Постанова

від 17.09.2024 по справі 320/34385/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/34385/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Куць М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року, суддя Щавінський В.Р., у справі за адміністративним позовом Підприємства об`єднання громадян «Аввелум» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Підприємство об`єднання громадян «Аввелум» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.06.2023 №00433410704 (форма «В1»);

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.06.2023 №00433380704 (форма «Р»).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення контролюючого органу було прийнято за результатом проведеної перевірки, в ході якої відповідачем було неправомірно відмовлено позивачеві в праві на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за податковий період лютий 2023 року в розмірі 19 250 748,00 грн, хоча право на отримання позивачем відповідних сум підтверджується документально, а наказ про проведення перевірки не відповідає вимогам статті 81 ПК України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.06.2023 №00433410704 (форма «В1»).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.06.2023 №00433380704 (форма «Р»).

Стягнуто сплачений судовий збір у розмірі 30 602,69 грн на користь Підприємства об`єднання громадян «Аввелум» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Підприємство об`єднання громадян «АВВЕЛУМ» (ідентифікаційний код 43564868, місцезнаходження: 69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 60А) 13.03.2020 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 18.04.2023 № 1654-п та направлень від 28.04.2023 №6319/26-15-07-04-01 та №6320/26-15-07-04-01 проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства об`єднання громадян «АВВЕЛУМ» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за лютий 2023 року.

За наслідками перевірки складений Акт від 17.05.2023 №35562/26-15-07-04-01/43564868.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, абз. «г» п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2023 року на 19 250 748,00 грн та занижено податок на додану вартість на 172 677,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем в порядку ст. 86 Податкового кодексу України подані заперечення, в яких останній просив скасувати висновки акту перевірки.

Листом від 15.06.2023 №23391/26-15-07-04-01-07 контролюючий орган повідомив позивача про залишення заперечень без задоволення.

В подальшому на адресу позивача надійшли податкові повідомлення - рішення від 22.06.2023 №00433380704 за формою «Р», яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 250 846,25 грн (у тому числі 43 169,25 грн штрафної (фінансової) санкції); від 22.06.2023 №00433410704 за формою «В1», яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2023 року у розмірі 19 250 748,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4 812 687,00 грн.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, витрат та доходу.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, витрат та доходу обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Отже, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При цьому, подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

Так, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Водночас, сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

При цьому, для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Пунктом 206.1 статті 206 Податкового кодексу України визначено, що під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Відповідно до пунктів 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Як убачається із матеріалів справи, підставою прийняття Головним управлінням ДПС у м. Києві спірних податкових повідомлень-рішень є висновки контролюючого органу щодо неможливості підтвердити ведення позивачем фінансово-господарської діяльності, формування від`ємного значення за періоди охопленні перевіркою, а саме: за червень 2021 року та лютий 2023 року, у зв`яку з ненаданням документів до перевірки, а саме: виписки банку/платіжні доручення, що підтверджують факт сплати за лютий 2023 року; звіти виробництва, звіти щодо калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); звіти технологічні карти, на підставі яких здійснюється виробничий процес та бухгалтерський облік списання та використання сировини, матеріалів, запасів, товарів, готової продукції; акти приймання-передачі виробничого обладнання, технічні паспорта орендованого обладнання, що використовується у виробництві; договори позики (кредиту/фінансової допомоги); оборотно-сальдові відомості за червень 2021, лютий 2023 року по рахунках 10, 20, 23, 24, 26, 28 (аркуш 6 Акта перевірки).

Так, в акті перевірки вказано, що основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ є: застосування нульової ставки оподаткування по ПДВ згідно з п.197.6 ст.197 та пункту 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 05.04.2021 №189 про надання дозволів на право користування пільгами з оподаткування підприємствам та організаціям громадських організацій осіб з інвалідністю та здійснення експортних операцій (одяг, що був у користуванні, для подальшого використання з текстильних матеріалів).

В охопленому перевіркою звітному періоді платник податків не оформляв взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ (зазначено на аркуші 3 Акта перевірки).

Разом з тим, факт наявності виробничих потужностей, працівників, обладнання відповідачем в Акті перевірки не заперечується.

При цьому, в Акті перевірки на аркуші 2 зазначено «Відомості про загальну площу приміщень, що на початок перевірки використовується у господарській діяльності» зазначено: складське приміщення з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року загальною площею 2600 м2 (м. Полтава, вул. Бірюзова Маршала, 26/1), виробниче приміщення з 04.01.2021 року по 30.09.2021 року площею 300 м2 , офіс з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року загальною площею 20 м2 (м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52 Б, оф. 449.

