Постанова

від 04.09.2024 по справі 300/3110/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/3110/20 пров. № А/857/11837/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Ханащак С. І.,

представника позивача - Гуменюка Б. С.,

представника відповідача Державної служби України з питань праці - Проня Д. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної служби України з питань праці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року(прийняте в м. Івано-Франківську суддею Григоруком О. Б.; складене в повному обсязі 22 квітня 2024 року) в адміністративній справі № 300/3110/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальник Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_2 , про визнання протиправними, скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 30.10.2020 звернувся в суд із позовною заявою до Державної служби України з питань праці, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці № 537-К від 08.10.2020 про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці № 559-К від 20.10.2020 про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпраці в Одеській області з 20.10.2020;

- звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпраці в Одеської області з 20.10.2020;

- стягнути з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків, а саме з 25.06.2020. по 20.10.2020;

- стягнути з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме: з 20.10.2020 по день поновлення на посаді;

- стягнути з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу;

- звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах одного місяця;

- зобов`язати Державну службу України з питань праці подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що спірні накази є незаконними та протиправними, оскільки було допущено грубі порушення, як під час здійснення дисциплінарних проваджень, так і в момент винесення оскаржуваних наказів; стягнення застосовані до позивача не відповідають порушенням та фактичним обставинам справи. ОСОБА_1 зазначав, що порушено гарантії державного службовця, оскільки наказ про звільнення був застосований поза межами року з моменту вчинення дисциплінарного порушення. Оскаржувані накази позивач вважав службовим переслідуванням, пов`язаним з особистим упередженим ставленням окремих посадових осіб відповідача та бажанням його незаконного звільнення тощо.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року в справі № 300/3110/20 скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2023 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі №300/3110/20 скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції - Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці від 08.10.2020 № 537-К "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ".

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці від 20.10.2020 № 559-К "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпраці в Одеській області з 20.10.2020.

Стягнуто з Головного управління Держпраці в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.10.2020 по 11.10.2022 в сумі 371285 (триста сімдесят одна тисяча двісті вісімдесят п`ять) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпраці в Одеській області допущено до негайного виконання.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 12 994 (дванадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 95 коп. допущено до негайного виконання.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що судом першої інстанції неправильно та не в повній мірі досліджено докази і встановлено обставини у справі, а також неправильно застосовано норми права. Тому просив змінити мотивувальну та резолютивну частину рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в кількості 500 робочих днів за період з 21.10.2020 по 11.10.2022 в розмірі 371 285,00 грн. Стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в кількості 891 робочий день за період з 21.10.2020 по 11.10.2022 та з 16.11.2022 по 15.05.2024 в розмірі 661 629,87 грн.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вимушений прогул припинився тільки 15.05.2024, у зв`язку із фактичним поновленням, а не 11.10.2022, у зв`язку з тимчасовим працевлаштуванням на іншу роботу, як це вирішив суд першої інстанції. А період, протягом якого позивач був тимчасово працевлаштований на іншій роботі не може бути підставою припинення вимушеного прогулу. Таке не передбачене жодним нормативно-правовим актом; а тільки підставою не нараховувати за цей час середній заробіток, або зменшити нарахований за цей час середній заробіток на суму коштів, які були отримані позивачем, за умови, що сума такого отриманого доходу менша від нарахованого середнього заробітку. Таким чином, висновок суду, що вимушений прогул припинився з 12.10.2022 через працевлаштування позивача на іншій роботі не ґрунтується на нормах права.

Також із цим рішенням не погодилася Державна служба України з питань праці та оскаржила його, вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з невірним застосуванням норм матеріального права, без всебічного дослідження обставин справи та пояснень сторін, а отже є незаконним та необґрунтованим. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що накази від 20.10.2020 № 537-к та від 08.10.2020 № 559-к відповідають нормам чинного законодавства, винесені в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Зазначає, що згідно матеріалів справи, в повідомленні від 10.06.2020 Позивач вказав особисту електронну адресу (про подачу такого повідомлення підтвердив представник Позивача в межах судового розгляду справи), яка є службовою поштою Головного управління Держпраці в Одеській області, а особистим номером телефону - телефон, який є стаціонарним телефоном приймальні начальника Головного управління Держпраці в Одеській області. Крім того, форма особової картки затверджена Наказом Національного агентства України з питань державної служби 05.08.2016 № 156, не передбачала зазначення електронної адреси державного службовця. Тобто, Держпраці володіла виключно електронною поштою Позивача яку він надав в межах дисциплінарного розгляду справи відповідною заявою.

