Ухвала

від 22.10.2024 по справі 440/1184/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 жовтня 2024 р.Справа № 440/1184/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові заяву представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «АКРОПОЛІС ПЛАЗА» - адвоката Руденко Сергія Павловича про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 440/1184/24 за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АКРОПОЛІС ПЛАЗА» до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и в:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 задоволено адміністративний позов ТОВ «АКРОПОЛІС ПЛАЗА».

Судовим рішенням визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.10.2023 № 00091070701 та № 00091080701.

За рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ТОВ «АКРОПОЛІС ПЛАЗА» стягнуто витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028.00 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням ГУ ДПС у Полтавській області подана апеляційна скарга.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «АКРОПОЛІС ПЛАЗА» - адвокат Руденко С.П., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами, які по сутті аналогічні підставам звернення до суду, викладеними у позовній заяві.

Одночасно представник позивача просив покласти судові витрати на скаржника.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2024, - без змін. Повний текст постанови складено 18.09.2024.

20.09.2024 до Другого апеляційного адміністративного суду, через підсистему «Електронний суд», надійшла заява представника позивача ТОВ «АКРОПОЛІС-ПЛАЗА» - адвоката Руденко С.П. про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі, в якій заявник просить суд стягнути з ГУ ДПС у Полтавській області на користь ТОВ «АКРОПОЛІС-ПЛАЗА» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500.00 грн.

В обґрунтування зазначає, що заявлена заява про відеоконференцію апеляційним судом задоволена, проте відеоконференція судового засідання, яке призначалося на 17.09.2024, о 11:40 годині (день коли було оголошено вступну і резолютивну частині постанови Другого апеляційного адміністративного суду) не відбулася з технічних причин, що не залежали від представника позивача і його технічних засобів.

Вважає, що з даних причин він не використав право на подання до суду заяви про надання доказів про розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він повинен буде понести в наслідок розгляду справи в апеляційному суді.

21.10.2024 від ГУ ДПС у Полтавській області надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви представника позивача ТОВ «АКРОПОЛІС-ПЛАЗА» - адвоката Руденко С.П., колегія суддів, дійшла висновку, що заява має бути залишена без розгляду з таких підстав.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Таким чином підставою для ухвалення додаткового рішення за правилами п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України є невирішення судом питання про судові витрати при прийнятті рішенні у справі.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на визначений процесуальними нормами закону порядок звернення до суду апеляційної інстанції і процедуру розгляду апеляційної скарги, положення частини 7 статті 139, частини третьої статті 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити суду апеляційної інстанції про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення за апеляційною скаргою. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи), можуть бути надані суду апеляційної інстанції для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення постанови протягом п`яти днів після ухвалення постанови за апеляційною скаргою.

Якщо докази на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, за умови, що прохання про розподіл цих витрат буде заявлене суду апеляційної інстанції до завершення розгляду справи будуть надані по спливу п`яти днів після ухвалення судового рішення за апеляційною скаргою заява про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги (в суді апеляційної інстанції) залишається без розгляду.

Так само у значенні абзацу третього частини сьомої статті 139 КАС України залишається без розгляду і заява сторони про розподіл понесених витрат на правничу допомогу (разом з доказами, які до неї додані), якщо вона подана після того, як суд апеляційної інстанції вже розглянув апеляційну скаргу.

Якщо до завершення розгляду апеляційної скарги сторона, зокрема позивач, не заявив суду апеляційної інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, й відповідно не надав документів, які ці витрати підтверджують, суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу (понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції), як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду апеляційної інстанції вже після того, як цей суд розгляне апеляційну скаргу й ухвалить відповідну постанову.

Іншими словами, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Виходячи з викладеного тлумачення статей 134 та 139 КАС України, колегія суддів зазначає, що умовою прийняття рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу є подання позивачем до закінчення судових дебатів заяви про ці витрати.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідна заява про відшкодування витрат з відповідними доказами представником позивача було подано до суду після розгляду справи по суті в суді апеляційної інстанції (20.09.2024), що є визначеною процесуальним законодавством підставою для залишення без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що відзив представника позивача ТОВ «АКРОПОЛІС-ПЛАЗА» - адвоката Руденко С.П. на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області заяв (клопотань) про стягнення витрат на правничу допомогу не містить.

Зазначення у відзиві на апеляційну скаргу прохання представника позивача адвоката Руденко С.П.: «Судові витрати покласти на скаржника» не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.07.2023 у справі № 160/16902/20, від 20.08.2024 у справі № 280/3862/20.

Як було зазначено вище відповідно до позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

Колегія суддів вважає не обґрунтованими посилання представника позивача на те, що через не проведення, з технічних причин, судового засідання, яке призначалося на 17.09.2024, о 11:40 годині в режимі відеоконференції, він не використав право на подання до суду заяви про надання доказів про розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він повинен буде понести в наслідок розгляду справи в апеляційному суді.

Колегія суддів зазначає, що позивач не був позбавлений можливості зробити відповідну заяву про відшкодування витрат до 17.09.2024 (дата розгляду справи) зазначивши про це у відзиві на апеляційну скаргу чи звернувшись з окремою заявою.

При цьому, як вбачається з акту про прийняття - передачу наданої правничої допомоги від 19.09.2024 - всі послуги були надані адвокатом до прийняття судом апеляційної інстанції рішення по суті (зустріч з уповноваженим представником клієнта, надання усних консультацій, ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, підготовка заяви про виправлення описки у відзиві, відстеження в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» процесуальних дій Другого апеляційного адміністративного суду, контроль за розглядом справи), тобто усі послуги адвокатом фактично були надані позивачу до часу пред`явлення відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області.

Належних обґрунтувань не можливості складення та подання даних документів до прийняття судом апеляційної інстанції рішення по суті або разом з відзивом на апеляційну скаргу, представник позивача не наводить.

При цьому суд апеляційної інстанції не заперечує того, що позивач в цій справі отримав правничу допомогу адвоката і витрати, які він у зв`язку з цим фактично поніс чи міг (або ще має) понести, охоплюються поняттям судових витрат у значенні статті 134 КАС України. Але про ці обставини позивач не повідомив суду апеляційної інстанції до ухвалення постанови від 17.09.2024.

Отже, враховуючи викладені обставини та наведені норми права, колегія суддів доходить висновку, що заява представника позивача ТОВ «АКРОПОЛІС-ПЛАЗА» - адвоката Руденко С.П. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду на підставі частини 7 статті 139 КАС України, оскільки до закінчення розгляду справи позивач не подав докази на підтвердження розміру судових витрат та не зробив відповідну заяву, що такі докази будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічні правові висновки щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 340/2823/21 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.07.2023 у справі № 160/16902/20.

Ураховуючи, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду апеляційної інстанції правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність процесуальних підстав для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 243, 252, 311, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «АКРОПОЛІС ПЛАЗА» - адвоката Руденко Сергія Павловича про ухвалення додаткового рішення у справі № 440/1184/24 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Мельнікова Л.В.Судді Бегунц А.О. Курило Л.В. Повний текст ухвали складено 25.10.2024 року