Наявність працівників підтверджується штатним розписом на 1 червня 2021 року, розрахункова відомість з заробітної плати за червень 2021 року, табелем обліку використання робочого часу працівників за червень 2021 року, списком працюючих осіб з інвалідністю за червень 2021 року.

Імпортні операції здійснюються згідно договору комісії з комісіонером - ТОВ «Найдора».

Матеріали справи свідчать, що 04.01.2021 між Підприємством об`єднання громадян «АВВЕЛУМ» (Комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Найдора» (Комісіонер) було укладено договір комісії №2-АВ-НД, за умовами якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента здійснювати від свого імені та за рахунок комітента за обумовлено договором винагороду такі дії:

- придбання у нерезидентів України вживаних одягу, взуття, речей. Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики зазначеного товару визначаються у Додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною;

- укладає імпортні зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу товару з нерезидентами України;

- збереження та транспортування товару відповідно до базису поставки за контрактом;

- укладає необхідні договори митного оформлення товару при отриманні та за необхідності може виконувати всі необхідні митні платежі.

Відповідно до пункту 1.2 договору товар, що пройшов митне оформлення передається комісіонером комітенту, та є власністю комітента.

Товар, що є предметом цього договору, передається комісіонером комітенту за актом приймання-передачі у місці зберігання відповідними паріями товару та/або частинами партії товару згідно Додатку, який складається на кошту партію товару окремо, за адресою, зазначеною у відповідному додатку (пункт 1.3 договору).

Згідно з пунктом 1.4 договору сторони погодили, що вантажоодержувачем товару буде безпосередньо сам комісіонер.

Пунктом 3.1 договору визначено, що імпортна ціна товару вказується в Додатках до цього договору , які є невід`ємною частиною.

Комітент перераховує грошові кошти для оплати продавцям нерезидентам України за поставлений товар на поточний рахунок комісіонера, зазначений в п.8 цього договору, в національній валюті Україні - гривні. Купівлю валюти для розрахунків із нерезидентами продавцям за поставлений товар комісіонер здійснює самостійно та приймає на себе всі ризики щодо коливання курсі іноземної валюти (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору ціною цього договору є вартість наданих комісіонером послуг відповідно до Звітів комісіонера та актів прийому-передачі наданих послуг.

Так, між сторонами були підписані Додатки до договори, в яких сторони погодили найменування, валюту, кількість та вартість товару. Копії вказаних договорів долучені до матеріалів справи.

Також ТОВ «Найдора» як комісіонером було поставлено позивачу як комітенту за червень 2021 року товар (одяг, що був у користуванні, для подальшого використання, несортований з текстильних матеріалів (SecondHand) - 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії: футболки, сорочки, блузки, светри, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг; взуття, що було у користуванні, для подальшого використання, зимове, весняно-осіннє та літнє, 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії; речи вживані несортовані, з текстильних матеріалів в асортимент: ковдри, дорожні пледи, білизна, скатертини, фіранки та ін.), про що між сторонами були складені та підписані акти прийому-передачі, копії яких долучені до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Найдора» були складені звіти комісіонера за червень 2021 року. Копії вказаних звітів долучені до матеріалів справи.

Позивач розрахувався перед вказаним контрагентом за надані комісійні послуги, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії банківських виписок.

