі № 9901/425/21.

Щодо послуг: «ознайомлення з наданими клієнтом документами, аналіз і вивчення судової практики, надання консультації (по телефону та піл час зустрічей) щодо порядку та можливості оскарження податкового повідомлення-рішення, формування додатків до позовної заяви та надсилання до Полтавського окружного адміністративного суду», колегія суддів зазначає, що такі послуги є складовими процесу написання позовної заяви та не можуть вважатись окремими послугами правового характеру, а відтак окремому стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Проаналізувавши зроблений представником позивача розрахунок та надані відповідачем заперечення, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, з урахуванням співмірності витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи, що сама по собі справа є нескладною, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, колегія суддів приходить до висновку, що заявлена сума винагороди є завищеною, у зв`язку з чим заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню на суму 5 000.00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо часткового задоволення апеляційної скарги представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «АКРОПОЛІС-ПЛАЗА» - адвоката Руденко С.П. та скасування додаткового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 з прийняттям нового додаткового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДПС у Полтавській області на користь ТОВ «АКРОПОЛІС-ПЛАЗА» з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000.00 грн.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 311, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «АКРОПОЛІС-ПЛАЗА» - адвоката Руденко Сергія Павловича задовольнити частково.

Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АКРОПОЛІС-ПЛАЗА» про ухвалення додаткового рішення у справі - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (ЄДРПОУ 44057192) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АКРОПОЛІС-ПЛАЗА» частину витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді А.О. Бегунц Л.В. Курило Повний текст постанови складено 18.09.2024 року