Звертає увагу на те, що Позивач з моменту надання повідомлення від 10.06.2020 до Держпраці був ознайомлений та мав можливість брати участь у розгляді дисциплінарних справ особисто чи через представника, але таким правом не скористався, що не спростовує висновки дисциплінарної комісії та накази Держпраці, якими притягнуто особи до дисциплінарної відповідальності.

Проте, при розгляді цієї адміністративної справи суд не звернув увагу на вищезазначені обставини та не врахував їх при прийнятті рішення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги позивача з аналогічних підстав; просить його апеляційну скаргу задовольнити, проти апеляційної скарги відповідача заперечив. Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача з аналогічних підстав; просить його апеляційну скаргу задовольнити, проти апеляційної скарги позивача заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити з таких підстав.

Як встановлено судом, наказом Державної служби України з питань праці № 20-кт від 04.05.2018 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Головного управління Держпраці в Одеській області та взято до уваги, що ОСОБА_1 присвоєно шостий ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби. Відповідно до наказу ГУ Держпраці в Одеській області від 05.05.2018 № 118-к ОСОБА_1 приступив до виконання свої посадових обов`язків.

09 червня 2020 року голові Державної служби України з питань праці ОСОБА_3 подано службову записку заступника голови Державної служби України з питань праці ОСОБА_4 щодо розгляду питання доцільності ініціювання дисциплінарного провадження відносно начальника ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_1

11 червня 2020 року наказом Державної служби України з питань праці № 230-к "Про дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 " відкрито дисциплінарне провадження відносно позивача. Пунктом 2.1 наказу встановлено строк для перевірки інформації викладеної в службовій записці з 11.06.2020 по 25.06.2020, а пунктом 2.1 встановлено, що до 01.07.2020 необхідно підготувати подання.

Листом Голови дисциплінарної комісії від 12.06.2020 ОСОБА_1 було запрошено на засідання, яке мало відбутися 19.06.2020.

З 19.06.2020 по 24.06.2020, а також з 26.06.2020 по 19.10.2020 ОСОБА_1 не перебував на службі, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, що підтверджується листками непрацездатності.

Листом від 16.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до голови дисциплінарної комісії з проханням надати інформацію чи/або службову записку ОСОБА_5 від 09.06.2020 для розуміння обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.

19 червня 2020 року наказом Держпраці № 243-к "Про внесення змін до наказу Держпраці від 11.06.2020 № 230-к" у пункті 2.1 цифри "25.06.2020" змінено цифрами "10.07.2020"; у пункті 2.2 цифри "01.07.2020" змінено цифрами "15.07.2020".

Листом Голови дисциплінарної комісії від 22.06.2020 ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення, документи та матеріали, а також запрошено на засідання, яке мало відбутися 01.07.2020.

25 червня 2020 року тимчасово виконуючому обов`язки (далі - т. в. о.) Голови Держпраці ОСОБА_4 подано службову записку начальника управління юридичного забезпечення Держпраці ОСОБА_6 щодо прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження стосовно начальника ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 та відсторонення його від виконання посадових обов`язків.

25 червня 2020 року наказом Держпраці № 260-к "Про дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 " відкрито дисциплінарне провадження стосовно позивача. Пунктом 2.1 наказу встановлено строк для перевірки інформації викладеної в службовій записці з 25.06.2020 по 09.07.2020, а пунктом 2.1. встановлено, що до 13.07.2020 необхідно підготувати подання. Відповідно до п. 3 наказу ОСОБА_1 відсторонено від виконання посадових обов`язків начальника Головного управління Держпраці в Одеській області.

Листом Голови дисциплінарної комісії від 25.06.2020 ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення, документи та матеріали, а також запрошено на засідання, яке мало відбутися 01.07.2020.

25 червня 2020 року за участю т. в.о. начальника ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_7 і головних спеціалістів відділу персоналу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 складено акт про ознайомлення щодо отримання документів на виконання.

01 липня 2020 року членами дисциплінарної комісії складено акт про відмову від надання пояснень.