Окрім того, з матеріалів справи слідує, що компаніями Salvation Army Trading, RETAILCLOT Sp. z. o. o., Recycle Proline LTD, Texpower Sp. z.o.o., Польща, INTERCLOT Sp. z. o. o. було поставлено, а ПОГ «АВВЕЛУМ» прийнято товар (одяг, що був у користуванні, для подальшого використання, несортований з текстильних матеріалів 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії: футболки, сорочки, блузки, светри, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг; взуття, що було у користуванні, для подальшого використання, зимове, весняно-осіннє та літнє, 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії; речи вживані несортовані, з текстильних матеріалів в асортимент: ковдри, дорожні пледи, білизна, скатертини, фіранки та ін.), про що свідчать складені позивачем під час митного оформлення товару митні декларації UA209140/2021/065729, UA209140/2021/065733, UA209140/2021/065600, UA209140/2021/065599, UA209140/2021/065593, UA209140/2021/065591, UA209140/2021/065587, UA209140/2021/065584, UA209140/2021/065580, UA209140/2021/065568, UA209140/2021/065290, UA209140/2021/065285, UA209140/2021/065275, UA209140/2021/065594, UA209140/2021/065712, UA209140/2021/065687, UA209140/2021/065596, UA209140/2021/065690, UA209140/2021/065233, UA209140/2021/065239, UA209140/2021/065248, UA209140/2021/065257, UA209140/2021/065261, UA209140/2021/065213, UA209140/2021/064528, UA209140/2021/064176, UA209140/2021/063861, UA209140/2021/063671, UA209140/2021/063363, UA209140/2021/063300, UA209140/2021/063299, UA209140/2021/063247, UA209140/2021/063242, UA209140/2021/063224, UA209140/2021/062668, UA209140/2021/062681, UA209140/2021/062694, UA209140/2021/062718, UA209140/2021/062721, UA209140/2021/062729, UA209140/2021/062776, UA209140/2021/062732, UA209140/2021/062785, UA209140/2021/062790, UA209140/2021/062780, UA209140/2021/062831, UA209140/2021/062832, UA209140/2021/062847, UA209140/2021/062807, UA209140/2021/062769, UA209140/2021/062756, UA209140/2021/062747, UA209140/2021/061137, UA209140/2021/061139, UA209140/2021/061259, UA209140/2021/060683, UA209140/2021/060645, UA209140/2021/060746, UA209140/2021/060298, UA209140/2021/060292, UA209140/2021/060280, UA209140/2021/060271, UA209140/2021/060260, UA209140/2021/060219, UA209140/2021/060214, UA209140/2021/060198, UA209140/2021/060191, UA209140/2021/060174, UA209140/2021/059932, UA209140/2021/059805, UA209140/2021/059722, UA209140/2021/059703, UA209140/2021/059688, UA209140/2021/059670, UA209140/2021/059669, UA209140/2021/059662, UA209140/2021/059654, UA209140/2021/059639, UA209140/2021/059155, UA209140/2021/058940, UA209140/2021/058932, UA209140/2021/058705, UA209140/2021/057911, UA209140/2021/057772, UA209140/2021/057752, UA209140/2021/057750, UA209140/2021/057372, UA209140/2021/057336, UA209140/2021/057331, UA209140/2021/057287, UA209140/2021/057277, UA209140/2021/057275, UA209140/2021/057256, UA209140/2021/057255, UA209140/2021/057089, UA209140/2021/057040, UA209140/2021/056915, UA209140/2021/056887, UA209140/2021/056886, UA209140/2021/056861, UA209140/2021/056846, UA209140/2021/056842, UA209140/2021/056838, UA209140/2021/056834, UA209140/2021/056820, UA209140/2021/056813, UA209140/2021/056808, UA209140/2021/056798, UA209140/2021/056789, UA209140/2021/056773, UA209140/2021/056764, UA209140/2021/056756, UA209140/2021/056037, UA209140/2021/056197, UA209140/2021/055783, UA209140/2021/055617, UA209140/2021/055235, UA209140/2021/055231, UA209140/2021/055212, UA209140/2021/055206, UA209140/2021/055171, UA209140/2021/055118, UA209140/2021/054837, UA209140/2021/054772, UA209140/2021/054668, UA209140/2021/054654, UA209140/2021/054617.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2022 за №1372/21684 затверджено Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок №651), який визначає правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3 (далі - додаткові аркуші), специфікації форми МД-8 (далі - специфікація), порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6 (далі - доповнення), випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.

У відповідності до п. 47 розділу ІІ Порядку №651 графа 47 «Нарахування платежів» заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу Х Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати за МД єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України (далі - єдиний збір), та/або сплати плати.

У графі наводяться відомості про нарахування митних платежів. Якщо за МД нараховуються та справляються єдиний збір та/або плата, то відомості про їх нарахування наводяться у цій графі ЄАД. Якщо товар не є об`єктом оподаткування відповідним митним платежем, відомості про нараховування такого платежу в графі не наводяться.

У першій колонці «Вид» зазначається код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами.