08 липня 2020 року підготовлено подання Дисциплінарної комісії, в якому за результатами дисциплінарної справи зроблено висновок про наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку - перевищення службових повноважень. Також, дисциплінарною комісією запропоновано за перевищення службових повноважень застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Відповідно до окремого дорученням т. в. о. голови Державної служби України з питань праці від 10.07.2020 за № Д-252/1/10-20 начальника ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 зобов`язано прибути невідкладно до апарату Державної служби України з питань праці, для надання письмових пояснень по суті порушених під час дисциплінарного провадження питань, протягом двох діб після відновлення працездатності. Це окреме доручення було винесено на виконання пункту 1 ст.75 Закону України "Про державну службу" відповідно до наказів Держпраці від 11.06.2020 № 230-к та від 25.06.2020 № 260-к.

Листом голови Одеської обласної державної адміністрації від 11.08.2020 остання повідомила, що погодження звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Держпраці в Одеської області виходить за межі повноважень обласної державної адміністрації.

08 жовтня 2020 року Управлінням персоналу Держпраці за участю т. в. о. начальника управління персоналу, начальника відділу розвитку персоналу управління персоналу та головного спеціаліста відділу розвитку персоналу управління персоналу складено акт про відмову від надання пояснень.

Відповідно до акту листом Держпраці від 05.10.2020 № 6945/2.1/10-20 ОСОБА_1 повторно запропоновано надати пояснення по суті порушених питань під час проведення дисциплінарного провадження відкритого відповідно до наказу Держпраці від 25.06.2020. Граничною датою подання ОСОБА_1 зазначених пояснень визначено 08.10.2020. Станом на 18:00 08.10.2020 письмові пояснення ОСОБА_1 до Держпраці не надсилав.

08 жовтня 2020 року т. в. о. начальника Державної служби України з питань праці видано наказ № 537-к "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ", яким звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Держпраці у Одеській області відповідно до пункту 4 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону України "Про державну службу", а саме за: перевищення службових повноважень.

20 жовтня 2020 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області за участю першого заступника начальника, начальника відділу персоналу, т. в. о. начальника відділу юридичного забезпечення, старшого інспектора сектора документального забезпечення та контролю, складено акт відмови від ознайомлення. Згідно тексту документу акт про ознайомлення щодо отримання на виконання окремого доручення Держпраці від 07.10.2020 за № Д-252/1//10-20, щодо невідкладного прибуття до апарату Держпраці для надання письмових пояснень по суті порушених під час дисциплінарного провадження відповідно до наказів Держпраці від 11.06.2020 № 230-к та від 25.06.2020 № 260-к, протягом двох діб після відновлення працездатності, складено відносно начальника Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_1

20 жовтня 2020 року старшим інспектором сектору документального забезпечення та контролю Котик Г. В. усно повідомлено ОСОБА_1 , про необхідність письмового ознайомлення та надсилання сканкопії до відділу персоналу Держпраці. Зазначений документ з письмовою відміткою про ознайомлення, начальник Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 , надати відмовився.

20 жовтня 2020 року Управління персоналу Держпраці за участю т. в. о. начальника управління персоналу, начальника відділу розвитку персоналу управління персоналу, головного спеціаліста відділу розвитку персоналу управління персоналу складено акт про відмову від надання пояснень. Актом встановлено, що оскільки відповідно до наказу від 08.10.2020 № 537-к ОСОБА_1 звільняється із займаної посади в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, тобто 20.10.2020, то відповідно до окремого доручення Держпраці від 07.10.2020 № Д-252/1//10-20 ОСОБА_1 повинен був надати письмові пояснення до 17:00 20.10.2020.

20 жовтня 2020 року т. в. о начальника Державної служби України з питань праці видано наказ № 559-К "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ", яким застосовано дисциплінарне стягнення до ОСОБА_1 , начальника Головного управління Держпраці в Одеській області, у виді попередження про неповну службову відповідність.

Вважаючи накази про застосування дисциплінарних стягнень протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що накази від 20.10.2020 № 537-к та від 08.10.2020 № 559-к не відповідають нормам чинного законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд встановив, що згідно відомостей трудової книжки позивача останній був звільнений з 20.10.2020, тобто датою початку вимушеного прогулу слід вважати 21.10.2020. Водночас згідно запису № 25 у трудовій книжці позивач з 12.10.2022 призначений на посаду заступника директора Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації.