У другій колонці "Основа нарахування" зазначаються:

при нарахуванні плати - кількість годин роботи посадової особи митного органу, витрачених на виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для митного органу, незалежно від кількості оформлених МД;

при нарахуванні мита:

за адвалорною ставкою - митна вартість товару, зазначена в графі 45 МД;

за специфічною ставкою - кількість товару у відповідних одиницях вимірювання та обліку;

при нарахуванні акцизного податку:

у разі обчислення акцизного податку із застосуванням адвалорних ставок - відповідна база оподаткування (вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку);

у разі обчислення акцизного податку із застосуванням специфічних ставок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) - відповідна база оподаткування (величина, визначена в одиницях виміру ваги, об`єму, кількості товару (продукції), об`єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках);

при нарахуванні податку на додану вартість:

митна вартість товару, зазначена в графі 45 МД, збільшена на суму мита (для товарів, що підлягають обкладенню митом) та акцизного податку (для товарів, що підлягають обкладенню акцизним податком);

фактурна вартість товару, зазначена в графі 42 МД, перерахована у валюту України за курсом, указаним у графі 23 МД, збільшена на суму мита (для товарів, що підлягають обкладенню митом) та акцизного податку (для товарів, що підлягають обкладенню акцизним податком), якщо митна вартість товару менша, ніж фактурна вартість;

при нарахуванні єдиного збору - дані, на підставі яких здійснюється розрахунок суми єдиного збору (кількість залізничних вагонів, довжина маршруту тощо). Якщо єдиний збір складається з декількох складових (за проведення контролю, плати за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України, плати за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням установлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів), відомості про нарахування таких складових зазначаються окремими рядками.

У третій колонці "Ставка" зазначаються:

при нарахуванні мита - установлений законодавством розмір ставки мита;

при нарахуванні акцизного податку - установлений законодавством розмір ставки акцизного податку;

при нарахуванні податку на додану вартість - установлений законодавством розмір ставки податку на додану вартість;

при нарахуванні плати - установлений законодавством розмір ставки плати;

при нарахуванні єдиного збору - установлений законодавством розмір ставки цього збору.

У четвертій колонці "Сума" зазначається нарахована сума відповідного митного платежу. Розмір плати визначається залежно від кількості зазначених у колонці "Основа нарахування" годин з урахуванням установленого законодавством розміру плати за одну годину.

При декларуванні товарів з використанням комплектів додаткових аркушів права нижня частина графи 47 додаткових аркушів не заповнюється.

У п`ятій колонці "Спосіб платежу" зазначається код способу розрахунку відповідно до класифікатора способів розрахунку.

Відповідно до класифікатора видів надходження до бюджету, що контролюються митними органами, опублікований на офіційному сайті Державної податкової служби України код виду надходжень 020 - Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, а код виду надходжень 028 - Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я).

У графі зазначається у валюті України заявлена митна вартість товару.

Всі митні декларації містять заповнену графу 47 «Нарахування платежів» із визначенням виду надходжень 028, а саме: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я).

Згідно ч. 1 ст. 74 Митного кодексу України (далі - МК України) імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що позивачем здійснювався імпорт товарів, тобто в межах спірних правовідносин підлягав застосуванню митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Тобто, для ввезення імпортованого товару та випуску його у вільний обіг покупцем має бути сплачено всі митні платежі, встановлені законом на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей.

З акта перевірки слідує, що митні декларації, які містяться в матеріалах справи були надані позивачем до перевірки.

При цьому, відповідачем жодних зауважень щодо їх форми та зазначених в них відомостях в акті перевірки не наведено.