Суд вважав, що оскільки вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, вимушений прогул завершився у зв`язку із працевлаштуванням позивача на іншу роботу, тобто датою завершення вимушеного прогулу є 11.10.2022.

Відтак, період вимушеного прогулу становить 500 робочих днів (з 21.10.2020 по 11.10.2022). Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача, який необхідно стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області за період з 21.06.2023 по 11.09.2023 (500 робочих днів*742,57 грн.) складає 371285,00 грн.

Разом з тим, суд зазначив, що позовні вимоги про стягнення з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків, а саме з 25.06.2020 по 20.10.2020 задоволенню не підлягають.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами Закону України "Про державну службу" та Порядку № 1039 урегульовано процедуру здійснення дисциплінарною комісією дисциплінарного провадження та порядок накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини першої статті 64 Закону України "Про державну службу" за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 65 Закону України "Про державну службу", підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Пунктами 5 і 7 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" передбачено, що дисциплінарними проступками є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, а також перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 65 Закону України "Про державну службу" державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Частиною першою статті 66 Закону України "Про державну службу" передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини 2 статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 65 цього Закону (частина 5 статті 66 Закону України «Про державну службу»).

Частиною першою статті 67 Закону України "Про державну службу" зазначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

За приписами статті 68 Закону України "Про державну службу" дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії, а на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Відповідно до частин першої, другої, дев`ятої - одинадцятої статті 69 Закону України "Про державну службу" для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб`єкт призначення. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 72 Закону України "Про державну службу" державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків приймається відповідно керівником державної служби або суб`єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі: наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження; впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи; перешкоджання в інший спосіб об`єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку.

Процедура здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначена Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі - Порядок № 1039).

Відповідно до пунктів 4 і 5 Порядку 1039, в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин, дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Строк здійснення дисциплінарного провадження визначається міністром або суб`єктом призначення з урахуванням встановленого законодавством строку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 15 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до одного місяця.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1039 дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Пунктом 31 Порядку № 1039 передбачено, що дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді.

Відповідно до пункту 33 Порядку № 1039 дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Відповідно до пункту 34 Порядку № 1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція комісії або подання дисциплінарної комісії. Пропозиція (подання) готується дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні.

За приписами статті 75 Закону України "Про державну службу" перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Закону України "Про державну службу" рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

У відповідності до частин шостої та сьомої статті 77 Закону України "Про державну службу" державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення. У разі відмови державного службовця від одержання копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження такий документ не пізніш як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцеві за місцем його проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами статті 78 Закону України "Про державну службу" рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями до суду. Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.

Статтею 74 Закону України "Про державну службу" передбачені гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення, відповідно до якої дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні. Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення. Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

Щодо доводів позивача про порушення, вчинені відповідачем під час здійснення дисциплінарного провадження, зокрема, що відповідачем було позбавлено позивача можливості на реалізацію передбаченого ст. 76 Закону України "Про державну службу" права на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, наданні пояснень тощо, й передчасно прийнято рішення щодо звільнення, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 2-4 статті 9-1 Закону України Про державну службу інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними. Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів. Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.

Як підтверджено матеріалами справи, у повідомленні від 10.06.2020 ОСОБА_1 вказав особисту електронну адресу, яка є службовою поштою Головного управління Держпраці в Одеській області, а особистим номером телефону телефон, який є стаціонарним телефоном приймальні начальника Головного управління Держпраці в Одеській області, адресою реєстрації та фактичного проживання АДРЕСА_1 .

З приводу цього питання колегія суддів зауважує, що відповідачу було достеменно відомо, що вказані електронна пошта та телефон є службовими, проте на той час позивач не перебував на робочому місці, але все одно всі повідомлення були надіслані відповідачем саме за вказаними реквізитами.

Судом встановлено, що інших відомостей, крім тих, які були зазначені у повідомленні від 10.06.2020, щодо зміни особистої електронної адреси, номера телефону, та адреси реєстрації чи фактичного проживання позивачем до Головного управління Держпраці в Одеській області не надавалися. Доказів зворотного суду не надано.

Повідомлення відповідача про дату та час засідання дисциплінарної комісії позивач отримав 25.06.2020 на електронну пошту, яку вказав у повідомленні від 10.06.2020. Також на адресу позивача, яка вказана у повідомлення від 10.06.2020, дисциплінарна комісія 25.06.2020 надіслала відповідне повідомлення № 76-Д, що підтверджується квитанцією поштового відділення зв`язку (а. с. 176).

Суд встановив, що відповідні пояснення позивач не надав та на засідання комісії не з`явився.

Суд зазначає, що надання достовірної інформації щодо фактичного місця проживання, електронної пошти та інших засобів телекомунікаційного зв`язку є обов`язком державного службовця, передбаченим статтею 9-1 Закону України Про державну службу, тому при наданні недостовірної інформації, відповідальність за правові наслідки, в тому числі щодо отримання кореспонденції та строків отримання такої кореспонденції покладаються на державного службовця.

Відтак, ураховуючи інформацію надану позивачем у повідомленні від 10.06.2020 та з урахуванням повідомлення відповідача про дату та час засідання дисциплінарної комісії позивач отримав 25.06.2020 на електронну пошту, а також повідомлення від 25.06.2020 № 76-Д, позивач вважається таким, що повідомлений належним чином про засідання дисциплінарної комісії, яке відбулось 01.07.2020.

Водночас, крім права державного службовця надати свої пояснення дисциплінарній комісії під час здійснення дисциплінарного провадження, останній у відповідності до статті 76 Закону України "Про державну службу" має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

При цьому, суд враховує, що окрім інформації, вказаної позивачем у повідомленні від 10.06.2020, станом на 08.10.2020 (дату прийняття наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності) відповідачу було достеменно відомо, що при поданні позову до Одеського окружного адміністративного суду щодо визнання протиправним та скасування наказу Держпраці від 03.06.2020 № 39-кт, ОСОБА_1 адресою фактичного проживання станом на 09 червня 2020 року зазначав місто Одеса, вказував номер телефону та адресу електронної пошти відмінні від зазначених ним у повідомленні від 10.06.2020.

Вказане вище підтверджено наданими позивачем доказом, а саме відзивом на позовну заяву від 02.07.2020 № 4386/1/6.2-20 у справі № 420/4941/20 (т. 7 а. с. 180).

Також, за умови відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків згідно п. 3 наказу № 260-к від 25 червня 2020 року та встановленого факту перебування позивача на лікуванні подальші повідомлення позивача за службовою електронною поштою Головного управління Держпраці в Одеській області, та номером телефону, який є стаціонарним телефоном приймальні начальника Головного управління Держпраці в Одеській області не свідчать про вчинення всіх необхідних та можливих дій щодо повідомлення позивача про право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи та надання пояснень перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

Доказів повідомлення позивача про можливість ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та надання пояснень перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення суду не надано.

Отже, відповідач не вчинив всіх встановлених дій для забезпечення права позивача встановленого статтею 76 Закону України «Про державну службу» на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та надання пояснень перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

Варто зауважити, що за змістом частини 3 статті 65 та частини 5 статті 74 Закону України Про державну службу, законодавець передбачив два строкових обмеження застосування дисциплінарного стягнення. Одне з них полягає в тому, що дисциплінарне стягнення не може застосовуватися, якщо минув один рік після вчинення відповідного дисциплінарного проступку. Друге строкове обмеження полягає в тому, що дисциплінарне стягнення не може бути застосоване пізніше шести місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку (не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці).

Отже, при виявленні факту вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, суб`єкт призначення, приймаючи рішення про накладення дисциплінарного стягнення, має діяти в межах наведених граничних строків.

Верховний Суд у постанові від 16.11.2023 у цій справі звернув увагу, що як підтверджено матеріалами цієї справи, ОСОБА_1 перебував тривалий час (чотири місяці) на лікарняному - з 19.06.2020 по 24.06.2020, а також з 26.06.2020 по 19.10.2020 та вказав, що у випадку визначення таких обставин як безумовної підстави для скасування рішення про застосування дисциплінарного стягнення, яке виходить за рамки річного строку, таке може слугувати зловживанням зі сторони осіб, щодо яких здійснюється дисциплінарне провадження, оскільки, виходячи з норм законодавства, такий строк є присічним. У такому разі, тривале перебування будь-якої особи на лікарняному може бути підставою для непритягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, що в свою чергу може знівелювати сутність та призначення правового інституту дисциплінарної відповідальності.