Таким чином, в даному випадку первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року справа № 640/21773/22.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що імпортований товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності під час виробництва готової продукції, що підтверджується звітами про виробництво № 118 від 01 червня 2021 року, № 138 від 01 червня 2021 року, № 158 від 01 червня 2021 року, № 119 від 02 червня 2021 року, № 139 від 02 червня 2021 року, № 159 від 02 червня 2021 року, № 120 від 03 червня 2021 року, № 140 від 03 червня 2021 року, № 160 від 03 червня 2021 року, № 121 від 04 червня 2021 року, № 141 від 04 червня 2021 року, № 161 від 04 червня 2021 року, № 122 від 07 червня 2021 року, № 142 від 07 червня 2021 року, № 162 від 07 червня 2021 року, № 123 від 08 червня 2021 року, № 143 від 08 червня 2021 року, № 163 від 08 червня 2021 року, № 124 від 09 червня 2021 року, № 144 від 09 червня 2021 року, № 164 від 09 червня 2021 року, № 125 від 10 червня 2021 року, № 145 від 10 червня 2021 року, № 165 від 10 червня 2021 року, № 126 від 11 червня 2021 року, № 146 від 11 червня 2021 року , № 166 від 11 червня 2021 року, № 127 від 14 червня 2021 року, № 147 від 14 червня 2021 року, № 167 від 14 червня 2021 року, № 128 від 15 червня 2021 року, № 148 від 15 червня 2021 року, № 168 від 15 червня 2021 року, № 129 від 16 червня 2021 року , № 149 від 16 червня 2021 року, № 169 від 16 червня 2021 року, № 178 від 16 червня 2021 року, № 130 від 17 червня 2021 року, № 130 від 17 червня 2021 року, № 150 від 17 червня 2021 року, № 170 від 17 червня 2021 року, № 179 від 17 червня 2021 року, № 131 від 18 червня 2021 року, № 151 від 18 червня 2021 року, № 171 від 18 червня 2021 року, № 180 від 18 червня 2021 року, № 132 від 22 червня 2021 року, № 152 від 22 червня 2021 року, № 172 від 22 червня 2021 року, № 181 від 22 червня 2021 року , № 153 від 23 червня 2021 року, № 173 від 23 червня 2021 року, № 182 від 23 червня 2021 року, № 134 від 24 червня 2021 року, № 154 від 24 червня 2021 року, № 174 від 24 червня 2021 року, № 183 від 24 червня 2021 року, № 135 від 25 червня 2021 року, № 155 від 25 червня 2021 року, № 175 від 25 червня 2021 року, № 184 від 25 червня 2021 року, № 136 від 29 червня 2021 року, № 156 від 29 червня 2021 року, № 176 від 29 червня 2021 року, № 185 від 29 червня 2021 року, № 137 від 30 червня 2021 року, № 157 від 30 червня 2021 року, № 177 від 30 червня 2021 року № 186 від 30 червня 2021 року.