Досліджуючи вказані обставини, суд зазначає, що під час розгляду справи сторонами не надано доказів, які б свідчили, що тривале перебування позивача на лікарняному було спрямоване на уникнення притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а документи, які підтверджують факт хвороби позивача видані без належних на те підстав чи за відсутності хвороби позивача. Таким чином у суду станом на час прийняття рішення відсутні підстави стверджувати про зловживання зі сторони позивача, як особи щодо якої здійснюється дисциплінарне провадження.

При цьому, наказ, що оскаржується прийнятий 08.10.2020, а наказ № 1855, який підписаний позивачем, - датований 15.10.2019. Тобто встановлений законодавцем річний термін притягнення до дисциплінарної відповідальності державного службовця не сплив.

Надаючи оцінку оскаржуваному наказу № 537-К від 08.10.2020 про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Вказаний наказ прийнятий Державною службою України з питань праці на підставі подання дисциплінарної комісії від 08.07.2020 за результатами дисциплінарного провадження, яке призначене наказом від 11.06.2020 № 230-К «Про дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 ». У поданні дисциплінарної комісії від 08.07.2020 зроблено висновок про перевищення позивачем службових повноважень. Цей висновок ґрунтується на підставі обставин встановлених на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі № 420/4750/19, яким в тому числі визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держпраці в Одеській області від 15.10.2019 № 1855 "Про внесення змін до постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.07.2019 № ОД436/1577/АВ/П/МТ-ФС" (т. 1, а. с. 124 - 169, 182 - 190).

Дисциплінарна комісія обґрунтовуючи висновок вказала, що оскільки наказ від 15.10.2019 № 1855 (т. 1, а. с. 117), який підписувався ОСОБА_1 , був визнаний протиправним, керуючись висновками суду, що законодавством не передбачено права на винесення такого наказу, в діях підписанта вбачається перевищення службових повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарним проступком, зокрема є перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

Спір у цій справи виник у зв`язку зі звільненням позивача за дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 7 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, а саме перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

Суд зазначає, що «перевищення службових повноважень», «прийняття необґрунтованого рішення або рішення, що суперечить закону», «невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків» є різними видами дисциплінарних проступків з різними правовими наслідками. Кожне з вказаних діянь містить самостійний склад дисциплінарного правопорушення (є окремим дисциплінарним проступком) і за кожне з цих діянь передбачені різні види дисциплінарних стягнень. Тому правильне встановлення виду дисциплінарного проступку є важливою складовою конституційної гарантії захисту від незаконного звільнення

У постановах від 30 червня 2021 р. у справі № 200/10988/19-а, від 10 листопада 2021 р. у справі № 540/4057/20, від 22 грудня 2021 р. у справі № 140/16342/20 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої у розумінні пункту 7 частини другої статті 65 Закону N 889-VIII «перевищення службових повноважень» означає вчинення державним службовцем таких дій або прийняття рішень, які виходять за межі його службових повноважень. Під час дисциплінарного провадження у таких справах дисциплінарна комісія та суб`єкт призначення повинні чітко визначити обсяг повноважень конкретного державного службовця, керуючись положеннями Закону N 889-VIII, інших законів України, положеннями про державний орган та/або його структурний підрозділ, а також посадовою інструкцією державного службовця. Таким чином, саме за вчинення державним службовцем дій, які виходять за межі його повноважень, законодавець у згаданій нормі Закону № 889-VIII передбачив можливість застосування до такої особи найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення.

Колегія суддів погоджується з твердженням відповідача, що приймаючи наказ Головного управління Держпраці в Одеській області від 15.10.2019 № 1855 "Про внесення змін до постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.07.2019 № ОД436/1577/АВ/П/МТ-ФС" позивач діяв у спосіб, що не передбачений чинним законодавством щодо внесення змін та виправлень до постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.07.2019 № ОД436/1577/АВ/П/МТ-ФС. Вказане також встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі № 420/4750/19, яким, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держпраці в Одеській області від 15.10.2019 № 1855 "Про внесення змін до постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.07.2019 №ОД436/1577/АВ/П/МТ-ФС". Дисциплінарна комісія при здійсненні дисциплінарного провадження видання такого наказу кваліфікувала як перевищення службових повноважень позивачем.

Водночас при кваліфікації діяння як перевищення службових повноважень дисциплінарною комісією та суб`єктом призначення не враховано, що підписання наказів віднесено до повноважень начальника Головного управління Держпраці в області у відповідності до абзацу 11 пункту 11 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2015 р. за № 438/26883, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин.

Також, як видно з наказу Головного управління Держпраці в Одеській області № 755 від 18.06.2018, який долучений відповідачем до справи, на виконання пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55 "Про затвердження Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади" затверджено Інструкцію з діловодства в Головному управлінні Держпраці в Одеській області, надалі - Інструкція № 755 (т. 5, а. с. 3 - 19).

Відповідно до п. 5 Інструкції № 755 відповідальність за організацію діловодства в установах несе начальник Управління Держпраці.

Згідно з п. 6 Інструкції № 755 за підготовлений проект документу відповідає його автор, а відповідно до п. 60 за зміст документа, який візується кількома особами, такі особи відповідають згідно з компетенцією.

При цьому, положення п. 6 Інструкції № 755 кореспондується з п. 5 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55, а також з п. 5 Інструкції з діловодства в Державній службі України з питань праці, затвердженій наказом Держпраці від 07.06.2018 № 61 (загальнодоступний документ).

Положення п. 60 Інструкції № 755 кореспондується із п. 61 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55, а також з п. 66 Інструкції з діловодства в Державній службі України з питань праці, затвердженій наказом Держпраці від 07.06.2018 № 61.

При дослідженні судом оригіналу наказу № 1855 від 15.10.2019 встановлено, що цей наказ крім підпису керівника містить візи ще п`яти осіб.

Так під грифом "Внесено:" є підпис Заступника начальника Управління начальника відділу з питань трудових відносин Р. Павловського.

Під грифом "Погоджено:" є підписи Першого заступника начальника Головного управління С. Байдюка, начальника відділу юридичного забезпечення К. Галицької, в. о. завідувача сектору документального забезпечення та контролю ОСОБА_10 , а також завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_11 (т. 5, а. с. 1).

Зазначене свідчить, що виконавцем цього наказу був не керівник, а разом з підписом керівника цей документ був погоджений іншими фахівцями, згідно з їх компетенцією.

Відтак, якщо керуватися п. 6 та 60 Інструкції № 755, то керівник не може нести самостійно відповідальність за підписання наказу № 1855 від 15.10.2019, позаяк така відповідальність має розподілятися між особами, які були автором чи візували даний документ.

Отже в цьому випадку не може йти мова про вину (умисність чи необережність дій) позивача, наявність якої має бути невід`ємною складовою вчиненого порушення.

Цього дисциплінарною комісією враховано не було.

Водночас, суд зауважує, що частиною першою статті 67 Закону України "Про державну службу" зазначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Під перевищенням влади або службових повноважень визнається умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо ними заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Подання дисциплінарної комісії не містить вказівок на настання негативних наслідків в результаті вчинення позивачем дисциплінарного проступку, та не містить жодних відомостей про ступінь тяжкості таких наслідків. Не зазначено, якої істотної шкоди дії позивача завдали охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Підписання позивачем наказу для виправлення помилок та описок у постанові, яка на момент притягнення позивача до відповідальності визнана протиправною та скасована Одеським окружним адміністративним судом свідчить про відсутність негативних наслідків, спричинених діями начальника інспекції.

Надаючи оцінку наказу № 537-К від 08.10.2020 про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , суд зазначає, що вказаний наказ не містить належних обґрунтувань застосування до позивача найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення звільнення з посади державної служби.

Обґрунтовуючи необхідність застосування крайнього заходу впливу, а саме дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідач покликається на наявність наказу Держпраці № 39-кт від 03.06.2020, яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани і що заходи дисциплінарного впливу не спонукали його до належного виконання своїх посадових обов`язків.

Проте, на переконання колегії суддів, таке обґрунтування не свідчить про те, що наказ № 537-К від 08.10.2020 містить належні обґрунтування застосування до позивача найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення звільнення з посади державної служби, а надалі наказ Держпраці № 39-кт від 03.06.2020 визнаний протиправним та скасовано рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі № 420/4941/20, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 (т. 5 а. с. 197 - 206).