В подальшому вироблена продукція була реалізована дистриб`юторам, що підтверджується договорами поставки №02/02/21К від 02 лютого 2021 року, № 30221/01к від 03 лютого 2021 року, № бн від 24 червня 2021 року, № бн від 24 червня 2021 року, № 07/06-21 від 07 червня 2021 року, № бн від 01 квітня 2021 року, № 01/04-2 від 01 квітня 2021 року, видатковими накладними № 176 від 08 червня 2021 року, № 174 від 08 червня 2021 року, № 200 від 25 червня 2021 року, № 218 від 24 червня 2021 року, № 144 від 08 червня 2021 року, рахунком на оплату № 144 від 08 червня 2021 року, видатковою накладною № 145 від 08 червня 2021 року, товарно-транспортною накладною № 272 від 08 червня 2021 року, рахунком на оплату № 145 від 08 червня 2021 року, видатковою накладною № 146 від 08 червня 2021 року, товарно-транспортною накладною № 273 від 08 червня 2021 року, рахунком на оплату № 146 від 08 червня 2021 року, видатковою накладною № 147 від 08 червня 2021 року, товарно-транспортною накладною № 274 від 08 червня 2021 року, рахунком на оплату № 147 від 08 червня 2021 року, товарно-транспортноюнакладною № 274 від 08 червня 2021 року, видатковою накладною № 148 від 08 червня 2021 року, товарно-транспортною накладною № 275 від 08 червня 2021 року, рахунком на оплату № 148 від 08 червня 2021 року, видатковою накладною № 149 від 08 червня 2021 року, товарно-транспортною накладною № 276 від 08 червня 2021 року, рахунком на оплату № 149 від 08 червня 2021 року, видатковою накладною № 150 від 08 червня 2021 року, товарно-транспортною накладною № 277 від 08 червня 2021 року, рахунком на оплату № 150 від 08 червня 2021 року, довіреністю № 8 від 08 червня 2021 року, видатковою накладною № 114 від 01 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 114 від 01 червня 2021 року, видатковою накладною № 149 від 01 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 149 від 01 червня 2021 року, видатковою накладною № 150 від 01 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 150 від 01 червня 2021 року, видатковою накладною № 151 від 01 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 151 від 01 червня 2021 року, видатковою накладною № 153 від 01 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 153 від 01 червня 2021 року, видатковою накладною № 154 від 01 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 154 від 01 червня 2021 року, видатковою накладною № 151 від 02 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 151 від 02 червня 2021 року, видатковою накладною № 152, актом приймання-передачі № 152 від 02 червня 2021 року, видатковою накладною № 155 від 02 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 155 від 02 червня 2021 року, видатковою накладною № 157 від 03 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 157 від 03 червня 2021 року, видатковою накладною № 159 від 03 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 159 від 03 червня 2021 року, видатковою накладною № 160 від 03 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 160 від 03 червня 2021 року, видатковою накладною № 161 від 03 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 161 від 03 червня 2021 року, видатковою накладною № 162 від 03 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 162 від 03 червня 2021 року, видатковою накладною № 163 від 03 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 163 від 03 червня 2021 року, видатковою накладною № 153 від 04 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 153 від 04 червня 2021 року, видатковою накладною № 164 від 04 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 164 від 04 червня 2021 року, видатковою накладною № 165 від 04 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 165 від 04 червня 2021 року, видатковою накладною № 167 від 04 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 167 від 04 червня 2021 року, видатковою накладною № 168 від 04 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 168 від 04 червня 2021 року, видатковою накладною № 169 від 04 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 169 від 04 червня 2021 року, видатковою накладною № 148 від 07 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 148 від 07 червня 2021 року, видатковою накладною № 148 від 07 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 148 від 07 червня 2021 року, видатковою накладною № 154 від 07 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 154 від 07 червня 2021 року, видатковою накладною № 171 від 07 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 171 від 07 червня 2021 року, видатковою накладною № 172 від 07 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 172 від 07 червня 2021 року, видатковою накладною № 173 від 08 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 173 від 08 червня 2021 року, видатковою накладною № 175 від 08 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 175 від 08 червня 2021 року, видатковою накладною № 177 від 08 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 177 від 08 червня 2021 року, видатковою накладною № 179 від 08 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 179 від 08 червня 2021 року, видатковою накладною № 181 від 09 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 181 від 09 червня 2021 року, видатковою накладною № 182 від 09 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 182 від 09 червня 2021 року, видатковою накладною № 183 від 09 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 183 від 09 червня 2021 року, видатковою накладною № 184 від 09 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 184 від 09 червня 2021 року, видатковою накладною № 155 від 10 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 155 від 10 червня 2021 року, видатковою накладною № 186 від 10 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 186 від 10 червня 2021 року, видатковою накладною № 187 від 10 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 187 від 10 червня 2021 року, видатковою накладною № 189 від 10 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 189 від 10 червня 2021 року, видатковою накладною № 82 від 11 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 82 від 11 червня 2021 року, видатковою накладною № 82 від 11 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 82 від 11 червня 2021 року, видатковою накладною № 190 від 11 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 190 від 11 червня 2021 року, видатковою накладною № 191 від 11 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 191 від 11 червня 2021 року, видатковою накладною № 132 від 14 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 132 від 14 червня 2021 року, видатковою накладною № 192 від 14 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 192 від 14 червня 2021 року, видатковою накладною № 193 від 14 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 193 від 14 червня 2021 року, видатковою накладною № 194 від 14 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 194 від 14 червня 2021 року, видатковою накладною № 156 від 15 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 156 від 15 червня 2021 року, видатковою накладною № 195 від 15 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 195 від 15 червня 2021 року, видатковою накладною № 197 від 15 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 197 від 15 червня 2021 року, видатковою накладною № 198 від 15 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 198 від 15 червня 2021 року, видатковою накладною № 133 від 16 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 133 від 16 червня 2021 року, видатковою накладною № 201 від 16 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 201 від 16 червня 2021 року, видатковою накладною № 136 від 17 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 136 від 17 червня 2021 року, видатковою накладною № 202 від 17 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 202 від 17 червня 2021 року, видатковою накладною № 204 від 18 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 204 від 18 червня 2021 року, видатковою накладною № 205 від 18 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 205 від 18 червня 2021 року, видатковою накладною № 206 від 18 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 206 від 18 червня 2021 року, видатковою накладною № 207 від 18 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 207 від 18 червня 2021 року, видатковою накладною № 209 від 18 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 209 від 18 червня 2021 року, видатковою накладною № 137 від 22 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 137 від 22 червня 2021 року, видатковою накладною № 210 від 22 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 210 від 22 червня 2021 року, видатковою накладною № 143 від 22 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 143 від 22 червня 2021 року, видатковою накладною № 212 від 23 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 212 від 23 червня 2021 року, видатковою накладною № 212 від 23 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 212 від 23 червня 2021 року, видатковою накладною № 213 від 23 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 213 від 23 червня 2021 року, видатковою накладною № 87 від 24 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 87 від 24 червня 2021 року, видатковою накладною № 216 від 24 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 216 від 24 червня 2021 року, видатковою накладною № 218 від 24 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 218 від 24 червня 2021 року, видатковою накладною № 219 від 24 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 219 від 24 червня 2021 року, видатковою накладною № 220 від 24 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 220 від 24 червня 2021 року, видатковою накладною № 200 від 25 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 200 від 25 червня 2021 року, видатковою накладною № 95 від 25 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 95 від 25 червня 2021 року, видатковою накладною № 97 від 29 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 97 від 29 червня 2021 року, видатковою накладною № 113 від 29 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 113 від 29 червня 2021 року, видатковою накладною № 166 від 29 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 166 від 29 червня 2021 року, видатковою накладною № 119 від 30 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 199 від 30 червня 2021 року, видатковою накладною № 170 від 30 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 170 від 30 червня 2021 року, видатковою накладною № 222 від 30 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 222 від 30 червня 2021 року, видатковою накладною № 223 від 30 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 223 від 30 червня 2021 року, видатковою накладною № 224 від 30 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 224 від 30 червня 2021 року, видатковою накладною № 199 від 30 червня 2021 року, актом приймання-передачі № 199 від 30 червня 2021 року.