Відтак, оскаржуваний наказ не відповідає вимогам частини першої статті 67 Закону України "Про державну службу", а вказана обставина є самостійною підставою для скасування оскаржуваного наказу.

За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини в сукупності, спірний наказ № 537-К від 08.10.2020 "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_12 " є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді.

Стосовно наказу Державної служби України з питань праці № 559-К від 20.10.2020 року про застосування дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність суд зазначає таке.

Вказаний наказ не містить підстав для застосування вказаного виду відповідальності, у наказі не розкрито, які посадові обов`язки не виконав чи неналежно виконав позивач, в тому числі, які акти законодавства порушив позивач та якими діями.

Внаслідок цього є неможливим надати оцінку суті цього наказу, а вказаний наказ є протиправним та його слід скасувати як необґрунтований.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 сформувала висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Судом встановлено, що згідно відомостей трудової книжки позивача останній був звільнений з 20.10.2020, тобто датою початку вимушеного прогулу слід вважати 21.10.2020. Водночас згідно запису № 25 у трудовій книжці позивач з 12.10.2022 призначений на посаду заступника директора Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації (т. 7 а. с. 219 - 221).

Проте згідно відомостей тієї ж трудової книжки ОСОБА_1 був звільнений з цієї посади з 15.11.2022.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи із вимог даної норми середній заробіток нараховуються за весь час вимушеного прогулу.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що вимушений прогул не припинився 12.10.2022, а з 12.10.2022 по 15.11.2022 фактично переривався.

Судом встановлено, що 10.05.2024 винесено наказ Державної служби України з питань праці №36-кт про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпраці в Одеській області. А фактичне поновлення на посаді позивача відбулось відповідно до наказу Головного управління Держпраці в Одеській області № 4-К від 16.05.2024 на виконання рішення суду.

Тобто, вимушений прогул припинився тільки 15.05.2024 у зв`язку із фактичним поновленням, а не 11.10.2022 у зв`язку з тимчасовим працевлаштуванням на іншу роботу.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що період протягом якого позивач був тимчасово працевлаштований на інші роботі не може бути підставою припинення вимушеного прогулу. Такого не передбачено жодним нормативно правовим актом. А тільки підставою не нараховувати за цей час середній заробіток. Або зменшити нарахований за цей час середній заробіток на суму коштів, які були отримані позивачем, за умови, що сума такого отриманого доходу менша від нарахованого середнього заробітку.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що вимушений прогул припинився з 12.10.2022 через працевлаштування позивача на іншій роботі є помилковим і не ґрунтується на нормах права.

Суд, вирішуючи питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначає при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі по тексту - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що відповідно до довідки від 20.01.2021 № 15/01-33-472 два повних місяці роботи, що передували відстороненню позивача - це квітень та травень 2020 року, у яких було нараховано заробітну плату позивачу 12606,76 грн. та 13383,14 грн. відповідно (т. 5 а. с. 29, 30 ).

Середньомісячна заробітна плата 12 994,00 грн.

Середньоденна заробітна плата позивача склала 742,57 грн.

Період вимушеного прогулу становить 891 робочий день (з 21.10.2020 по 11.10.2022 та з 16.11.2022 по 15.05.2024). Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача, який необхідно стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області за період з 21.10.2020 по 11.10.2022 та з 16.11.2022 по 15.05.2024 (891 робочий день *742,57 грн.) складає 661 629,87 грн.

Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції [про захист прав людини і основоположних свобод] зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити - рішення суду першої інстанції змінити, виклавши абзац п`ятий резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ 39781624, проспект Шевченка, будинок 2, місто Одеса, Одеська область, 65044) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.10.2020 по 11.10.2022 та з 16.11.2022 по 15.05.2024 в сумі 661 629 (шістсот шістдесят одна тисяча шістсот двадцять дев`ять) грн 87 коп.»

У решті рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Згідно зістаттею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної служби України з питань праці залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року в адміністративній справі № 300/3110/20 змінити, виклавши абз. п`ятий резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ 39781624, проспект Шевченка, будинок 2, місто Одеса, Одеська область, 65044) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.10.2020 по 11.10.2022 та з 16.11.2022 по 15.05.2024 в сумі 661 629 (шістсот шістдесят одна тисяча шістсот двадцять дев`ять) грн 87 коп.»

У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року в адміністративній справі № 300/3110/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 16.09.24