При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, надані документи містять всі обов`язкові реквізити та відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повною мірою розкривають зміст господарської операції.

Водночас, жодних зауважень стосовно наданих документів, відповідачем не наведено.

Окрім того, факт транспортування підтверджується наданими товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи (Том 2 аркуш 192 - 220).

Разом з тим, з Акта перевірки слідує, що вказані ТТН були надані до перевірки та жодних зауважень до їх змісту та оформлення Акт перевірки не містить.

Щодо доводів відповідача про те, що станом на 30.11.2023 згідно даних ЄДР транспортних засобів, за ТОВ «БІГ СОФТ» транспортні засоби не зареєстровані», то вони є безпідставними, з огляду на наступне.

Так, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту від 14.10.1997 за №363 з наступними змінами і доповненнями - ці Правила визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Вказані Правила встановлюють, що товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

При цьому, оформлення товарно - транспортної накладної є обов`язковим для учасників транспортного процесу (власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників).

Угода поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому її реальне виконання не повинно підтверджуватись товарно-транспортними накладними. Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": "первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення".

Товарно-транспортна накладна - це не первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення для договорів поставки.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.01.2024 у справі № 320/2332/19, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16.

Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що жодного зауваження щодо операцій між ТОВ «БІГ СОФТ» та ПОГ «АВВЕЛУМ», Акт перевірки не містить.

Окрім того, господарські операції між позивачем та ТОВ «БІГ СОФТ» податковим органом під час здійснення перевірки під сумнів не ставилися.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, що свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Таким чином, колегія суддів зазначає, позивач не може нести відповідальність за можливе невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, що вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Щодо посилання відповідача про те, що контролюючим органом з облікової картки платника податків, відомості про об`єкти оподаткування, ТОВ «КОМПАНІЯ АЛТЕЙ ІНВЕСТ» взято на облік приміщення за адресою АДРЕСА_1 23.07.2021 року, тоді як договір підписаний 01.01.2021, колегія суддів зазначає наступне.

З наданих додаткових пояснень відповідачем слідує, що податковим органом використано податкову інформацію для встановлення вищенаведеної обставини, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 у справі №804/939/16 сформував висновок, відповідно до якого: податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача стосовно ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, має виключно інформативний характер та не вважається належним доказом у розумінні процесуального законодавства.

Відповідно до висновку Великої палата Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3055/19, висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані ТОВ «АТБ-маркет» до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що зазначена інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

Водночас, як зазначено судом першої інстанції, Договір суборенди нежитлових приміщень № 21/01/04-4 від 01.01.2021 не визнаний в судовому нікчемним/недійсним, а з Акту перевірки вбачається, що жодних зауважень до вищезазначеного договору оренди не наведено.

Відповідно до абзацу першого пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків (абзац четвертий пункту 63.3 цієї статті).

Абзацом другим пункту 1.4 розділу І Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300; далі - Порядок № 1588) передбачено, що платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Згідно з пунктом 8.1 розділу VIII Порядку № 1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об`єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об`єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку (пункт 8.3 розділу VIII Порядку №1588).

Абзацом першим пункту 8.4 розділу VIII Порядку №1588 передбачено, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Застосовуючи наведені норми права, Верховний Суд у постанові від 21.07.2020 (справа № об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що неподання звітності за формою 20-ОПП не є безумовною підставою, яка свідчить про факт ненадання суборенди нежитлового приміщення або відсутності можливості такого надання, вказане обставина лише свідчить про можливе порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства, яке не має жодного відношення до діяльності ПОГ «АВВЕЛУ».

Щодо доводів відповідача на ненадання документів до перевірки то колегія суддів вважає їх необґрунтованими та зазначає таке.

Матеріали справи свідчать, що Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт про ненадання пояснень та їх документального підтвердження до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПОГ «АВВЕЛУ» від 12.05.2023 №2469/26-15-07-04-01, в якому контролюючий орган зазначив, що позивачем не були надані на запит від 28.04.2023 №1 такі документи: звіти виробництва, звіти щодо калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); звіти технологічні карти на підставі яких здійснюється виробничий процес та бухгалтерський облік списання та використання сировини, матеріалів, запасів, товарів, готової продукції; акти приймання-передачі виробничого обладнання, технічні паспорта орендованого обладнання, що використовується у виробництві; допомоги); банківські виписки, оборотно-сальдові відомості. Дані обставини зазначені контролюючим органом в акті перевірки.

Таким чином, як вірно зауважено судом першої інстанції, підставою висновків контролюючого органу щодо вчинення позивачем відповідних порушень є не підтвердження позивачем факту ведення фінансово-господарської діяльності, формування від`ємного значення за періоди за червень 2021 року та лютий 2023 року через ненадання ПОГ «АВВЕЛУМ» документів, які вимагались відповідачем у відповідному запиті.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що від`ємне значення у розмірі 19 250 748,00 грн, яке було заявлено позивачем до бюджетного відшкодування у податковій декларації за лютий 2023 року, сформовано на підставі податкового кредиту, до складу якого включені суми сплаченого ПОГ «АВВЕЛУМ» податку на додану вартість під час митного оформлення імпортованого товару (одягу та взуття, що були у користуванні та текстильних матеріалів) за червень 2021 року.

Окрім того, факт ввезенням позивачем на територію України відповідного товару підтверджується вищевказаними митними деклараціями, а факт оплати митних платежів - банківськими виписками, копії яких долучені до матеріалів справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

Вказаний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 03.10.2023 у справі № 640/16289/22, від 02.06.2020 у справі №820/2015/16, від 14.06.2022 у справі № 0870/4828/12.

В даному випадку, відповідачем не враховано, що право платника податку на податковий кредит у разі ввезення товарів на митну територію України посвідчує митна декларація.

Водночас, податковим органом не заперечується подання позивачем митних декларацій, які прийняті без зауважень до їх форми та змісту, та якими підтверджено відповідну суму податку на додану вартість.

Окрім того, дана обставина підтверджується актами перевірки.

Таким чином, враховуючи, що податковий кредит за червень 2021 року був сформований позивачем внаслідок сплати ним податку на додану вартість у складі митних платежів під час митного оформлення товару, тому ПОГ «АВВЕЛУМ» правомірно набув право на отримання бюджетного відшкодування.

Також, матеріали справи містять заперечення до акту перевірки від 17.05.2023 № 3556/26-15-07-04-01/43564868 з яких вбачається, що ПОГ «АВВЕЛУМ» до заперечень було надано: копії платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість при ввезені імпортованих товарів; оборотно-сальдові відомості за червень 2021 року, лютий 2023 по рахунках 10, 20, 23, 24, 26, 28.

Положення пн. 44.1 статті 44 ПК України передбачають, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до пункту 44.3 статті 44 платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Абзацом 2 пункту 44.7 статті 44 ПК України передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що податковим органом надані позивачем докази не були враховані, що свідчить про порушення відповідачем вимог ПК України.

Щодо посилання відповідача на на листа Офісу Генерального прокурора від 21.07.2023 № 31/2/1-59505ВИХ-23 за змістом якого позивач є фігурантом кримінального провадження №42022000000001401 від 13.10.2022, то колегія суддів не вважає його такими, що свідчать про правомірність спірного рішення, з огляду на наступне.

Так, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 навіть наявність вироку не є безумовним свідченням нереальності господарських операцій відображених у податковому обліку.

Разом з тим, як вірно зауважено судом першої інстанції, обставини наявності кримінального провадження не були вказані контролюючим органом в акті перевірки як підстави для висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Окрім того, в судовому засіданні представник апелянта зазначив, що кримінальна справа не стосується правовідносин, що виникли у даній справі, а надані до суду документи лише є даними характеризуючими позивача.

Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2023 №00433410704 (форма «В1» та №00433380704 (форма «Р»), оскільки вони прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві з порушенням норм податкового законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Повний текст виготовлено: 17 вересня 2024 року.